ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2023 року м.Дніпросправа № 340/2267/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 340/2267/22 (суддя Кравчук О.В., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 07 жовтня 1993 року по 25 квітня 1996 року в підприємстві ТПГХ ЛАДА (код ЄДРІЮУ 20656079) та період роботи з 01.04.1996 по 30.06.1996 року на Світловодській сільськогосподарській інкубаторно-птахівничій станції до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, та з 18 жовтня 2021 року призначити пенсію за віком.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 112850002167 від 18 жовтня 2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в ТКПОП Лада з 07.10.1993 року по 25.04.1996 року та у Світловодській інкубаторній станції з 28.04.1996 року по 21.01.1997 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11 жовтня 2021 року, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( далі відповідач-1), ним була подана апеляційна скарга. У скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає, що ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховані періоди роботи 07.10.1993 року по 25.04.1996 року та з 28.04.1996 року по 21.01.1997 року, оскільки у записах у трудовій книжці відсутня дата наказу про звільнення та виправлено дати зарахування та звільнення. За таких умов відповідач вважає, що пенсійний орган діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-1. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін.

Відповідач-2 своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За принципом екстериторіальності його заява та додані документи розглядались ГУ ПФУ у Луганській області.

За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Луганській області винесено рішення № 112850002167 від 18 жовтня 2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17.11.2005 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII, зараховується до стажу робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". У відповідності до п.1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Однак, цей Порядок поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , у спірний період позивач працював у:

- ТКПОП Лада з 07.10.1993 року по 25 квітня 1996 року;

- Світловодська інкубаторна станція з 28.04.1996 року по 21.01.1997 року.

Відповідні записи № 15-19 внесені на сторінках 8-11 трудової книжки НОМЕР_1 .

Досліджуючи записи у трудовій книжці, суд встановив, що у записі № 17 дійсно не зазначено дати наказу № 35, яким було звільнено ОСОБА_2 , а у записах 18, 19 -зроблено виправлення у датах зарахування та звільнення позивача.

Тобто, вказані записи у трудовій книзі № НОМЕР_1 ОСОБА_1 дійсно були зроблено із порушенням пункту 2.4 Інструкції № 58 (усi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видання наказу (розпорядження), але не пiзнiше тижневого строку, а в разi звiльнення - у день звiльнення i повиннi точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число i мiсяць двозначними). Наприклад, якщо робiтник або службовець прийнятий на роботу 5 сiчня 1993 р., у графi 2 трудової книжки записується 05.01.1993. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фiолетового кольорiв, i завiряються печаткою запис про звiльнення, а також вiдомостi про нагородження та заохочення).

Однак, за загальним правилом, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.

Суд вірно вказав, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи позивача до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

За наведених вище обставин, незарахування відповідачем страхового стажу позивачу із тих мотивів, які викладені у рішенні №112850002167 від 18 жовтня 2021 року, не можна вважати обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 в ТКПОП Лада з 07.10.1993 року по 25.04.1996 року та у Світловодській інкубаторній станції з 28.04.1996 року по 21.01.1997 року. Оскаржене позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 112850002167 від 18 жовтня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного судом способу захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача, з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні. З огляду на це, суд першої інстанції вірно обрав належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня 2021 року про призначення пенсії та провести розрахунок страхового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги відповідача-1 не спростовують висновків суду першої інстанції в оскарженій частині, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 340/2267/22 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак