Суд зазначає, що п. 6.1. договору вказує на дотримання саме покупцем (відповідачем) певних вимог під час прийняття товару, а отже це не є обов`язком постачальника попри посилання на пункт 6.1. в пункті Договору, що містить умови оплати - п. 2.2., оскільки з Стандарту НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (надалі - Стандарт) вбачається, що порядок приймання товару покупцем здійснюється без участі постачальника, а відтак тривале прийняття товару не можна поставити у провину постачальникові.

Зокрема, згідно п. 7.1.5. Стандарту вбачається, що приймання продукції "за кількістю" проводять за транспортними та супровідними документами (товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) постачальника та виробника з урахуванням вимог, викладених у договорі. Відсутність вказаних документів або деяких з них не повинна затримувати приймання продукції від постачальника. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, в якому вказуються відсутні документи.

При цьому, згідно підпункту 7.1.13. Стандарту передбачено, що постачальник лише повідомляється про виявлені невідповідності продукції, він не входить до складу комісії, не присутній під час проходження етапів контролю товару та не здійснює прийняття товару.

Отже, п. 6.1. Договору лише регламентує порядок прийняття замовником продукції, в тому числі за внутрішніми документом відповідача - СОУ НАЕК 038:2021, що постачальник не може проконтролювати, а отже виконання п. 6.1. не може відноситись до його обов`язку.

Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що:

- за видатковою накладною №РН-0000665 від 01.12.2021 року на суму 117 998 грн. 40 коп. датою, з якої починається відлік строку оплати товару з ПДВ є дата після реєстрації податкової накладної в ЄРПН 24.12.2021, а відповідно гранична дата до якої товар мав бути оплачений відповідачем є 02.03.2022 включно;

- за видатковою накладною №РН-0000687 від 10.12.2021 року на суму 27 059 грн. 52 коп. датою, з якої починається відлік строку оплати товару з ПДВ є дата після реєстрації податкової накладної в ЄРПН 24.12.2021, а відповідно гранична дата до якої товар мав бути оплачений відповідачем є 02.03.2022 включно;

- за видатковою накладною №РН-0000699 від 20.12.2021 року на суму 57 726 грн. 00 коп. датою, з якої починається відлік строку оплати товару з ПДВ є дата після реєстрації податкової накладної в ЄРПН 13.01.2022 а відповідно гранична дата до якої товар мав бути оплачений відповідачем є 21.03.2022 включно;

Таким чином суд приходить до висновку, що у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання:

- за видатковою накладною №РН-0000665 від 01.12.2021 на суму 117 998 грн. 40 коп. з ПДВ - з 03.03.2022.

- за видатковою накладною №РН-0000687 від 10.12.2021 на суму 27 059 грн. 52 коп. з ПДВ - з 03.03.2022.

- за видатковою накладною №РН-0000699 від 20.12.2021 на суму 57 726 грн. 00 коп. з ПДВ - з 22.03.2022.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами по справі, що виробниками товару, що поставлявся відповідачу, а саме - пароніту, є товариства, які мають походження з російської федерації.

За приписами п.п.5) та 10) ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції", в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами №114-IX від 19.09.2019 та №808-IX від 17.07.2020, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.

Судом прийнято до уваги, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, яка набрала чинності 19.10.2022.

Пунктом 2 такої постанови Уряду встановлено, що:

- замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь державної форми власності, юридичних осіб, створених та/або зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь, та юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (власниками) яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, та/або у фізичних осіб (фізичних осіб -підприємців) - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, а також публічні закупівлі в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою;

- звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1254), а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою;

- закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено між сторонами 18.11.2021, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, а тому положення такої постанови та п.п.5), 10) ч.1 ст.4 Закону України "Про санкції" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" №187 від 03.03.2022 встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами), за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД" (код ЄДРПОУ 34409800) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, відповідно до відкритих даних публічного реєстру юридична особа не містить серед своїх членів, учасників, власників громадян російської федерації.

Матеріали справи не містять доказів придбання товару, що поставлявся відповідачу за спірними накладними у фізичних осіб - громадян російської федерації; юридичних осіб, що зареєстровані за законодавством російської федерації, або юридичних осіб, що створені відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації.

За вищезазначеного вбачається, що мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022, не підлягає до застосування до даних спірних правовідносин та до позивача в даних конкретних правовідносинах.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації" №426 від 09.04.2022, яка набрала законної сили з 09.04.2022, встановлено заборону ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації.

При цьому, судом враховано, що такою постановою передбачено, що товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24 лютого 2022 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний товар був ввезений в Україну до 24.02.2022, оскільки його поставлено відповідачу по спірним видатковим накладним ще в грудні 2021 року.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Посилання відповідача на п. 13 Протоколу №8 від 20.09.2022 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану (додаток 12), що нібито стосується ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РТД" суд не приймає до уваги, оскільки, відповідач не вказав ким виданий такий протокол та з відкритих джерел суд самостійно встановити такі обставини не може, а отже вказаний доказ не може вважатись судом достовірним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що посилання відповідача на вказані нормативні акти не спростовують його обов`язку зі сплати грошових коштів за придбаний у позивача товар за спірними видатковими накладними.

Отже, суд констатує, що на момент звернення до суду з даним позовом (05.12.2022) строк оплати відповідачем основного боргу є таким, що настав, матеріали справи не містять доказів оплати вартості поставленого товару, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно неможливості виконання зобов`язань по договору через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію РФ проти України, про що позивачу було направлено відповідний лист № 07/3403 від 04.03.2022 р., судом оцінюються критично.

Так, відповідно до п. 8.3 договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Наданий відповідачем лист від 04.03.2022 №07/3389 щодо повідомлення позивача про настання дії обставин форс-мажору, суд не приймає як належний доказ повідомлення позивача про настання таких обставин в порядку статті 8.3. Договору, оскільки відповідачем не надано докази надіслання/вручення листа від 04.03.2022 позивачеві.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, де засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а також настання строку виконання грошових зобов`язань відповідача вже під час дії воєнного стану в України, не є безумовними підставами для звільнення Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" від виконання зобов`язань за укладеним з позивачем договором в частині поставленого та прийнятого товару.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами саме вплив вказаних обставин на реальну можливість виконання/невиконання зобов`язань з оплати поставленого товару за договором, оскільки, сам товар за спірними видатковими накладними відповідач прийняв ще в грудні 2021 року. Крім того, як стверджує сам відповідач, та що вбачається з наданих суду доказів, а саме: Ярликів на придатну продукцію - продукція за спірними видатковими накладними була прийнята відповідачем у виробництво вже під час дії воєнного стану, а отже введення воєнного стану України не вплинуло на прийняття такої продукції до виробництва, отже і на виконання господарських зобов`язань за Договором №53-123-01-21-07286 від 18.12.2022, що зумовлювало в свою чергу обов`язок відповідача її оплатити, чого останнім зроблено не було, а отже відповідач повинен в тому числі понести відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань.

Додатково суд зазначає, що серед штрафних санкцій позивач просить стягнути лише штраф 7 % на підставі абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, правомірність стягнення якого буде оцінена судом нижче, а також 3 % річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. В свою чергу, платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають штраф тощо. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, навіть у випадку доведення відповідачем наявності у спірних правовідносинах обставин непереборної сили за договором, останні не звільняють відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

З огляду на висновки викладені судом вище щодо настання боргових періодів суд вважає, що періоди прострочення виконання зобов`язань не вірно визначені як позивачем, так і відповідачем, отже з приводу стягнення 3 % річних та інфляції суд зазначає наступне.

Позивач керуючись статтею 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 506, 43 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 194, 88 грн за період прострочення:

- за видатковою накладною №РН-0000665 від 01.12.2021 року у сумі 117 998, 40 грн з 08.02.2022 по 11.11.2022 - 3 % річних та з березня по вересень 2022 інфляційні втрати.

- за видатковою накладною №РН-0000687 від 10.12.2021 року у сумі 27 059, 52 грн з 17.02.2022 по 11.11.2022 -3 % річних та з березня по вересень 2022 інфляційні втрати.

- за видатковою накладною №РН-0000699 від 20.12.2021 року у сумі 57 726, 00 грн з 25.02.2022 по 11.11.2022 -3 % річних та з березня по вересень 2022 інфляційні втрати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши власний розрахунок 3 % річних та інфляції з урахуванням скорегованих початків періодів прострочення, за допомогою ІПС "Прецедент" встановив, що дійсний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 4 126, 65 грн, а не 4 506, 43 грн, а розмір інфляційних втрат становить 34 263, 77 грн, а не 37 205, 66 грн як визначає позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума основного богу у розмірі 202 783, 92 грн, а також 3 % річних у розмірі 4 126, 65 грн та інфляційні втрати у розмірі 34 263, 77 грн, що встановлені судом.

Щодо позовних вимог про стягнення 7 % штрафу на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України, суд зазначає наступне.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: "Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, позивач вказує на застосування до спірних правовідносин абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Вище зазначені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Разом з тим, в постанові ВС КГС від 23.08.2022 у справі №910/9375/22 зроблено висновок про те, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

В даному випадку, суд констатує, що зобов`язання відповідача є грошовим (обов`язок оплати поставленого товару) та ураховуючи викладене, положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України не можливо застосувати до спірних правовідносин.

Оскільки, умовами Договору постачання товару №53-123-01-21-07286 від 18.11.2021, сторони додатково не перебачили відповідальність замовника (відповідача) у вигляді сплати 7 % штрафу за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару, суд вважає вимоги позивача про стягнення 14 198, 88 грн штрафу на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і якій очікує понести, позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000, 00 грн.

При цьому, позивач заявив про намір подання доказів на їх понесення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення. Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 ГПК України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 258 690, 89 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РТД" (49017, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд. 39, оф. 17; ідентифікаційний код: 34409800) 202 783 (двісті дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн 92 коп. - основного боргу, 34 263 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят три) грн 77 коп. - інфляційних втрат, 4 126 (чотири тисячі сто двадцять шість) грн 65 коп. - 3 % річних, а також 3 617 (три тисячі шістсот сімнадцять) грн 62 коп. - судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 14 194, 88 грн штрафу, 379, 78 грн 3 % річних та 2941, 89 грн інфляційних втрат - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких