ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/11261/15 (904/9038/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від Антимонопольного комітету України: Солодухін Максим Валерійович, довіреність №300-122/02-25 від 19.12.2022 року, заступник начальника юридичного відділу;

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 року (повний текст складено 17.11.2022 року) у справі № 904/11261/15(904/9038/21) (суддя Мартинюк С.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України (місто Київ)

до Товариство з обмеженою відповідальністю"Фра-М" (місто Дніпро)

про стягнення пені у розмірі 263 068,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 року у справі № 904/11261/15(904/9038/21) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем необґрунтовано нараховані штрафні санкції до банкрута ТОВ "Фра-М" оскільки з моменту оголошення відповідача банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (12.07.2016 року) у ТОВ "Фра-М" не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута (ч.1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства).

Суд зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фра-М" перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних відносин відповідача. Тому в даному випадку спеціальними нормами, що регулюють спірні відносини, виступають норми законодавства про банкрутство, а не норми законодавства, що регулюють захист економічної конкуренції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Вважає, що нарахування, застосовані на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов`язань, відповідно до положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права - неправильно застосував до спірних правовідносин положення законодавства про банкрутство, а також без повного та всебічного дослідження обставин справи та за неправильної оцінки обставин та доказів, що мають значення для справи, ухвалив прийняте рішення.

Скаржник наводить правові обґрунтування накладення на відповідача штрафу за порушення антимонопольного законодавства. Зазначає, що штраф відповідачем не сплачено і це є підставою для стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Вказує, що нарахування пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст. 238, 239, 249 ГПК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Нарахування пені не пов`язано з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов`язань відповідно до положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

З огляду на наведене вважає посилання суду на приписи Кодексу України з процедур банкрутства неправомірними.

Апелянт просить :

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 року у справі № 904/11261/15(904/9038/21);

- прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Антимонопольного комітету України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (вул. Маршала Малиновського, 2, м. Днінро, 49000, ідентифікаційний код 20322326) пені у розмірі 263 068,00 грн;

- судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М".

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до ТОВ "Фра-М" про стягнення пені в розмірі 263 068,00 грн.

За змістом заявлених вимог пеня нарахована позивачем за прострочення сплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України №829-р від 19.12.2019 року. Період нарахування пені - з 09.11.2020 року по 05.04.2021 року.

Згідно позову позивач повідомив суд, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області наявна справа №904/11261/15 про банкрутство ТОВ "Фра-М".

В матеріалах справи є ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 року по справі №904/11261/15 (суддя Примак С.А.) (а.с.25-28).

За змістом зазначеної ухвали вбачається, що:

- 12.07.2016 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11261/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" було визнано банкрутом;

- 08.06.2021 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" про визнання грошових вимог на суму 526 136,00 грн., з яких 263 068,00 грн. штраф за порушення антимонопольного законодавства, накладений рішенням Антимонопольного комітету України №829-р від 19.12.2019 року, 263 068,00 грн. пеня за прострочення виконання рішення, та 4540,00 грн. судового збору;

- грошові вимоги Антимонопольного комітету України обґрунтовані тим, що 19.12.2019 року Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №829-р, яким було накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" штраф у розмірі 263 068,00 грн. за порушення, передбачене п. 1 ч. 12 ст.6 та п.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- вказане рішення набрало законної сили 08.11.2020 року та боржником не оскаржувалося, однак штраф сплачено не було;

- за прострочення виконання вказаного рішення Антимонопольним комітетом України було нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРА-М" пеню у розмірі 263 068,00 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2020 року по 05.04.2021 року.

Вказаною ухвалою за результатами розгляду заяви суд визнав частково грошові вимоги Антимонопольного комітет України до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів (сума нарахованого штрафу).

В решті задоволення грошових вимог відмовлено з тих підстав, що згідно абз.3 ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня постановлення судом постанови про визнання боржника банкрутом припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 року у даній справі №904/11261/15 (904/9038/21) позовна заява була прийнята судом до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.36).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року закрито провадження у справі №904/11261/15 (904/9038/21) на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року (повний текст складено 14.12.2021 року) у справі № 904/11261/15(904/9038/21) Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 20.07.2022 року зазначив таке:

"Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №13/51-04 зазначено наступне:

"Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі".

Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі №922/3368/20.

Колегія суддів зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У даній справі предмет спору - стягнення з відповідача пені за невиконання ним рішення Антимонопольного комітету України №829-р від19.12.2019 року.

Розгляд грошових вимог кредитора у справі, який оформлено ухвалою суду від 1210.2021 року у справі №904/11261/15, не є тотожним розгляду позовних вимог. Така правова позиція узгоджується з висновками, що викладені в постанові Верховного Суду, від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19.

Отже, висновок суду про те, що спір між сторонами у даній справі вирішено по суті, є помилковим".

Також суд у вказаній постанові зазначив, що є обґрунтованими доводи апелянта про те, що спір між сторонами існує і судом в межах справи про банкрутство ТОВ "Фра-М" такий спір не вирішено.

Отже, після скасування Центральним апеляційним господарським судом ухвали про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції розглянув спір по суті та прийняв оскаржуване рішення від 08.11.2022 року.

Колегія суддів повністю поділяє висновок суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позову. Вважає, що обґрунтовані висновки суду першої інстанції апелянт не спростував.

Так, суд вірно послався при вирішенні спору на приписи Кодексу України з процедур банкрутства, а не положення антимонопольного законодавства, на яке вказує апелянт.

Враховуючи, що боржник перебуває в процедурі банкрутства, саме вказаним спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, врегульовано питання щодо стягнення пені.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

- скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Отже, у ТОВ "Фра-М" з моменту оголошення його банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (12.07.2016 року) не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Як зазначено вище, пеня нарахована позивачем за період з 09.11.2020 року по 05.04.2021 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фра-М" перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних відносин відповідача. Тому в даному випадку спеціальними нормами, що регулюють спірні відносини виступають норми законодавства про банкрутство, а не норми законодавства, що регулюють захист економічної конкуренції.

У зв`язку з тим, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Фра-М" у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, господарський суд вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання перед Антимонопольним комітетом України.

Враховуючи вищевикладене, відмова в позові є обґрунтованою.

Під час апеляційного перегляду справи апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 року у справі № 904/11261/15(904/9038/21) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 24.02.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко