Справа № 201/1329/23

Провадження № 1-кс/201/201/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22023130000000011, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Невське, Кремінського району, Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 7 ст. 111-1 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

- прокурор ОСОБА_4

- слідчий ОСОБА_6

- підозрюваний ОСОБА_5

- захисник ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22023130000000011, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Позиції учасників.

Прокурор зі слідчим підтримали клопотання з підстав, зазначених у ньому, просили задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, зазначивши, що вину в інкримінованому йому злочині не визнає, оскільки жодних інкримінованих йому дій він не робив.

Захисник підтримав думку свого підзахисного, наголосивши на необґрунтованості підозри та на відсутності заявлених слідчим ризиків, просив в задоволенні клопотання відмовити.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, скоїв кримінальне правопорушення за наступних обставин.

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону, а також порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації (далі - РФ), створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил РФ (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_8 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту РФ (далі ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.

Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні-квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, РФ на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

19.02.2022 керівництвом РФ в умовах збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.

У подальшому, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, 21.02.2022 РФ визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами, а 22.02.2022 президент РФ ОСОБА_9 направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке цього ж дня розглянуто та задоволено.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Законом України від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, до 23.08.2022.

Законом України від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Законом України від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Законом України від 16.11.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Внаслідок ведення агресивної війни з боку російської федерації проти України, 01.03.2022 Красноріченська селищна територіальна громада (в яку входить с. Невське) Сватівського району Луганської області захоплено збройними силами російської федерації спільно з незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР/ДНР». Фактично незаконне перебування військової техніки та представників Збройних сил Російської Федерації на території України підтверджує їх мету, пов`язану саме з участю у військовому вторгненні та відповідних бойових дій

Вищевказані підрозділи Збройних сил РФ, які в тому числі були задіяні у захопленні території Луганської області, зокрема с. Невське Сватівскького району, в ході здійснення бойових дій використовували відповідні позначення у вигляді літер «Z», «V», «О», які зображувалися на вищевказаній техніці для ідентифікації підрозділів, сил та засобів окупаційних військ.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно зазначеного переліку Красноріченська селищна територіальна громада Сватівського району Луганській області з 01.03.2022 перебуває під тимчасовою окупацією з боку РФ та незаконного збройного формування, так званої «ЛНР», при цьому в середині жовтня 2022 року АДРЕСА_1 було деокуповано Збройними силами України та іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, добровольчими формуваннями, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

На початку березня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх корисних інтересів, діючи добровільно почав здійснювати надання допомоги військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням т.зв. «ЛНР/ДНР» у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Так, в середині березня 2022 року, але не пізніше 17.04.2022, ОСОБА_5 добровільно здійснив розселення військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням т.зв. «ЛНР/ДНР», які ведуть бойові дії проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та який належить останньому на праві приватної власності.

Разом з тим, наприкінці березня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території с. Макіївка, Сватівського району, Луганської області, прибув до ангару, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та який військовослужбовці Збройних сил Російської Федерації та контрольовані ними незаконні збройні формування т.зв. «ЛНР/ДНР», використовували як склад для зберігання боєприпасів для різних видів озброєння, що у свою чергу використовуються для ведення бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. В подальшому, ОСОБА_5 почав допомагати останнім здійснювати завантаження таких боєприпасів до автомобілю «КАМАЗ», помаранчевого кольору.

Крім того, в період часу з березня по вересень 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , перебуваючи на території власного домоволодіння, регулярно здійснював ремонт транспорту, який використовувався окупаційними військами Російської Федерації, зокрема легкових автомобілів та військової техніки типу «БТР».

Також, в період часу з березня по вересень 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 добровільно на автомобілі «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у нього в користуванні здійснював перевезення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 та контрольованих ними незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР/ДНР» по території Луганської та Донецької областей.

Поряд з тим, наприкінці серпня початку вересня 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 добровільно за допомогою тракторного засобу здійснював транспортування військової техніки танку, який застряг неподалік буд. АДРЕСА_1 та який використовувся військовослужбовцями Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконними збройними формуваннями т.зв.«ЛНР/ДНР» для ведення бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

02.02.2023 о 14:00 годині ОСОБА_5 затримано в порядку статі 208 КПК України. Підстави затримання: п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваного у вчиненні злочину.

03.02.2023 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, а саме у допомозі військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації та контрольованим ними незаконним збройним формуванням у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Підозра ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- допитом свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що на початку квітня 2022 року ОСОБА_5 без мого дозволу використав мій трактор «Claas Axion 940», на якому він раніше працював, щоб витягти застряглий БТР, а також що наприкінці березня 2022 року автомобіль ОСОБА_5 блакитного кольору стояв біля складу з боєприпасами та ОСОБА_5 разом з військовими завантажувати боєприпаси у камаз помаранчевого кольору з позначкою Z. (Місце складу показав на карті)

- протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5 ;

- допитом свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що під час окупації с. Невське військовими РФ, зі слів людей, ОСОБА_5 розмістив солдат РФ на території свого будинку та у двох пустих сусідніх будинках мешканців с. Невське. На своїй автівці ОСОБА_5 возив військових до м. Старобільськ, Луганськ, Сватове, возив поранених до лікарень. У сусідніх будинках раніше жили ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , саме туди ОСОБА_5 заселив військових, розмістив їх машини, зі слів людей. У ОСОБА_5 було якесь посвідчення, згідно якого він безперешкодно проїжджав блокпости. ОСОБА_5 був зварщиком, токарем, виробляв з дерева речі, напевно, має навички з ремонту транспортних засобів, працював на тракторі, на комбайні. Сама я не бачила, але були чутки, що ОСОБА_5 допомагав військовим на складі боєприпасів (колишній ангар фермера) грузити якісь ящики у помаранчевий камаз, який належить фермеру ОСОБА_14 . Склад боєприпасів я бачила не доїжджаючи до Макеєвки з лівої сторони, там було багато військових.

- протоколом пред`явлення для впізнання впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5

- допитом свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що ОСОБА_5 має навички з водіння техніки та її ремонту, вміє виконувати зварювальні роботи. Від мешканців села мені стало відомо, що ОСОБА_5 надав власний та сусідні будинки для розміщення військових РФ, здійснював перевезення військових, у тому числі поранених. Особисто я бачив, як він проїжджав по вулиці Яроцького с. Невське поряд з моїм будинком декілька разів на день.

- протоколом пред`явлення для впізнання впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_15 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5

- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , яка повідомила, що під час особистої зустрічі ОСОБА_5 розповідав, як допомагає військовослужбовцям РФ вивозити речі до м. Луганськ, а також про те що в його будинку проживають солдати, в тому числі офіцери;

- протоколом пред`явлення для впізнання впізнання впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_16 . За результатами проведеної слідчої дії свідок впізнав ОСОБА_5

- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , яка повідомила, що в особистій бесіді з ОСОБА_5 останній розповів, що її син разом з друзями спалили окупантам БТР. Тому він заставляв їх прати та варити військовим їсти. Він сказав, що це хлопцям по заслугах, бо не хочуть погоджуватись з військовими. ОСОБА_5 сказав, що якщо хлопці не будуть його слухатись, то він розкаже окупантам про спалений ними БТР. Через це ми з ОСОБА_5 посварились. З моїм сином у мене зв`язок відсутній, тому він мені такого не розповідав. ОСОБА_5 був, як командир, над тими, кого заставляли працювати на військових РФ. ОСОБА_5 заставляв сина свідка ОСОБА_18 , ОСОБА_19 працювати на військових, погрожуючи, що розкаже військовим про спалений ним БТР.

- протоколом допиту свідка ОСОБА_20 , яка повідомила що в період окупації перебувала у с. Невське, знайома з ОСОБА_5 , та яка бачила, що ОСОБА_5 возив військових РФ по селу, на території власного домоволодіння ремонтував військову техніку, розселяв військовослужбовців на хуторі Новолюбівка;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 , який в переод з 24.02.2022 перебував у с. Невське, та якого ОСОБА_5 примушував допомагати військовослужбовцям РФ, також ОСОБА_18 особисто бачив як ОСОБА_5 особисто ремонтував військову техніку ЗС РФ;

- протоколом затримання ОСОБА_5 від 02.02.2023;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Всі ці документи містять достатні дані для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1статті 177 КПК(частина 2статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п. 1 (переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду), п. 5 (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється) частини 1статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;

- фактичне проживання підозрюваного ОСОБА_5 у с. Невське, що знаходиться поблизу лінії розмежування;

- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходився на тимчасово окупованій території співпрацював з окупаційними військами, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу).

- санкцією статті передбаченого найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

-можливість впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що бойові дії на території Луганської області тривають, та не застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, може спричинити до повернення підозрюваного на тимчасово окуповану територію та продовження допомоги окупаційним військам.

Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років, злочин вчинив під час воєнного стану, введеного 24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_21 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Крім того, на даний час органом досудового слідства не встановлені всі особи причетні до вчинення даного злочину, що у випадку застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, створить передумови для продовження спілкування ним з вказаними особами та впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_21 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_22 вчинив злочин, під час воєнного стану.

Висновки.

Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри та ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, відповідно доч.6ст.176КПК Українипід час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом єтримання під вартою.

Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, клопотання підлягає задоволенню.

Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 дають підстави вважати, що він без застосування до нього запобіжного заходу може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, чи переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи характер дій підозрюваного, які пов`язані з проведенням військової агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_5 до терористичної організації «ДНР», країни агресора РФ, необрання стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може створити передумови для вчинення ним нового кримінального правопорушення.

У зв`язку із зазначеним, незастосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливить запобігання вищевказаним ризикам.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків: застосування особистого зобов`язання не можливе у зв`язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; застосування особистої поруки не можливе у зв`язку із відсутністю у підозрюваного осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов`язки; застосування домашнього арешту не можливе, адже це не може запобігти ризикам вчинення інших злочинів.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності дост. 219 КПК Українидосудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3ст. 115 КПК Українипри обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Тому, оскільки ОСОБА_5 фактично затриманий 02.02.2023 о 14:00 годині, йому повідомлено про підозру 03.02.2023, то досудове розслідування має бути закінченим до 03.04.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід, тобто до 14:00 годин 02 квітня 2023 року.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.

Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, розмір застави слідчий суддя не визначає, так як застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину та особі підозрюваного.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187,193-194,196-197,205,369-372,392-393 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання підвартою строком на 60 днів, тобто до 14:00 годин 02 квітня 2023 року, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1