Справа № 466/2506/22 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/38/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та відновлення залишку коштів на рахунку,

В С Т А Н О В И В:

в квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та відновлення залишку коштів на рахунку.

Позов обґрунтовував тим, що він працює в управлінні «КОРД» ГУНП у Львівській області та отримує заробітну плату через АТ КБ «ПриватБанк».

10 березня 2022 року знімав кошти та запитував зняття на суму 10 000 грн, однак банкомат відхилив цю операцію, сповістивши про доступність коштів в розмірі не більшому аніж 4 000 грн за одне зняття. Позивач таких операцій провів п`ять разів. Таким чином, банкомат видав сумарно 20 000 грн. Проте в додатку Приват 24 побачив списання із карткового рахунку 10 000 грн, які банкоматом не видавались. З розрахунку списання вбачається, що видано 30 000 грн, однак видано лише 20 000 грн. Просить зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку банківської картки ОСОБА_1 в сумі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року в задоволенні позовних вимог позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та відновлення залишку коштів на рахунку, відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не проаналізовано мотиви позову і пояснень позивача, рішення суду першої інстанції є взагалі необґрунтованим.

В січні 2023 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Такий мотивовано законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції та безпідставністю доводів апеляційної скарги. У зв`язку з чим, просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року - без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає, оскільки не містить жодного мотиву на спростування позиції позивача і прийняття позиції відповідача..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, такі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, та викликають сумнів у суду. Доводи позивача спростовуються матеріалами справи та викладеним у відзиві доказами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працює в Управлінні «КОРД» ГУНП у Львівській області. Заробітну платню отримує через АТ КБ «ПриватБанк», зарплатна картка (карта для виплат) № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Згідно інформаційної виписки АТ КБ «Приват Банк», 10 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 знімав кошти у банкоматі «Приват Банк», що розташований у ТЦ «ВАМ» за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 100.

ОСОБА_1 провів зняття коштів із картки № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) п`ять разів по 4 000,00 грн. Кожного разу кошти в сумі 4 000,00 грн. Відтак, сумарна сума становить 20 000,00 грн.

Крім того, із виписки убачається зняття готівки 10 000 грн., оплата за техніку в магазині «COMFY» - 6 499 грн 00 коп. Відображено інформацію щодо балансу на початок періоду: 44 746 грн 12 коп. Всього витрат: 36 499 грн 00 коп. Баланс на кінець періоду: 8 247 грн 12 коп.

Отже, Банком з рахунку списано сумарно зняття готівки в сумі 30 000,00 грн. (а.с. 6).

Підставою звернення позивача в суд з даним позовом стало те, що не було факту зняття ним готівки в розмірі 10 000 грн, відтак, вважає, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти на його картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Із долученої позивачем заявки на повернення коштів убачається, що АТ КБ «Приват Банк» надано відповідь, що за заявкою на повернення 10 000 грн не виявлено факту збою, у зв`язку з чим позивачу відмовили в поверненні коштів (а.с.7).

Крім того, із долученої АТ КБ «Приват Банк» роздруківки висновку службової перевірки безпеки Банку від 04 квітня 2022 року ZAKL -2022/1-6815253 «Про не видачу клієнту ОСОБА_1 коштів банкоматом» убачається, що в результаті транзакцій останній отримав:

13:41:29 10 000 грн (15 купюр номіналом по 200 грн та 14 купюр номіналом по 500 грн = 10 000 грн);

13:42:23 4 000 грн (5 купюр номіналом по 200 грн та 6 купюр номіналом по 500 грн = 4 000 грн);

13:43:15 4 000 грн ( 1 купюра номіналом 100 грн, 7 купюр номіналом по 200 грн та 5 купюр номіналом по 500 грн = 4 000 грн);

13:44:07 4 000 грн (5 купюр номіналом по 200 грн , 6 купюр номіналом по 500 грн);

13:45:15 4000 грн (5 купюр номіналом по 200 грн та 6 купюр номіналом по 500 грн );

13:46:12 - 4 000 грн (1 купюра номіналом 100 грн, 7 купюр номіналом по 200 грн та 5 купюр номіналом по 500 грн) ( а.с.46).

Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі Закон) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п.1.23 та 1.24 статті 1 цього Закону отримувач це особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі, а неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі;

Згідно п.1.33 реконсиляція - процедура контролю, яка полягає в ідентифікації та перевірці виконання кожного переказу за допомогою щонайменше трьох показників, визначених платіжною системою.

За приписами пункту 3.1. Закону порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Стаття 14 цього Закону визначає спеціальні платіжні засоби, зокрема, такі можуть існувати у будь-якій формі на будь-якому, крім паперового, носії, що дозволяє зберігати інформацію, необхідну для ініціювання переказу.

Спеціальний платіжний засіб має дозволяти ідентифікувати його держателя, відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту в порядку, визначеному договором з емітентом.

Держатель спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, встановлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

За приписами статті 15 Закону платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору.

У межах України переказ за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці України.

Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунка платіжної картки.

Відповідно до пункту 4 статті 21 Закону ініціювання переказу серед іншого проводиться також шляхом, використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі.

Приписами статті 25 Закону регламентується ініціювання переказу за допомогою спеціального платіжного засобу.

Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися спеціальні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України.

Ініціювання переказу за допомогою спеціальних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п.30.1 статті 30 Закону).

Розділом VII Закону передбачено відповідальність банків при здійсненні переказу, зокрема банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Статтею 42 Закону передбачено, що Контроль за дотриманням членами платіжних систем нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення переказу, а також застосування відповідних заходів впливу, передбачених законодавством України, покладаються на Національний банк України.

Національний банк України має право встановлювати обмеження на обсяги операцій з видачі готівкових коштів із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що використовуються в Україні.

За змістом розділу III Здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), в редакції, яка буда чинною на час виникнення спірних правовідносин, користувач має право використовувати особистий та/або корпоративний (бізнесовий) електронний платіжний засіб для здійснення платіжних операцій відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом.

Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.

Дебетова платіжнасхема передбачаєздійснення користувачемплатіжних операційз використаннямелектронного платіжногозасобу вмежах залишкукоштів,що обліковуютьсяна йогорахунку.

Постачальник платіжних послуг зобов`язаний надавати користувачам інформацію про виконані ними платіжні операції безкоштовно.

Розділом VI Положення передбачено загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками, згідно яких користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором:

1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;

2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем;

3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку.

4) банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати банку інформацію для здійснення контактів з ним, а банк зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом дії договору.

Обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі:

інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем;

відмови користувача від отримання повідомлень банку про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі.

Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Положенням також передбачені загальні правила документообігу за операціями з використанням електронних платіжних засобів, згідно яких документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку.

Форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням.

Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів можуть бути оформлені та/або надруковані іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови на його замовлення.

Постачальник платіжних послуг зобов`язаний забезпечити відповідність мови паперових документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів мові, яка була вибрана користувачем на екрані платіжного пристрою.

Паперові документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів можуть не оформлятися за місцем проведення операції, якщо:

1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

2) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи, або

3) держатель відмовився від їх отримання.

Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів можуть оформлятися в електронній формі під час здійснення операцій у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування за умови їх доставки користувачу.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України.

Щомісячна виписка про платіжні операції за договором має надаватися безкоштовно.

Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо.

Якщо власник рахунку має заперечення щодо операцій за рахунком, перелік яких зазначений у виписці, то він має право звернутися до емітента із заявою про розгляд спірного питання або до суду.

Процесингова або клірингова установа, розрахунковий банк зобов`язані в порядку, установленому законодавством України, надавати учаснику платіжної системи, а також судам та органам досудового слідства послуги для визначення достовірності інформації, яка міститься в електронних документах, що обробляються платіжною системою, яку обслуговує ця процесингова, клірингова установа або розрахунковий банк, якщо учасник платіжної системи бере участь у розгляді спору судом.

Згідно п.п. 9, 10 розділу X Положення контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. Спори, пов`язані зі здійсненням банками платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, розглядаються в судовому порядку.

Відповідно до Постанови НБУ №18 від 24 лютого 2022 року встановлені обмеження на зняття готівки/покупки.

Видача гривні на території України максимальна сума готівки для зняття в один день 100 000 гривень з одного рахунку:

в банкоматах/POS-терміналах ? в рамках денного ліміту по картці, але не більше 20 000 грн в день;

На офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк», тобто у вільному доступі, розміщені Умови надання інших послуг у період воєнного стану. У пункті 2 «Банкомат» розділу «Зняття готівки» передбачено, що ліміт на зняття готівки з картки ПриватБанку складає 20 000 грн на 3 години і 100 000 грн на добу.

Таким чином, банкомат з урахуванням вищенаведених Умов не міг видати 10 березня 2022 року в проміжок часу від 13:41:29 год до 13:46:12 год року, ), тобто протягом 5 хвилин (а.с. 46 Акт службового розслідування, проведеного банком), готівку в розмірі 30 000 грн, оскільки така видача лімітована, як Національним Банком України, так і самим відповідачем і може складати в такий проміжок часу лише 20 000 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Аналіз змісту матеріалів цивільної справи свідчить про те, що позивачем доведено підставність заявлених ним позовних вимог, зокрема, про дотримання ним вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, що не спростовано відповідачем, а також останнім не надано доказів проведення реконсиляції за даним фактом. Проведена банком службова перевірка не містить посилань на проведення останнім процедури контролю, яка полягає в ідентифікації та перевірці виконання спірного переказу за допомогою щонайменше трьох показників, визначених платіжною системою.

У цьому зв`язку, колегія суддів доходить висновку, що місцевий суд прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищенаведеного, те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, підлягають стягненню із АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави 992 грн 40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 488 грн 60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 315, 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та відновлення залишку коштів на рахунку, задовольнити.

Зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, реєстрація місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д) відновити залишок коштів на рахунку банківської картки № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в сумі 10 000,00 (десять тисяч) грн.

Стягнути із акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 992 грн 40 коп. (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 488 грн 60 коп. (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім грн. 60 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2023 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич