ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2251/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (відокремлений підрозділ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рось» (далі - позивач, ТОВ «Рось») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000514511 від 26.11.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником відповідача - ГУ ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що ТОВ «Рось у декларації з податку на прибуток підприємства від 08.08.2019 не відображено платіж по податку на прибуток від 03.06.2019 у сумі 77 405,06 грн. При цьому ТОВ «Рось» у зв`язку з прийнятим рішенням про припинення юридичної особи не подало ліквідаційної звітності до ДПІ станом на 03.10.2019.

Апелянт стверджує, що якщо дата ліквідації припадає на початок або середину такого звітного періоду, платник податку на прибуток підприємств може подати останню декларацію до закінчення звітного періоду, але не пізніше строків, встановлених п.49.18 ст. 49 ПК України. Додатком до такої декларації та її невід`ємною частино є комплект річної фінансової звітності, у тому числі ліквідаційний баланс.

Відтак, на думку апелянта ТОВ «Рось» мало б подати декларацію з податку на прибуток саме у тому кварталі, коли було внесено запис до ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців про припинення, а річну податкову декларацію подано вже після проведення перевірки - 16.01.2020.

Посилаючись на такі та інші аргументи, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №320/2251/20, встановлено строк до 15 лютого 2023 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 12 січня 2023 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 15 лютого 2023 року.

Від ТОВ «Рось» 17.02.2023 надвцшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що для платників єдиного податку четвертої групи податковим (звітним) періодом є календарний рік, що зафіксовано в п.294.1 ПК України, з огляду на що позивач подав декларацію вчасно та остання була прийнята податковим органом.

Окрім того позивач зауважує, що станом на день проведення перевірки, складення Акту перевірки, винесення оскаржуваного ппр, та винесення рішення судом першої інстанції до ЄДР не внесено запису про припинення ТОВ «Рось» як юридичної особи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСЬ" зареєстроване юридичною особою 28.02.2000 за номером №13291200000000377 Богуславською районною державною адміністрацією.

У 1 півріччі 2019 року, позивачем здійснено виплату доходу учаснику Товариства, юридичній особі-нерезиденту "КІНТАС ЛІМІТЕД" (Company KINTAS LIMITED), що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер 246514, юридична адреса: Кіпр, м. Нікосія, 1097, Діагору 4, корпус «Кермія» офіс 104 (Diagorou, 4, KERMIA BUILDING, Flat/office 104, P.C. 1097, Nicosia, Cyprus) та учаснику Товариства, юридичній особі-нерезиденту Компанія "ДЕВІСАЛ ЛІМІТЕД" (Devisai Limited), що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер НЕ 236201, юридична адреса: Кіпр м.Ніокосія,1097, Діагору 4,Керміа Хаус, 5й поверх, квартира/офіс 502,1097 (Diagorou, 4, KERMIA BUILDING, Flat/office 104, P.C. 1097, Nicosia, Cyprus ).

У зв`язку з цим нараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 854 509,63 грн. та платіжними дорученнями № 2954 та 2955 від 11 квітня 2019 року, №3022 від 03 червня 2019 року сплачено нарахований податок на прибуток до Державного бюджету України.

На підставі направлень від 27.09.2019 №246, 247, 248, 249, 250, 251 ГУ ДПС у Київській області, відповідно до п.п.20.1.1 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, в зв`язку з прийняттям рішення про припинення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЬ" про, що внесено запис до ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців від 13.08.2019 №13291270027000377, проведена позапланова виїзна документальна перевірка СТОВ «Рось» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 03.10.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 03.10.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, який є його невід`ємною частиною.

Під час перевірки встановлено ряд порушень, зокрема: - п.п.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам на суму 77 406 грн.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 11.10.2019 за №134/10-36-05-11/03753603. Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які податковим органом залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін. На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 26.11.2019 №000514511.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, товариством подано скаргу до Державної податкової служби України. Розглянувши вищевказану скаргу, відповідачем винесено рішення від 07.02.2020 №4811/6/99-00-08-05-02-06 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 №000514511 залишено без змін, а скаргу товариства без задоволення.

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за результатами якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 31 грудня 2021 року.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з приписів п. 103.9 ст.103 Податкового кодексу України (далі - ПК України), особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за свої місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Тобто подати декларацію про прибуток слід за квартал, у якому виплачувався дохід нерезиденту та сплачено податок на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України.

Разом з цим, згідно з п. 49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.137.4 ст.137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків п.137.5 ст.137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до п.294.1 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи, платником якого являється позивач, є календарний рік. Тобто, дана норма визначає порядок подання декларації з податку на прибуток за звітний базовий період, а саме календарний рік для платників єдиного податку четвертої групи.

Обов`язок платників єдиного податку, утримувати податок на доходи нерезидента зафіксовано у п.297.5 ПК України. Але для платників єдиного податку четвертої групи податковим (звітним) періодом є календарний рік, що зафіксовано у п. 294.1 ПК України.

Керуючись вищевикладеними нормами Податкового кодексу, товариством 16.01.2020 року подано податковому органу податкову декларацію (річна), де у графі 23 та 25 відображено суму податків, які утримуються при виплаті доходів неризидентам, нарахованих за результатами останнього (звітного) податкового періоду та додаток до рядка 23 Декларації Розрахунок податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, де у рядку 2 відображено суму виплачених дивідендів та суму сплачених позивачем податків при виплаті дивідендів.

Зазначена декларація прицнята податковим органом. Разом з тим підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.п.141.4.1 п.141.4 ст.141 ПК України стало те, що позивачем помилково подано Декларацію за 1 півріччя 2019 року, яка прийнята 08 серпня 2019 року, в якій вказано базовий податковий період - квартал. Дана декларація мала б бути не прицйнятою податковим органом, оскільки позивач є платником єдиного податку 4 групи і зобов`язаний надавати звітність з податку на прибуток у термін подачі річної звітності та базовим звітним періодом - рік, але не пізніше строків встановлених п.49.18 ПК України, що і здійснено позивачем 16.01.2020 року, відповідно до наявних у справі матеріалів.

Отже станом на дату проведення перевірки Товариства та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, термін подачі звітності ще не настав, тому у відповідача були відсутні правові підстави для встановлення порушень вимог 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України та відповідно винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За умовами п. 137.3. ст. 137 ПК України, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Пунктом 57.1. ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 141.4. ст. 141 ПК України, визначено особливості оподаткування нерезидентів. Так, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: б) дивіденди, які сплачуються резидентом.

Відповідно до п. 141.4.2. ст.141 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до положень п.п. «а» п. 2 ст. 10 Конвенції від 08.11.2012 року підписаної між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, ставка податку, що стягується Україною з доходу у вигляді дивідендів, визначення яких наведене у п. З ст. 10 Конвенції, які сплачуються українською компанією, знижується до 5 відсотків за умови, якщо особа - фактичний власник цих дивідендів є резидентом Кіпру та володіє прямо щонайменше 20 відсотками капіталу української компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував у придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100 000 євро.

Пунктом 297.5 ст. 297 ПК України, встановлено, що платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента - юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таким нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III цього Кодексу.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України, визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 294.1. ПК України, встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Виходячи з такого, позивачем при виплаті дивідендів учаснику СТОВ «Рось», яке здійснювалось у І півріччі 2019 року, здійснено розрахунок податку на прибуток від суми нарахованих дивідендів та здійснено сплату до Державного бюджету України суми податку на прибуток у розмірі 854 509,63 грн. У податковій декларації з податку на прибуток, яку позивачем подано 16.01.2020 року, відображено суми нарахованих та сплачених дивідендів та суму нарахованого та сплаченого податку на прибуток.

Таким чином, позивачем у повному обсязі нараховано, сплачено та задекларовано в строки встановлені нормами ПК України, суму податку на прибуток, який нараховано при виплаті дивідендів неризиденту, тому суд першої інстануії, на думку колегії суддів апеляційного суду дійшов правильного висновку, що викладені в Акті перевірки обгрунтування, які і стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019 №000514511 є протиправним та підлягає скасуванню.

Окремо судова колегія зазначає, що станом на день проведення перевірки, складення Акту перевірки, винесення оскаржуваного ппр, та винесення рішення судом першої інстанції до ЄДР не внесено запису про припинення ТОВ «Рось» як юридичної особи. Іншого суду не доведено.

Також, колегія суддів зазначає, що в частині доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено: які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (відокремлений підрозділ) залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року у справі №320/2251/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк