ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/699/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" (вул. Млинівська, буд. 18, офіс 401, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 40856399) про стягнення 249 500 грн 00 коп.

представники у судовому засіданні:

- від позивача: Омельчук Д.В., Власик В.Я;

- від відповідача: Конечний М.Г;

ВСТАНОВИВ:

07.09.2022 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни (далі - позивач, ФОП Козярчук О.П.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" (далі - відповідач, ТОВ "РСН-ТРЕЙД") про стягнення 249 500 грн 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує зобов`язання за Договором оренди нерухомого майна від 21.06.2019 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, внаслідок чого за відповідачем у період з квітня 2020 по серпень 2022 року утворилася заборгованість.

Ухвалою від 08.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/699/22, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 27.09.2022.

15.09.2022 через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від ФОП Козярчук О.П. надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою від 16.09.2022 у задоволенні заяви ФОП Козярчук О.П. про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 27.09.2022 оголошено перерву у судовому засіданні на 11.10.2022, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2022 є останнім днем для подання відповідачем відзиву. Оскільки відповідач має процесуальне право для подання відзиву на позовну заяву суду у строк з урахуванням вимог ст. ст. 165, 178 ГПК України, вирішення спору 27.09.2022 було неможливим, оскільки порушило б право відповідача на подання відзиву щодо суті спору.

11.10.2022 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача адвоката Конечного М.Г. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити його явку внаслідок перебування на лікарняному із підозрою на СОVІD-19.

Ухвалою від 11.10.2022 оголошено перерву у судовому засіданні на 25.10.2022.

25.10.2022 через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані позивачем протягом 5-ти днів після ухвалення рішення по даній справі.

25.10.2022 через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду Рівненської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою від 25.10.2022 оголошено перерву на 01.11.2022.

31.10.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи № 918/699/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.11.2022 клопотання представника ТОВ "РСН-ТРЕЙД" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження - задоволено. Постановлено здійснити перехід до розгляду справи № 918/699/22 за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі. Відкладено підготовче засідання на 22.11.2022.

22.11.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, відзив та заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

Ухвалою від 22.11.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого судом, на подання відзиву - відмовлено. З ініціативи суду відзив ТОВ "РСН-ТРЕЙД" прийнято, долучено до матеріалів справи та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням даної заяви по суті спору. Відкладено підготовче засідання на 13.12.2022.

13.12.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що адвокат Конечний Михайло Григорович перебуває за кордоном з гуманітарною місією і неспроможний з`явитися на судове засідання, докази чого надасть у наступне судове засідання.

13.12.2022 у визначений судом час для проведення судового засідання о 12:30 год. у приміщенні Господарського суду Рівненської області відсутнє електропостачання. Встановлено, що у приміщення Господарського суду Рівненської області з`явився представник позивача Омельчук Д.В. При цьому у суду відсутня можливість провести судове засідання 13.12.2022 по справі № 918/699/22. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визначення іншої дати для розгляду справи.

Ухвалою від 13.12.2022 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 918/699/22 відбудеться 27.12.2022.

27.12.2022 від Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони.

Ухвалою від 27.12.2022 продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів - до 30.01.2023 року включно. Закрито підготовче провадження у справі № 918/699/22. Призначено справу № 918/699/22 до судового розгляду на 24.01.2023.

У судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2023.

14,02.2023 судом встановлено, що у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Присутні представники позивача надали пояснення у судовому засіданні: просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Окрім того, представники позивача вчинили заяву в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що докази понесених судових витрат та професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом 5-ти днів з дати ухвалення рішення.

Присутній представник відповідача надав суду пояснення, заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, судом встановлено наступне.

21.06.2019 між ФОП Козярчук О.П. (далі - орендодавець) та ТОВ "РСН-ТРЕЙД" (далі - орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № б/н (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення магазину продуктової групи товарів, визначене у Договорі, без права викупу, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Приміщення магазину продуктової групи товарів, яке складається з тамбору з кафетерієм площею 21,7 кв.м., торгового залу площею 30,3 кв.м., торгового залу площею 18, 9 кв.м., кабінету площею 6,2 кв.м, підсобної площею 11, 7 кв. м, коридору площею 2,1 кв.м., мийочної площею 1, 4 кв.м., санвузла площею 1, 4 кв.м., передається в оренду за Договором (надалі - приміщення), знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Соборна, буд. 14, має загальну площу 93, 7 м. кв. та складається з 8 приміщень згідно технічного паспорта, і належить орендодавцеві на підставі Договору дарування від 10.09.2010. (п. 1.2. Договору).

Приміщення надається орендареві для використання в господарській діяльності згідно видів діяльності за КВЕД-2010 та підтверджується актом прийому-передачі. (п. 1.3. Договору).

Сторони обумовили між собою та зафіксували у п. 2.1. Договору, що при підписанні договору оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату за перший місяць дії договору оренди, а саме червень 2019 та два останні місяці дії договору оренди: квітень на травень 2029 року загальною сумою 84 000 грн 00 коп., що становить по 28 000 грн 00 коп. за один місяць, за вирахуванням авансу в сумі 10 000 грн 00 коп., отриманих орендодавцем 29.05.2019 згідно виписки.

Орендна плата в подальшому підлягає сплаті не пізніше 5-го числа поточного місяця за який вона сплачується, та становить 28 000 грн 00 коп. за один календарний місяць. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору оплату за спожиті комунальні послуги (вода, газ, світло, вивіз сміття, ЖЕК/ОСББ та оренда землі) орендар відшкодовує орендодавцю щомісячно до 25 числа кожного поточного місяця згідно сум, зазначених в рахунках на ім`я орендодавця та даних лічильників у випадку не переукладення орендарем договорів про надання послуг на своє ім`я.

Згідно з п. 6.1. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої Національним Банком України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення.

Цей Договір укладається строком на 10 років, а саме з 11.06.21019 по 10.06.2029. (п. 7.1. Договору).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онофрейчук С.Й., зареєстровано в реєстрі за № 1185.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

У відповідності до акту прийому-передачі приміщення в оренду, який є додатком № 1 Договору, позивач передав, а відповідач прийняв приміщення загальною площею 93,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 14.

Позивач вказує, що в порушення умов договору, відповідач приміщення прийняв, проте взяті на себе зобов`язання за Договором не виконував, внаслідок чого за відповідачем із квітня 2020 по серпень 2022 року утворилася заборгованість.

09.06.2022 орендодавець направив орендарю претензію № 1 про сплату заборгованості за Договорі за Договором у розмірі 193 500 грн 00 коп. станом на 08.06.2022 з попередженням, що у разі повної або часткової відмови у задоволенні претензії у зазначений строк, буде ініційовано питання стягнення заборгованості у судовому порядку. Зазначене підтверджується копіями претензії, опису вкладення, фіскального чеку, які наявні в матеріалах справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.07.2022 позивачем отримано відповідь на претензію, з якої вбачається, що ТОВ "РСН-ТРЕЙД" не згідне сплачувати наявну заборгованість у сумі 193 500 грн згідно з умовами Договору від 21.06.2019. Орендар зазначав, що від імені орендодавця на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє мама позивача ОСОБА_1 , з якою відповідач здійснював комунікацію. Відповідач зазначає, що у 2020 році передав для довіреної особи позивача додаткові угоди № 1 від 01.04.2020, № 2 від 01.05.2020, № 3 від 01.06.2020, № 4 від 31.07.2020, № 5 від 01.02.2021 про внесення змін до п. 2.2 Договору щодо орендної плати. Вказані додаткові угоди до відповідача не повернулися, однак були погоджені в телефонному зв`язку з позивачем, а зменшення орендної плати було погоджено із позивачем і його представником як у телефонному режимі, так і у мессенджері "Viber". Відповідач зазначив, що у випадку подання орендодавцем позову до суду про стягнення заборгованості у сумі 193 500 грн, орендар звернеться до правоохоронних органів із заявою про вчинення позивачем злочину - шахрайство. Окрім цього, орендар покликався у відповіді на претензію на наявність форс- мажорних обставин у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та вказував про обов`язок орендодавця сплачувати податки за передачу даного нерухомого майна в оренду.

22.07.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено лист з повідомленням, що позивачем з моменту підписання акту приймання-передачі нерухомого майна за Договором 21.06.2019 сплачуються у визначених законом розмірі та строках податки і в її діях відсутній склад будь-якого кримінального правопорушення і це попередження розцінюється позивачем як залякування і намагання уникнути відповідальності за невиконання умов договору оренди по сплаті орендної плати.

Також було повідомлено, що орендодавець не згідна внести зміни до Договору від 21.06.2019 згідно з запропонованих орендарем додаткових угод № 1 від 01.04.2020, № 2 від 01.05.2020, № 3 від 01.06.2020, № 4 від 31.07.2020, № 5 від 01.02.2021 і що у випадку надання орендарем сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що унеможливили виконання орендарем умов Договору від 21.06.2019 по сплаті орендних платежів з квітня 2020 року по червень 2022 року, орендодавцем буде розглянута можливість відтермінування строків оплати орендної плати за Договором від 21.06.2019.

Як вбачається із матеріалів справи, даний лист було отримано відповідачем 02.08.2022, що підтверджується копіями фіскального чеку від 22.07.2022 та витягу з електронного реєстру вручень поштових відправлень. Однак, як зазначає позивач, відповідь на лист не було надано, борг по сплаті орендної плати відповідачем не погашено.

Оскільки врегулювати спір у досудовому порядку не виявилося можливим, тому ФОП Козярчук О.П. змушена звернутися з даним позовом до суду про стягнення 249 500 грн 00 коп. орендної плати за період з квітня 2020 року до серпня 2022 року.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у відзиві та зазначає наступне. Під час підписання Договору від 21.06.2019, який був зареєстрований в реєстрі № 1185, в офісі приватного нотаріуса рівненського міського нотаріального округу Онопрійчук С.Й., була присутня безпосередньо позивач Козярчук Оксана Павлівна , та інша особа ОСОБА_1 , яка безпосередньо була представлена як мама позивача, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності. ОСОБА_1 вичитала Договір оренди, та погодила його умови, після чого позивачем він був підписаний. Після укладення Договору, позивача відповідач бачив лише декілька разів, та не володів її номером телефону, а основні організаційні питання такі як оплата комунальних послуг, передання показників за використані комунальні послуги відповідачем передавалися для ОСОБА_1. Відповідач наголошує, що акти наданих послуг, листи передбачені п. 4.1.1. Договору, згідно з яких орендар має право письмово звертатись до орендодавця щодо отримання дозволу на переобладнання приміщення у відповідність до своїх потреб, з метою використання його за цільовим призначення у діяльності орендаря відповідач надавав для ОСОБА_1 та отримував такі дозволи від позивача, - тобто ОСОБА_1 виконувала всі обов`язки як представник позивача (орендодавця).

При цьому, як вказує відповідач, у 2020-2021 роках він звертався до ОСОБА_1 з проханням зменшити орендну плату в зв`язку з пандемією Covid-19, на що було надано відповідь про зменшення орендної плати (такі погодження були періодичними), після таких погоджень та оплати орендної плати в зменшеному розмірі підписувалися Акти наданих послуг. Відповідач акцентує увагу, що акти наданих послуг, які підписані зі сторони позивача та відповідача підтверджують погодження позивача на зменшення суми орендної плати. Відповідач вказує, що після підписання таких актів він передавав для ОСОБА_1 додаткові угоди на зменшення орендної плати. Однак відповіді про їх неналежність або будь які правки до даних угод для відповідача не надходило.

Відповідач вказує, що пропозиції та погодження зменшення орендної плати підтверджуються електронним листуванням з ОСОБА_1 . Тобто відповідач звертався до представника позивача (ОСОБА_1) з пропозиціями зменшити орендну плати (офертою), а від представника позивача отримував погодження на таке зменшення (акцепт).

Окрім того, відповідач зазначає, що має право на зменшення плати, яке передбачене ч. 4 ст. 762 ЦК України, та взагалі звільняється від плати за оренду за весь час, протягом якого майно не могло бути використане (ч. 6 ст. 762 ЦК України), - оскільки виникли обставини за які він (орендар) не відповідає, а саме - з 24.02.2022 розпочалася військова агресія проти України. А введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину та є відносинами з оренди майна, регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За приписами ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 2.2. Договору орендна плата в подальшому підлягає сплаті не пізніше 5-го числа поточного місяця за який вона сплачується, та становить 28 000 грн 00 коп. за один календарний місяць.

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язань орендарем за Договором настав.

Із виписки по надходженням по картці/рахунку 5583350100675175 від 24.08.2022 № HATN-VE6K-RHP0-DOS1 за період 21.06.2019-24.08.2022, виданій Акціонерним товариством "Акцент-Банк" вбачається наступне.

У виписці відображено дати операцій, деталі операцій (призначення платежу), суми у валюті операції, які були здійснено по рахунку ФОП Козярчук О.П.

Згідно з умовами Договору розмір орендної плати становить 28 000 грн. 00 коп. на місяць.

Із квітня 2020 року по березень 2022 року орендна плата Орендарем сплачувалася у розмірі, що є меншим, ніж передбачений Договором, а з квітня 2022 року орендна плата взагалі не сплачувалась.

Із виписки вбачається, що на ім`я ФОП Козярчук О.П. від ТОВ "РСН-ТРЕЙД" було перераховано оплату за оренду нерухомого майна від 21.06.2019, а саме:

- 03.04.2020 у розмірі 20 000 грн 00 коп. (відтак борг за квітень 2020 становить 8 000 грн 00 коп.);

- 05.05.2020 у розмірі 25 000 грн 00 коп. (відтак борг за травень 2020 становить 3 000 грн 00 коп.);

- 09.06.2020 у розмірі 27 000 грн 00 коп. (відтак борг за червень 2020 становить 1 000 грн 00 коп.);

- 10.07.2020 у розмірі 28 000 грн 00 коп. (відтак борг за липень 2020 відсутній);

- 08.09.2020 у розмірі 22 000 грн 00 коп. (відтак борг за серпень 2020 становить 6 000 грн 00 коп.);

- 30.09.2020 у розмірі 22 000 грн 00 коп. (відтак борг за вересень 2020 становить 6 000 грн 00 коп.);

- 07.10.2020 у розмірі 22 000 грн 00 коп. (відтак борг за жовтень 2020 становить 6 000 грн 00 коп.);

- 06.11.2020 у розмірі 22 000 грн 00 коп. (відтак борг за листопад 2020 становить 6 000 грн 00 коп.);

- 29.12.2020 у розмірі 22 000 грн 00 коп. (відтак борг за грудень 2020 становить 6 000 грн 00 коп.);

- 04.01.2021 у розмірі 22 000 грн 00 коп. (відтак борг за січень 2021 становить 6 000 грн 00 коп.);

- 26.01.2021 у розмірі 22 000 грн 00 коп. (відтак борг за лютий 2021 становить 6 000 грн 00 коп.);

- 02.03.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за березень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 01.04.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за квітень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 28.04.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за травень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 24.05.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за червень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 29.06.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за липень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 30.07.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за серпень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 09.09.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за вересень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 04.10.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за жовтень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 09.11.2021, 11.11.2021, 15.11.2021 у загальному розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за листопад 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 06.12.2021 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за грудень 2021 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 05.01.2022 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за січень 2022 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 03.02.2022 у розмірі 24 000 грн 00 коп. (відтак борг за лютий 2022 становить 4 000 грн 00 коп.);

- 16.03.2022 у розмірі 20 500 грн 00 коп. (відтак борг за березень 2022 становить 7 500 грн 00 коп.);

- із квітня 2022 року по серпень 2022 року орендна плата відповідачем не проводилася.

Водночас суд вважає безпідставними посилання відповідача на погодження йому зменшення орендної плати ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що Козачук ОСОБА_1 є представником Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни.

За правовою природою представництво є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків. Будь-яка процесуальна дія однієї особи в інтересах іншої особи, внаслідок якої вона набуває певних прав та обов`язків (у тому числі підписання та/або подання певного документа) є представництвом.

У матеріалах справи відсутня довіреність або будь-який інший документ, що підтверджується наявність у ОСОБА_1 повноважень на надання згоди на зменшення розміру орендної плати за Договором від імені Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни.

Що стосується ділової переписки через мобільний додаток Viber, на яку посилається відповідач в якості обгрунування того, що позивач був обізнаний про зміну ціни Договору, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем надано скріншоти переписки з "ОСОБА_1" через мобільний додаток Viber. Під час переписки у період з 06.06.2020 по 16.03.2022 сторони переписки спілкувалися щодо показників за комунальні послуги та розмірів орендної плати. Однак із даних матеріалів не вбачається, що сторони проводили означену переписку щодо Договору оренди нерухомого майна від 21.06.2019, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Козярчук Оксаною Павлівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД". Окрім цього, із даної переписки неможливо встановити, що Козачук ОСОБА_1 є представником Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни та наділена повноваженнями діяти від імені позивача.

Окрім того, суд зауважує, що як вбачається із п. 7.2. Договору зміни в Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору, а також орендодавцем в односторонньому порядку у випадках, передбачених умовами даного Договору.

Чинне законодавство однозначно відносить ціну до істотних умов договору.

Суд зауважує, що підписання між сторонами Актів наданих послуг № 4 від 30.04.2020 на суму 20 000 грн 00 коп., № 5 від 31.05.2020 на суму 25 000 грн 00 коп., № 6 від 30.06.2020 на суму 27 000 грн 00 коп., № 9 від 31.07.2020 на суму 280 000 грн 00 коп., № 11 від 31.08.2020 на суму 22 000 грн 00 коп., № 13 від 30.09.2020 на суму 22 000 грн 00 коп., № 15 від 31.10.2020 на суму 22 000 грн 00 коп., № 17 від 30.11.2020 на суму 22 000 грн 00 коп., № 19 від 31.12.2020 на суму 22 000 грн 00 коп., № 4 від 31.03.2021 на суму 24 000 грн 00 коп., № 5 від 30.04.2021 на суму 24 000 грн 00 коп., № 9 від 31.08.2021 на суму 24 000 грн 00 коп., № 10 від 30.09.2021 на суму 24 000 грн 00 коп. не свідчить про те, що сторони дійшли згоди у порядку, визначеному законодавством та Договором про зменшення ціни Договору.

В матеріалах справи відсутні підписані між позивачем та відповідачем додаткові угоди, до Договору, що свідчать про узгодження зменшення ціни договору.

Окрім того, суд зауважує, що долучені відповідачем до матеріалів справи Додаткові угоди № 1 від 01.04.2020, № 2 від 01.05.2020, № 3 від 01.06.2020, № 4 від 31.07.2020 та № 5 від 01.02.2021 не підписані зі сторони позивача (орендаря), а відтак не є укладеними.

З огляду на викладене у сукупності вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач з відповідачем дійшли згоди та погодили зміни ціни в договорі в бік зменшення орендної плати.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. Договору, що при підписанні договору оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату за перший місяць дії договору оренди, а саме червень 2019 та два останні місяці дії договору оренди: квітень на травень 2029 року загальною сумою 84 000 грн 00 коп., що становить по 28 000 грн 00 коп. за один місяць, за вирахуванням авансу в сумі 10 000 грн 00 коп., отриманих орендодавцем 29.05.2019 згідно виписки.

Орендна плата в подальшому підлягає сплаті не пізніше 5-го числа поточного місяця за який вона сплачується, та становить 28 000 грн 00 коп. за один календарний місяць. (п. 2.2. Договору).

Відтак орендна плата становить 28 000 грн 00 коп., а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх аргументів про те, що представник позивача погодив йому зменшення даної суми та сторони уклали про це додаткову угоду.

У відзиві відповідач із посиланням на ст. 762 ЦК України вказує, що у нього відсутній обов`язок здійснювати орендні платежі за Договором у період з 24.02.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ним своїх зобов`язань за Договором, суд їх відхиляє та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що сторони самостійно дійшли згоди про те, що до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі як війна, повінь, землетрус; заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладення цього Договору.

У цьому випадку термін виконання зобов`язань за цим договором змінюється за взаємною згодою, про що сторони укладають додаткову угоду до цього Договору.

В матеріалах справи відсутні підписані між позивачем та відповідачем додаткові угоди, до Договору, що свідчать про узгодження обставин оплати за Договором внаслідок введення в Україні воєнного стану.

Як встановлено судом, прострочення виконання зобов`язань відповідачем виникло до введення в Україні воєнного стану, окрім прострочення виконання зобов`язання на суму на суму 4 000 грн 00 коп. - борг за лютий 2022 року, 7 500 грн 00 коп. - борг за березень 2022 року, а із квітня 2022 року по серпень 2022 року орендна плата відповідачем взагалі не проводилася.

При цьому, як вбачається із доказів, наданих відповідачем в якості підтвердження настання обставин непереборної сили, відповідач не надав суду сертифікат торгово-промислової палати, а послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02-7.1 про форс-мажор.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Приписами ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд доходить таких висновків.

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими докази на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а поважних причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності відповідач у відзиві на позов посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість виконання ним Договору від 02.03.2020 вцілому на суму несплаченого зобов`язання (128 256 грн 06 коп.).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відтак, саме лише твердження відповідача про те, що він немає можливості виконувати зобов`язання за Договором з 24.02.2022 сталася з причин настання форс-мажорних обставин, та пов`язана з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану є необґрунтованим.

Адже виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором.

Слід відзначити, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарської діяльності та набувати чи сплачувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін Договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Сторони могли у відповідності до п. 8.1. Договору дійти згоди про внесення змін до договору з врахуванням воєнного стану в Україні, однак цього не зробили.

Також, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними засобами доказування обставину звернення до органів ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання зобов`язання за Договором.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за орендну плату за користування майном своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Загальний розмір заборгованості з квітня 2020 року по серпень 2022 року становить 8 000 грн 00 коп. + 3 000 грн 00 коп. + 1 000 грн 00 коп. + 6 000 грн 00 коп. + 6 000 грн 00 коп. + 6 000 грн 00 коп. + 6 000 грн 00 коп. + 6 000 грн 00 коп. + 6 000 грн 00 коп. + 6 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 4 000 грн 00 коп. + 7 500 грн 00 коп. + 28 000 грн 00 коп. + 28 000 грн 00 коп. + 28 000 грн 00 коп. + 28 000 грн 00 коп. + 28 000 грн 00 коп. = 249 500 грн 00 коп.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу у вигляді плати за користування майном у загальному розмірі 249 500 грн 00 коп.

Інші заперечення та доводи відповідача судом відхилено, оскільки вони правового значення не мають і жодним чином не спростовують висновки суду у даній справі.

При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (також див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Як наслідок, решту аргументів відповідача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання, яке полягає у несплаті орендної плати, порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 249 500 грн 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 249 500 грн 00 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 249 500 грн 00 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 3742 грн 50 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом квитанції від 05.09.2022 (том 1, а.с. 13).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 249 500 грн 00 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 3742 грн 50 коп., який покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" (вул. Млинівська, буд. 18, офіс 401, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 40856399) на користь Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 249 500 (двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" (вул. Млинівська, буд. 18, офіс 401, м. Рівне, 33009, код ЄДРПОУ 40856399) на користь Фізичної особи-підприємця Козярчук Оксани Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн 50 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2023 року.

Суддя Романюк Ю.Г.