Єдиний державний реєстр судових рішень
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51019/19-к
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2019 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала скаргу, адвоката: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: не з`явився,
прокурора: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на незаконне тримання, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_3 (далі - особа, яка подала скаргу, адвокат ОСОБА_3 ), який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на незаконне тримання підозрюваного у Відділі забезпечення досудового розслідування Служби Безпеки України.
В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 зазначає, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42018000000000123 відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України. 21.03.2019 року підозрюваний був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. І з обранням йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його було поміщено до ДУ «Київський слідчий ізолятор». Але на момент звернення до суду з даною скаргою захиснику стало відомо, що його підзахисний був переведений для тримання під вартою до Відділу забезпечення досудового розслідування Служби Безпеки України. Підстави для переведення відсутні. Вважає, що переведення ОСОБА_5 до іншого ізолятора є тиском на нього, визнання своєї вини у кримінальних правопорушеннях та є порушенням презумпції невинуватості.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги, просив скаргу задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та пояснив, що Генеральною прокуратурою України винесена Постанова, якою визначено місце тримання підозрюваного ОСОБА_5 в Ізоляторі тимчасового тримання Відділу забезпечення досудового слідства СБУ, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Аскольдів, 3а.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування за допомогою технічних засобів.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42018000000000123 від 22.01.2018 року відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 255 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 190 ч. 2 ст. 364 КК України.
Постанови прокурора Генеральної прокуратури України від 12.08.2019 року постановлено перевести підозрюваних в даному кримінальному провадженні, в т.ч. ОСОБА_5 , до Ізолятора тимчасового тримання Відділу забезпечення досудового слідства СБУ, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Аскольдів, 3а.
05.09.2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01.11.2019 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» встановлено, що тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення», підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Як визначено у ч. 1, 2, 3 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
З аналізу викладеного слідує, що підставою для звільнення особи з-під варти, в порядку ст. 206 КПК України, є лише відсутність судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти особа після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку та у випадку, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
За таких обставин, підозрюваний ОСОБА_5 утримується у Відділі забезпечення досудового слідства Служби Безпеки України на підставі рішення (постанови) прокурора ГПУ та ухвали слідчого судді.
Разом з тим, в порядку ст. 206 КПК України, не вирішується питання щодо законності рішень слідчого, прокурора чи рішень суддів.
Відтак, скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на незаконне тримання під вартою у Відділі забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, є не обґрунтованою, відсутні законні підстави для скасування постанови ГПУ від 12.08.2019 року, та в задоволенні скарги слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 22, 26, 27, 206, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
В задоволені скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на незаконне тримання, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1
