-хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:49:19-0:49:25

Телеведуча в розмові з ОСОБА_16 робить висновок про те, що п. ОСОБА_15 знала, що ОСОБА_19 є її онуком.

-хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:43:49- 0:43:52.

Демонстується місце її проживання, зокрема біля будинку стоїть її свекруха ОСОБА_28

-хронометраж (фрагмент телепередачі) 0:53:03-0:53:35

Показано відвідування ОСОБА_19 могили її матері на цвинтарі с.Старе Село Пустомитівського району Львівської області, зокрема, голос за кадром говорить про те, що ОСОБА_13 відвідав могилу, де спочиває його бабуся ОСОБА_20 .

15 грудня 2020 року з метою довести свою правоту у неї та ОСОБА_19 був здійснений забір ДНК матеріалу.

05 січня 2021 року вона отримала результат ДНК, відповідно до якого ймовірна мати виключена в якості біологічної матері дитини ОСОБА_29/. Вірогідність материнства дорівнює 0%.

Таким чином, тестом ДНК підтвердженьо, що вона не є рідною матір`ю ОСОБА_19 .

Вважає, що ТОВ`Телеканал СТБ» порушив вимоги ст.14 Закону Укаїни «Про захист персональних даних», без її згоди збирав інформацію про неї та її життя, опублікував цю іформацію в ефірі телепередачі, що дозволило її родичам ідентифікувати її, як «героїню», яка в 16 років народила і покинула свою дитину.

Відповідачі порушили ст.19 Закону України «По телебачення і радіомовлення», якою встановлено обов`язки телерадіоорганізації не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною.

За результатами втручання відповідачів у її особисте життя було зруйновано її стосунки з чоловіком, їх шлюб виявився на межі краху та розлучення.

Крім того, було втрачено довіру доньки до неї. Донька звинуватила її, що вона тривалий час приховувала від неї інформацію про те, що вона має рідного брата.

Було зруйновано стосунки з двоюрідною сестрою ОСОБА_16 , істотно погіршилися стосунки з донькою її покійного брата ОСОБА_21 .

Фактично були припинені стосунки із свекрухою, яка вважає, що вона погана мати, яка вчинила великий гріх.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 прокту «ІНФОРМАЦІЯ_2» було опубліковано на youtube каналі СТБ в мережі інтернет. Даний випуск на момент звернення до суду зібрав понад 400 000 переглядів та 1 000 коментарів, які в більшості мають негативний характер.

Тривалий час вона перебувала в депресії, не розуміла, наскільки низько можут впасти журналісти заради сенсації.

Оприлюднюючи її з журналістами розмови відповідачі грубо порушили стандарти журналістської етики.

З урахуванням цього просить стягнути солідарно з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 800 000, 00 гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам були направлені копії ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачам копії позову з додатками.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

05 січня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача - ТОВ`Старлайт Продакшн», яким останній проти позову заперечує.

Посилається на те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про захист персональних даних» дозволяється обробка персональних даних без застосування положень нього Закону, якщо така обробка здійснюється: виключно для журналістських та творчих цілей, за умовизабезпечення балансу між правом на повагу до особистого життя та правом на свободу вираження поглядів.

Наведена стаття містить обмеження в дії Закону України «Про захист персональних даних»,оскільки журналістська діяльність була б неможливою, якщо б збір та поширення інформації відбувався виключно зі згоди особи.

Крім того, відповідно до ст. 11 даного Закону згода є лише однією з шести правових підстав для обробки персональних даних про особу. Наприклад, відповідно до п. 6 ст. 11 Закону підставою для обробки персональних даних є необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

В цих випадках мова йде про баланс інтересу особи, що здійснює обробку персональних даних, та прав самого суб`єкта персональних даних.

Інше виключення містить ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію», в якій приведено відомості, які не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 29 цього Закону інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або зерндичних осіб тощо.

Таким чином, вичерпний перелік інформації, що є предметом суспільного інтересу, Законом не встановлено.

Відповідно до ст. 24 Закону забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою юширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, іхладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації цю них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Частина 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції № 1165 про право на недоторканість приватного життя зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11).

Таким чином, визначається, що право на свободу вираження поглядів є таким самим важливим, як і право на приватність. Зазначені права можуть бути обмежені лише у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Право на свободу слова може зазнавати обмежень, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві.

Про це ж відображено в рішенняї ЄСПЛ « Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria)», «Ляшко проти України.

Таким чином вважає, що якщо інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення, а саме стосуються питань громадського правопорядку, суспільство має право бути обізнаним та ознайомленим з такою інформацією.

Щодо спорюваної позивачем інформації, зазначає, що ТОВ «Старлайт Продакшн» здійснює виробництво проекту «ІНФОРМАЦІЯ_2» за замовленням ТОВ «Телеканал СТБ».

Другий сезон проекту створений на підставі договору №01/03/20 про створення за замовленням і використання об`єктів права інтелектуальної власності від 08 січня 2020 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору проект «ІНФОРМАЦІЯ_2» має наступний опис:

«ІНФОРМАЦІЯ_7ІНФОРМАЦІЯ_8.

ІНФОРМАЦІЯ_9.»

Таким чином, формат передачі передбачає здійснення журналістських розслідувань з пошуку за запитом героїв передачі, їхніх ймовірних родичів та добровільного проведення ДНК тестів між ними.

У ІНФОРМАЦІЯ_10 головним героєм є ОСОБА_22 , який за добровільною згодою прийняв участь у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» для публічного обговорення власної історії пошуку та встановлення своїх ймовірних родинних зв`язків.

Між ТОВ «Старлайт Продакшн» та ОСОБА_23 укладено Угоду про участь у тевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ІНФОРМАЦІЯ_11

За Угодою про участь продюсер (тобто Старлайт Продакшн) зобов`язується провести розслідування, збір й обробку інформації та створити сюжет в рамках виробництва випуску проекту, присвяченого дослідженню даних, особистого життя та встановлення родинних зв`язків учасника.

З метою забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань продюсера Учасник ( ОСОБА_24 ) за своєю вільною згодою уповноважив продюсера провести дослідження розслідування), зібрати, проаналізувати інформацію щодо себе та своїх родичів, зокрема про особисте і сімейне життя Учасника та можливих родичів, іншу конфіденційну інформацію доступом, що стосується особи Учасника та членів його сім`ї та родичів різного ступеня спорідненості, в тому числі припустимих.

Отже, журналісти проекту проводили розслідування з метою розгляду можливих версій подження ОСОБА_12 .

Однією з версій, що розглядалась, було те, що ОСОБА_13 походить від ромів, які полишили його з травмою ноги у доброї жінки, яка в подальшому передала його до лікарні.

Однак у лікарні, за свідченням осіб - учасників подій, хлопчиком частково опікувалась, і навіть деколи забирала до себе додому, а в подальшому навідувала і у інтернаті також і пані ОСОБА_25 - матір позивачки.

Отже, журналісти мали декілька версій для перевірки, найбільш ймовірною з яких здавалась версія походження від ромів, оскільки ОСОБА_13 має нетипову для етнічних українців зовнішність.

Протягом перших 42 хв. запису передачі розглядається відповідна версія, яка спростовується тестами ДНК з потенційними біологічними родичами.

Зазначену обставину не заперечує і позивач.

Проте, залишалась згадка й про панні ОСОБА_15 , що забирала хлопця до себе та навідувала в інтернаті.

В рамках цієї версії журналісти перевіряли, чи є ймовірність, що ОСОБА_13 має родинні зв`язки з цією жінкою.

З метою перевірки цієї версії журналісти з`ясували, що пані ОСОБА_15 померла, однак отримали сприяння у її родичів у проведенні розслідування.

Зокрема, онука пані ОСОБА_15 , донька позивачки ОСОБА_4 погодилась пройти дослідження аналіз ДНК сестра-брат (передбачуваний брат ОСОБА_24 ).

Син пані ОСОБА_15 - брат позивачки ОСОБА_9 погодився пройти дослідження дядько-племінник та на батьківство (передбачувана дитина ОСОБА_24 ).

Онука пані ОСОБА_15 , племінниця позивачки ОСОБА_10 погодилась пройти дослідження сестра-брат (передбачуваний брат ОСОБА_24 ).

Племінниця пані ОСОБА_15 - троюрідна сестра позивачки ОСОБА_2 погодилась прийняти участь у зйомках передачі та надавала коментарі у форматі відеоконференції.

Від участі у передачі та проходження тесту вимовилась тільки позивачка.

Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу.

Саме тому у передачі відсутні прямі ідентифікатори позивачки, що дозволили б пересічному глядачу ідентифікувати її особу: не згадується по батькові або прізвище позивачки чи її матері, інших родичів ( ОСОБА_26 ), не розміщуються фото- чи відео- зображення, не зазначається точна адреса місця проживання, тощо.

Запис телефонної розмови з позивачкою зроблений та опублікований з метою висвітлення думок та позицій всіх учасників подій (реалізація права на відповідь).

Вважає, що з точки зору ч. 2 ст. 306 ЦК України України, тільки листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.

Відповідного обов`язку щодо отримання згоди на публікацію телефонної розмови ст. 306 ЦК України також ж не містить.

Розмова журналіста з позивачкою не є приватною телефонною розмовою, це - запис коментаря на запит журналіста.

Конкретна особа, окрім імені, не зазначається та не титрується.

Журналісти зробили все можливе для недопущення ідентифікації позивачки у зв`язку з відсутністю її згоди, для широкого загалу.

Передача не містить персональних даних позивачки, а виключно знеособлену інформацію.

Саме висвітлення історії пані ОСОБА_14 , результатів тесту дочки позивачки ОСОБА_11 , коментарів її двоюрідної сестри ОСОБА_2 неможливе без того, що певна кількість осіб (односельців), які знають членів сім`ї ОСОБА_26 , зрозуміють, про яку ОСОБА_5 йде мова.

Вважає, що право на приватність позивачки у даному випадку не є пріоритетним та вищим, аніж право її родичів добровільно прийняти участь у передачі чи пройти та дозволити опублікувати результати досліджень аналізу ДНК.

Вважає також, що не переважає це право також і право ОСОБА_12 розшукувати своїх родичів та спілкуватись з ними (право на сім`ю).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Перелік суспільно необхідної інформації відповідно до Закону не є вичерпним.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, відомості про стан правопорядку, про факти порушення прав і свобод людини.

ОСОБА_24 був покинутий ще малолітньою безпорадною дитиною з травмою ноги, про що розповідається в першій частині передачі. Таким чином, мова йде як про розшук його родичів (приватне життя), так і про правопорушення або навіть злочин, вчинений його батьками (сфера публічного інтересу).

Таким чином, право суспільства знати інформацію про такі правопорушення може переважати права окремих осіб на приватність, що давало право журналістам перевіряти відповідні обставини та проводити журналістське розслідування.

Зазначив також, що у рамках передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» юридичний факт спорідненості осіб не встановлюється, а кожен випуск містить лише суб`єктивні вислови та судження учасників про ймовірність родинних зв`язків між учасниками на основі результатів проведених тестів ДНК.

Відповідне застереження міститься у титрі в кінці передачі, а також в описі самого проекту згідно з Договором № 01/03/20 про створення за замовленням і використання об`єктів права інтелектуальної власності від 08 січня 2020 року, укладеним з СТБ та в угодах з учасниками проекту.

Так, у Інформованій добровільній згоді на збирання, обробку та розголошення медичних, генетичних, персональних даних, що є Додатком № 1 до Угоди про участь в телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка була укладена з ОСОБА_23 , зазначено, що учасник розуміє і погоджується з тим, що тест не встановлює 100% біологічну спорідненість, а лише встановлює вірогідність такої спорідненості.

Крім того, під час дослідження відеозапису, долученого до позову, вбачаються наступні титри: на 43 хв. 50 сек. - «ймовірна матір ОСОБА_13 »; на 44 хв. 29 сек. «ймовірна тітка ОСОБА_23».

Таким чином, фраза, яку позивачка оцінює як «фактичне твердження», таким не є, оскільки мова йде про певну вірогідність (припущення), що базується на результатах досліджень аналізу ДНК.

Вважає, що в зазначеному варіанті фраза ведучої є не твердженням, а оціночним судженням, по базуються на проведеному тесті ДНК.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.

Щодо наданого позивачкю тесту ДНК, проведеного ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО», до позову також долучені інші результати досліджень ДНК, що були проведені в рамках виробництва передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» - ТОВ «МАМА ПАПА», що працює під комерційною назвою Медико-генетичний центр «Мама Папа».

За результатами дослідження тесту ДНК «сестра - брат», який проходила ОСОБА_11 - донька позивачки, ймовірність спорідненості з ОСОБА_22 становить 99,735190%; тесту ДНК «дядько-племінник», який проходив ОСОБА_9 - брат позивачки, ймовірність спорідненості з ОСОБА_22 становить 98,596139%.

Позивачка не наводить аргументів, чому тест ДНК, проведений ПП «Медичний центр «ІНТЕРСОНО», має перевагу над тестами, що проведені Медико-генетичним центром «Мама Папа».

Вважає, що позивачка також не довела, що інформація є недостовірною, оскільки в матеріалах справи містяться взаємовиключні результати аналізу тестів.

З урахуванням цього, просить відмовити в позові.

17 січня 2022 року надійшов відзив відповідача - ТОВ`Телеканал СТБ», яким останній проти позову також заперечує.

Посилається на те, що виробництво проекту «ІНФОРМАЦІЯ_2» на замовлення СТБ здійснює ТОВ «Старлайт Продакшн» на підставі договору №01/03/20 від 08 січня 2020 року.

Формат передачі передбачає здійснення журналістських розслідувань з пошуку героїв передачі.

Відповідно до п.2.6 та 3.8 договору саме ТОВ «Старлайт Продакшн» несе відповідальність за достовірність інформації у проекті, а вразі пред`явлення до замовника будь-яких вмог, претензій або позовів зобов`язаний врегулювати і задовольнити такі вимоги.

ТОВ «Старлайт Прдакшн» гарантувало СТБ персональну відповідальність за дотримання договірних зобов`язань.

Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів поширення інформації про неї засобами телебачення, а за запитом до СТБ щодо отримання запису телевізійного ефіру передачі від ІНФОРМАЦІЯ_12 позивач не зверталася.

З урахуванням того, що 14-денний строк для зберігання запису ефіру закінчився відсутня можливість перевірити, чи дійсно інформація з наведеним у позові змістом транслювалася в ефірі СТБ.

Позивачем також не надано доказів, що СТБ є власником або адміністратором будь-яких You Tube каналів.

З урахуванням цього вважає, що позивачем не доведено факт поширення СТБ інформації ані засобами телебачення, ні в мережі Інтернет.

З урахуванням цього просить у позові відмовити.

3-я особа своїм правом не скористалася, пояснення на позов не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.291 ЦК України фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю.

Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно зі ст.306 ЦК України фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції.

Листи,телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата.

Статтею 32 Конституції України визначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя,до свого житла і кореспонденції.

За змістом ч.2 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не допускається використання телерадіоорганізацій для поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи.

Права і обов`язки телеорганізацій та їх працівників визначено главою V даного Закону.

Пунктом «и» ч.1 ст.59 Закону визачено, що телеорганізація зобов`язана не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 в ефірі телеканалу СТБ транслювався ІНФОРМАЦІЯ_4 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_2», сюжетом якого стала доля ОСОБА_6 , якого покинули рідні та який виховувався у дитячому будинку.

За змістом передачі, зібраної журналістами інформації, а також інтерв`ю з близькими родичами та односельцями позивачки, ведуча передачі ОСОБА_7 на підставі тестів ДНК повідомила, що позивачка на 99,99% є рідною матір`ю ОСОБА_6 , а її донька ОСОБА_4 його сестрою.

Відповідно до інформації з електронного носія передачі, наданого позивачкою, при підготовці випуску передачі журналісти зустрічалися з родичами позивачки: донькою ОСОБА_4 , братом ОСОБА_9 , племінницею ОСОБА_10 , у яких були взяті аналізи ДНК для проведення ідентифікації з героєм телепередачі.

Крім того, бралися інтерв`ю у двоюрідної сестри позивачки ОСОБА_2 , колишнього викладача за місцем навчання позивчки ОСОБА_27 , односельців, а також демонструвалася могила її матері на місцевому кладовищі.

/ т.1, а.с.22; 38 - 39; 46 - 54 /

Звертаючись до суду, позивачка зазначила, що 15 грудня 2020 року ПП`Медичний центр «ІНТЕРСОНО» був здійснений забір ДНК матеріалу у неї та ОСОБА_19 для проведення тесту.

05 січня 2021 року вона отримала висновок ДНК, відповідно до якого ймовірна мати виключена в якості біологічної матері дитини / ОСОБА_12 /.

/ т.1, а.с. 55 /

Судом також встановлено, що в зв`язку з випуском даної телепередачі позивачка зверталася зі скаргою до Незалежної недійної ради.

Висновоком №47 від 20 вересня 2021 року Незалежна медійна рада визнала порушення телеканалом СТБ у випуску ІНФОРМАЦІЯ_13 «ІНФОРМАЦІЯ_2» порушення п. «и» ч.1 ст.59 Закону про телебачення і радіомовлення», ст.ст.7, 14 Закону Ураїни «Про захист персональних даних», ч.ч.1,2 ст.306 ЦК України та п.п.3,13 Кодексу етики українського журналіста.

/ т.1, а.с.57 - 67 /

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими гл.3 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.

З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

З урахуваням цього та викладеного вище суд приходить до висновку, що інформація, яка була темою оспорюваної позивачкою телепередачі в етері ІНФОРМАЦІЯ_10 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_2»/ фрагмент телепередачі 0:48:11-0:48:50 /, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_14» є недостовірною та порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

За змістом ст.11 Закону інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання,зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Згідно зі ст.29 Закону інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрошу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Оцінюючи зміст телепередачі, суд вважає, що збирання інформації про позивачку з метою підготовки та випуску передачі без її на те згоди є порушенням вимог Закону України «Про інформацію» та право на недоторканість її приватного життя.

Судом також встановлено, підтверджується наданими суду доказами та не заперечується відповідачами, що в передачі також неодноразово демонструвалися телефонні розмови з позивачкою, які велися журналістами при її підготовці.

Звертаючись до суду позивачка зазначила, що її згоди на відтворення телефонних розмов з нею відповідачі не отримували.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.

Згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене в письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

За змістом ч.ч.5,6 ст.6 Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законом.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.7 Закону забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних.

З урахуванням викладеного вище суд також вважає доведеним порушення відповідачами вимог Закону України «Про захист персональних даних» при підготовці та трансляції передачі щодо позивачки.

Щодо відшкодування моральної моральної шкоди суд виходить з наступного.

За змістом ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" / зі змінами / під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд погоджується з твердженнями позивачки щодо того, що збиранням та поширенням відповідачами недостовірної інформації щодо неї, доведенням цієї інформації до значного кола оточуючих її людей привело до негативних наслідків для неї та її життя, її родни, їй безумовно завдано моральної шкоди, оскільки її право на повагу до її особистої честі та гідності порушено.

Статтею 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 20 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З урахуванням зазначеного, приведеного позивачкою обґрунтування, змісту порушеного права позивачки, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідачів 200 000, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Зазначена сума, на думку суду, є достатньою та співмірною завданим позивачці моральним стражданням.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів, приведені в відзивах на позов, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Заперечуючи проти позову, відповідач - ТОВ «Старлайт Продакшн» посилається на норми закону, які регулюють правовідносини сторін, а також порушення яких при випуску телепередачі визнано Незалежною медійною групою.

Виходячи з предмету спору та теми самої передачі, висвітлених у ній подій та обставин життя позивачки, відповідачем не обґрунтовано, з урахуванням викладенго вище, яким чином при підготовці та випуску телепередачі був забезпечений баланс між правом позивачки на повагу до особистого життя та парвом на свободу вираження поглядів, гарантований ст.ст.14 та 25 Закону України «Про захист персональних даних».

З урахуванням цього суд також вважає безпідставними посилання відповідача на норми ст. ст.21 та 29 Закону України « Про інформацію» щодо суспільного інтересу до теми телепередачі, та, виходячи з цього, відсутності порушень вимог даного Закону при підготовці телепередачі в зв`язку з відсутністю в Законі вичерпного переліку інформації, що є предметом суспільного інтересу.

На думку суду, приведені відповідачем обґрунтування відповідності теми передачі вимогам ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію» в контексті прав героя передачі ОСОБА_12, а також посилання на те, що випуск телепередачі містить лише суб`єктивні вислови та судження учасників про ймовірність родинних зв`язків між учасниками на основі результатів проведених тестів ДНК, не можуть свідчити про дотримання вимог закону та забезпечення балансу інтересів сторін, визначеного в ст.ст.14 та 25 Закону України «Про захист персональних даних».

Оцінюючи приведене вище, тему телепередачі та її зміст, суд також вважає недоречним посилання відповідача на гарантії, встановлені ст.30 Закону України «Про інформацію» та ст. 10 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Лінгенс проти Австрії», на яке посилається відповідач, суд розрізняє факти та оціночні судження.

Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню.

Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Одночасно в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лінгенс проти Австрії» та «Українська прес-група» проти України» наголошується , що громадськість має право отримувати інформацію з політичних питань, а також з питань, що становлять громадський інтерес.

У своїх рішеннях Європейським судом з прав людини наголошено про необхідність врахування критерію пропорційності, а також обґрунтованості обмеження.

При вирішенні даної категорії спору необхідно враховувати розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, розмежовувати такі відомості від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених відповідачами в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що форма подачі інформації про материнство позивачки щодо героя телепередачі є саме твердженнями, такими, що порочать її честь, гідність та ділову репутацію, виходячи з її соціального статусу особи .

Суд також вважає, що телеканал та особи, які були причетні до створення та випуску телепередачі, не є тими, перед якими позивачка має спростовувати тему передачі та доводити відсутність спорідненості з її героєм, а також надавати будь-які докази переваги проведеного нею тесту перед тестом, проведеним у межах телепередачі.

Що стосується твердження ТОВ «Телеканал СТБ» в частині ненадання позивачем доказів виходу в ефір передачі ІНФОРМАЦІЯ_12, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивачем надано запис ефіру вказаної передачі.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при вборі і застосуванні норм права до спірних правовідноси суд враховує висновки щодо застосування відовідних норм права. Викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зазначив, що подання електронного доказу в паперовій копії саме лише не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу виключно у тому випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Також у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21) Верховний Суд зазначив, що не є порушенням норм процесуального права нездійснення дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

ТОВ «Старлайт Продакшн» існування такої передачі та її виспуск на каналі СТБ ІНФОРМАЦІЯ_12 не заперечує.

Таким чином, відсутність у СТБ оригіналу вказаного запису та нездійснення його дослідження не є підставою для сумнівів у його існуванні та випуску передачі.

Щодо укладеного між відповідачами договору від 08 січня 2020 року суд виходить з того, що умови, закріплені в ньому, обов`язкові для його сторін, якою позивач не являється, і всі спори між ними з приводу передачі та її наслідків мають вирішуватися між ними.

Відповідно до ст.141 ЦПК Ураїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати,пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

З урахуванням приведеного суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивачки судового збору в розмірі 1816, 00 грн. за 2 вимоги немайного характеру та 3000, 00 грн. судового збору в частині вимоги майнового характеру.

Щодо сплаченої позивачкою суми судового збору як за вимогу майнового характеру про стягнення 4 300, 00 гр., вказана сума є витратами, пов`язаними з розглядом справи, і оплатою судовим збором не підлягала.

Керуючись ст. 32, 34 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 201, 270, 275,277, 297, 299, 302 ЦК України, Законом України « Про інформацію», Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» у втручанні в особисте /приватне/ життя ОСОБА_1 , зборі та поширенні інформації про її особу, а також поширенні недостовірної інформації, яка завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації.

Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю» Телеканал СТБ» в етері ІНФОРМАЦІЯ_1 проекту «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_15».

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» на користь ОСОБА_1 200 000, 00 грн. моральної шкоди.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» на користь ОСОБА_1 4816, 00 грн. судового збору та 4 300, 00 грн. судових витрат.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Старлайт Продакшн», 01033 м.Київ вул.Паньківська, 11, ЄДРПОУ: 33475515.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповдальінстю «Телеканал СТБ», 03113 м.Київ вул.Івана Шевцова, 1, ЄДРПОУ: 20044726.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: К.В.Машкевич