Справа № 567/1299/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

з участю представника позивача Баталової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області звернувся в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначає, що на розгляд комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Острозької міської ради зі служби у справах дітей виконавчого комітету надійшли матеріали стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 є батьком дитини ОСОБА_2 та впродовж тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, будь-якої участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, не цікавиться життям сина, його розвитком, навчанням, здоров`ям, за місцем проживання дитину не відвідує. Малолітній ОСОБА_2 з самого народження проживає у своєї бабусі ОСОБА_4 у с.Вельбівно. Зі слів бабусі ОСОБА_4 відповідач у вихованні сина участі не бере, матеріально не допомагає, взагалі не цікавиться дитиною, не телефонує, не вітає зі святами та днями народження. Будь-яких перешкод у спілкуванні батька з сином не чинилося, відповідач самоусунувся від будь - якої участі у житті дитини. Мати малолітньої дитини ОСОБА_5 згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28.04.2022р. у справі №567/39/22 була позбавлена батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 повідомляв працівників служби у справах дітей, що родинні стосунки з малолітнім сином не підтримує, водночас вказував на існування у нього сумнівів, що він є біологічним батьком дитини та він не проти провести генетичну експертизу з метою визначення батьківства. Водночас зазначав, що має намір налагодити стосунки з сином, однак цього не зробив.

Сім`ю малолітньої дитини неодноразово відвідували працівники служби у справах дітей, поліції та соціальних служб, жодного разу відповідача за місцем проживання дитини не було.

Питання ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків виносилось на розгляд комісії з питань захисту прав дитини, про що відповідач неодноразово повідомлявся та останньому було роз`яснено правові наслідки позбавлення батьківських прав, однак відповідач для участі у засіданнях комісії не з`явився та проігнорував їх.

Відповідач ОСОБА_3 свого ставлення до дитини і до виконання своїх батьківських обов`язків не змінив, у зв`язку з чим на розгляд комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Острозької міської ради було винесено питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_2 та вирішено надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітнього сина ОСОБА_2 .

Малолітній ОСОБА_2 з 22.10.2021 перебуває на обліку дітей, які залишились без батьківського піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області.

З огляду на те, що батьки дитини ухилялись від виконання своїх батьківських обов`язків, малолітнього ОСОБА_2 було влаштовано на тимчасове проживання в сім`ю бабусі ОСОБА_4 .

На даний час малолітній ОСОБА_2 влаштований на тимчасове проживання до своєї бабусі ОСОБА_4 , яка є опікуном його двох братів та сестри.

Не зважаючи на проведені заходи, відповідач не змінив свого ставлення до дитини і до виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до інформації наданої адміністрацією Вельбівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів, де навчається малолітній ОСОБА_2 , його вихованням та розвитком займається виключно бабуся ОСОБА_4 .

Враховуючи інтереси малолітньої дитини, ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків та інші обставини, що мають істотне значення, орган опіки та піклування вирішив надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 .

З огляду на те, що відповідач не піклується про здоров`я, фізичний і духовний розвиток малолітнього сина, що свідчить про те, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, орган опіки та піклування вбачає підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_2 та стягнення з нього аліментів на особистий банківський рахунок ОСОБА_2 у ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 20.10.2022р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.11.2022р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити. Пояснила, що в ході з`ясування обставин органом опіки та піклування було встановлено, що ОСОБА_3 впродовж тривалого часу участі у вихованні малолітнього сина не приймає, не цікавиться його здоров`ям, участі у матеріальному забезпечення дитини в достатній мірі не приймає, дитиною опікується виключно його бабуся ОСОБА_4 , яка постійно цікавиться розвитком онука та самостійно приймає безпосередню участь у вихованні та утриманні дитини. Вчинення перешкод для ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною зі сторони ОСОБА_4 не встановлено і ОСОБА_3 з будь-якими заявами про наявність у нього перешкод у вихованні сина до служби у справах дітей не звертався. Відповідач будь-якої матеріальної допомоги для утримання сина не надає. Вказала, що питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 було предметом розгляду на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, на яке відповідач не з`явився, причини невиконання своїх батьківських обов`язків не пояснив та не навів жодних аргументів, щоб переконати членів комісії про те, що він змінив ставлення до своїх батьківських обов`язків. Представник позивача зазначила, що з урахуванням зібраних матеріалів, вивчивши ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків та інші обставини, що мають значення, діючи в інтересах малолітнього, було прийнято рішення надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 .

Крім того зазначила, що хлопчик проживає зі своєю бабусею, яка в разі позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав і набуття онуком відповідного статусу, буде подавати клопотання про призначення її його опікуном. Малолітній ОСОБА_2 перебуває на обліку служби у справах дітей виконавчого комітету міської ради, а тому виникає необхідність передати його під опікування органу опіки та піклування - Острозької міської ради для вирішення питання про подальше його влаштування.Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався. Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Останнє відоме місце проживання відповідача : АДРЕСА_1 , та саме за вказаною адресою відповідачу надсилались судові повістки.

За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він займає посаду старости сіл Вельбівно, Бадівка Рівненського району Рівненської області. В с.Вельбівно проживає ОСОБА_4 разом з чотирьма онуками. Вказав, що матір дітей ОСОБА_5 згідно рішення суду позбавлена батьківських прав щодо чотирьох малолітніх дітей. Відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , який тривалий час участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні не приймає, не цікавиться його здоров`ям, дитиною опікується виключно його бабуся ОСОБА_4 , яка постійно цікавиться розвитком онука та самостійно приймає безпосередню участь у вихованні та утриманні дитини. Зазначив, що родинні стосунки з малолітнім сином відповідач не підтримує, жодного разу його за місцем проживання дитини не бачив. Вказав, що в жовтні 2021р. малолітнього ОСОБА_2 передали бабусі ОСОБА_4 , з якою він і проживає на даний час, та остання самостійно займається вихованням дитини та його матеріальним забезпеченням. Поведінка ОСОБА_3 вказує на те, що батьківських обов`язків він не виконує та в цілому у нього відсутні батьківські почуття до сина. Зазначив, що питання ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Острозької міської ради, на якому було вирішено надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що відповідач по справі ОСОБА_3 є її колишнім зятем. Вказала, що в її доньки ОСОБА_5 є четверо дітей, щодо яких вона позбавлена батьківських прав, догляд за якими здійснює вона, в тому числі і щодо малолітнього ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_3 , батько малолітнього ОСОБА_2 , практично з самого народження дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Будь-якої участі у вихованні дитини та його утриманні не приймає, життям, розвитком, навчанням, здоров`ям сина не цікавиться, дитину за місцем її проживання не відвідує. Вказала, що відповідач ОСОБА_3 взагалі до сина не телефонує, не вітає зі святами, матеріально не допомагає, він самоусунувся від будь-якої участі в житті дитини. Пояснила, що востаннє бачила ОСОБА_3 в 2014 році. Вказала, що доглядом та вихованням малолітнього ОСОБА_2 займається вона самостійно, так як дитина проживає разом з нею, вона повністю опікується онуком, займається його вихованням, лікуванням та забезпечує його всім необхідним та доглядає за ним.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 21.05.2012 встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьком є відповідач ОСОБА_3 , а матір`ю - ОСОБА_5 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.7-9).

Згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 05.03.2014р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.18).

Згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28.04.2022 р. ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав щодо її малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13-17).

Згідно наказів служби у справах дітей Острозької міської ради №№167, 168 від 22.10.2021р. вищевказаних дітей, в т.ч. малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дітей влаштувано на тимчасове проживання у родину до рідної баби ОСОБА_4 (а.с.10-11).

Згідно листа служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області від 06.07.2022 року працівникам служби у справах дітей Нетішинської міської ради при спробі провести обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_3 , зі слів останнього стало відомо, що він дійсно не підтримує родинні стосунки із малолітнім ОСОБА_2 , при цьому відповідач повідомив про існування у нього сумнівів що це його біологічний син, а також повідомив, що надавав кошти на лікування дитини та просвій намір налагодити родинні стосунки з сином (а.с.21).

Згідно листа старости сіл Вельбівно, Бадівка від 17.08.2022 року відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не займається належним чином вихованням сина, не відвідує дитину за місцем проживання, та жодного разу не звертався до Вельбівненського старостівського округу з приводу порушення його прав та перешкоджання їх реалізації при спілкуванні з дитиною (а.с.23).

Згідно повідомлення директора Вельбівненської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 07.09.2022 питанням виховання і розвитку дитини ОСОБА_2 займається бабуся, батько учня - ОСОБА_3 навчанням та вихованням своєї дитини не цікавиться, уникав співпраці з учителями та адміністрацією школи (а.с.25).

З характеристики малолітнього ОСОБА_2 , складеної Вельбівненською ЗОШ І-ІІІ ступенів, вбачається, що останній навчається у вказаному закладі та батько дитини - ОСОБА_3 участі у вихованні свого сина ОСОБА_2 не приймає, навчанням та його вихованням не цікавиться, вихованням та розвитку дитини займається лише бабуся. ОСОБА_3 уникав співпраці з учителями та адміністрацією школи (а.с.26).

З повідомлення Служби у справах дітей від 23.08.2022 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 викликався на засідання комісії з питань захисту прав дитини щодо розгляду питання про доцільність позбавлення його батьківських прав (а.с.27).

Згідно актів обстеження умов проживання від 20.06.2022 р., 23.08.2022 р., 10.12.2022 р., складених з метою перевірки умов проживання та виховання дітей встановлено, що бабуся ОСОБА_10 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 разом з чотирма онуками. На момент перевірки всі члени сім`ї здорові, фізичний розвиток дітей відповідає їхньому вікові. Мати дітей довгий час з ними не проживає, не бере участі в їх утриманні та вихованні. Батько малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проживає в м.Нетішин Хмельницької області, участі в утриманні та вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_2 не приймає, не відвідує сина , нічим не допомогає, взагалі сином не цікавиться. ОСОБА_4 сама виховує та утримує онуків на свою пенсію. Матеріальне становище сім`ї скрутне (а.с.28-30).

З витягів з протоколів засідань комісії з питань захисту прав дитини №8 від 09.08.2022р. та № 9 від 30.08.2022р. вбачається, що на засіданні комісії розглядалося питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31-34).

З дослідженого судом висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №3651/01-17-22 від 09.09.2022р. вбачається, що у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем батьківських обов`язків орган опіки та піклування вбачає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35-36).

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402 від 26.04.2001р. кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВРУ № 789-XII від 27.02.1991 р., батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він : 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п.п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Слід зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку, а саме виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки мати або батько маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, не вчиняють відповідних дій, та судом було достовірно встановлено, що відповідач, за відсутності у нього для цього будь-яких об`єктивних причин, перешкод чи труднощів, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_2 та суд прийшов до таких висновків виходячи з наступного.

З письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, який є батьком малолітнього ОСОБА_2 , не виявляє щодо дитини батьківського піклування, не турбується про його здоров`я, фізичний і духовний розвиток, не забезпечував необхідним харчуванням, лікуванням, умовами проживання, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини, як складову його виховання. Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що вказує на наявність підстав, передбачених ст.164 СК України, для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі у вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя свого сина має місце на протязі тривалого періоду часу. В судовому засіданні встановлено, що батько неналежно виконує свої батьківські обов`язки. Він не бере участі в його утриманні, вихованні та розвитку свого сина, не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням.

На даний момент відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, бажання змінити ставлення до малолітнього сина не висловлює.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не належним чином приймає участь в утриманні та вихованні сина, та не докладає для цього жодних зусиль.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 р.) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, своє ставлення до виховання малолітнього сина не змінив, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого малолітнього сина, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не цікавиться його життям, не піклується про його стан здоров`я, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей.

При цьому, наведені вище обставини дають підстави суду дійти висновку, що відповідач не має бажання та не спроможний виконувати батьківські функції щодо свого малолітнього сина.

З урахуванням вище встановлених обставин суд погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки обставини наведені у такому висновку знайшли своє підтвердження у доказах, досліджених судом.

Враховуючи положення ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України, у відповідності до яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, суд вбачає фактичні та правові підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 .

При вирішенні вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини та відповідно до ч.3 ст.166 СК України суд при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними і чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і встановлюється законом про бюджет кожного року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років : з 1 січня - 2833 грн.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що відповідач повинен забезпечити рівень життя, необхідний і достатній для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на особистий банківський рахунок дитини у ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Одночасно, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 20.10.2022р., а тому за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.

Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути 1984,80 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 164, 166, 180, 182, 184 СК України, ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 259, 263 - 265, 354, 280-289 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, 35800, код ЄДРПОУ 05391005) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (місце проживання : АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на утримання його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на особистий банківський рахунок дитини у ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16 лютого 2023 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.