ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2023 року м. Кропивницький

справа № 389/3367/21

провадження № 22-ц/4809/228/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору завідувач сектора з

питань запобігання корупції апарату Кіровоградської обласної державної

адміністрації Омельчук Людмила Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Савельєва О. В.) від 30 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

10 листопада 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1 у якому вимагав:

1)визнати протиправними дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття пункту 12 протоколу від 16 липня 2021 року № 12 в частині зняття його з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень;

2)визнати протиправними діїкомандира військової частини НОМЕР_1 щодо зняття його з квартирного обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у частині підписання наказу командира військової частини від 19 липня 2021 року № 1247 «Про зняття військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або відставку військової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей з обліку, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 » (п. 9 наказу);

3)визнати факт непрямої дискримінації з боку військової частини НОМЕР_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;

4)визнати факт порушення військовою частиною НОМЕР_1 умов контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, визначеного Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008;

5)скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ,оформлене протоколом№ 12 від 16 липня 2021 року щодо його пункту № 12 в частинізняття йогоз черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень;

6)скасувати п. 9 наказу командира військової частини від 19 липня 2021 року № 1247 «Про зняття військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або відставку військової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей з обліку, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_1 » у частині зняття його з черги осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень

7)поновити йогоу списку військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або у відставку військової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей у загальній черзі на отримання постійного житла з 31 травня 2003 року;

8)поновити йогоу списку військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або у відставку військової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 26 серпня 2015 року.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 31 травня 2003 року він був зарахований на квартирний облік у загальній черзі у Севастопольському гарнізоні (АР Крим).

Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України від 08 квітня 2014 року № 208 він призначений на посаду до військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу і до тепер.

Згідно з протокольним рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2014 року № 4 позивач перебуває на облік для поліпшення житлових умов у Кіровоградському гарнізоні з 31 травня 2003 року.

У зв`язку з отриманням статусу учасника бойових дій з 26 серпня 2015 року його зараховано до першочергової черги з одержання жилих приміщень для постійного проживання у Кіровоградському гарнізоні.

Рішенням житлової комісії від 15 жовтні 2015 року йому надане службове житло за адресою: АДРЕСА_1 де він з 26 грудня 2016 року зареєстрований. Ця квартира перебуває у віданні Міністерства оборони України й знаходиться на території військового містечка, ордер на заселення у зазначене приміщення йому не видавався.

З 22 липня 2016 року у зв`язку з досягненням 20 років вислуги на військовій службі він набув право на отримання постійного житла на підставі п. 1 розділу ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.

У власності житла не має.

Проте, рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом від 16 липня 2021 року № 12, його зі складом сім`ї одна особа знято з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. На підставі цього рішення командиромвійськової частини НОМЕР_1 видав наказ від 19 липня 2021 року № 1247, яким позивачазі складом сім`ї одна особа знято з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Рішення житлової комісії обґрунтоване посиланням на забезпеченість позивача житловою площею за нормою згідно з розділом 1 п. 3 постанови виконкому обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілки від 29 грудня 1984 року № 626, а також на листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 червня 2021 року № 370/2/5240.

Позивач вважає вказані рішення незаконними, оскільки він постійним житлом не забезпечений, грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення не отримував, а тому підстав для зняття його з квартирного обліку за нормами Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положеннями Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 відсутні. На його переконання, військова частина НОМЕР_1 та її житлова комісія своїм рішенням про зняття його з квартирного обліку свідомо порушує зобов`язання держави щодо забезпечення відповідно до законодавства належних умов для проходження ним військової служби на посадах офіцерського складу у Збройних Силах України, порушує умови укладеного з ним контракту.

Крім того, він вважає, що визнання його житловою комісією таким, що забезпечений житлом, є фактом непрямої дискримінації, оскільки протягом останніх років об`єднаною житловою комісією Кіровоградського гарнізону здійснювався розподіл квартир та грошової компенсації поза чергою та всупереч чинному законодавству України.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ,оформлене протоколом№ 12 від 16 липня 2021 року, в частинізняття майора ОСОБА_1 зіскладом сім`ї одна особа, з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Суд також скасував п. 9 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1247 від 19 липня 2021 року «Про зняття військовослужбовців, а також осіб, звільнених в запас або відставкувійськової частини НОМЕР_1 та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання увійськовій частині НОМЕР_1 » в частинізняття з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, майора ОСОБА_1 зі складом сім`ї одна особа та внесення змін в списки обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та в списки обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 , в особі її житлової комісії,поновити ОСОБА_1 зіскладом сім`ї одна особана квартирному обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання з 31 травня 2003 року та у списках обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 26 серпня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив, стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь держависудовий збір у розмірі 908,00 грн, а решту судового збору відніс на рахунок держави.

Суд мотивував своє рішення тим, що оскільки при зарахуванні позивача на квартирний облік на отримання житла порушень допущено не було, під час проходження військової служби він перебував на обліку для поліпшення житлових умов як у загальній черзі, так і у першочерговій, календарна вислуга у Збройних Силах України становить понад 20 років, постійним житлом не забезпечений, то підстави, визначені законом для його зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов відсутні, а тому суд дійшов висновку про протиправність дій житлової комісії щодо зняття позивача з квартирного обліку. Тож суд вбачав правові підстави для скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ,оформлене протоколомвід 16 липня 2021 року № 12 танаказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 2021 року № 1247 в частинізняття позивачазіскладом сім`ї одна особа з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, з поновленням на такому обліку.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач військова частина НОМЕР_1 не погодилася з рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2022 року, подала до суду апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позивача залишити без задоволення.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, бо суд, на його переконання, не дав належної оцінки фактам, що потягло неправильність висновків суду. Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що житлові приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за них надаються військовослужбовцям один раз протягом військової служби, а тому особи, які забезпечені житлом для постійного користування, яке відповідає чинним санітарно-технічним вимогам, втрачають право на поліпшення своїх житлових умов і підлягають виключенню з відповідного обліку.

Позивач зі складом сім`ї з однієї особи забезпечений житлом для постійного проживання, оскільки рішення відповідного органу місцевого самоврядування про включення його до числа службового відсутнє, а площа цього житла перевищує граничні мінімальні норми, затверджені постановою виконкому обласної ради народних депутатів та президії обласної ради від 29 грудня 1984 року № 626.

Відповідач вважає, що позивач не потребує поліпшення житлових умов у розумінні ст. 34 ЖК України.

Відзиву на апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду не надходив.

Позиції учасників справи, висловлені в судовому засіданні під час перегляду справи судом апеляційної інстанції

Представник відповідача (апелянта) ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній. Після закінчення оголошеної судом перерви у судовому засіданні (з 18 по 24 січня 2023 року) представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву від про продовження розгляду справи за його відсутності.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги відповідача, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим. Після закінчення оголошеної судом перерви у судовому засіданні (з 18 по 24 січня 2023 року) позивач в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву від про продовження розгляду справи за його відсутності.

Третя особа - завідувач сектора з питань запобігання корупції апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації Омельчук Л. М. повідомлена судовою повісткою-повідомленням про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11вказав: "З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін."

Таким чином датою ухвалення цієї постанови є 24 січня 2023 року.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:

З 22 липня 1996 року ОСОБА_1 , позивач по справі, проходить військову службу у Збройних Силах України. Згідно з витягом з послужного списку має загальну вислугу понад 20 років.

Він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14 серпня 2015 року.

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 № 1 від 31 травня 2003 року ОСОБА_1 зі складом сім`ї одна особа зарахований на квартирний облік у загальній черзі у Севастопольському гарнізоні при військовій частині НОМЕР_3 з 31 травня 2003 року.

Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України від 08 квітня 2014 року № 208 ОСОБА_1 призначений на військову посаду до військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу по теперішній час.

Згідно з рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2014 року,яке оформлене протоколом№ 4 (п. 5 протоколу), ОСОБА_1 прийнятий на облік для поліпшення житлових умов у Кіровоградському гарнізоні складом сім`ї одна особа з 31 травня 2003 року.

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2015 року № 8 ОСОБА_1 зі складом сім`ї одна особа зараховано на облік осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у Кіровоградському гарнізоні.

Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2015 року № 11, ОСОБА_1 складом сім`ї одна особа, згідно зі списком на одержання службового житла військової частини НОМЕР_1 , надано вивільнене житло за адресою: АДРЕСА_1 .

З 26 грудня 2016 року і по цей час позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира розташована в будинку, який знаходиться на територіївійськової частини НОМЕР_1 , та перебуває у віданні Міністерства оборони України.

09 березня 2017 року ОСОБА_1 уклав новий контракт з Міністерством оборони України строком на 5 років про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, який набрав чинності 24 червня 2017 року.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2021 року,яке оформлене протоколом№ 12 (п. 12), позивачазі складом сім`ї одна особа знято з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у зв`язку із забезпеченням житловою площею за нормою згідно з розділом 1 п. 3 постанови виконкому обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілки від 29 грудня 1984 року № 626 та на підставі листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 червня 2021 року №370/2/5240.

На підставі цього рішення житлової комісії командирвійськової частини НОМЕР_1 видав наказ № 1247 від 19 липня 2021 року, пунктом 9 якогоу зв`язку із забезпеченням ОСОБА_1 житловою площею за нормою згідно з розділом 1 п. 3 постанови виконкому обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради профспілки від 29 грудня 1984 року № 626 та на підставі листа-роз`яснення начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 червня 2021 року №370/2/5240,позивача по справі зіскладом сім`ї одна особа знято з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

За період військової служби ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення не отримував,право на безоплатну приватизацію житла не використав, у власності житла не має.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Щодо поширення юрисдикції загальних судів на розгляд цієї справи

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Згідно зі ст. 125 Основного Закону Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З огляду на це вважається «судом, встановленим законом» лише той судовий орган, котрий має відповідну юрисдикцію щодо розгляду та вирішення конкретної справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного, а також компетенцію судів однієї ланки і виду судочинства за територіальністю.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Велика ПалатаВерховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 вказано: «Спорищодооскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів».

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, військовослужбовець ОСОБА_1 оскаржує рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та винесеного на її підставі наказу командира цієї військової частини про виключення позивача з квартирного обліку на покращення житлових умов, право на яке він набув у зв`язку із проходженням військової (публічної) служби, а тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних, а не загальних судів.

Проте, Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області розглянув цю справу в порядку цивільного судочинства, як суд загальної юрисдикції.

За таких обставин мали б настати наслідки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 255, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1, ч. 2 ст. 377 ЦПК України.

Однак, колегія суддів апеляційного суду встановила, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом до військової частини НОМЕР_1 , зазначивши третьою особою завідуючу сектора з питань запобігання корупції апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації Омельчук Л. М.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 340/7431/21 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР: 100443426).

Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу провідмову у відкритті провадження, не допускається.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці, яку суди зобов`язанні використовувати як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), зазначав, що у п. 1 ст. 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Тож, враховуючи наявність такої, що набула законної сили ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 340/7431/21 про відмову у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з аналогічними позовними вимогами та з тих самих підстав, а також враховуючи припис ч. 5 ст. 170 КАС України, закриття провадження у цивільній справі № 389/3367/21, яка наразі переглядається в апеляційному порядку, матиме наслідком порушення гарантованого ст. 6, ст. 13 Конвенції право позивача на доступ до суду та ефективний захист засіб юридичного захисту, а тому вирішення цього спору належить продовжити в порядку цивільного судочинства.

Схожого висновку дійшла Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (п. 77 постанови).

Щодо суті справи

У цій справі позивач звернувся до суду на захист свого права на забезпечення житлом, зокрема, права на поліпшення житлових умов, яке належить йому, як військовослужбовцю Збройних Сил України та, як він вважає, яке порушено рішеннями відповідача.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

За положеннямист. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків (ст. 6 ЖК України).

За нормами ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ст. 12 ЖК України держава у сфері житлових відносин забезпечує встановлення порядку обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, надання жилих приміщень і користування ними;

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю (ст. 31 ЖК України).

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється цим Кодексом та законодавством України (ст. 38 ЖК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 4 та 5 ст. 40 КЗпП України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (ч. 3 ст. 43 ЖК України).

Згідно з преамбулою Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) цей Закон відповідно доКонституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Положення ст. 12 Закону України № 2011-ХІІ передбачають, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначенихпунктом 10цієї статті.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, якщо вони не займали жилих приміщень за місцем проходження служби.

За військовослужбовцями, які вступили на військову службу за контрактом, зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання.

Військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом відповідно дочастини четвертоїстатті 20 або продовжили військову службу за контрактом відповідно дочастини десятоїстатті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», жилі приміщення надаються позачергово за рахунок військових формувань за місцем проходження військової служби. При цьому для військовослужбовців, які вступили на військову службу за контрактом відповідно до частини четвертої статті 20 зазначеного Закону, до часу перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зараховується час перебування на такому обліку за місцем проживання до прийняття на військову службу за контрактом.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Такпостановою КМ України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі -Порядок), яка визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовцівосіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Відповідно до п. 2 Порядку військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються

службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства, а згідно з п. 3 Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для

постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Аналогічні положення містять п. 3, 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.

Згідно з п. 22 Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини (п. 24 Порядку).

Згідно з п. 30 Порядку військовослужбовці знімаються з обліку у разі:

поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;

засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;

звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2021 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 липня 2021 року № 1247, майор ОСОБА_1 був знятий з черги обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та з черги осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у зв`язку із тим, що він забезпечений житловою площею відповідно до норм.

Таким чином, підставою для зняття позивача по справі з відповідних черг на отримання жилого приміщення для постійного проживання стало, нібито, забезпечення його відповідним житлом.

Позивач не погоджується з тим, що надана йому у 2015 році квартира АДРЕСА_2 є житлом для постійного проживання, він вважає його службовим житлом.

Натомість відповідач стверджує, що ця квартира не являється службовим житлом так, як виконавчий орган місцевого самоврядування не приймав рішення про включення цієї квартири до числа службового житла, як того вимагає ст. 118 ЖК України.

Тож у цій справі суду належало визначити, чи забезпечений позивач житлом для постійного проживання, чи службовим житлом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів виконання обов`язку забезпечення позивача житлом для постійного проживання.

Місцевий суд правильно встановив і сторонами це визнається, що у 2015 році на підставі рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 (позивачу по справі) була надана для проживання квартира АДРЕСА_2 .

З витягу з протоколу № 11 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 15 жовтня 2015 року (т. 1, а. с. 75) вбачається, що позивачу надано це житло згідно зі списком на одержання службового житла, тобто як особі, яка має право на отримання службового житла.

Це узгоджується з тим, що, як встановив суд першої інстанції і не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 проходитьвійськову службуу ЗбройнихСилах Україниз 22 липня 1996 року, а тому станом на 15 жовтня 2015 року він не мав 20 років вислуги на військовій службі.

Зі змісту ст. 12 Закону № 2011-ХІІ та п. 2, 3 розробленого на його виконання Порядку вбачається, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, а право на отримання житла дляпостійного проживання мають військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей.

Таким чином, станом на жовтень 2015 року позивач не мав права на отримання житла для постійного проживання у зв`язку з відсутність у нього необхідних 20 років вислуги на військовій службі, а тому йому могло бути надане лише службове житло.

Крім того, після надання йому згаданої квартири, він не був знятий з квартирного обліку для поліпшення житлових умов до липня 2021 року, часу ухвалення оскаржуваних рішень відповідача.

То того ж, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, йому не був виданий ордер на постійне житло, як то передбачено п. 34 Порядку.

Заперечення відповідача про те, що надана позивачу квартира не є службовим житлом, бо виконавчий орган місцевого самоврядування не приймав рішення про включення квартири до числа службового житла, як того вимагає ст. 118 ЖК України, обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції так, як доказів неприйняття такого рішення органом місцевого самоврядування відповідач не надав ні з відзивом на позов, ні під час розгляду справи.

Ба більше, той факт, що у 2015 році позивачу було надано саме службове житло, а також, що житлове приміщення для постійного проживання позивач не отримував встановлено рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі № 340/2291/21, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, тобто набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України (див. рішення суду с. 14 абз. 7 -10).

Правильно встановивши, що на час виникнення спірних правовідносин позивач по справі забезпечений службовим житлом, але мав вислугу військової служби понад 20 років і набув право на отримання житла для постійного проживання відповідно до ст. 12 Закону 2111-ХІІ, однак таке житло йому не було надано, грошову компенсацію за набуте право він не отримав, надалі потребує покращення житлових умов, проте був знятий відповідачем з обліку за відсутності для того підстав, визначених законом, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення права позивача, на захист якого ним пред`явлено позов, а тому частково задовольнив вимоги позивача, застосувавши ефективним засіб захисту порушеного права.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Про судові витрати

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу суд залишає без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Позивач про судові витрати в суді апеляційної інстанції не заявляв.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги військової частини НОМЕР_4 залишити без задоволення, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 15 лютого 2023 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 3ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник