Справа № 630/40/23

Провадження № 2-о/630/7/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретаря Кондратенка Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Люботин Харківської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Національна гвардія України в особі Військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту, що ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1995 року постійно проживає на території Російської Федерації.

в с т а н о в и в:

В обґрунтування поданої заяви представник ОСОБА_2 вказав, що його мати ОСОБА_1 до 21 жовтня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , у шлюбі у них народились діти, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 . Усі разом вони на початку 1990-х років проживали в АДРЕСА_1 . Але через кілька років ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_1 , пішов з сім`ї і переїхав до Краснодарського краю Російської Федерації до своїх батьків, таким чином залишивши своїх дітей без батьківського піклування. На час введення на території України військового стану ОСОБА_4 , старший син ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом у окремому загоні спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та мав військове звання «Старший солдат». Під час виконання обов`язків військової служби ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав кульове поранення, несумісне з життям, внаслідок якого й помер в м. Маріуполь. Діючим законодавством передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби призначається і виплачується одноразова грошова допомога; право на призначення та отримання такої допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця. Але ОСОБА_3 , як батько загиблого ОСОБА_4 , тривалий час проживає на території Російської Федерації, що є підставою для виключення його з числа осіб, яким може бути виплачена одноразова грошова допомога. Тому заявник вимушена була звернутись до суду з даною заявою для встановлення відповідного факту.

Представник заявника ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, але в поданій заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності та заявлену вимогу задовольнити.

Представник заінтересованої особи Національної гвардії України в особі Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про своє ставлення до вимог, викладених у заяві ОСОБА_1 , не повідомив. Його неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Суд, дослідивши подані заявником докази, вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 21 жовтня 1998 року, виданого Жовтневим відділом РАГС м. Харкова, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі до моменту його розірвання 21 жовтня 1998 року.

ОСОБА_1 і ОСОБА_3 являються батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_3 , виданим від 15 серпня 1979 року Будянською сільською радою народних депутатів Харківського району Харківської області. Ще одним сином подружжя Кочеткових був ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .н, який є в даній справі представником заявника.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по всій території України введено військовий стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з довідкою № 1401, виданою 09 серпня 2022 року військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_4 проходив з 16 червня 2015 року військову службу за контрактом у окремому загоні спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та мав військове звання «Старший солдат».

19 квітня 2022 року ОСОБА_4 під час виконання обов`язків військової служби отримав кульове поранення, несумісне з життям, внаслідок якого й помер в м. Маріуполь. На підтвердження факту смерті старшого солдата ОСОБА_4 під час ведення оборони м. Маріуполь командуванням військової частини НОМЕР_1 були видані довідка про загибель № 40/57/9/2-112 від 30 травня 2022 року та витяг з наказу № 97 від 19 квітня 2022 року.

На підставі вказаних документів Новобаварським відділом державної РАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 02 липня 2022 року було видано свідоцтво НОМЕР_4 про смерть на підтвердження того, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою № 60 від 06 грудня 2022 року медичної військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС УКРАЇНИ ПО ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ» був підтверджений той факт, що поранення, яке було отримано ОСОБА_4 та яке призвело до його смерті, було пов`язано саме із захистом Батьківщини.

Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Статтями 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка була чинною станом на 19 квітня 2022 року, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби; право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Отже, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 як батьки загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 мають право на отримання одноразової грошової допомоги. В той же час реалізація ОСОБА_1 права на отримання такої допомоги в певній мірі залежить від встановлення факту того, чи дійсно ОСОБА_3 постійно проживає на території Російської Федерації.

На цей факт вказують такі встановлені під час судового розгляду обставини. Згідно з довідками про склад сім`ї від 01 жовтня 1998 року та від 14 січня 2000 року за адресою: АДРЕСА_1 постійно зареєстровані та проживають лише три особи: ОСОБА_1 та її сини ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

Згідно з супровідним листом Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 грудня 1995 року, вих. № 996/5, до Туапсинського районного суду Краснодарського краю РФ був направлений виконавчий лист, виданий в справі А-117 від 1995 року, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини, для примусового виконання за місцем проживання ОСОБА_3 спортивний табір «Електрон», с. Ольгинка, Туапсинський район, Краснодарський край, Росія. Як зазначено у виконавчому листі, аліменти ОСОБА_3 повинен був сплачувати з 01 лютого 1995 року.

Відповідно до ст. 82 КпШС України аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах, - не менше двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину.

Таким чином, виходячи з розміру аліментів, які підлягали стягненню з ОСОБА_3 він повинен був сплачувати їх на утримання двох дітей, якими були ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

В сукупності наведені вище обставини, на думку суду, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_3 з 1995 року не проживав із сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Та обставина, що ОСОБА_3 з 1995 року постійно проживав в с. Ольгинка Туапсинського району, Краснодарського краю Російської Федерації, підтверджується документами Туапсинського районного суду Краснодарського краю РФ про направлення на примусове виконання за місцем роботи ОСОБА_3 . виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова про стягнення аліментів; відповідями Туапсинського районного суду Краснодарського краю РФ від 23 січня 1997 року, 13 березня 1997 року, 03 липня 1997 року та 31 липня 1997 року на скарги щодо невиконання рішення суду та несплату ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 , в яких вказано, що ОСОБА_3 проживає із батьками за адресою: спортивний табір «Електрон», с. Ольгинка, Туапсинський район, Краснодарський край, Росія; а також вироком Туапсинського районного суду Краснодарського краю РФ від 09 грудня 1997 року в справі № 1-585/97 про засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 157 КК РФ за злісне ухилення від сплати аліментів. Зокрема, у вироку вказані встановлені судом обставини того, що ОСОБА_3 з 1993 року проживає в с. Ольгинка, Туапсинський район, Краснодарський край, та на час ухвалення вироку влаштувався на роботу. Від тоді ОСОБА_3 зі своїм сином ОСОБА_4 не спілкувався та спільно з ним не проживав.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать, що ОСОБА_3 з 1995 року і до теперішнього часу постійно проживає на території Російської Федерації. Тому суд задовольняє заяву ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 76-81, 263-265, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1995 року постійно проживає на території Російської Федерації

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

17 лютого 2023 року.