ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2022 р. справа № 300/4196/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 11.05.2021 за №Ф-002711/0714, рішення №002713/0714 від 11.05.2021, податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 за №002709/0714, за №002710/07149, за №002707/0714, за №002706/07148, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 11.05.2021 за №Ф-002711/0714, рішення №002713/0714 від 11.05.2021, податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 за №002709/0714, за №002710/07149, за №002707/0714, за №002706/0714.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні рішення та податкова вимога були прийняті за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 року по 15.11.2019 року. Позивач вважає, що факти, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, так як ґрунтуються на припущеннях, без дослідження первинних документів обліку, на підставі норм Податкового кодексу України (далі ПКУ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а винесені на підставі цього акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними, та підлягають скасуванню. Акт перевірки складений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, викладені без посилань на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу з дня вручення ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов і подання всіх письмових та електронних докази (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на адміністративний позов, згідно якого вказав, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, наказ про проведення перевірки містить підстави її проведення, а за результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення в порядку та у спосіб визначений законом. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

В свою чергу позивач скористалась правом щодо подання відповіді на відзив, в якій заперечила аргументи відповідача.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 25.11.2016 по 15.11.2019, проводила господарську діяльність згідно з КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання.

15.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №21220060002003303 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.04.2021 №596-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 » будо призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2017 по 15.11.2019 та сплати єдиного соціального внеску за період з 25.11.2016 по 15.11.2019.

Під час проведення перевірки позивачу у зв`язку з не наданням в повному обсязі первинних документів необхідних для проведення перевірки відповідачем надано запит про надання документів (копій документів) від 05.04.2021 про надання документів пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та підтвердження задекларованих показників.

Воднораз 05.04.2021 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області вручено позивачу запит про надання пояснень з переліком запитань, на які необхідно було надати відповіді до 07.04.2021.

Однак на вище зазначені запити ОСОБА_1 не надано в повному обсязі документів, так і пояснень, в результаті чого складено Акт про надання платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не в повному обсязі документів для проведення перевірки від 09.04.2021 №563/09-19-07-14/ НОМЕР_1 .

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області за результатами проведеної перевірки діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 складено акт від 16.04.2021 №2139/09-19-07-14/ НОМЕР_1 та встановлено порушення чинного податкового законодавства, а саме:

- п. 177.2, пп.177.4.1-п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 28 171,69 грн;

- п.177.2 ст.177, п.1.2, п.1.3, п.1.4, п.1.5 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2 347,64 грн;

- пп.2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного соціального внеску з чистого доходу від здійснення господарської діяльності на загальну суму 24 333,41 грн.

- п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями та п.21 постанови від 18.12.2017 №984 «Про внесення змін до постанови КМУ від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації с.10 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» а саме, проведення розрахункових операцій без використанням реєстраторів розрахункових операцій на повну суму вартості проданих товарів в сумі 91 508,14 грн.

- п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI,зі змінами та доповненнями незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення №002713/0714 від 11.05.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 за №002709/0714, за №002710/07149, за №002707/0714, за №002706/0714, вимогу про сплату боргу від 11.05.2021 за №Ф-002711/0714.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 ПК України.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України).

Тобто, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки після початку її проведення, отримання яких оформлюється описом, копія якого вручається платнику податків або його представнику.

В порушення наведених норм позивачем не було надано посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, що підтверджується відповідним актом, а тому суд вважає обґрунтованими висновки, викладені в акті від 09.04.2021 №563/09-19-07-14/2410711506 щодо надання документів в неповному обсязі.

Судом зазначається, що відповідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремленні підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, регламентовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1. пункту 177.4 статті177 ПК України);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2. пункту 177.4 статті177 ПК України);

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3. пункту 177.4 статті 177 ПК України);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4. пункту 177.4 статті 177 ПК України).

Таким чином, за правилами ПК України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Не включаються до складу витрат підприємця, відповідно до підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати послуг.

Згідно пункту 177.5 статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Згідно із положеннями пункту 44.2 статті 44 ПКУ для обрахунку об`єкта оподаткування платних податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно абзацу 15 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, витрати зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У пункті 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, визначено, що витрати зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Отже, з урахуванням всього вище викладеного можна зробити висновок, що чинним законодавством України презюмується вимога до реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака можливості відображення такої зміни в обліку, зокрема фізичною особою-підприємцем, що перебуває на системі оподаткування.

В частині обґрунтування позивача про не зазначення в акті перевірки конкретного переліку документів суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 16.09.2013 №481, пунктом 177.10 статті 177 та пунктом 178.6 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 Порядку, самозайняті особи заносять до Книги відомості у такому порядку, а саме, у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2017 по 15.11.2019 та сплати єдиного соціального внеску за період з 25.11.2016 по 15.11.2019, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 облік доходів та витрат вівся заповнювались підсумкові дані, однак усіх первинних документів на підтвердження даних показників для перевірки не надано.

Відтак, суд вказує на те, що невиконання позивачем, як фізичною особою-підприємцем обов`язку належного ведення Книги обліку доходів та витрат, зокрема в частині не надання усіх первинних документів, що не спростовано позивачем, унеможливило зазначення переліку таких документів та їх реквізитів контролюючим органом під час проведення перевірки в акті перевірки у зв`язку з їх відсутністю.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Наказом ДПА України від 02.12.2005 №540 (з змінами та доповненнями) затверджено Методичні вказівки щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи.

Метою визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи є встановлення системи вимог, спрямованих на запровадження однорідної системи відображення в актах перевірок аспектів, пов`язаних з оцінкою виконання платниками податків зобов`язань зі сплати податків, а також інших вимог законодавства, перевірка яких знаходиться в компетенції податкової служби.

1. Будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов`язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки.

2. Порядок доказування має бути визначено таким чином, щоб можна було встановити:

безпосередній зв`язок між показниками податкової декларації (розрахунку) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки;

осіб, чиї дії (або бездіяльність) призвели до порушень законодавства (якщо такі мали місце).

3. У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

4. У разі якщо перевірка свідчить про невірне визначення суб`єктом господарювання об`єктів оподаткування, але не має змоги встановити конкретні причини відхилення та визначити конкретні документи, що необґрунтовано вплинули (не вплинули) на розмір відповідних показників, в акті перевірки здійснюється посилання на норми законодавства, які регулюють загальний порядок обчислення конкретного податку.

5. Якщо застосовується п. 4 цього Стандарту, в акті перевірки має бути детально викладено розрахунки, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування, та оцінку відхилень, обчислених таким чином об`єктів, від задекларованих підприємством. Такі розрахунки мають бути законодавчо обґрунтованими. У цьому випадку базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки (Стандарт 2. Доказовість).

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2017 по 15.11.2019 та сплати єдиного соціального внеску за період з 25.11.2016 по 15.11.2019.

Так, в Акті перевірки, податковий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 порушено наступні вимоги законодавства: - п. 177.2, пп.177.4.1-п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 28 171,69 грн; - п.177.2 ст.177, п.1.2, п.1.3, п.1.4, п.1.5 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2 347,64 грн; - пп.2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного соціального внеску з чистого доходу від здійснення господарської діяльності на загальну суму 24 333,41 грн; - п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами та доповненнями та п.21 постанови від 18.12.2017 №984 «Про внесення змін до постанови КМУ від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації с.10 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» а саме, проведення розрахункових операцій без використанням реєстраторів розрахункових операцій на повну суму вартості проданих товарів в сумі 91 508,14 грн; - п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI,зі змінами та доповненнями незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

У той же час, позивач звертала увагу суду на те, що відповідачем під час проведення перевірки не досліджувалися первинні документи, та не наведено обставини існування значної розбіжності між загальним доходом та витратами позивача.

Проаналізувавши акт перевірки, в якому зазначені порушення податкового законодавства, судом встановлено, що в акті перевірки наведено, які саме витрати віднесені позивачем до їх складу, за результатами яких видів господарських операцій, за якою подією, на підставі якої інформації взятої перевіряючими до уваги та наданих позивачем первинних документів під час перевірки. Окрім того, судом встановлено, що в акті перевірки міститься деталізація обставин податкового правопорушення, яка кореспондується з приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745.

За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Частиною першою, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом із тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені положеннями вище зазначеної статті, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, які можуть вказувати на здійснення відповідної господарської операції, та рух активів у процесі її здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; - можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; - наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

Окрім того платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Отже в силу вимог пунктів 44.1. та 85.2 ПК України платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Позивачем не спростовано та матеріалами справи підтверджується, що зазначені документи у повному обсязі під час перевірки не надавались.

При цьому, відповідно до положень пункту 44.7 ПК України, відсутні докази того, що податковий орган відмовився їх прийняти до врахування у зв`язку з проведенням перевірки. Не надано також доказів подання вказаних документів після завершення перевірки, що передбачено положеннями пунктом 44.7 ПК України.

Відповідно до пункту 44.6 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже відповідна норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, та встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичні наслідки недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності, та є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Зміст вище наведеного свідчить про обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів та кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи і надавати їх при перевірці. З урахуванням ненадання таких документів нормами пункту 44.6 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що в порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 занижено валовий дохід на суму 156 509,41 грн, внаслідок завищення витрат, в тому числі за 2017 рік в розмірі 97 742,60 грн, за 2018 рік 00,00 грн, за 2019 рік 58 766,81 грн.

Проведеною перевіркою визначено загально оподатковуваний дохід за звітною декларацією від 09.02.2018 №9299687484 за 2017 рік 136 325,1200 грн, хоча позивачем задекларовано 38 582,52 грн; за звітною декларацією від 01.02.2019 №9309360350 за 2018 рік 44 676,00 грн, як і задекларовано позивачем; за звітною декларацією від 10.02.2020 №3822 за 2019 рік 58 766,81 грн, хоча позивачем задекларовано 00,00 грн. Загальна розбіжність склала 156 509,41 грн.

Судом встановлено що в ході перевірки платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 представлено документально підтверджені та оплачені витрати за період з 01.01.2017 по 15.11.2019, на загальну суму 462 008,15 грн.

За результатами перевірки відповідачем з урахуванням документально підтверджених витрат визначено за звітною декларацією від 09.02.2018 №9299687484 за 2017 рік 44 224,31 грн, а позивачем задекларовано 141 966,91 грн; за звітною декларацією від 01.02.2019 №9309360350 за 2018 рік 168 554,03 грн, позивачем задекларовано 168 554,03 грн; за звітною декларацією від 10.02.2020 №3822 за 2019 рік 92 720,40 грн, а позивачем задекларовано 151 487,21 грн. Загальна розбіжність склала 156 509,41 грн. (а. с. 15)

Судом враховується те, що чистим оподатковуваним доходом, який є об`єктом оподаткування для фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності, визначається різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин тощо. При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов`язкові реквізити.

Таким чином, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 внаслідок допущених порушень по правильності визначення валових доходів було занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 156 509,41 грн, а саме: загальний оподатковуваний дохід виявлений контролюючим органом у розмірі 239 767,93 грн документально підтверджені витрати, 83 258,52 грн дані податкових декларацій поданих платником податків.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002706/0714 за платежем податок на доходи фізичних осіб, податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002707/0714 за платежем військовий збір, податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002709/0714 штрафні (фінансові) санкції на суму 1 020,00 грн (а. с. 32-35) судом зазначається наступне.

Перевіркою встановлено, що сума задекларованих витрат до гр. 5 дод. Ф2 до декларації, виходячи з обсягів придбання, згідно накладних, включає понесені витрати на придбання (одержання) товарно-матеріальних цінностей, проте задекларовані витрати не підтверджено платником відповідними документами про оплату придбання таких ТМЦ, що як наслідок призвело до порушення пп. 177.4.1, 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України в частині завищення витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції.

До перевірки надано договори оренди нежитлових приміщень від 30.11.2016, 2017, 10.10.2018, укладені з приватним підприємцем ОСОБА_2 щодо оренди частини 40 м. кв. в нежитловому приміщенні площею 63,90 м. кв. за адресою ур. АДРЕСА_1 .

Відповідно до абзацу 2 підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України визначено, що об`єкт оподаткування, по факту надання в оренду нерухомого майна, визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи не повний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована , та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади (Постанова КМУ від 29.12.2010 №1253 «Про затвердження Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб», (попередня постанова КМУ від 20.11.2003 №1787)). Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Враховуючи вищевикладене, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в періоді, що підлягає перевірці використовувала нежитлове приміщення для проведення своєї господарської діяльності.

Слід зазначити, що Поляницькою сільською радою не було прийнято рішення про визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто , наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Пунктом 44.6 ст.44 ПК України передбачено у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, наведеними нормами ПК України передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, і, крім цього, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Суд звертає увагу, що позивачем не зазначено причин ненадання контролюючому органу первинних документів, які витребовувались під час перевірки. При цьому такі документи не надавалися під час перевірки (на відповідні запити контролюючого органу, в результаті чого складені акти відмови від надання документів).

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 18.06.2021 направлено Державній податковій службі скаргу про скасування вимоги про сплату боргу від 11.05.2021 за №Ф-002711/0714, рішення №002713/0714 від 11.05.2021, податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 за №002709/0714, за №002710/07149, за №002707/0714, за №002706/07148, до якої долучила квитанції до прибуткових касових ордерів про сплату за оренду приміщення та комунальних платежів, видаткові накладні ТОВ «Аскор-Україна» про продаж алкогольних напоїв та квитанції про повернення боргів ТОВ «Аскор-Україна» за алкогольні напої (а. с. 45-49).

Рішенням від 12.07.2021 Державна податкова служба України, на підставі Порядку розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із пропущенням строку подання скарги (а. с. 50).

Так, у постанові від 11.12.2018 у справі №813/3521/17 Верховний Суд зазначив, що «витрати для цілей формування витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Оскільки, всупереч вимогам статті 44 ПК України, первинні документи на підтвердження здійснення належного бухгалтерського обліку господарських операцій не надавалися як під час перевірки, так і після її завершення, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставного формування позивачем витрат».

У постанові від 01.06.2022 в адміністративній справі №280/597/19 Верховний Суд наголосив, що абзац 1 пункту 44.6 ПКУ вимагає наявності документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так за результатами перевірки визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору встановлено між даними платника податків та даними перевірки різницю суми доходу в розмірі 30 519,34 грн, різницю суми зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 28 171,70 грн та суми зобов`язання з військового збору в розмірі 2 347,64 грн.

Відповідно до пункту 123.2. статті 123 Податкового кодексу України, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773).

Передбачені пунктом 119.1 статті 119 ПКУ штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог статті 50 ПКУ.

Згідно з пунктом 119.1 статті 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020,00 гривень.

На підставі вище наведеного відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002706/0714 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а. с. 32)

Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного п. п. 1.2 цього пункту.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ПК, а саме фізична особа-резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Підпунктом 1.2 пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України. Згідно із підпунктом 163.1.1 пунктом 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Результатами перевірки визначення правильності нарахування та утримання військового збору встановлено за звітною декларацією від 09.02.2018 №9299687484 за 2017 рік 2 044,88 грн, хоча позивачем задекларовано 578,74 грн; за звітною декларацією від 01.02.2019 №9309360350 за 2018 рік 670,14 грн, позивачем задекларовано 670,14 грн; за звітною декларацією від 10.02.2020 №3822 за 2019 рік 881,50 грн, хоча позивачем задекларовано 00,00 грн. Загальна розбіжність склала 2 347,64 грн.

Таким чином, обчислення військового збору є похідним від встановленого порушення контролюючим органом в акті перевірки та збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб через заниження чистого оподатковуваного доходу за період 2017-2019 роки у розмірі 156 509,41 грн, як наслідок, не нараховано військового збору на суму 2 347,64 грн, які підлягають донарахуванню до бюджету та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 586,91 грн. (25% від суми основного грошового зобов`язання).

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002707/0714 за платежем військовий збір скасуванню не підлягає (а. с. 33)

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002710/0714 за платежем штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 150,81 грн (а. с. 34), суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено використання розрахункової книжки у випадку проведення розрахункових операцій в період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового відключення електроенергії.

Як зазначено перевіряючими в акті перевірки обсяг доходу у розмірі 91 508,14 грн встановлено згідно даних КОРО, які надано на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки.

Позивачем під час проведення перевірки та при розгляді справи не надано належних та допустимих доказів виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового відключення електроенергії.

Отже за період з 20.12.2017 по 30.04.2018, в порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 21 постанови від 18.12.2017 №984 «Про внесення змін до постанови КМУ від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», платником замість РРО застосовувалися книги КОРО, згідно яких обсяг доходу складає 91 508,14 грн, чим порушила вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, проведення розрахункових операцій без використанням реєстраторів розрахункових операцій на повну суму вартості проданих товарів, а тому відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмір 9 150,81 грн (10% від виявлених обсягів продажу).

А тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002710/0714 за платежем штрафні (фінансові) санкції судом не встановлено.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 №002709/0714 штрафні (фінансові) санкції на суму 1 020,00 грн суд зазначає, що у матеріалах справи містяться запит відповідача про надання документів під час перевірки та запит про надання пояснень позивачем (а. с. 70-73).

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок, підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно із підпунктами 85.2, 85.4 та 85.8 статті 85 ПК України, при проведенні перевірки платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У пункті 85.6 статті 85 ПК України зазначено про те, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Підпунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу.

Диспозиція даної статті передбачає відповідальність саме за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Відповідачем складено акт про відмову платника податків надати копії первинних документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу(а. с.106).

Таким чином, не в повному обсязі надання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, спричинило накладення штрафу в розмірі 1 020,00 гривень.

Стосовно рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2021 №002713/0714, суд зазначає, що платники єдиного внеску, відповідно до статті 6 вказаного Закону, зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини другої статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, для платників фізичних осіб підприємців єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Єдиний внесок нараховується на базу нарахування єдиного внеску незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (частина п`ята статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, єдиний внесок для платників фізичних осіб підприємців встановлюється у розмірі 22% від суми грошового/ забезпечення.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% та 22% за 2016-2019 роки з урахуванням максимальної величини, встановлено заниження платником податків фізичною особою ОСОБА_1 єдиного внеску на загальну суму 24 333,41 грн, чим порушено пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI.

Таким чином, обчислення єдиного внеску є похідним від встановленого порушення контролюючим органом в акті перевірки та збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ.

А тому рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2021 №002713/0714 прийнято відповідачем правомірно та скасуванню не підлягає.

Щодо податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 11.05.2021 №002711/0714 (а. с. 30), суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПКУ).

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПКУ для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 11.05.2021 №002711/0714 направлено Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства та отримано позивачем, що нею не заперечується.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає що позовні вимоги щодо скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 11.05.2021 №002711/0714 не підлягають задоволенню.

Отже з урахуванням встановлених обставин, доводи податкового органу щодо завищення позивачем понесених витрат і, відповідно, заниження податку на доходи з фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за період, що перевірявся, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому суд погоджується з висновками податкового органу про правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за зазначеними вище платежами, а відтак і про обґрунтованість оскаржуваних вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають до задоволення, підстави для повернення ОСОБА_1 сплаченого судового збору відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 11.05.2021 за №Ф-002711/0714, рішення №002713/0714 від 11.05.2021, податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 за №002709/0714, за №002710/07149, за №002707/0714, за №002706/0714 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 14 грудня 2022 р.