ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 Справа № 914/2848/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна», с. Крупець, Хмельницька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод», м. Кам`янка-Бузька, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива», м. Луцьк

про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 2 187 900,17 грн шляхом проведення публічних торгів та визначення початкової ціни заставного майна для його подальшої реалізації

за участю представників:

від позивача: Нечитайло Т. В. - представник;

від відповідача: Феденко Л. А. - адвокат, Миронова Л. О. - адвокат;

від третьої особи: не з`явився

Обставини розгляду справи.

02.11.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна», с. Крупець, Хмельницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод», м. Кам`янка-Бузька, Львівська область про звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою суду від 14.02.2017 (суддя Бортник О.Ю.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 у справі №914/2848/20 у задоволенні позову відмовлено, заяву ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Суфле Агро Україна» на користь ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог цієї заяви відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 109 395,01 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 в частині розгляду заяви ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» та прийнято в цій частині нове рішення, яким заяву ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат задоволено, стягнуто з ТзОВ «Суффле Агро Україна» на користь ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» 70 185,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 у справі №914/2848/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.12.2021 у справі №914/2848/20 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 вересня 2021 року у справі № 914/2848/20 скасовано. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2021 у справі № 914/2848/20 в частині вирішення позову про звернення стягнення на заставне майно - 131, 455 т. пшениці м`якої некласної та в частині розподілу судових витрат скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11 березня 2021 року у справі № 914/2848/20 залишено в силі. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2021 у справі №914/2848/20 скасовано.

Відповідно до проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №914/2848/20 була передана для розгляду судді Мазовіті А.Б.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2022.

14.02.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4080/22 від 14.02.2022).

16.02.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшли клопотання про долучення документів (вх. №4363/22 від 16.02.2022, вх. №4361/22 від 16.02.2022).

Ухвалою від 17.02.2022 суд відклав підготовче засідання на 03.03.2022.

17.02.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №4501/22 від 17.02.2022).

28.02.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна» надійшла відповідь відзив (вх. №5228/22 від 28.02.2022).

Ухвалою від 03.03.2022 суд відклав підготовче засідання на 11.04.2022.

Ухвалою від 11.04.2022 суд відклав підготовче засідання на 02.05.2022.

02.05.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №8871/22 від 02.05.2022), клопотання про витребування доказів (вх. №8869/22 від 02.05.2022) та клопотання про долучення доказів (вх. №8919/22 від 02.05.2022).

Ухвалою від 02.05.2022 суд прийняв докази, долучені до клопотання відповідача про долучення доказів (вх. №8919/22 від 02.05.2022), продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 23.05.2022.

Ухвалою від 23.05.2022 суд відклав підготовче засідання на 13.06.2022.

30.05.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №11287/22 від 30.05.2022).

01.06.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №11624/22 від 01.06.2022).

Ухвалою від 13.06.2022 суд відклав підготовче засідання на 27.06.2022.

14.06.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №12445/22 від 14.06.2022).

22.06.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №13340/22 від 22.06.2022), клопотання про витребування доказів (вх. №13341/22 від 22.06.2022, вх. №13342/22 від 22.06.2022).

23.06.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №13382/22 від 22.06.2022).

Ухвалою від 27.06.2022 суд задоволив клопотання відповідача (вх. № 13340/22 від 22.06.2022) та (вх. № 13382/22 від 23.06.2022) про долучення доказів та долучив докази до матеріалів справи, задоволив клопотання відповідача (вх. № 13342/22 від 22.06.2022) про витребування доказів та витребував у Головного управління статистики у Львівській області копію Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур (4сг річна) за 2018 рік, поданого С/г ТзОВ «Нива» (код ЄДРПОУ 03760823), задоволив клопотання відповідача (вх. № 13341/22 від 22.06.2022) про витребування оригіналів доказів та витребував у приватного виконавця Баірової Наталії Михайлівни оригінал Товарної аграрної розписки від 17.05.2018 № 931 з матеріалів виконавчого провадження № 57607685, відклав підготовче засідання на 08.08.2022.

11.07.2022 через канцелярію суду від приватного нотаріуса Баірової Н.М. надійшов супровідний лист з додатками (вх. №14749/22 від 11.07.2022).

11.07.2022 через канцелярію суду від Головного управління статистики у Львівській області надійшов супровідний лист з додатками (вх. №14868/22 від 11.07.2022).

Ухвалою від 08.08.2022 суд задоволив клопотання відповідача про витребування доказів та витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» письмову інформацію щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» моніторингу предмета застави Товарною аграрною розпискою № 931 від 17.05.2018, відклав підготовче засідання на 29.08.2022.

29.08.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна» надійшла письмові пояснення (вх. №17835/22 від 29.08.2022).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 29.08.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.09.2022.

Ухвалою від 12.09.2022 суд відклав судове засідання на 10.10.2022.

Судове засідання, призначене на 10.10.2022 не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги та відсутністю електричної енергії у приміщенні суду. Ухвалою від 11.10.2022 суд відклав судове засідання на 24.10.2022.

12.10.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшли письмові пояснення (вх. №21020/22 від 12.10.2022).

17.10.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна» надійшла письмові пояснення (заперечення на письмові пояснення відповідача) (вх. №21344/22 від 17.10.2022).

24.10.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшли письмові пояснення (вх. №21915/22 від 24.10.2022).

Судове засідання, призначене на 24.10.2022 не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги. Ухвалою від 24.10.2022 суд відклав судове засідання на 07.11.2022.

25.10.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна» надійшла письмові пояснення (заперечення на письмові пояснення відповідача) (вх. №22059/22 від 25.10.2022).

07.11.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» надійшли письмові пояснення (вх. №23106/22 від 07.11.2022, вх. №23080/22 від 07.11.2022).

Ухвалою від 07.11.2022 суд відклав судове засідання на 01.12..2022.

Судове засідання, призначене на 01.12.2022 не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги. Ухвалою від 01.12.2022 суд відклав судове засідання на 23.12.2022.

Ухвалою від 23.12.2022 суд відклав судове засідання на 16.01.2023.

Ухвалою від 16.01.2023 суд відклав судове засідання на 02.02.2023.

Заяви про відвід суду не поступали.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки №1300020283 від 01.01.2018 між позивачем та СТзОВ «Нива» (третя особа у справі) було укладено товарну аграрну розписку від 17.05.2018, посвідчену приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстровану в реєстрі за №931, за якою третя особа зобов`язалася поставити позивачу 500 т зерна пшениці, м`якої, 3-го класу, врожаю 2018 року на суму 2 400 000,00 грн у строк до 30.08.2018 та передала у заставу майбутній врожай пшениці, який вирощується на вказаних у п. 7 розписки 281 земельних ділянках, загальною площею 100,3383 га. Стверджує, що аграрна розписка виконана третьою особою лише частково, в об`ємі 42 т пшениці 6-го класу за ціною 5 050,00 грн із ПДВ за 1 тонну, вартістю 212 099,83 грн із ПДВ. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2020 у справі №903/975/19 про банкрутство третьої особи визнано кредиторські вимоги позивача на загальну суму 9 869 809,62 грн та зобов`язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів, зокрема, 2 187 900, 17 грн (як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню (за невиконаною аграрною розпискою). Зазначає, що із матеріалів кримінального провадження №12018140220000438 довідався, що СТзОВ «Нива» передало відповідачу згідно з накладною №9 від 10.09.2018 - 131,455 т пшениці на суму 645 181,14 грн та згідно з накладної №4 від 02.11.2018 - 213,435 т сої на суму 1 792 854,00 грн. Посилаючись на п. п. 11, 12 товарної аграрної розписки № 931, положення ч. ч. 3, 8 ст. 7, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про аграрні розписки», ст. 20 Закону України «Про заставу», вважає, що 131,455 т пшениці та 213,435 т сої, передані третьою особою відповідачу на підставі накладних №9 від 10.09.2018, №4 від 02.11.2018, є предметом застави за аграрною розпискою і він має право задовольнити свої вимоги до третьої особи у справі за рахунок вказаного майна відповідача. Таким чином, позивач, з огляду на межі нового розгляду справи, просив суд на погашення заборгованості третьої особи перед ним в сумі 2 187 900,17 звернути стягнення на заставне майно - 131,455 тонну пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010), некласної, що знаходиться у власності відповідача, шляхом проведення публічних торгів та визначення початкової ціни заставного майна для його подальшої реалізації у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження»

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Зокрема, зазначив, що аграрна розписка №931 від 17.05.2018 не укладена в якості забезпечення виконання зобов`язання сторін за договором поставки від 01.01.2018. Договір поставки від 01.01.2018 №1300020283 не містить положення щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника шляхом укладання аграрної розписки та передачі майбутнього врожаю 2018 року у заставу під забезпечення грошових зобов`язань третьої особи перед позивачем за договором від 01.01.2018. У самій товарній аграрній розписці №931 відсутнє посилання на договір поставки від 01.01.2018. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі 131 т пшениці некласної в заставу позивачу та державної реєстрації застави 131 т пшениці некласної як об`єкта обтяження заставою і в подальшому процедури звернення стягнення на заставлене майно. Також позивачем не надано доказів наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження пшениці некласної у кількості 131,455 тонн, який надає чинності заставі даного майна у відносинах з відповідачем, як третьою особою, відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Дані Реєстру аграрних розписок також не містять відомостей про передачу в заставу 131,455 тонн пшениці некласної, оскільки згідно витягу з Реєстру аграрних розписок відповідно до товарної аграрної розписки №931 від 17.05.2018 у заставу передано 500 тонн пшениці 3 класу м`якої. Також позивачем не доведено факту недостатності зібраного врожаю, що відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України «Про аграрні розписки» та п.12 товарної аграрної розписки №931, є підставою для виникнення права на заставу іншого майна третьої особи та похідного права звертати стягнення на майно відповідача.

Відповідач додатково зазначив, що нотаріусом зареєстровано на підставі аграрної розписки № 931 публічне обтяження у вигляді заборони на рухоме майно, тоді як слід було зареєструвати приватне обтяження на підставі аграрної розписки № 931. Таким чином, нотаріусом під час реєстрації обтяження порушено норми діючого законодавства та перевищено повноваження. Також державна реєстрація приватного обтяження на підставі аграрної розписки № 931 відсутня і в силу ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» таке обтяження не було чинним у відносинах між боржником і третіми особами. 26.10.2020 позивачем зареєстровано в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, яке станом на 26.10.2020 втратило чинність. Відповідач вважає себе добросовісним набувачем зерна пшениці, придбаного у третьої особи у справі на підставі видаткової накладної № 9 від 10.09.2018 р., відповідно до приписів ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також ст. 388 ЦК України. Позивачем не надано суду доказів передачі третьою особою у власність відповідачу заставного майна з врожаю 2018 року, вирощеного на земельних ділянках, вказаних в аграрній розписці. Згідно змісту аграрної розписки сторони не домовились про кількість с/г продукції та її виду, яка підлягає передачі у заставу в силу правової природи аграрної розписки, оскільки станом на дату укладення правочину кількість (в тоннах) усього зібраного зерна боржника не була відома. Недодержання під час укладення аграрної розписки вимог законів щодо визначення у такому правочині певної кількості продукції, що передається у заставу, є також підставою для визнання товарної розписки в частині положень п. 11 недійсною.

Третя особа явку представника в судові засідання не забезпечила, пояснень під час нового розгляду справи не надала.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» (покупець) було укладено договір поставки №1300020283, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів: насіння, засобів захисту рослин, мінеральні добрива, добрива для позакореневого підживлення. Договір направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання послуг, пов`язаних із вирощуванням врожаю.

На виконання умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» було поставлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Нива» товар на загальну суму 13 387 475,93 грн.

17.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна» (кредитор) та Сільськогосподарським товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (боржник) було підписано товарну аграрну розписку, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрована в реєстрі за номером 931 (товарна аграрна розписка № 931).

Відповідно до п. 1 товарної аграрної розписки за номером 931 остання встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 т зерна м`якої пшениці третього класу у строк до 30.08.2018.

У п. 2 зазначено, що товар, який підлягає передачі відповідно до цієї розписки, має відповідати за якісними показниками вимогам: вологість - не більше 14,0%, смітна домішка - не більше 2,0%, зернова/олійна домішка - не більше 5,0%, вміст протеїну/білку мінімальний - 11,5%, клейковина мінімальна - 19 %, натура мінімальна - 760 гр/л, число падіння мінімальне - 230 с, пошкоджене клопом черепашкою - не більше 2%. За всіма іншими показниками застосовуються вимоги ДСТУ 3768:2010 пшениця. Технічні умови, в частині вимог до якості м`якої пшениці третього класу.

Згідно п. 10 товарної аграрної розписки зібрана продукція доставляється на зберігання боржником на умовах DAP (зерновий склад) у відповідності до Інкотермс 2010 на будь-який із наступних зернових складів: ПП «Зернопромтрейд», Львівська обл., м. Кам`янака-Бузька, вул. Ярослава Мудрого, 56, код ЄДРПОУ 25879880 та ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод», Львівська обл., м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129а, код ЄДРПОУ 34219437.

Пунктом 11 товарної аграрної розписки встановлено, що після збору врожаю в 2018 році предметом застави в забезпечення зобов`язань за цією аграрною розпискою стає все зерно боржника.

У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок зерна зобов`язань боржника за даною аграрною розпискою предметом застави за даного аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником на земельних ділянках, зазначених у пункті 7 даної аграрної розписки, до повного виконання зобов`язань боржника (п. 12 аграрної розписки).

Інших додаткових забезпечень зобов`язань за аграрною розпискою (додаткова застава, страхування, порука) не погоджено (п. 15 товарної аграрної розписки за номером 931).

Згідно з п. п. 16, 17 товарної аграрної розписки за номером 931 вона вважається виданою з дати реєстрації в реєстрі аграрних розписок та діє до повного виконання зобов`язань боржника за нею. Обмеження, встановлені цією розпискою, підлягають реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

17.05.2018 приватним нотаріусом зареєстровано товарну аграрну розписку за номером 931 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна як публічне обтяження.

У Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про предмет застави за аграрною розпискою за номером 931, а саме: тип обтяження: заборона на рухоме майно; об`єкт обтяження: «розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника за розпискою здійснити поставку 500 (п`ятсот) т зерна м`якої пшениці третього класу у строк до 30.08.2018 (включно). Товар, що підлягає передачі відповідно до цієї розписки має відповідати за якісними показниками вимогам: вологість - не більше 14,0%, смітна домішка - не більше 2,0%, зернова/олійна домішка - не більше 5,0%, вміст протеїну/білку мінімальний - 11,5%, клейковина мінімальна - 19 %, натура мінімальна - 760 гр/л, число падіння мінімальне - 230 с, пошкоджене клопом черепашкою - не більше 2 %. За всіма іншими показниками застосовуються вимоги ДСТУ 3768:2010 пшениця. Технічні умови, в частині вимог до якості м`якої пшениці третього класу. Відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати. Строк виконання зобов`язання: 30.08.2018. Термін дії: 17.05.2023.

22.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» та Сільськогосподарським товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (продавець) укладено форвардний контракт №22/06/2018.

За цим контрактом продавець зобов`язувався передати покупцю у власність пшеницю загальною вартістю 1 000 000,00 у липні-серпні 2018 року, а покупець зобов`язувався прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов вказаного контракту відповідач 27.06.2018 перерахував третій особі як оплату за пшеницю 999 984,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6262 від 27.06.2018.

Відповідно до картки аналізу зерна №58 від 31.08.2018, складеного відповідачем на партію пшениці, переданої відповідачу третьою особою, пшениця передана врожаю 2018 року, загальною кількістю 103 360 кг, некласна, яра.

Згідно накладної №9 від 10.09.2018 третя особа передала відповідачу 131,455 т пшениці загальною вартістю 645 181,14 грн.

20.08.2018 у виконавчому провадженні №56996394 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 13.08.2018 у справі №914/483/18 за заявою стягувача - ТзОВ «Агрозахист-Донбас» приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем було складено постанову про опис та арешт майна СТзОВ «Нива», зокрема, зерна пшениці в кількості 500 тонн. Вказане арештоване зерно було передано на відповідальне зберігання єдиному засновнику СТзОВ «Нива» ОСОБА_1 . Відповідно до вищевказаної постанови ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за відчуження арештованого майна.

14.09.2018 приватним виконавцем Маковецьким З.В. складено акт про те, що проведеної перевіркою встановлено відсутність на території СТзОВ «Нива» арештованого майна, а саме 500 тонн зерна пшениці та 500 тонн зерна ячменю, при цьому ОСОБА_1 відмовився надати зерно для огляду, чим вчинив приховування арештованого майна.

21.09.2018 за повідомленням приватного виконавця Маковецького З.В. слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140220000438 за ознаками ч. 1 ст. 388 КК України.

Невиконання боржником (третьою особою) вимог позивача щодо виконання умов аграрної розписки стало підставою для звернення позивача до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ясінського В.Є. із заявою про вчинення виконавчого напису з метою передачі боржником стягувачу переданої в заставу пшениці згідно товарної аграрної розписки від 17.05.2018 №931.

05.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №2140.

Надалі боржник (третя особа у справі) умови товарної аграрної розписки за номером 931 виконав в процесі виконавчого провадження лише частково, в об`ємі 42 т пшениці 6-го класу за ціною 5 050,00 грн із ПДВ за 1 т, вартістю 212 099,83 грн із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5210025467 від 21.12.2018 та складською квитанцією на зерно № 176 від 21.12.2018.

Як ствердив позивач, із матеріалів кримінального провадження №12018140220000438 позивач довідався про існування накладної №9 від 10.09.2018 про передачу третьою особою 131,455 т пшениці відповідачу на суму 645 181,14 грн, включаючи ПДВ; накладної №4 від 02.11.2018 про погашення заборгованості СТзОВ «Нива» шляхом передачі 213,435 т сої відповідачу на суму 1 792 854,00 грн, включаючи ПДВ; протоколу допиту свідка ( ОСОБА_1 , бенефіціарного власника третьої особи) про те, що на адресу відповідача передані вказані об`єми пшениці та сої «із врожаю 2018 року».

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №1-в від 27.08.2020, у якій просив поставити йому 131,455 т пшениці та 213,435 т сої, які є предметом застави за товарною аграрною розпискою за номером 931, шляхом переоформлення права власності на зерно на зерновому складі, для чого просив направити йому для підписання варіант договору зберігання. Також зазначив про можливість відповідачу запропонувати інший варіант поставки або ж відшкодувати на користь позивача вартість сільськогосподарської продукції, яка є предметом застави за товарною аграрною розпискою за номером 931 та була неправомірно відчужена третьою особою, або ж надати свої пропозиції задоволення вимог позивача, як кредитора, заставне майно якого незаконно відчужено третьою особою відповідачу. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами.

Інститут аграрних розписок був започаткований із набранням 19.03.2013 чинності Законом України «Про аграрні розписки» від 06.11.2012.

Запровадження цього інституту спрямоване на врегулювання правовідносин, пов`язаних з кредитуванням сільськогосподарських товаровиробників під заставу майбутнього врожаю та встановлює відповідальність для недобросовісних осіб за порушення операцій із заставним зерном гарантій кредиторів - заставодержателів.

На правовідносини пов`язанні із виконання аграрних розписок поширюється як дія спеціального закону - Закону України «Про аграрні розписки», так і загальні норм права, якими в цьому випадку є ЦК України, ГК України, Закон України «Про заставу», а також умови самої аграрної розписки.

Статтею 1 Закону України «Про аграрні розписки» (в редакції, чинній на момент підписання товарної аграрної розписки) встановлено, що аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Сторонами аграрної розписки є боржник та кредитор. Боржником є особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах, а кредитором є фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Аграрні розписки поділяються на товарні та фінансові аграрні розписки.

Товарною аграрною розпискою є аграрна розписка, яка встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою (ст. 3 вказаного Закону).

Статтею 4 Закону України «Про аграрні розписки» визначенні реквізити, які повинна містити, зокрема, товарна аграрна розписка, до яких належить: 1) назва «товарна аграрна розписка»; 2) строк поставки сільськогосподарської продукції; 3) реквізити кредитора та умови про подальшу передачу прав за аграрною розпискою; 4) предмет - зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції, визначення її кількості та якості. Формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої якості; 5) умови та місце поставки сільськогосподарської продукції; 6) опис предмета застави, у тому числі інформація щодо кількості заставленого рухомого майна, кадастрового номера, місця розташування, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції; 7) дата та місце видачі; 8) ім`я боржника, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків (номер та серія паспорта у разі, якщо особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні органи доходів і зборів) та підпис - для фізичних осіб. Найменування, адреса місцезнаходження, код ЄДРПОУ, підпис уповноваженої особи - для юридичних осіб. У разі якщо боржників два і більше, зазначаються дані всіх боржників. Боржник та кредитор можуть домовитися про включення до тексту товарної аграрної розписки додаткових умов, що не суперечать положенням цього Закону. Документ, який не відповідає вимогам цієї статті, не є аграрною розпискою.

Частинами 1, 3 ст. 7 Закону України «Про аграрні розписки» встановлено, що аграрна розписка встановлює забезпечення виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою заставою його майбутнього врожаю. Предметом такої застави може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції. Обов`язок доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції покладається на боржника.

У разі недостатності зібраного врожаю для повного погашення за рахунок такої сільськогосподарської продукції зобов`язань боржника за аграрною розпискою предметом застави за аграрною розпискою стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися боржником за аграрною розпискою на земельній ділянці, на якій до цього вирощувалася сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої був предметом застави за аграрною розпискою, до повного виконання зобов`язань боржника за аграрною розпискою, якщо інше не встановлено за домовленістю сторін аграрної розписки (ч. 8 ст. 7 Закону України «Про аграрні розписки»).

Статтею 9 Закону України «Про аграрні розписки» встановлено, що аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України «Про нотаріат» для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.

Отже, товарна аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, який фіксує безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку саме узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі якої унормовано, зокрема, ст. 9 Закону України «Про аграрні розписки», а виконання за нею має відповідати вимогам ст. 12 Закону України «Про аграрні розписки» (подібний висновок міститься у п. 8.12 постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 922/3050/20).

У п. 11 товарної аграрної розписки, підписаної 17.05.2018 між СТзОВ «Нива» (боржник) і ТзОВ «Суффле Агро України» (кредитор), сторони погодили, що після збору врожаю в 2018 року предметом застави в забезпечення зобов`язань за цією аграрною розпискою стає все зерно пшениці боржника.

Вказана умова погоджена сторонами за їх вільним, взаємним волевиявлення, не оскаржена, а тому має виконуватись, зокрема, сторонами цієї товарної аграрної розписки - СТзОВ «Нива», ТзОВ «Суффле Агро України».

У вказаному пункті товарної аграрної розписки було лише визначено іншу кількість врожаю пшениці, який є предметом застави, ніж той, що встановлений у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про аграрні розписки», що не може свідчити про суперечність вказаного пункту товарної аграрної розписки вказаній нормі права.

При цьому, саме законодавець надав право сторонам товарної аграрної розписки узгоджувати у ній не лише сільськогосподарську продукцію, а й її кількість, про що свідчить, зокрема, ст. 3 Закону України «Про аграрні розписки», а тому узгодження у товарній аграрній розписці сільськогосподарської продукції у розмірі - «все зерно пшениці, після збору врожаю в 2018 році» не є порушенням сторонами чинного законодавства.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд, здійснюючи перегляд в касаційному порядку судових рішень у даній справі, у постанові від 01.12.2021 чітко зазначив про відповідність умов аграрної розписки від 17.05.2018 вимогам чинного законодавства.

Як встановлено умовами аграрної розписки, поставка 500 т пшениці мала відбутися у строк до 30.08.2018 (включно). Однак, у вказаний строк третя особа не виконала свої зобов`язання щодо поставки зерна, передбаченого умовами аграрної розписки.

Водночас, судом встановлено, що згідно накладної №9 від 10.09.2018 третя особа передала відповідачу 131,455 т пшениці.

Як ствердив відповідач, поставка вказаного зерна відбувалася згідно умов форвардного контракту №22/06/2018 на закупівлю сільськогосподарської продукції від 22/06/2018. Відповідач у відзиві на позов також ствердив, що перед поставкою зерна ним було складено картку аналізу зерна №58 від 31.08.2018, якою визначено характеристики пшениці: некласна, сорт ярова.

У вказаній картці зерна також зазначено, що передана третьою особою відповідачу партія пшениці врожаю 2018 року.

Також з протоколу допиту свідка ОСОБА_1 (який є бенефіціарним власником третьої особи) від 12.02.2020 у кримінальному провадженні №12018140220000438 вбачається, що із врожаю 2018 року відповідачу було передано близько 138 т зерна ярої пшениці.

Згідно п. 10 товарної аграрної розписки зібрана продукція доставляється на зберігання боржником на умовах DAP (зерновий склад) у відповідності до Інкотермс 2010 на будь-який із наступних зернових складів: ПП «Зернопромтрейд» та ТзОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод». Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, що третьою особою у 2018 році передавалося зерно на зберігання ПП «Зернопромтрейд».

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що пшениця у кількості 131,455 т, яка була передана йому згідно накладної №9 від 10.09.2018, належить до врожаю 2018 року.

Матеріалами справи також підтверджується факт часткового виконання третьою особою умов аграрної розписки в обсязі 42 т пшениці 6-го класу за ціною 5 050,00 грн із ПДВ за 1 т, вартістю 212 099,83 грн із ПДВ.

Зважаючи на те, що третьої особою не було виконано умови аграрної розписки в повному обсязі, з огляду на положення п. 11 аграрної розписки, якою передбачено, що після збору врожаю в 2018 предметом застави в забезпечення зобов`язань за цією аграрною розпискою стає все зерно пшениці боржника, пшениця в кількості 131,455, яка була передана третьою особою відповідачу згідно накладної №9 від 10.09.2018, також є предметом застави згідно аграрної розписки №931 від 17.05.2018.

Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про аграрні розписки» встановлено, що у разі відчуження боржником за аграрною розпискою майна, що є предметом застави за аграрною розпискою, будь-якій третій особі до виконання зобов`язань за аграрною розпискою, кредитор за аграрною розпискою має право задовольнити свої вимоги до боржника за аграрною розпискою за рахунок такого чи іншого майна такої третьої особи, після чого в неї виникає право регресної вимоги до боржника за аграрною розпискою.

Таким чином, позивач набув право задовольнити свої вимоги до третьої особи за аграрною розпискою №931 за рахунок майна відповідача.

Слід також зазначити, що ст. 7 Закону України «Про аграрні розписки» на боржника за товарною аграрною розпискою покладається обов`язок доведення походження зібраної ним сільськогосподарської продукції з врожаю, вирощеного на земельних ділянках відмінних від зазначених у виданій ним аграрній розписці, а, отже, визначає презумпцію поширення на зібрану боржником сільськогосподарську продукцію обтяження заставою за аграрною розпискою.

Відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 форми №4-сг, поданій третьою особою Головному управлінню статистики у Львівській області, третьою особою було засіяно сільськогосподарськими культурами 780 га, з яких під пшеницю яру відведено 80 га, під пшеницю озиму - 140 га.

Вказаний звіт подається на 5-й день після закінчення сівби ярих культур, не пізніше 2 червня. Таким чином, вказаний звіт відображає лише інформацію про засівання площ сільськогосподарськими культурами, та не відображає факторів, які можуть вплинути на обсяг засіяних площ та урожай в майбутньому внаслідок природних явищ - дощів, буревіїв, пожеж, впливу шкідників тощо.

Водночас, статистичним законодавством передбачено подання звітів щодо збирання врожаю сільськогосподарських культур, зокрема, форми №37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт (місячна)», яка подається щомісяця з липня по грудень не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним періодом. У вказаному звіті відображаються площі сільськогосподарських культур на землях, що перебувають у володінні та користуванні підприємства, площі засіяних культур, кількість одержаної продукції (в центнерах), трансформація посівних площ, облік загиблих площ тощо.

Однак, до матеріалів справи такої статистичної інформації відповідачем та/або третьою особою не долучено.

Як вбачається з аграрної розписки, вирощування пшениці здійснювалося на земельних ділянках загальною площею 100,3383 га.

Водночас, ні третьою особою, ні відповідачем не спростовано належними доказами, що пшениця, яка була передана третьою особою відповідачу, вирощена на ділянках, відмінних від тих, які були зазначені в аграрній розписці.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про аграрні розписки» відомості про аграрні розписки в момент її посвідчення вносяться до реєстру аграрних розписок, а відомості про предмет застави за нею - до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про аграрні розписки» встановлено, що вимоги до реєстру аграрних розписок та порядок його ведення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №665 затверджено Порядок ведення реєстру аграрних розписок, який визначає вимоги до реєстру аграрних розписок та механізм його ведення.

Реєстр створюється з метою накопичення, оброблення, зберігання та подання відповідно до закону інформації про видані боржниками аграрні розписки, а також про осіб, що є боржниками і кредиторами за такими розписками (ч. 3 Порядку № 665).

За п. 13 Порядку №665 запис у реєстрі про видачу товарної аграрної розписки повинен містити такі відомості: 1) ім`я боржника, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серія паспорта у разі, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні органи доходів і зборів (для фізичних осіб), найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб). Якщо боржників два і більше, зазначаються відомості про всіх боржників; 2) ім`я кредитора, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серія паспорта у разі, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні органи доходів і зборів (для фізичних осіб), найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб); 3) умови обмеження подальшої передачі прав за аграрною розпискою (за наявності); 4) вид сільськогосподарської продукції, яку боржник зобов`язаний поставити, її кількість та якість; 5) формули перерахунку кількості зазначеної продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої, ніж передбачено в аграрній розписці, якості (за наявності); 6) строк, умови та місце поставки сільськогосподарської продукції; 7) опис предмета застави, зокрема інформація про кількість заставленого рухомого майна, кадастровий номер, місце розташування, правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких боржником вирощується заставлений майбутній урожай сільськогосподарської продукції; 8) дата і місце видачі аграрної розписки; 9) ім`я нотаріуса, який посвідчив аграрну розписку, дата посвідчення та номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, номер і серія спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено аграрну розписку; 10) ім`я реєстратора (якщо нотаріус, який посвідчив аграрну розписку, не є реєстратором).

Реєстр аграрних розписок знаходиться у відкритому доступі, що забезпечує особі, яка купує врожай, оперативно ознайомитись з аграрними розписками, які існують у продавця сільськогосподарської продукції та перевірити повноваження останнього на можливість відчуження ним вказаної продукції та не допускати добросовісного придбання предмету застави.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про аграрні розписки» товарні аграрні розписки виконуються шляхом здійснення поставки вказаної в аграрній розписці сільськогосподарської продукції від боржника за аграрною розпискою до кредитора за аграрною розпискою на погоджених ними умовах поставки.

Кредитор за аграрною розпискою зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов`язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис «Виконано», що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі аграрної розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості - шляхом направлення цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в аграрній розписці.

Після повернення боржнику за аграрною розпискою оригіналу аграрної розписки з відміткою про її виконання боржник за аграрною розпискою має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання аграрної розписки до відповідних реєстрів.

На момент придбання відповідачем пшениці у третьої особи з огляду на невиконання нею свої зобов`язань перед позивачем у Реєстр аграрних розписок не було внесено запис про виконання аграрної розписки № 931 від 17.05.2018.

Отже, відповідач під час придбання у СТзОВ «Нива» 131,455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010) некласної за накладною №9 від 10.09.2018, міг проявити розумну обачність та перевірити у вказаному реєстрі наявність у СТзОВ «Нива» аграрних розписок, за наявності яких з`ясувати у третьої особи чи є пшениця, яка підлягає продажу, предметом застави.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач з`ясовував у третьої особи походження зерна, зокрема вирощування такого зерна на ділянках, відмінних від тих, які зазначені в аграрній розписці та можливість його перебування у заставі, а також з огляду на відкритість інформації про заставу - інформацію про кредитора за аграрною розпискою та з`ясування у нього про стан виконання зобов`язань боржника (третьої особи) за такою аграрною розпискою.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для укладення аграрної розписки, оскільки судом встановлено, що між позивачем та третьою особою був укладений договір поставки, за яким позивач поставив товар, а у третьої особи виникла заборгованість з оплати. З огляду на таке кредитування, яке підтверджує за позивачем статус кредитора, була оформлена аграрна розписка, яка є окремим безумовним зобов`язанням. Таким чином, у разі її належного виконання, надалі б відбулося зарахування виконання зобов`язання третьої особи за договором поставки, тобто, грошові кошти від реалізації заставного майна були б зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором поставки. Слід також зазначити, що за умовами аграрної розписки у позивача не виникло жодних зобов`язань щодо здійснення оплати.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача щодо відсутності посилань у договорі поставки на забезпечення виконання зобов`язання боржника шляхом укладення аграрної розписки та в аграрній розписці відповідно посилання на договір поставки, оскільки чинним законодавством не передбачено такої умови як обов`язкового реквізиту аграрної розписки (ст. 4 Закону України «Про аграрні розписки»), аграрна розписка та договір поставки є за своєю правовою природою двома окремими правочинами, а тому відсутність таких посилань не впливають як на чинність договору поставки, так і аграрної розписки

Слід також зазначити, що оскільки аграрна розписка за своєю правовою природою є правочином, вона може бути визнана недійсною виключно на підставі положень статей 203 та 215 ЦК України.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із системного аналізу положень статей 203 та 215 ЦК України можна зробити висновок, що правочин може бути визнаний недійсним у випадку встановлення обставин недодержання вимог, визначених частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, в момент вчинення відповідного правочину.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що спірна аграрна розписка визнана недійсною.

Таким чином, безпідставними також є доводи відповідача про те, що третьою особою заперечується факт укладення аграрної розписки як забезпечення грошових зобов`язань за договором поставки.

Допущені приватним нотаріусом помилки при реєстрації аграрної розписки №931 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не можуть бути єдиною та безумовною підставою для позбавлення кредитора за цією аграрної розпискою набутих за нею прав, крім випадків, коли ці помилки допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача таких прав (кредитора). Слід також зазначити, що допущені нотаріусом помилки не впливають на зміст даної дії та правовідносини сторін, та можуть бути підставою для притягнення нотаріуса до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Суфле Агро Україна» за подання позовної заяви було сплачено 32 818,50 грн, апеляційної скарги - 14 516,58 грн, за подання касаційної скарги - 19 355,44 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір по розгляду справи в суді першої інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволення тих вимог, які передані на новий розгляд та які задоволено. Також на відповідача слід покласти витрати за подання позивачем апеляційної та касаційної скарг.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено про стягнення з позивача 70 185,00 грн та 109 395,01 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 70 185,00 грн та 109 395,01 грн («гонорару успіху») надано копії ордеру серії АР №1019643 від 04.01.2021, ордеру серії АА №1072321 від 28.12.2020, договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 №29/2020 з додатком про вартість послуг, договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 28.12.2020 б/н з додатковою угодою №1 про вартість послуг, рахунків-фактур від 28.12.2020, 15.01.2021, 16.02.2021, акту №1 наданих послуг від 11.01.2021, акту №2 від 29.01.2021, акту №3 від 18.02.2021, рахунків-фактур від 15.01.2021, 11.02.2021, актів про надання послуг від 15.01.2021, 11.02.2021, платіжних доручень від 11.01.2021 №494, 19.01.2021 №513, 514, від 11.02.2021 № 620, від 19.02.2021 № 629, проїзних документів БІ № 019862, 019861, №255-ТІ-1607117-0802, №Иф5-т1-1928918-0901, №8ж8-т1-1608087-0802, довідки від 12.01.2021, рахунку від 09.02.2021 № 2272, квитанції №121 від 13.01.2021.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Феденко Любов Анатоліївна має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №001670 від 27.03.2019, виданого Радою адвокатів Запорізької області, Миронова Людмила Олександрівна має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №3867 від 24.09.2009, виданого Київською міською КДКА.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Як вбачається з актів наданих послуг, сторонами включено у вартість наданих адвокатом послуг надання послуг за місцем знаходження клієнта у загальному розмірі 5 000,00 грн, однак, не зазначено, що саме включає у себе надання такого виду послуг. Суд вважає, що такий вид послуг включено позивачем безпідставно, оскільки він охоплюється іншими видами послуг, які надавалися адвокатами, відповідачем не обґрунтовано необхідності надання послуг адвокатом за місцем знаходження клієнта.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвокатів та понесення ними витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатами сторони складалися документи як по суті справи, так і з процесуальних питань, адвокати брали участь у судових засіданнях.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 80 000,00 грн. Наведений висновок суду обгрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг тощо. Відповідачем не обґрунтовано необхідність залучення двох адвокатів для одночасного представництва його інтересів у суді, а також залучення адвокатів, які здійснюють свою діяльність не у Львівській області, що призвело до надмірних витрат на проживання та прибуття в судові засідання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні позову було відмовлено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача у розмірі, пропорційному до відмовлених позовних вимог (відмовлено у стягненні 1 542 719,03 грн з 2 187 900,17 грн загального розміру позовних вимог, що становить 70,51%, у зв`язку із чим розмір витрат розраховується наступним чином: 80 000,00 ? 70,51% = 56 408,00).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. На погашення заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 2Б, ідентифікаційний код 03760823) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Б.Хмельницького, 43, ідентифікаційний код 34863309) в сумі 2 187 900,17 грн основного боргу за договором поставки №1300020283 від 01.01.2018, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 у справі №914/2188/18 та ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.04.2020 у справі №903/975/19, на підставі товарної аграрної розписки від 17.05.2018, посвідченої приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Ясінським В.Є., зареєстрованої в реєстрі за №931, звернути стягнення на заставне майно - 131,455 т пшениці м`якої (ДСТУ 3768:2010), некласної, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129а, ідентифікаційний код 34219437) шляхом проведення публічних торгів та визначення початкової ціни заставного майна для його подальшої реалізації відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129а, ідентифікаційний код 34219437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Б.Хмельницького, 43, ідентифікаційний код 34863309) 9 677,72 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 14 516,58 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 19 355,44 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (30068, Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Б.Хмельницького, 43, ідентифікаційний код 34863309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська область, м. Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129а, ідентифікаційний код 34219437) 56 408,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 02.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.02.2023.

Суддя Мазовіта А.Б.