ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 420/11422/21

адміністративне провадження № К/9901/38704/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (у складі судді Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.) у справі №420/11422/21,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій просила:

визнати протиправним та скасувати висновок від 09.06.2021 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження №5960 від 21.12.2018, складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про народження №5960 від 21.12.2018, складеного Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме графу «відомості про матір» доповнити дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », доповнити громадянство «Громадянка Ісламської Республіки Афганістан», місце проживання доповнити « АДРЕСА_1 », в графу «відомості про батька» доповнити громадянство «Громадянин Ісламської Республіки Афганістан».

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини пов`язані із встановленням дати народження та місця проживання матері дитини, громадянства її батьків; фактично позивач звернулась до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення достовірної інформації в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.

4. Таким чином, на переконання судів попередніх інстанцій, об`єктом перевірки у цій справі є встановлення обставин, що спростовують або не спростовують факт дати народження та місця проживання матері дитини, громадянства батьків дитини, - ОСОБА_2 , а не дотримання Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового про народження № 5960 від 21.12.2018.

5. Із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постановах від 14.11.2018 у справі №425/2737/17, від 13.03.2019 у справі №466/1150/18, суд першої та апеляційної інстанції зазначали, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

6. За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями у цій справі, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі №420/11422/21, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. На думку позивача, суди попередніх інстанцій невірно трактували характер спірних правовідносин та помилково віднесли їх до категорії цивільно-правових; в той же час, в дійсності йдеться про адміністративно-правові відносини щодо оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, які підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства.

9. Скаржник зазначає, що всі факти у справі вже були встановлені та внесені органом державної міграційної служби до Єдиного державного демографічного реєстру.

10. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 25 жовтня 2021 року.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Соколов В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі №420/11422/21.

14. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

17. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

18. Згідно із частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

19. У частині 3 статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

20. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

23. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій тощо.

24. Вжитий у КАС України термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

25. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

26. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

27. Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

28. З огляду на положення статей 2, 4, 19 КАС України з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб`єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції.

29. Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.

30. При розгляді справ, пов`язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

31. Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі 822/1064/17.

32. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказували, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису.

33. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

34. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини заявниці № 5960 від 21.12.2018, складеного відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в якій заявниця просила графу «відомості про матір» доповнити датою народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », доповнити громадянство «Громадянка Ісламської Республіки Афганістан», місце проживання доповнити « АДРЕСА_1 », в графу «відомості про батька» доповнити громадянство «Громадянин Ісламської Республіки Афганістан».

35. На підтвердження свого прохання заявницею було надано посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, копію та переклад свідоцтва про народження, свідоцтво про народження дитини заявниці, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян запису про народження дитини заявниці тощо.

36. Зі змісту оскаржуваного висновку слідує, що відмовою у внесенні змін до Актового запису слугувала неможливість витребувати копію актового запису про народження позивача з компетентних органів Ісламської республіки Афганістан та розбіжності у написанні даних заявниці.

37. Суди попередніх інстанцій, зазначаючи, що спірні правовідносини пов`язані, зокрема, із встановленням дати народження матері дитини (позивача), громадянства її батьків (в тому числі позивача) не надали оцінки тому, що такі відомості на час звернення позивача до відповідача могли бути встановлені. Так, як видно зі змісту позовної заяви, позивача ідентифіковано посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту.

38. Відповідно до пункту 4 Положення про посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2012 № 196, до посвідчення вносяться такі відомості: прізвище, ім`я (імена, по батькові); громадянство (підданство); дата народження; стать; сімейний стан; країна постійного проживання; номер посвідчення; дата видачі посвідчення; дата закінчення (продовження) строку дії посвідчення; місце проживання; найменування органу, що прийняв рішення про визнання іноземця або особи без громадянства особою, яка потребує додаткового захисту; дата прийняття рішення про визнання іноземця або особи без громадянства особою, яка потребує додаткового захисту, та його номер; відомості про дітей.

39. Таким чином, обставинами, які потребували підтвердження було те, чи відбулась органами державної міграційної служби України ідентифікація позивача із зазначенням спірних даних при визнанні її особою, яка потребує додаткового захисту та видачі відповідного посвідчення. Вказане виключає необхідність встановлення певних юридичних фактів, про які зазначали суди попередніх інстанцій, як на основу спірних правовідносин.

40. Як видно зі змісту позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, позивач наводить обґрунтування неправомірного прийняття оскаржуваного висновку, вказуючи, що необхідні відомості щодо неї, які остання просила внести до актового запису, попередньо були встановлені.

41. Підсумовуючи, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, що позивач звернулась до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення достовірної інформації в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану, а й відповідно, що даний спір є цивільно-правовим.

42. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

43. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративною судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

44. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права і постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі №420/11422/21 скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду