ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 817/1598/18

адміністративне провадження № К/9901/10718/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №817/1598/18

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Промсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області , провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року (суддя Зозуля Д.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Довгополов О.М., Шинкар Т.І.),

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Мале приватне підприємство фірма ,,Промсервіс" (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2018 року № 0002681401, № 0002691401, № 0002701401, № 0002711401, № 0002721401, № 0002731401, № 0002741401, № 0002751401, № 0002761401, № 0002771401, № 0002781401, № 0002791401, № 0002801401 та № 0002811401.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Підприємство своєчасно та в повному обсязі перераховувало узгоджені податкові зобов`язання з акцизного податку, у тому числі за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року, а відтак підстави для нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати такого податку відсутні.

Вказує, що штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовано відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 0002681401, № 0002691401, № 0002701401, № 0002711401, № 0002721401, № 0002731401, № 0002741401, № 0002751401, № 0002761401, № 0002771401, № 0002781401, № 0002791401, № 0002801401 та № 0002811401 від 27 березня 2018 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області за № 000281140 від 27 березня 2018 року та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Так, судами встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання Малим приватним підприємством фірмою "Промсервіс" податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 710/17-00-14-01/13981123 від 12 березня 2018 року.

У висновках акту перевірки встановлено порушення:

- п.п.222.3.1 п.222.3 ст.222 Податкового кодексу України (далі - ПК України), порушення граничних строків сплати грошового зобов`язання з акцизного податку за період червень-вересень 2017 року;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р.№637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 встановлені факти не оприбуткування інкасової готівкової виручки до каси підприємства та не здано до банку на розрахунковий рахунок підприємства готівкових коштів на загальну суму 16859,31 грн.

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002681401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 27, 29 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 29494,00 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2949,40 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002691401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 57, 58, 87 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 37104,00 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7420,80 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002701401 від 27.03.2018 року, за затримку на 26, 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 60082,00 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6008,20 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002711401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 57, 58 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 66372,25 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 13274,45 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002721401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 26, 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 40968,00 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4096,80 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002731401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 94813,80 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 9481,38 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002741401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 57, 58, 59 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 317737,45 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 63547,49 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002751401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 28, 29, 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 469477,00 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 46947,70 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002761401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 58, 59, 88, 89 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 942732,00 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 188546,40 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002771401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 26, 27, 28, 29 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 112144,70 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 11214,47 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002781401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 57, 58, 59 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 79067,95 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15813,59 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002791401 від 27.03.2018 року, яким, за затримку на 5, 26, 27, 28 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 26263,40 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2626,34 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002801401 від 27.03.2018 року, яким за затримку на 58, 59 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 3148,70 грн., зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 629,74 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

- № 0002811401 від 27.03.2018 року, яким, із посиланням на п.54.3 ст.54 ПК України, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р.№637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 (далі - Постанова № 637), ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436/95, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за платежем - штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 84296,55 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з акцизного податку, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що долученими до матеріалів справи доказами та судовими рішеннями, що набрали законної сили, підтверджено, що позивач за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року (у т.ч. за період, що відображений в акті перевірки) вчасно сплатив всі суми податкових зобов`язань, задекларованих у податкових деклараціях акцизного податку, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність висновків відповідача про наявність на момент виникнення спірних правовідносин у Підприємства заборгованості перед бюджетом зі сплати акцизного податку.

Задовольняючи ж вимогу щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за платежем - штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 84296,55 грн, суд першої інстанції прийшов до висновку, що воно прийняте поза межами строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, виходив з того, що з набранням 01 січня 2011 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 ГК України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що в порушення принципів об`єктивності та всебічності судового процесу, судами не було належним чином досліджено обставини справи, докази по справі не вивчено, зроблено поверхневий аналіз матеріалів справи, що вплинуло на неправильність вирішення спору. Наголошує на тому, що погашення позивачем грошових зобов`язань з акцизного податку відбувалося з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум таких зобов`язань.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Відтак, предметом перевірки в касаційному порядку є питання правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачеві штрафу за прострочення сплати акцизного податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156).

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пунктів 223.1 та 223.2 статті 223 ПК України базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Отже, під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Разом з тим положення статті 129 ПК України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання.

Пунктом 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій констатовано, що за період з квітня 2016 року по жовтень 2017 року Підприємство самостійно задекларувало у податкових деклараціях та повністю і своєчасно сплатило податкові зобов`язання з акцизного податку до відповідних бюджетів згідно приписів п.222.3 ст.222 ПК України.

Однак, зарахування сплачених позивачем коштів відбувалося в погашення боргу, оскільки з червня 2016 року у останнього виник податковий борг з акцизного податку внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань, самостійно визначених у декларації за квітень та травень 2016 року, що призвело до невчасної сплати задекларованих зобов`язань за період квітень - грудень 2016, січень - травень 2017року й стало підставою для застосування штрафів, передбачених ст.126 ПК України.

Як встановили суди, вказаний борг Підприємства виник на підставі декларації за квітень, травень 2016 року у зв`язку із тим, що банк позивача не перерахував сплачений Підприємством податок до бюджету. Вказані обставини досліджувалися в адміністративних справах № 817/900/16, № 817/901/16, № 817/919/16, № 817/920/16, №817/921/16, № 817/1022/16, № 817/308/17, №817/1378/17, № 817/1658/17, в яких прийнято рішення на користь платника податків та встановлено, що позивачем належним чином виконано обов`язок по сплаті акцизного податку за квітень, травень 2016 року.

Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з таки підстав.

У даному спорі для правильного його вирішення важливо було встановити обставину чи позивачем сплачено фактично задекларовані зобов`язання за квітень, травень 2016 року, адже податковий орган доводив суду, про що також зазначено у акті перевірки, що МППФ «Промсервіс» не сплатило грошове зобов`язання з акцизного податку за цей період.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що задеклароване позивачем зобов`язання за квітень та частково травень 2016року є сплаченим в силу приписів нормативних актів. До такого висновку суди дійшли з урахуванням того, що відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Відтак, обов`язок платника податків зі сплати податків є виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку. Тому зарахування податковим органом коштів, сплачених позивачем за деклараціями за квітень - грудень 2016, січень-жовтень 2017року у сплату грошового зобов`язання попереднього періоду (квітень та частково травень 2016року) через несвоєчасне надходження перерахованих позивачем коштів до державного бюджету з вини банку здійснено безпідставно, оскільки задеклароване позивачем зобов`язання за квітень та частково травень 2016року є сплаченим в силу приписів названих нормативних актів.

Верховний Суд зауважує, що згідно з частиною сьомою статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Тобто, визначальним є належним чином встановлення факту, який має значення для правильного вирішення спору, а саме факту сплати/не сплати податкового зобов`язання за квітень, травень 2016 року, а не правова оцінка визнання такого факту.

Натомість суди помилково дійшли висновку, що таке зобов`язання є сплаченим в силу закону і така правова оцінка не може визнаватись преюдиційним фактом для суду у відповідності до приписів ст. 78 КАС України.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року (справа № 804/4602/16) сформульовано висновок, відповідно до якого, у урахуванням вимог статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», - переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Наведена норма свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок. Велика Палата Верховного Суду відступає від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2004 року № 8/140, та зазначає про те, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання (п.п.66,67.68).

Колегія суддів вважає, що без належного та повного встановлення фактичних обставин у справі, у тому числі: встановлення факту сплати/не сплати податкового зобов`язання, причини не сплати або не своєчасної сплати, наявність/відсутність винних дій, неможливо перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. ст. 87.9, 126, 129 Податкового Кодексу України.

Верховний Суд ще раз наголошує, що у разі несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з вини банку, платник податку звільняється від фінансової відповідальності, але не звільняється від обов`язку сплатити це зобов`язання до бюджету.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного її вирішення, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2018 року № 0002681401, № 0002691401, № 0002701401, № 0002711401, № 0002721401, № 0002731401, № 0002741401, № 0002751401, № 0002761401, № 0002771401, № 0002781401, № 0002791401, № 0002801401 та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019, якою скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000281140 від 27 березня 2018 року та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін