П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7346/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

14 лютого 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в особі начальника відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Людмила Шепецька від 07.07.2022 року за №163950019100 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;

- визнати, що період перебування позивача на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 24.10.1990 р. до 30.09.2017 р., а саме 26 років 11 місяців 6 днів, входить у весь загальний страховий стаж позивача, який у сукупності складає 35 років 2 дні згідно з довідкою Полтавської обласної ВТЕК від 24.10.1990 року №050619 та трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1980 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу з 1 липня 2022 року пенсію за віком з додатковим урахуванням в загальний страховий стаж періоду перебування позивача на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 24.10.1990 р. по 30.09.2017 р., а саме 26 років 11 місяців 6 днів, що в сукупності складає весь загальний страховий стаж позивача 35 років 2 дні згідно з довідкою Полтавської обласної ВТЕК від 24.10.1990 року № 050619 та трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1980 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся з заявою про призначення пенсії за віком. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.07.2022 №163950019100 протиправно відмовлено в її призначенні з посилання на відсутність стажу, визначеного статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), а саме 29 років. Вказує, що пенсійний орган, порушивши норми законодавства, не зарахувавши до загального страхового стажу період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, а саме з 24.10.1990 по 30.09.2017.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.07.2022 №163950019100 та від 27.07.2022 №163950019100, якими ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві: з 05.01.1991 по 07.01.1991; з 14.10.1998 по 31.12.2005; з 25.02.2009 по 03.03.2009; з 01.01.2010 по 10.01.2010; 01.01.2011 по 09.01.2011; 01.12.2011; з 01.01.2012 по 09.01.2012; з 01.12.2012 по 02.12.2012; з 01.01.2013 по 09.01.2013; з 01.01.2014 по 22.01.2014; з 18.01.2015 по 03.08.2016; з 01.12.2016 по 07.12.2016.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01 липня 2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Зазначає, що особа не має права на одночасне отримання пенсії в декількох державах. Позивач до травня 2016 року перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності (довічно), а за запитом пенсійного фонду російської федерації пенсійну справу переадресовано до органів пенсійного фонду російської федерації. Інформація про припинення виплати пенсії позивачу на території російської федерації відсутня. При цьому, здійснити запит пенсійної справи не можливо, оскільки у зв`язку з встановленням воєнного стану в Україні, розірванням комунікаційних відносин між Україною та російською федерацією, відділення поштового зв`язку АТ "Укрпошта" не здійснюють пересилання поштових відправлень на територію російської федерації.

Відповідач зазначає, що призначення пенсії за віком відбувається на підставі положень статей 24, 26 Закону №1058-ІV, що діють на момент звернення за призначенням пенсії за віком. Відповідно до норм статті 24 Закону №1058-ІV час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується лише до стажу роботи з шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та в пільгових розмірах. Тому до страхового стажу при призначенні пенсії за віком на загальних підставах період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням не враховується.

Відповідно до ст.311 КАС України, справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 01.03.1998 року до травня 2016 року перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності (довічно) внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. За запитом пенсійного фонду російської федерації пенсійну справу переадресовано до органів пенсійного фонду російської федерації.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через вебпортал з заявою від 01.07.2022 про призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.

До заяви, зокрема, додано довідку Полтавської обласної ВТЕК від 24.10.1990 року № 050619 та трудову книжку НОМЕР_1 від 24.07.1980.

За змістом зазначеної довідки позивачу з 24.10.1990 встановлена 2 група інвалідності, причина інвалідності - по зору, трудове.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1980 позивач навчався, працював та отримував допомогу з безробіття, зокрема, в періоди: з 01.09.1979 по 19.07.1980; з 24.07.1980 по 19.06.1981; з 19.10.1981 по 15.06.1984; з 03.10.1988 по 04.01.1991; з 08.01.1991 по 13.10.1998; з 01.02.2006 по 25.02.2009; з 04.03.2009 по 31.12.2009; з 11.01.2010 по 31.12.2010; з 10.01.2011 по 31.12.2011; з 10.01.2012 по 29.12.2012; з 10.01.2013 по 31.12.2013; з 23.01.2014 по 17.01.2015; з 04.08.2016 по 30.11.2016; з 08.12.2016 по 31.08.2017; з 01.09.2017 по 31.10.2017.

Відповідно до форми РС-право страховий стаж позивача становить 24 роки 1 місяць 18 днів та до нього зараховані періоди: з 01.09.1979 по 19.07.1980; з 24.07.1980 по 19.06.1981; з 19.10.1981 по 15.06.1984; з 03.10.1988 по 04.01.1991; з 08.01.1991 по 13.10.1998; з 01.01.2006 по 31.12.2006; з 01.01.2007 по 30.09.2007; з 01.10.2007 по 31.12.2007; з 01.01.2008 по 24.02.2009; з 04.03.2009 по 31.12.2009; з 11.01.2010 по 31.12.2010; з 10.01.2011 по 31.11.2011; з 02.12.2011 по 31.12.2011; з 10.01.2012 по 30.11.2012; з 03.12.2012 по 31.12.2012; з 10.01.2013 по 31.12.2013; з 23.01.2014 по 17.01.2015; з 04.08.2016 по 30.11.2016; з 08.12.2016 по 31.08.2017; з 01.09.2017 по 31.10.2017; з 25.04.2018 по 28.02.2022.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.07.2022 №163950019100 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058-ІV, становить 29 років. При цьому страховий стаж позивача - 24 роки 1 місяць 18 днів.

Про зазначене рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.07.2022 №1600-0211-8/34087.

Після перегляду причини відмови у рішенні від 07.07.2022 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.07.2022 №163950019100 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058-ІV, а також у зв`язку з тим, що позивач перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії по інвалідності, відсутній атестат про припинення виплати пенсії.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з статтею 23 Закону №1788-XII пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Приписами статті 26 Закону №1788-XII визначено, що інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння), зокрема, при виконанні трудових обов`язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення.

Статтею 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Зі змісту наведених норм права слідує, що особа має право на отримання різних видів пенсії. При цьому, громадянин сам обирає вид пенсії, яку бажає отримувати, подавши до органу, що призначає пенсію, відповідну заяву.

Так, позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою від 01.07.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

На момент звернення з заявою від 01.07.2022 ОСОБА_1 досяг 60-річного віку. Страховий стаж позивача становить 24 роки 1 місяць 18 днів.

При цьому, відмова у призначенні пенсії позивачу пов`язана з відсутністю необхідного страхового стажу (29 років), а також з перебуванням на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії по інвалідності.

Щодо висновків відповідачів про відсутність в позивача необхідного страхового стажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частину 1 статті 24 Закону №1058-IV доповнено абзацом 4 згідно з Законом України №345-VI від 02.09.2008 "Про підвищення престижності шахтарської праці" наступного змісту: "Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах".

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який застосовується з 01.10.2017) час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Приписами частини 4 статті 9 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону №1788-XII час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Наведеними нормами заперечується доводи відповідачів щодо необхідності застосування абзацу 4 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії за віком.

Тобто, законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком.

При цьому початком періоду перебування на інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність.

Отже, наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві: з 05.01.1991 по 07.01.1991; з 14.10.1998 по 31.12.2005; з 25.02.2009 по 03.03.2009; з 01.01.2010 по 10.01.2010; 01.01.2011 по 09.01.2011; 01.12.2011; з 01.01.2012 по 09.01.2012; з 01.12.2012 по 02.12.2012; з 01.01.2013 по 09.01.2013; з 01.01.2014 по 22.01.2014; з 18.01.2015 по 03.08.2016; з 01.12.2016 по 07.12.2016.

Колегія суддів вважає відсутніми підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача в межах спірного періоду такі періоди: з 03.10.1988 по 04.01.1991; з 08.01.1991 по 13.10.1998; з 01.01.2006 по 31.12.2006; з 01.01.2007 по 30.09.2007; з 01.10.2007 по 31.12.2007; з 01.01.2008 по 24.02.2009; з 04.03.2009 по 31.12.2009; з 11.01.2010 по 31.12.2010; з 10.01.2011 по 30.11.2011; з 02.12.2011 по 31.12.2011; з 10.01.2012 по 30.11.2012; з 03.12.2012 по 31.12.2012; з 10.01.2013 по 31.12.2013; з 23.01.2014 по 17.01.2015; з 04.08.2016 по 30.11.2016; з 08.12.2016 по 31.08.2017; з 01.09.2017 по 31.09.2017. Так, як встановив суд, зазначені періоди вже зараховані до страхового стажу позивача. У протилежному випадку відбудеться штучне збільшення стажу за рахунок подвійного зарахування періодів.

Як встановлено з матеріалів справи, страховий стаж позивача, станом на час звернення до пенсійного органу 01.07.2022, є достатнім для призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.07.2022 №163950019100, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком (крім відсутності законодавчо визначено страхового стажу, оцінку чому суд надав вище), зазначеною в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.07.2022 №163950019100, яке теж прийнято за результатами розгляду заяви позивача від 01.07.2022, стало те, що позивач не надав атестат про припинення пенсії в російській федерації.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі Угода).

Відповідно до статті 5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди).

Приписами статті 6 Угоди визначено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з статтею 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до статті 8 Угоди органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Положеннями пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.

Водночас, пунктом 4.12 Порядку №22-1 визначено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

З наведеного слідує, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області фактично зазначило, що оскільки дипломатичні відносини з російською федерацією розірвані, витребування пенсійної справи позивача на цей час є неможливим.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним міжнародним договором - Угодою встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання особи, при цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, для встановлення права особи на пенсію органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, зобов`язані співпрацювати між собою.

За змістом довідки переселенця фактичним місцем проживання позивача є місто Кременчук, яке розташоване в Полтавській області. Тобто, позивач проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Колегія суддів зазначає, що позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем її проживання (реєстрації) (територіального органу пенсійного фонду російської федерації) згідно з п. 4.12 Порядку №22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Також колегія суддів зауважує, що відповідач не надав доказів жодних дій, вчинених з метою отримання пенсійної справи позивача.

Отже, право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.

Оскільки конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.07.2022 №163950019100, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV з підстав ненадання атестату про припинення пенсії в російській федерації та відсутності в позивача необхідного страхового стажу є таким, що порушує його право на соціальних захист, не відповідає нормам чинного законодавства та принципу верховенства права.

Враховуючи вищезазначене та встановлені в справі обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.07.2022 №163950019100, оскільки, серед іншого, останнє також прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 01.07.2022 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Оскільки позивач звернувся з заявою 01.07.2022 та, як встановив суд, на час звернення мав визначений законодавством страховий стаж, то пенсія йому має бути призначена з 01.07.2022.

Визначаючись щодо доводів апелянта про те, позовна вимога зобов`язального характеру в частині призначення пенсії позивачу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, в питанні суми витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.