Справа № 585/3720/21

Номер провадження 2/585/17/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді - Цвєлодуб Г.О.,

секретаря судового засідання Салій О.І.

за участю позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

їх представника - ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_4 ,

її представника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору про надання послуг та повернення грошових коштів в рамках Закону України «Про захист прав споживачів», -

В С Т А Н О В И В:

До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору про надання послуг та повернення грошових коштів в рамках Закону України «Про захист прав споживачів».

Позов обґрунтований тим, що 01.10.2021 р. позивачі уклали з відповідачем договори на надання інформаційно-консультаційних послуг № 54 та № 55, які за своєю суттю є абсолютно тотожними. Відповідно до п. 1.1. вищевказаних договорів відповідач бере на себе обов`язок надати замовнику (позивачам), а останні прийняти та оплатити наступні інформаційно-консультаційні послуги: 1.1.1. надання інформації про ринок вакансій у країні ЄС, а саме Великобританії; 1.1.2. надання інформації про умови, вимоги, та інші характеристики вакансії, що зацікавила замовника (Додаток № 1 до Договору); 1.1.3. надання інформації щодо переліку документів, необхідних для подання заяви у візовий центр консульської установи Посольства Великобританії в Україні на отримання візи типу «TIER-5»; 1.1.4. надання консультацій та методологічної допомоги щодо оформлення (заповнення/подання) анкет, заяв та інших документів, необхідних для отримання замовником запрошення на роботу, що його зацікавила; 1.1.5. надання інформації щодо транспортного сполучення та оптимального способу проїзду до обраного замовником населеного пункту можливого майбутнього місця працевлаштування; 1.1.6. надання інформації щодо контактів осіб, які представляють інтереси та/або діють від імені компанії, відкрита вакансія якої зацікавила замовника; 1.1.7. надання послуг замовнику по отриманню інформації про стан розгляду його візової заяви консульською установою Посольства Великобританії в Україні. Згідно п. 2.1.2. вищезазначених договорів виконавець зобов`язаний щотижня повідомляти замовнику відомості про хід виконання цих договорів. Як прописано в п.3.1. вказаних договорів вартість наданих послуг становить 550,00 Євро. Позивачами в день підписання договорів також було сплачено загальну суму, що передбачена умовами договору в загальному розмірі по 550,00 Євро кожним. Однак, в свою чергу відповідачем до цього часу умови договорів, передбачені п. 1.1.1. - 1.1.2. виконані неналежно, у мови, визначені п. 1.1.3. - п. 1.1.7. - взагалі не виконуються. Задля виконання умов передбачених п. 1.1.1. - п. 1.1.2. виконавцем до договорів додано письмову інформацію про умови, вимоги та інші характеристики вакансії, що зацікавила замовника від 01.10.2021, в якому відсутні конкретні відомості щодо видів та особливостей запропонованих вакансій, порядку працевлаштування, організації самої трудової діяльності тощо. Тобто інформація, яка зазначена в додатку до договорів є неясною, неповною та такою, що не дає достатньої якісної характеристики щодо умов та вимог про зацікавлені вакансії, тому вищевказані пункти договору виконані неналежним чином. Пункти 1.1.3. - 1.1.7. договорів відповідачем на день подачі цієї позовної заяви не виконуються, та більше того, навіть не було розпочато їх виконання. Останньою не надано переліку документів необхідних для подання заяви у візовий центр консульської установи посольства Великобританії в Україні для отримання візи типу «TIER-5», відсутня методологічна допомога стосовно оформлення, заповнення, та подання анкет, заяв та інших документів, необхідних для отримання замовниками запрошення на роботу, що їх зацікавила тощо. Позивачі неодноразово звертались до відповідача в телефонній розмові з вимогою щодо належного та повного виконання умов, які передбачені вищевказаними договорами на надання інформаційно-консультаційних послуг, однак жодного результату зазначені дії не дали. 16.11.2021 позивачі письмово звернулись до ФОП ОСОБА_4 з вимогою про розірвання договорів № 54, № 55 та повернення фактично сплачених коштів, що в свою чергу останньою станом на сьогодні було проігноровано. З посиланням на ст. ст. 611, 651 ЦК України просили вказані договори розірвати та стягнути з відповідача на користь позивачів по 16795 грн. 80 коп., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день подачі позовної заяви еквівалентно 550 Євро, за невиконання зобов`язань по договору на надання консультаційно-інформаційних послуг № 55 та № 54 від 01.10.2021. Крім того ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуг) згідно з договором, за кодний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. На даний час, а саме з моменту укладання вищевказаних договорів, відповідачем прострочено виконання послуг на 37 діб. Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день подачі цього позову 550,00 Євро еквівалентно 16909,70 грн. 3% від суми 16795,80 грн. складає 503,87 грн. Отже, за прострочення виконання послуг по кожному договору за 37 днів відповідачу, відповідно до вимог чинного законодавства, нарахована пеня у розмірі 20658,67 грн. кожному, які просили стягнути. Також, виходячи із сукупності негативних наслідків, які стали для позивачів, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнали позивачі, розмір моральної шкоди останніми оцінюється у сумі 20000 грн. Крім того, просили стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 5000 грн.

Ухвалою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву від 19 січня 2022 року відповідач просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що вона виконала належним чином взяті на себе зобов`язання, що підтверджуються актами № 54 та № 55 приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг по договорах від 01.10.21 № 54 та № 55, в яких підтверджено, що умови договорів виконані належним чином, якісно та в повному обсязі, на час підписання актів у позивачів були відсутні претензії та зауваження щодо отримання послуг. Відносно вимог щодо стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки є похідними від вимог щодо стягнення грошових коштів за порушення умов оспорюваних договорів. Крім того, пеня у розмірі, більшому за розмір збитків, не може вважатися таким, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, тому з урахування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, дає право суду зменшити розмір неустойки, оскільки він значно перевищує розмір збитків. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то такі вимоги також не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від основної вимоги про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов`язань за оспорюваними договорами, так як права, за захистом яких звернулись позивачі, не порушені, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає (постанова КЦС ВС від 18.03.2020 у справі № 460/2545/17).

У відповіді на відзив від 15 лютого 2022 року представник позивачів вказує, що акти № 54 та № 55 приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг по договорах від 01.10.21 № 54 та № 55 підписані позивачами під впливом оманливих переконань відповідача, яка наполегливо запевняла, що вони несуть виключно формальний характер та не мають ніякої юридичної сили, вказане можуть підтвердити безпосередньо як самі позивачі, так і зафіксований позивачеи ОСОБА_1 за допомогою власних портативних пристроїв (мобільного телефону марки «iPhone 11», номер моделі MWLJ2LL/A, серійний номер НОМЕР_1 ) звукозапис неправомірних дій відповідача. Крім того вказане суперечить самими договорами про надання послуг, а саме п.п. 1.1.3 - 1.1.7., які по своїй природі не можуть бути виконані саме в день підписання договорів. Доводи відповідача стосовно неправомірності вимог позивачів про стягнення пені та моральної шкоди суперечать нормам матеріального права, а саме ст. ст. 23, 280, 611, 653, 906, 1167 ЦК України, ч. 4, 5 ст. 10 ЗУ №Про захист прав споживачів», тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2022 року долучено до матеріалів справи копію звукозапису, яка міститься на оптичному диску типу DVD-R «MastAK», закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

У запереченнях від 24 червня 2022 року представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсягу, обґрунтовуючи тим, що оспорювані договори про надання інформаційно-консультаційних послуг № 54 та № 55 від 01.10.2021 р. були укладені 01.10.2021 р., а надані послуги за цими договорами були прийняті позивачами 13.10.2021 р., після чого 13.10.2021 р. були оплачені, що підтверджується копіями чеків та актами приймання-передачі. Заяви про те, що позивачі підписували акти приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг від 01.10.21 № 54 та № 55, будучи введені в оману, не підтверджені жодними допустими доказами. Так, оспорювані акти приймання-передачі викладені на одному аркуші і мають лише 5 пунктів, вони є необ`ємними, інформація в них викладена просто і доступно , вони складені в двох примірниках , по одному для кожної із сторін. Позивачами не доведено, що спірні договори були укладені внаслідок нечесної підприємницької практики, а акти приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг були підписані внаслідок введення їх в оману, як і не доведено умислу з боку відповідача щодо вчинення дій по введенню позивачів в оману. Щодо звукозаписів, доданих до відповіді на відзив, вказав, що вказаний доказ не поданий у встановлені законом або судом строки, тому до розгляду судом не повинен прийматись. Крі мого, відповідач зазначає, що в її присутності жодного разу під час зустрічей чи спілкування по телефону з позивачами її не попереджали про те, що їхні розмови фіксуються за допомогою технічних засобів, з чого слід зробити висновок, що дані дії, якщо вони мали місце, були здійснено таємно, що порушує її право на охорону інтересів особи, оскільки голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , допитана і як свідок, позовні вимоги підтримала, пояснила, що вони з ОСОБА_2 звернулись до відповідача за послуги про виїзд за кордон, остання дала обіцянку, що вони виїдуть через місяць до Великобританії, при цьому обговорили і вакансію, яку вони хотіли, обіцяла за нас все зробити, подати документи і записати на співбесіду. Проте через тиждень їм повідомили, що треба самим звертатись на співбесіду, самим подавати документи, бо не приймуть. Вони самі записались на співбесіду у іншій фірмі, яка має ліцензію, проте їм вакансії не підійшли. Підписавши акти про приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг від 01.10.21 № 54 та № 55, їх ввели в оману, оскільки відповідачем було роз`яснено, що це лише на їх користь. Обговорювали посаду пакувальника овочів, перелік документів їм ніхто не давав, співбесіду проходили з представником іншої фірми, а не з представником посольства АС Рекрутінг, останні їм повідомили, що їм самим доведеться їхати в посольство. Їх про хід виконання договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг № 54 та № 55 від 01.10.2021 р. не повідомляли, вони самі телефонували. Звернулись до відповідача, бо років 3-4 тому ця фірма допомогла їй із дозволом на роботу у Польщі.

Позивач ОСОБА_2 , допитаний і як свідок, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав аналогічні пояснення.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

Відповідач у судовому засіданні, також допитана як свідок, заперечила проти позову, пояснила, що позивачі звернулись до її агентства у телефонному режимі для виїзду за кордон, оскільки раніше вже звертались, бо хотіли виїхати до Польщі або іншої країни. Спочатку позивачі консультувались в телефонному режимі, розповідали про безкоштовну програму виїзду до Великобританії. ЇЇ агентство надає консультативні послуги, реєструють на співбесіду, підготовлюють та заповнюють документи, готують для проходження співбесіди, це все інформаційно-консультативні послуги. Позивачам надавались не один раз консультації, спілкувались через Viber, через два тижні записали на співбесіду і вони прийшли, заплативши за послуги і пішли на співбесіду. Вона зареєструвала позивачів на сайті у базі, інформувала їх про ринок вакансій, перелік необхідних довідок, розповідала що їм необхідно зробити вакцинацію, бронь білетів для подачі на візу, допомагала у заповненні візової анкети, вони ходили на співбесіду. Усі інформаційно-консультативні послуги вона надала позивачам в повному обсязі. Відносно виконання п.1.1.1. договорів, то був підписаний позивачами інформаційний лист, їх зацікавили вакансії сезонної роботи (теплиці, ферми, овочі), вона надала інформацію щодо переліку необхідних документів, спілкувались з позивачами усно та у Viber, до п. 1.1.7. договорів не дійшли, тому вона не могла надати їм таку інформацію. Позивачі проходили співбесіду на підписання робочого контракту із фірмою, вони співпрацюють не з усіма рекрутінговими компаніями, АС Ректутінг не є партнером із її ФОП.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.10.2021 р. між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 укладено договори на надання інформаційно-консультаційних послуг № 54 та № 55, відповідно до яких відповідач взяв на себе обов`язок надати позивачам, а останні прийняти та оплатити наступні інформаційно-консультаційні послуги: 1.1.1. надання інформації про ринок вакансій у країні ЄС, а саме: Великобританії; 1.1.2. надання інформації про умови, вимоги, та інші характеристики вакансії, що зацікавила замовника (Додаток № 1 до Договору); 1.1.3. надання інформації щодо переліку документів, необхідних для подання заяви у візовий центр консульської установи Посольства Великобританії в Україні на отримання візи типу «TIER-5»; 1.1.4. надання консультацій та методологічної допомоги щодо оформлення (заповнення/подання) анкет, заяв та інших документів, необхідних для отримання замовником запрошення на роботу, що його зацікавила; 1.1.5. надання інформації щодо транспортного сполучення та оптимального способу проїзду до обраного замовником населеного пункту можливого майбутнього місця працевлаштування; 1.1.6. надання інформації щодо контактів осіб, які представляють інтереси та/або діють від імені компанії, відкрита вакансія якої зацікавила замовника; 1.1.7. надання послуг замовнику по отриманню інформації про стан розгляду його візової заяви консульською установою Посольства Великобританії в Україні(а.с. 21, 24).

До вказаних договорів ФОП ОСОБА_4 було надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інформацію про умови, вимоги, та інші характеристики вакансії, що зацікавила замовника (Додаток № 1 до п. 1.1.2 Договору), підписане сторонами(а.с. 22-23, 25-26).

Згідно товарних чеків від 13.10.2021 року позивачами було сплачено відповідачу за інформаційно-консультаційні послуги по 550 Євро (а.с. 27).

16 листопада 2021 року позивачі звернулись до відповідача з заявами про розірвання договорів № 54 та № 55 та повернення коштів в сумі по 550 Євро у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, порушення прав споживача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та безпідставно набуті кошти(а.с. 28-29).

Відповідно до актів від 13.10.2021 р. № 54 та № 55 приймання-передачі інформаційно-консультативних послуг до договорів від 01.10.21 № 54 та № 55, підписаних позивачами та відповідачем, виконавець надав, а замовник отримав та прийняв інформаційно-консультативні послуги в повному обсязі відповідно до п. 1.1. вказаних договорів, сторони підтвердили, що умови договору виконані належним чином, якісно і в повному обсязі, претензій та зауважень щодо наданих та отриманих послуг у сторін відсутні, загальна вартість послуг 550 Євро (а.с. 62, 64).

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦКУкраїни договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з ч.2 ст.10 Закону України Про захист прав споживачів якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд, встановивши всі обставини справи та відповідні їм норми чинного законодавства, які наведені вище, дійшов висновку про наявність порушення прав позивачів, як споживачів послуг, і відповідальність за такі порушення має нести відповідач, з огляду на наступне.

Суд відхиляє посилання відповідача та його представника про те, що позивачами підписані акти від 13.10.2021 р. № 54 та № 55 приймання-передачі інформаційно-консультативних послуг до договорів від 01.10.21 № 54 та № 55, згідно яких у них не було претензій відносно виконання вказаних договорів, оскільки встановлений судом факт невиконання п.1.1.3. - п. 1.1.7 вказаних договлорів, сам пособі свідчить про те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання.

Вивчивши зміст договорів на надання інформаційно-консультаційних послуг № 54 та № 55, враховуючи норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що у цьому спорі відповідальність за неотримання позивачами інформаційно-консультативних послуг має нести саме відповідач, тобто відповідачем не було виконано вимоги п.1.1.3. - п. 1.1.7 вказаних договорів, отже такі послуги є неналежної якості і скористатись ними у позивачів не було об`єктивної можливості, при цьому, позивачі, як замовники послуги за договором, оплатили її вартість в повному обсязі.

Разом з тим, встановлено, що відповідач не намагався довести надання послуг за укладеним договором до кінця та завершити надання послуг чи повернути кошти, за невиконані обов`язки, позивачам, не зв`язувався із замовниками та не пропонував жодних компромісних вирішень питань при реалізації договору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач, порушила умови договорів від 01.10.2021 року на надання інформаційно-консультаційних послуг № 54 та № 55, не надала передбачені послуги та не повернула позивачам повну суму сплачених коштів за замовлені послуги згідно договорів, суд вважає, задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сплачених коштів позивачами у повному обсязі, а саме у сумі по 16795,80 грн. кожному.

Відносно вимог позивачів про стягнення пені на підставі положень ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка розрахована у сумі 20658,67 грн. щодо позивачки ОСОБА_1 та у сумі 20658,67 грн. щодо позивача ОСОБА_2 , суд дійшов наступного висновку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 (провадження № 61-913св20) зазначено, що «тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав: наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом); якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною); якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним (частина третя статті 614 ЦК України). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладанні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно. Проте свобода у визначенні обсягу договірної відповідальності не безмежна, оскільки законодавець встановлює межі саморегулювання, гарантуючи охорону інтересів окремих учасників цивільного обороту (зокрема, споживачів) за допомогою встановлення імперативної заборони (ex ante). Тому правочин, яким скасовується або обмежує відповідальність за умисне невиконання або неналежне виконання зобов`язання, є нікчемним. З урахуванням правил, закріплених в статті 217 ЦК, нікчемною буде лише та частина договору (його пункти), в якій передбачено про скасування або обмеження відповідальності.

Поряд із цим, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17 (провадження № 14-319цс19) зроблено висновок, що «положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Вбачається, що позивачі просять стягнути пеню, яка перевищує розмір сплачених позивачами коштів за договорами на надання інформаційно-консультаційних послуг № 54 та № 55 від 01.10.2021 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зроблено висновок, що: «відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України. За таких обставин висновки апеляційного суду у справі, яка розглядається, щодо визначення суми пені, встановленої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у гривні, є правильними. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц».

Таким чином, стягнення пені у розмірі, який перевищує розмір збитків, не може вважатися таким, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а тому суд, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, правових висновків суду касаційної інстанції та встановлених судом обставин, вважає за можливе зменшити розмір пені, що стягується на користь позивачів до 16795,80 грн. на кожного, тобто до розміру коштів сплачених позивачками за неотримані послуги.

Відповідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно до п. п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що захист порушеного права забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з порушенням її прав. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що діями відповідача спричинено позивачам моральні страждання. Керуючись принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачів суму в рахунок відшкодування моральної шкоди по 2000 грн., що є достатнім, розумним і справедливим з огляду на встановлені обставини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст.141 ЦПК України, беручи до уваги задоволення позовних вимог позивачів, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 04 березня 2021 року по справі № 280/429/19.

За викладених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивачів на правову допомогу у розмірі по 5 000,00 грн., а отже вважає за можливе їх стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , грошові кошти у сумі 16795 грн. (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень) 80 коп., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день подачі позовної заяви еквівалентно 550 Євро (п`ятсот п`ятдесят Євро), за невиконання зобов`язань по договору на надання консультаційно-інформаційних послуг № 55 від 01.10.2021.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , грошові кошти у сумі 16795 грн. (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень) 80 коп., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день подачі позовної заяви еквівалентно 550 Євро (п`ятсот п`ятдесят Євро), за невиконання зобов`язань по договору на надання консультаційно-інформаційних послуг № 54 від 01.10.2021.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , пеню за прострочення виконання зобов`язань по договору на надання консультаційно-інформаційних послуг № 55 від 01.10.2021 у розмірі 16795 грн. (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень) 80 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , пеню за прострочення виконання зобов`язань по договору на надання консультаційно-інформаційних послуг № 54 від 01.10.2021 у розмірі 16795 грн. (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять гривень) 80 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , моральну шкоду за невиконання зобов`язань по договору на надання консультаційно-інформаційних послуг № 55 від 01.10.2021 у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , моральну шкоду за невиконання зобов`язань по договору на надання консультаційно-інформаційних послуг № 54 від 01.10.2021 у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 15 лютого 2023 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ