Справа №333/855/23

Провадження №1-кс/333/418/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 42022081370000496 від 10.11.2022 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, українця, з повною вищою освітою, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 699 від 03.10.2008 видане Запорізькою обласною кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури), командиру 1-го взводу охорони роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 , капітана,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно з матеріалами клопотання, другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022081370000496 від 10.11.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022 строк дії воєнного стану в України продовжено, до 21.02.2023.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № №69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 24.02.2022 на території України оголошено проведення мобілізації.

Пунктом 8 статті 4 визначено, що з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ст. 1 Закону особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

17.08.2022 на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № №69/2022 ОСОБА_5 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацією та цього ж дня направлено до військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «капітан».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби громадянами, призваними на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 17.08.2022 капітан ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2022 № 10дск капітана ОСОБА_5 призначено на посаду командира 1-го взводу охорони роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2022 №11 капітана ОСОБА_5 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Являючись військовослужбовцем, капітан ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-ХІV від 24.03.1999, Військової Присяги, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статей 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

У відповідності до вимог ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_5 , як командир (начальник), зобов`язаний показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Наказом Головнокомандувача Збройних сил України від 29.08.2022 № 1148 старшого лейтенанта ОСОБА_8 призначено на посаду командира роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Наказом Командувача Військово-морських сил України від 13.09.2022 № 312 старшому лейтенанту ОСОБА_8 присвоєно військове звання «капітан».

Положеннями ст.ст. 28-33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) передбачено, за своїм службовим становищем та військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовці.

Відповідно до п. 111 Статуту командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).

Відповідно до п. 119 Статуту командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).

Таким чином, під час проходження військової служби капітан ОСОБА_8 являвся безпосереднім начальником капітана ОСОБА_5 .

Проте, командир 1-го взводу охорони роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення.

Так, капітан ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 1-го взводу охорони роти охорони та забезпечення, 21.10.2022 о 09 год. 30 хв. перебуваючи на території військового містечка № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби територію військового містечка № НОМЕР_2 , не маючи на те поважних причин, про своє місцезнаходження безпосередньому та прямим командирам не повідомив, та самоусунувшись від виконання своїх службових обов`язків, проводив час на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, до 08.11.2022 безпідставно перебуваючи поза межами військової частини.

08.11.2022 капітан ОСОБА_5 прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 про що доповів своєму безпосередньому начальникові.

Разом з цим, 22.11.2022 о 18 год. 30 хв. капітан ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді командира 1-го взводу охорони роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, діючи повторно, через контрольно-пропускний пункт військового містечка № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не маючи на те поважних причин, вибув за межі дислокації підрозділу, про своє місцезнаходження безпосередньому та прямим командирам не повідомив, та самоусунувшись від виконання своїх службових обов`язків, проводив час на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, до 11.12.2022 безпідставно перебуваючи поза межами військової частини.

11.12.2022 капітан ОСОБА_5 прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 про що доповів своєму безпосередньому начальникові.

Враховуючи викладене, дії військовослужбовця ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах воєнного стану.

Після цього, капітан ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, а саме 11.12.2022 на території військового містечка № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок нестатутних взаємовідносин стосовно командира роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_8 , капітаном ОСОБА_5 останньому були заподіяні тілесні ушкодження, за наступних обставин:

Так, 11.12.2022 о 18 год. 30 хв., командир 1-го взводу охорони роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_5 прибув до місця несення служби у військове містечко № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , після безпідставної відсутності протягом 20 діб за місцем служби, в той час як командир роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_8 ніс службу у добовому наряді, в якості чергового по військовому містечку № 3 військової частини НОМЕР_1 .

Після прибуття до вказаного підрозділу, капітан ОСОБА_5 , приблизно о 19 год. 00 хв. зайшов до приміщення чергової частини військового містечка № НОМЕР_2 , де ніс службу його безпосередній начальник - командир роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_8 , та здійснив доповідь останньому про своє прибуття.

В той же час, капітан ОСОБА_8 , який ніс службу в якості чергового по військовому містечку № 3, виконуючи обов`язки з військової служби за посадою командира роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 , виконуючи свої обов`язки з підтримання військової дисципліни, бойової готовності підпорядкованої роти, успішного виконання ним бойових завдань та підтримання внутрішнього порядку у роті, почав проведення профілактичної бесіди з підлеглим йому капітаном ОСОБА_5 , з метою з`ясування причини безпідставної відсутності останнього за місцем служби, а також щодо необхідності в подальшому дотримання військової дисципліни.

Проте, капітан ОСОБА_5 , реагуючи на зауваження профілактичного характеру, будучи невдоволеним зауваженнями, висловленим в його бік безпосереднім командиром капітаном ОСОБА_8 , почав у присутності інших військовослужбовців висловлювати нецензурні вислови на адресу останнього, на що ОСОБА_8 зробив зауваження капітану ОСОБА_5 щодо припинення порушення військової дисципліни.

Не зважаючи на зауваження капітана ОСОБА_8 , капітан ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний та позастатутний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що капітан ОСОБА_8 є його безпосереднім начальником за посадою, діючи в умовах воєнного стану та реалізуючи свій раптово виниклий прямий умисел, направлений на застосування фізичної сили до командира роти охорони та забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_8 , у зв`язку із виконанням останнім обов`язків з військової служби, щодо підтримання військової дисципліни у підрозділі, спрямованої на підтримання бойової готовності підпорядкованої роти, успішного виконання нею бойових завдань та з метою підтримання внутрішнього порядку у роті, вчинив насильство щодо начальника, а саме наніс капітану ОСОБА_8 не менше двох ударів кулаками рук в область голови, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правої вушної раковини, садна в правому крилі носа з розповсюдженням на шкірну частину ділянки губ праворуч та в правій завушній ділянці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

08 лютого 2023 року, на виконання доручення керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_3 . ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах воєнного стану (в редакції Закону від 22.11.2018 № 2617-VІІІ); ч. 4 ст. 405 КК України, тобто у заподіянні тілесних ушкоджень начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах воєнного стану (в редакції Закону від 12.02.2015 № 194-VІІІ).

Вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень (злочинів), повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:

-повідомленнями командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінальних правопорушень капітаном ОСОБА_5 ,

-актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 04.11.2022 року,

-наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2022 про підсумки проведення службового розслідування.

-протоколами допитів свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12

-інформацією наданою Запорізьким військовим госпіталем (військова частина НОМЕР_3 ), відповідно до якої з 22.08.2022 по 29.11.2022 капітан ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_3 за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував, огляд ВЛК не проходив.

-актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 06.12.2022

-наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 про підсумки проведення службового розслідування.

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15

-актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 27.12.2022

-наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 про підсумки проведення службового розслідування.

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8

-протоколами допитів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18

-висновком судової медичної експертизи № 2159п від 16.12.2022, відповідно до висновку якої у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правої вушної раковини, садна у правому крилі носа з розповсюдженням на шкірну частину ділянки губ праворуч та в правій завушній ділянці, які кваліфікуються як легкі тілесне ушкодження, які утворилися не менше ніж від двох травматичних впливів.

-іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Таким чином під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За п. 3 ч. 2. ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочинів за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Так, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_5 вже свідчить його поведінка, оскільки останній достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи в умовах воєнного стану свідомо допустив їх порушення, вчинивши військові злочини, а саме неодноразово самовільно залишав без поважних причин місце несення служби, при цьому командування до відома про своє місце перебування не ставив, на телефонні дзвінки не відповідав. Таким чином, ОСОБА_5 , будучи офіцером, користуючись своїм посадовим положенням та маючи можливість безперешкодно покидати тимчасове місце дислокації підрозділу, може умисно покинути місце несення служби та місце свого мешкання, з метою переховування в подальшому від органів досудового розслідування та суду.

Також, капітан ОСОБА_5 , будучи колишнім працівником правоохоронного органу, а також маючи статус діючого адвоката, є достовірно обізнаним про міру покарання, яке йому загрожує за вчинення вказаних злочинів, а тому, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, в тому числі змінивши місце свого проживання або шляхом виїзду на тимчасово непідконтрольну територію України.

Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , постійно перебуваючи у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , продовжуючи нести військову службу в умовах воєнного стану, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї як військовослужбовець та командир військового підрозділу, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які перебувають у його прямому підпорядкуванні, шляхом їх залякування чи здійснення на них морального та фізичного впливу в умовах воєнного стану, з метою зміни ними показів.

Про ризик впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні свідчить також те, що ОСОБА_5 вчинив військовий злочин, пов`язаний із застосуванням фізичного насильства, відносно свого безпосереднього командира - капітана ОСОБА_8 , який є також свідком його протиправних дій, і до якого ОСОБА_5 застосував фізичне насильство у присутності підпорядкованих йому військовослужбовців, саме під час проведення ОСОБА_8 профілактичної бесіди з ОСОБА_5 з питань систематичного порушення ним військової дисципліни та вчинення військових кримінальних правопорушень.

При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, я він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого, та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , за короткий проміжок часу проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , вчинив декілька тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану, а саме двічі самовільно залишив місце несення служби, а також застосував насильство відносно військового начальника, за обставин викладених у даному клопотанні та у вчиненні яких ОСОБА_5 письмово повідомлено про підозру.

Крім того, другим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023081370000044 від 18.01.2023, за фатом самовільного залишення місця несення служби ОСОБА_5 в період часу з 11.01.2023 по 02.02.2023 року, досудове розслідування в якому триває та вирішується питання щодо повідомлення про підозру останнього у вчиненні чергового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В той же час, відповідно до службової картки військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 , останній, за час проходження військової служби, у період з 11.09.2022 по 23.11.2022, - 22 рази притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статуту внутрішньої служби та дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в тому числі, у 21 випадку, з накладанням дисциплінарного стягнення у вигляді «СУВОРА ДОГАНА».

Вказана поведінка підозрюваного ОСОБА_5 , систематичне порушення вимог статуту внутрішньої служби та дисциплінарного статуту Збройних Сил України, систематичне вчинення ним військових кримінальних правопорушень, свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої служби у Збройних силах України, та як наслідок може призвести до вчинення ним нових, в тому числі і більш тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану.

Крім того, про наявність ризику повторного вчинення військового кримінального правопорушення свідчить процесуальна поведінка ОСОБА_5 , його негативна характеристика за місцем служби, а також постійні та систематичні грубі порушення військової дисципліни.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку судом, наслідки вчиненого ним злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки особовому складу військового підрозділу в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок неодноразового та безпідставного залишення ОСОБА_5 місця несення служби, застосування насильства відносно безпосереднього начальника, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та надасть можливість запобігти вищевикладеним та обґрунтованим ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на потерпілого, свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:

1) є наявні вагомі докази вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень;

2) підозрюваний вчинив умисні злочини, передбачені ч. 4 ст. 405 та ч. 5 ст. 407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких, та за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до десяти років, у разі визнання підозрюваного винуватим у вчинені вказаних кримінальних правопорушень;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного дозволяють застосовувати до нього запобіжний захід, пов`язаний з обмеженням волі та свободи пересування;

4) репутацію підозрюваного, який характеризується негативно;

5) підозрюваний раніше не судимий;

6) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, надання негативного прикладу протиправної поведінки підпорядкованим військовослужбовцям.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, оскільки він, являючись військовою посадовою особою, не зможе виконувати покладені на нього обов`язки з військової служби при обрані особистого зобов`язання або домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов`язаних із триманням під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на підозрюваного обов`язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.

Також, згідно з положенням ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 405, 407 Кримінального кодексу України.

Враховуючи характер злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , значну суспільну небезпечність інкримінованих йому злочинів, їх кількість та систематичність, беручи до уваги, що військові кримінальні правопорушення у вчиненні яких він підозрюється, є тяжкими та вчинені в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказані кримінальні правопорушення мають підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливають на обороноздатність України, подають негативний приклад для інших військовослужбовців підрозділу, створюють враження безкарності та вседозволеності у бойовому підрозділі, підривають авторитет командирів військової частини, що безпосередньо впливає на стан військової дисципліни та боєздатність підрозділу в цілому умовах воєнного стану, який безпосередньо залучений до виконання бойових завдань, у сторони обвинувачення достатні підстави вважати, що визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_5 одночасно із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого військового злочину, покладених на нього обов`язків, та створить значний негативний приклад для інших військовослужбовців підрозділу, які безпосередньо виконують бойові завдання в умовах воєнного стану на території Запорізької області.

Крім того, ОСОБА_5 необхідно обрати максимальний строк тримання під вартою - 60 (шістдесят) днів, оскільки складність провадження не дозволяє завершити досудове розслідування у менший строк.

Водночас, сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків та для виконання завдань кримінального провадження, слідчий звернувся із вищевикладеним клопотанням.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 відмовився від захисника ОСОБА_7 .

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 підтримав своє клопотання у повному обсязі і послався на обставини, які у ньому були викладені. Пояснив, що наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_5 вчинив насильство відносно свого командира ОСОБА_8 , окрім того притягувався 22 рази за 2 місяці до адміністративної відповідальності. Просив не застосовувати альтернативний захід у вигляді застави, оскільки злочин підозрюваний вчинив з застосуванням насильства.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та пояснив, що підозрюваний є колишнім співробітником правоохоронних органів та діючим адвокатом, добре обізнаний про тяжкість покарання та існує обґрунтований ризик перешкоджання ним розгляду кримінального провадження. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_5 вчинив два випадки самовільного залишення військової частини, а командир за намагання провести з ним розмову отримав фізичний опір. Підозрюваний має 21 сувору догану, системно порушував військовий розпорядок.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, вважає, що ризики, про які заявляють прокурор та слідчий відсутні, та додатково пояснив, що він самостійно пішов служити в армію, побачив, який там коїться безлад, але при цьому намагався налагодити стосунки із командиром. Свої отлучки із військової частини пов`язує із існуючим конфліктом між ним та командиром. На територію частини працівники ходять як на роботу, тому не розумів, що від нього вимагають.

Його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, вважає, що говорити про вину підозрюваного передчасно. Зазначив, що у слідства відсутні дані про те, що підозрюваний мав намір переховуватися. Окрім того, залишити територію країни наразі за загальними правилами неможливо, тиск на свідків підозрюваний чинити не буде. Просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022081370000496 від 10.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України.

08 лютого 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах воєнного стану (в редакції Закону від 22.11.2018 № 2617-VІІІ); ч. 4 ст. 405 КК України, тобто у заподіянні тілесних ушкоджень начальникові у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, вчинене в умовах воєнного стану (в редакції Закону від 12.02.2015 № 194-VІІІ).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпеку інкримінованого кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного.

Слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованим йому кримінальних правопорушень підтверджується, насамперед, повідомленнями командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінальних правопорушень капітаном ОСОБА_5 , актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 04.11.2022 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2022 про підсумки проведення службового розслідування, протоколами допитів свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , інформацією наданою Запорізьким військовим госпіталем (військова частина НОМЕР_3 ), відповідно до якої з 22.08.2022 по 29.11.2022 капітан ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_3 за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував, огляд ВЛК не проходив, актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 06.12.2022 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 про підсумки проведення службового розслідування, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 27.12.2022 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 про підсумки проведення службового розслідування, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколами допитів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Висновком судової медичної експертизи № 2159п від 16.12.2022 року, відповідно до висновку якої у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правої вушної раковини, садна у правому крилі носа з розповсюдженням на шкірну частину ділянки губ праворуч та в правій завушній ділянці, які кваліфікуються як легкі тілесне ушкодження, які утворилися не менше ніж від двох травматичних впливів, іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.

На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_5 діяння сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, розуміючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказані наміри ОСОБА_5 вже свідчить його поведінка, оскільки останній достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи в умовах воєнного стану свідомо допустив їх порушення, вчинивши військові злочини, а саме неодноразово самовільно залишав без поважних причин місце несення служби, при цьому командування до відома про своє місце перебування не ставив, на телефонні дзвінки не відповідав. Таким чином, ОСОБА_5 , будучи офіцером, користуючись своїм посадовим положенням та маючи можливість безперешкодно покидати тимчасове місце дислокації підрозділу, може умисно покинути місце несення служби та місце свого мешкання, з метою переховування в подальшому від органів досудового розслідування та суду.

Окрім того, капітан ОСОБА_5 , будучи колишнім працівником правоохоронного органу, а також маючи статус діючого адвоката, є достовірно обізнаним про міру покарання, яке йому загрожує за вчинення вказаних злочинів, а тому, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, в тому числі змінивши місце свого проживання або шляхом виїзду на тимчасово непідконтрольну територію України.

Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_5 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.

Також на думку слідчого судді, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , постійно перебуваючи у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , продовжуючи нести військову службу в умовах воєнного стану, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї як військовослужбовець та командир військового підрозділу, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які перебувають у його прямому підпорядкуванні, шляхом їх залякування чи здійснення на них морального та фізичного впливу в умовах воєнного стану, з метою зміни ними показів.

Про ризик впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні свідчить також те, що ОСОБА_5 вчинив військовий злочин, пов`язаний із застосуванням фізичного насильства, відносно свого безпосереднього командира - капітана ОСОБА_8 , який є також свідком його протиправних дій, і до якого ОСОБА_5 застосував фізичне насильство у присутності підпорядкованих йому військовослужбовців, саме під час проведення ОСОБА_8 профілактичної бесіди з ОСОБА_5 з питань систематичного порушення ним військової дисципліни та вчинення військових кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , за короткий проміжок часу проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , вчинив декілька тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану, а саме двічі самовільно залишив місце несення служби, а також застосував насильство відносно військового начальника, за обставин викладених у даному клопотанні та у вчиненні яких ОСОБА_5 письмово повідомлено про підозру.

Крім того, другим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023081370000044 від 18.01.2023, за фатом самовільного залишення місця несення служби ОСОБА_5 , досудове розслідування в якому триває та вирішується питання щодо повідомлення про підозру останнього у вчиненні чергового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В той же час, відповідно до службової картки військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 , останній, за час проходження військової служби, у період з 11.09.2022 по 23.11.2022, - 22 рази притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статуту внутрішньої служби та дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в тому числі, у 21 випадку, з накладанням дисциплінарного стягнення у вигляді «СУВОРА ДОГАНА».

Вказана поведінка підозрюваного ОСОБА_5 , систематичне порушення вимог статуту внутрішньої служби та дисциплінарного статуту Збройних Сил України, систематичне вчинення ним військових кримінальних правопорушень, свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої служби у Збройних силах України, та як наслідок може призвести до вчинення ним нових, в тому числі і більш тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану.

Крім того, про наявність ризику повторного вчинення військового кримінального правопорушення свідчить процесуальна поведінка ОСОБА_5 , його негативна характеристика за місцем служби, а також постійні та систематичні грубі порушення військової дисципліни.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку судом, наслідки вчиненого ним злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки особовому складу військового підрозділу в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок неодноразового та безпідставного залишення ОСОБА_5 місця несення служби, застосування насильства відносно безпосереднього начальника, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та надасть можливість запобігти вищевикладеним та обґрунтованим ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для обрання підозрюваному застави у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372,376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 42022081370000496 від 10.11.2022 року - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів до 10 квітня 2023 року до 16 год. 35 хв. включно. Строк тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання з 09 лютого 2023 року з 16 год. 35 хв.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.

Негайно в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя взяти під варту підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складений та оголошений о 14 год. 00 хв. 13 лютого 2023 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя ОСОБА_1