ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 лютого 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/4211/21

Головуючий у першій інстанції Маслюк Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/349/23, № 22-ц/4823/404/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧСЕУ №430»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧСЕУ №430» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2022 року (повний текст складено 23.11.2022) та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧСЕУ №430» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЧСЕУ №430», в якому просив стягнути з ТОВ «ЧСЕУ №430» на свою користь:

- заборгованість по заробітній платі в розмірі 100 000,00 грн;

- середній заробіток за час затримки розрахунку, який станом на 04.06.2021 становить 161 428,41 грн, а в подальшому стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 28.01.2020 по день ухвалення рішення суду;

- моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;

- судові витрати по справі у вигляді витрат на правову допомогу та судового збору в загальному розмірі 16345,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 28.02.2019 до 27.01.2020 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ЧСЕУ №430», займав посаду начальника будівельної дільниці. За умовами трудового договору розмір заробітної плати становив 10 000,00 грн на місяць. До виконання своїх трудових обов`язків ставився відповідально, тоді як відповідач належним чином вимоги трудового законодавства не виконував та не виплачував заробітну плату. В день звільнення відповідач не провів повного розрахунку, не виплатив заробітну плату за 10 місяців роботи, у зв`язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в розмірі 100 000,00 грн.

Посилаючись на ст. 116, 117 КЗпП України просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 28.01.2020 до дня ухвалення рішення, який станом на 04.06.2021 становить 161 428,41 грн.

Наголошував, що невиконання відповідачем своїх обов`язків завдало йому моральних страждань, оскільки ця ситуація негативно відобразилась на його психічному та емоційному стані, він став знервованим та дратівливим, втратив сон, постійно перебуває в стресовому стані.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ЧСЕУ №430» на користь ОСОБА_1 48 203 грн 39 коп заборгованості з виплати заробітної плати (сума визначена без урахування обов`язкових відрахувань до бюджету і державних цільових фондів), 50 000 грн 00 коп середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (сума визначена без урахування обов`язкових відрахувань до бюджету і державних цільових фондів), 3 000 грн 00 коп моральної шкоди, 694 грн 25 коп судового збору, 2 250 грн 24 коп витрат за проведення експертизи.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

24 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з ТОВ «ЧСЕУ №430» на його користь витрати на правову допомогу у сумі 40 000,00 грн.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 40 000 грн на правничу допомогу відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2022 року, ТОВ «ЧСЕУ №430» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, несприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заробітна плата виплачувалася позивачеві в повному розмірі, розмір заробітної плати іноді був більше встановленого наказом № 12-к від 28.02.2019.

За твердженням заявника виплата заробітної плати здійснювалась засновником ТОВ «ЧСЕУ №430» ОСОБА_2 , що вбачається з виписки з його карткового рахунку, де при перерахунку коштів вказувалося призначення платежу «заробітна плата».

Заявник указує, що позивач у день звільнення підтвердив, що ТОВ «ЧСЕУ №430» виплатило всі належні йому кошти, провело всі розрахунки та фінансових претензій позивач до них не має, що засвідчив відповідним підписом у наказі № 15-к від 27.01.2020 про звільнення його з роботи.

Зазначає, що оскільки заробітна плата позивачу виплачувалася, навіть у значно більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором, то ніякої моральної шкоди позивачу завдано не було.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2022 року, звернувся з апеляційною скаргою, в які просить її скасувати та постановити нове рішення, яким його вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути понесені ним судові витрати, посилаючись на несправедливість, незаконність ухвали, порушення норм матеріального та процесуального права при її постановленні.

Доводи його апеляційної скарги зводяться до того, що у договорі про надання правової допомоги від 01.07.2021, укладеному між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ВЕРІТАС» (далі АО «ВЕРІТАС»), вказано, що орієнтовна вартість договору складає 40 000,00 грн.

Зазначає, що у вищевказаному договорі передбачено його зобов`язання сплатити гонорар АО «ВЕРІТАС» до 19.12.2022, однак через відсутність грошових коштів зобов`язання по оплаті вчасно не виконане, тому це зобов`язання продовжує існувати.

Позивач звертає увагу на те, що його адвокат брав участь щонайменше у п`яти судових засіданнях безпосередньо у приміщенні Новозаводського районного суду м. Чернігова, а тому щодо вартості, обсягу та якості наданої йому правової допомоги претензій до нього не має.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача адвоката Пономаренко О.В., яка підтримувала апеляційну скаргу ТОВ «ЧСЕУ №430» та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кузнєцова В.В., який підтримував апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «ЧСЕУ №430», , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Щодо перегляду рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2022 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що є підтвердженою сума у розмірі 48 203 грн 39 коп., матеріали справи не містять доказів про сплату позивачу заробітної плати у спірний період.

Зменшуючи заявлену позивачем до відшкодування суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 50 000 грн, районний суд урахував процесуальну поведінку сторони позивача, який звернувся до суду з позовом лише 09.06.2021, тобто більше ніж через рік з моменту звільнення, період ведення активних бойових дій на території Чернігівської області, принципи справедливості та пропорційності.

Зваживши на те, що невиплатою належних грошових сум без законних підстав позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв`язків, позбавленні позивача доходу, що змусило його прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції дійшов висновку, що справедливою, розумною і достатньою сатисфакцією буде сума 3 000 грн.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 з 01.03.2019 по 27.01.2020 працював у ТОВ «ЧСЕУ №430» на посаді начальника будівельної дільниці (а.с. 18 том 1).

З копії наказу ТОВ «ЧСЕУ №430» №12-к від 28.02.2019 вбачається, що ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника будівельної дільниці з 01.03.2019 із заробітною платою згідно штатного розкладу, посадовий оклад 4500,00 грн (а.с.58 том 1).

Посадовий оклад начальника будівельної дільниці згідно копії штатного розпису ТОВ «ЧСЕУ №430», чинного з 01.01.2019, становить 4500,00 грн (а.с. 59 том 1).

Наказом ТОВ «ЧСЕУ №430» № 15 від 27.01.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника будівельної дільниці з 27 січня 2020 року за угодою сторін п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі його заяви від 24.01.2020 (а.с. 60, 61 том 1).

З копії податкового розрахунку ТОВ «ЧСЕУ №430» вбачається, що за 1 квартал 2019 року ОСОБА_1 нараховано 4 500,00 грн, з яких утримано 810,00 грн податку, за 2 квартал 2019 року нараховано 13 500,00 грн, з яких утримано 2 430,00 грн податку, за 3 квартал 2019 року нараховано 13 500,00 грн, з яких утримано 2 430,00 грн податку, за 4 квартал 2019 року нараховано 13 500,00 грн, з яких утримано 2 430,00 грн податку, за 1 квартал 2020 року нараховано 3 203,39 грн, з яких утримано 576,61 грн податку (а.с.62-71 том 1).

У матеріалах справи наявні копії відомостей на виплату готівки за період з березня 2019 року по січень 2020 року в ТОВ «ЧСЕУ № 430», з яких вбачається, що ОСОБА_1 за період з березня по грудень 2019 року виплачувалось по 3 622,50 грн щомісячно, а в січні 2020 року 2 578,73 грн (а.с.72-81 том 1).

Разом з тим, згідно висновку експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Тимофєєвої Н.В. № СЕ-19/125-22/3265-ПЧ від 05.10.2022 підписи від імені ОСОБА_1 у відомості на виплату готівки №4 за березень 2019 року, відомості на виплату готівки №5 за квітень 2019 року, відомості на виплату готівки №11 за травень 2019 року, відомості на виплату готівки №9 за липень 2019 року, відомості на виплату готівки №13 за серпень 2019 року, відомості на виплату готівки №21 за вересень 2019 року, відомості на виплату готівки №19 за жовтень 2019 року, відомості на виплату готівки №22 за листопад 2019 року, відомості на виплату готівки №23 за грудень 2019 року, відомості на виплату готівки №4 за січень 2020 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.211-216 том 1).

За відомостями Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 , його заробітна плата з квітня по грудень 2019 року складала по 4 500,00 грн щомісячно, у січні 2020 року 3 203,39 грн, що загалом становить 48 203,39 грн (а.с.196-199 том 1).

Відповідно до Довідки АА №334890 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій ОСОБА_2 є керівником ТОВ «ЧСЕУ №430» (а.с.25 том 2).

З виписки з карткового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що за період з 04.01.2019 по 30.12.2019 на рахунок ОСОБА_1 періодично перераховувались грошові суми, загальний розмір яких становить 198 500 грн, з них 146 500 грн переводилися на рахунок ОСОБА_1 без зазначення призначення платежу, 52 000 грн переведено з коментарями до платежу « ОСОБА_1 зарплата/аванс», 3000 грн переведено на рахунок ОСОБА_3 з коментарем до платежу «Антонішен Ігор зарплата», 10 000 грн на рахунок ОСОБА_4 з коментарями до платежів «Антонішен Ігор» (а.с. 122-147 том 2).

06.03.2021 ОСОБА_1 звертався до ТОВ «ЧСЕУ №430» із претензією в порядку досудового врегулювання, в якій просив:

1) виплатити йому заборгованість по заробітній платі у розмірі 100 000 грн 00 коп.;

2) виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку, який станом на 18.02.2021 становить 127 142 грн 73 коп.;

3) виплатити на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн 00 коп.;

4) відшкодувати збитки, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 10 500 грн 00 коп. (а.с. 20-27 том 1).

Статтею 30 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (редакція статті на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, при затримці розрахунку при звільненні, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавцем не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таку точку зору у своїй постанові ВП Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Наприклад, непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього.

Верховний Суд вважає, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Сторони у справі не є рівними учасниками спірних правовідносин та мають відмінні правові можливості з надання доказів щодо наявності або відсутності заборгованості з виплати заробітної плати та інших належних працівнику виплат.

Саме на відповідача покладається обов`язок надання доказів на спростовування доводів позивача щодо існування заборгованості по заробітній платі за спірний період, якими є первинні розрахункові платіжні документи. Саме відповідач, як роботодавець, повинен надати суду такі докази, оскільки вони (відповідні документи, первинні бухгалтерські документи, накази про надання відпусток, табелі обліку робочого часу тощо) знаходяться (мають знаходитись) в його розпорядженні.

У свою чергу відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо невиплати йому заробітної плати за період з 01.03.2019 по 27.01.2020.

Висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Тимофєєвої Н.В. № СЕ-19/125-22/3265-ПЧ від 05.10.2022 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у відомості на виплату готівки №4 за березень 2019 року, відомості на виплату готівки №5 за квітень 2019 року, відомості на виплату готівки №11 за травень 2019 року, відомості на виплату готівки №9 за липень 2019 року, відомості на виплату готівки №13 за серпень 2019 року, відомості на виплату готівки №21 за вересень 2019 року, відомості на виплату готівки №19 за жовтень 2019 року, відомості на виплату готівки №22 за листопад 2019 року, відомості на виплату готівки №23 за грудень 2019 року, відомості на виплату готівки №4 за січень 2020 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. У зв`язку із зазначеним доводи апеляційної скарги про те, що заробітна плата виплачувалася позивачеві в повному розмірі, розмір заробітної плати іноді був більше встановленого наказом № 12-к від 28.02.2019 є необґрунтованими.

Твердження заявника про те, що виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалась засновником ТОВ «ЧСЕУ №430» ОСОБА_2 , що вбачається з виписки з його карткового рахунку, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вказана виписка не є належним доказом виплати заробітної плати. Матеріали справи не містять доказів на уповноваження ОСОБА_2 від імені ТОВ «ЧСЕУ №430» здійснювати будь-які розрахунки по заробітній платі або того, що вказані грошові кошти перераховувались з рахунку ТОВ «ЧСЕУ №430» на рахунок ОСОБА_2 для виплати заробітної плати позивачу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач у день звільнення підтвердив, що ТОВ «ЧСЕУ №430» виплатило всі належні йому кошти, провело всі розрахунки та фінансових претензій позивач до них не має, що засвідчив відповідним підписом у наказі № 15-к від 27.01.2020 про звільнення його з роботи, також не знайшло свого підтвердження, так як в тексті наказу такі дані відсутні.

Зважаючи на те, що порушення трудових прав позивача щодо невиплати заробітної плати призвело до необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя через позбавлення очікуваного доходу, районний суд дійшов вірного висновку про те, що позивач зазнав моральних страждань та визначив їм адекватну компенсацію в розмірі 3000 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи, доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, висновок районного суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору, у зв`язку з чим відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2022 року належить залишити без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ТОВ «ЧСЕУ №430» - без задоволення.

Щодо перегляду ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з відсутності у матеріалах справи документів, які свідчать про сплату позивачем 40 000,00 грн за надання правової допомоги (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку тощо).

З висновком районного суду про необхідність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 апеляційний суд погоджується, однак такого висновку суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.

Із рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2022 року, а саме із його розділу V, вбачається, що судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 075 грн, що надавалась ТОВ «Київський центр юридичної допомоги».

Представництво інтересів ОСОБА_1 в Новозаводському районному суді м. Чернігова адвокат Кузнецов В.В. здійснював на підставі ордеру Серії РН №020 від 01.03.2021, в якому зазначено, що він є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально (а.с. 46 том 1).

До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 долучено копію Договору про надання правової допомоги від 01.07.2021, що укладений між ОСОБА_1 та АО «ВЕРІТАС» (а.с. 80-81 том 2); копію доручення АО «ВЕРІТАС» від 01.07.2021 на ведення цивільної справи №751/4211/21 ОСОБА_5 як члену адвокатського об`єднання АО «ВЕРІТАС» (а.с. 83 том 2); копію згенерованого ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 Серії ВК № 1032146, який виданий адвокатським об`єднанням «ВЕРІТАС» адвокату Кузнецову І.Ф. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 (а.с. 86 т. 2); копію Розрахунку та вартості видів правничої допомоги від 01 липня 2021 року, підписаного Адвокатським об`єднанням «ВЕРІТАС» та ОСОБА_1 (а.с. 82 т. 2); копію Акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 01.07.2021, складеного 24.11.2021 між Адвокатським об`єднанням «ВЕРІТАС» та ОСОБА_1 (а.с. 84 т. 2).

Зважаючи на те, що адвокат Кузнєцов В.В. представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснював як самозайнята особа, ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 Серії ВК № 1032146, який йому виданий адвокатським об`єднанням «ВЕРІТАС» під час розгляду справи суду не надавав, документи на підтвердження кількості, найменування та вартості послуг правничої допомоги, складені саме Адвокатським об`єднанням «Верітас» не можуть вважатись належними доказами надання правової допомоги у даній справі.

Саме з цієї підстави суд першої інстанції і повинен був відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які стосуються вартості послуг, обсягу та якості наданої правової допомоги, обов`язку ОСОБА_1 по їх сплаті, не підлягають перевірці з огляду на вказані вище обставини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2022 року зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧСЕУ №430» залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2022 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року.

Головуча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В.Висоцька

О.І. Онищенко