13.02.2023 363/280/23

В И Р О К

Іменем України

13 лютого 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участі: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 08.12.2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62022100130000965, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдата резерву запасного взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого в силу ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №62022100130000965, внесеному 08.12.2022 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Так, 13.02.2023 року в підготовчому засіданні прокурором надана суду угода про визнання винуватості, укладена між прокурором і обвинуваченим, за участю захисника 16.01.2023 року.

ОСОБА_5 вчинив самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України за наступних обставин:

25.04.2022 раку ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Цього ж дня наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №43, ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Отже з 25.04.2022 року солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем призваним по мобілізації на особливий період та таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 року та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX та Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX) в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року якій неодноразово продовжувався, зокрема, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. У зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24 лютого 2022 року розпочався воєнний стан, який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення та діє до цього часу. Крім того, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України №2105-IX від 03.03.2022 року.

Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни. В свою чергу солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Однак 11.11.2022 року у солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на тимчасове ухилення від проходження військової служби, який він реалізував за наступних обставин. Так, на виконання свого злочинного умислу, 11.11.2022 року не пізніше 18 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби, а саме: розташування самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що знаходилось за адресою: АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. У подальшому, 17.12.2022 року солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув в розташування військової частини НОМЕР_1 та заявив про себе.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

16.01.2023 року між обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 та прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме - самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, вчинення зазначеного кримінального правопорушення відбулося внаслідок збігу тяжких сімейних обставин; сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій. Узгоджене покарання за ч. 5 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді арешту строком на 5 (п`ять) місяців.

Учасникам процесу роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладання ними угоди.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язковою участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження (ч. 2 ст. 474 КПК України). Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_5 : в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; за місцем проходження військової служби та місцем проживання характеризується позитивно, утримує матір похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсіонерку, що має другу групу інвалідності (загальне захворювання).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та закону, сторони досягли згоди щодо виду покарання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України - за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження зокрема за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Разом з тим, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року за №2839-IX - посилено кримінальну відповідальних за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи вищезазначені положення Закону, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке тривало з 11.11.2022 року по 17.12.2022 рік, у редакції Закону, яка діяла на момент його вчинення.

Таким чином, суд враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, з урахуванням особи винного, а саме що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проходження служби та за місцем проживання характеризується з позитивного боку, є військовослужбовцем, утримує матір пенсіонерку, що має другу групу інвалідності, а також враховуючи позицію сторони обвинувачення, вважає можливим, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, призначити йому основне покарання, не зазначене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, а саме у виді арешту строком на п`ять місяців із відбуттям його на гауптвахті.

Відповідно до ст. 60 КК України - покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом, та наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України.

Відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався. Речові докази по зазначеному виділеному кримінальному провадженні відсутні, як і відсутні процесуальні витрати по справі на залучення експертів. Цивільній позов по справі не заявлено.

Керуючись ст. ст. 100, 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити в підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену 16.01.2023 року між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді арешту строком на 5 (п`ять) місяців, який необхідно відбути на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя ОСОБА_1