Справа № 308/2612/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 лютого 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Джуга С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колотуха Олексій Михайлович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Бедьо В.І., за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третіх осіб: приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марини Василівни, Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про припинення обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна

встановив:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третіх осіб приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про зняття обтяження з нерухомого майна.

Позовні вимогиобґрунтовував тим,що 26.05.2000 між АКБ «Національний кредит» (в подальшому назву та організаційно-правову форму змінено на ПАТ «Банк Національний кредит») та ТОВ «Євро-Тиса», було укладено кредитний договір № 27/3-00.

В забезпечення повернення позики за вищевказаним кредитним договором в сумі 14000,00 гривень, було укладено договір застави № 41/5-00 між майновим поручителем ОСОБА_1 та АКБ «Національний кредит» (Заставодержатель), посвідчений 26.05.2000 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., зареєстровано в реєстрі № 1158, згідно якого заставодавець передав в заставу заставодержателю: квартиру жилою площею 18,6 кв.м., загальною площею 37,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомашину марки «Опель Вектра», 1990 р. випуску, держ. № НОМЕР_1 .

У зв`язкуіз укладеннямвищевказаного договорузастави,11.10.2006Першою ужгородськоюДержавною нотаріальноюконторою накладенозаборону відчуженняна предметзастави тавнесено обтяженнядо Єдиногореєстру заборонвідчуження об`єктівнерухомого майната Державногореєстру обтяженьрухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

27 листопада 2009 року ТОВ «Євро-Тиса» припинило свою діяльність. Ще до припинення своєї діяльності ТОВ «Євро-Тиса» повністю виконало свої зобов`язання по кредитному договору № 27/3-00 від 26.05.2000 - вчасно та в повному обсязі погасило позику, відсотки та витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань, але банк не звернувся до нотаріуса з питання зняття заборони відчуження та вилучення запису про заставу в реєстрі речових прав.

З 2015 року ПАТ «Банк Національний кредит» перебуває в стані припинення.

На звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фединцем М.І. отримано лист 49-036-12129/21 від 03.09.2021, в якому зазначено, що з метою завершення процедури ліквідації та припинення ПАТ «Банк Національний кредит» як юридичної особи, виконавча дирекція Фонду 16.03.2020 своїм рішенням № 601 затвердила ліквідаційний баланс Банку станом на 03.02.2020 та Звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит», а отже, відповідно до ч. З ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідаційна процедура Банку вважається завершеною.

У вищевказаному листі також зазначено, що ПАТ «Банк Національнй кредит» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання документи Банку, а також довідковий апарат до них. Отже, у Фонді відсутні всі первинні документи ПАТ «Банк Національний кредит». Також, в «Єдиній операційній інформаційній системі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» відсутня інформація щодо договору застави, укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_1

12 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України з проханням надати інформацію з Кредитного реєстру Національного банку щодо наявності кредитної заборгованості ТОВ «Євро-Тиса» (код ЄДРПОУ 13594337) перед ПАТ «Банк Національний кредит» за кредитним договором № 27/3-00 від 26.05.2000 в якому він виступає як майновий поручитель (заставодавець).

Листом 20-0006/5721 від 21.01.2022 НБУ повідомив ОСОБА_1 , що станом на 21.01.2022 за вказаним кодом ЄДРПОУ 13594337 у кредитному реєстрі відсутня інформація щодо кредитної заборгованості ТОВ «Євро-Тиса» перед банками України, у тому числі ПАТ «Банк Національний кредит».

Згідно довідки Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2021 № 01- 12/93/21 судові справи за позовом ПАТ «Банк Національний кредит» до ТОВ «Євро-Тиса», майновий поручитель ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за період з 26.05.2000 до 14.12.2021 на розгляді в Господарському суді Закарпатської області не перебували.

Згідно інформації з офіційного Інтернет-сайту Міністерства юстиції Україні «Автоматизована система виконавчого провадження», записів про наявність виконавчого провадження відносно ТОВ «Евро-Тиса ЛТД» (код ЄДРПОУ 13594337) та ОСОБА_1 щодо стягнення коштів на користь ПАТ «Банк Національний кредит» не знайдено.

Згідно інформації з офіційного Інтернет-сайту Міністерства юстиції Україні «Єдиний реєстр боржник», записів про наявність боргу ТОВ «Евро-Тиса ЛТД» (код ЄДРПОУ 13594337) та ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Національний кредит» не знайдено.

Вважає, що всі вищенаведені обставини у сукупності підтверджують факт виконання ТОВ «Євро-Тиса» своїх зобов`язань за кредитним договором № 27/3-00 від 26 травня 2000 року та його фактичне припинення.

У зв`язку з вищенаведеним ОСОБА_1 просив суд:

- зняти/припинити обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 3868246) у вигляді застави, об`єкт обтяження: квартира жилою площею 18,6 кв.м., загальною площею 37,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава обтяження - договір застави № 41/5-00 від 26.05.2000 посвідчений 26.05.2000 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., зареєстровано в реєстрі № 1158 та виключити відповідні записи про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

- зняти/припинити обтяження у вигляді заборони на рухоме майно у вигляді застави, об`єкт обтяження: автомашина марки ОПЕЛЬ ВЕКТРА, 1990 р. випуску, держ. № НОМЕР_1 , підстава обтяження - договір застави № 41/5-00 від 26.05.2000 посвідчений 26.05.2000 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., зареєстровано в реєстрі № 1158 та виключити відповідні записи про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено через те, що не надано належних доказів на підтвердження виконання у повному обсязі кредитного договору забезпеченого заставою.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог. Судом не з`ясовано усі фактичні обставини справи, не прийнято до уваги ні доказів наданих позивачем, ні доводів наведених ним, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.

Однією із підстав відмови у задоволенні позовних вимог суд вказав, що позивачем не підтверджено і не доведено факт припинення зобов`язань між АКБ «Національний кредит» (в подальшому назву і організаційно-правову форму змінено на ПАТ «Банк Національний кредит») та ТОВ «Євро-Тиса», тобто позивачем не додано належних доказів належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання ТОВ «Євро-Тиса» за кредитним договором. Однак таке твердження є абсолютно необґрунтованим і повністю спростовується наступними фактами.

З метою звернення до суду, для отримання належних доказів належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання ТОВ «Євро-Тиса» за кредитним договором № 27/3-00 від 26.05.2000, 12 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Національного банку України з проханням надати інформацію з Кредитного реєстру Національного банку щодо наявності кредитної заборгованості ТОВ «Євро-Тиса» (код ЄДРПОУ 13594337) перед ПАТ «Банк Національний кредит» за кредитним договором № 27/3-00 від 26.05.2000, в якому він виступає як майновий поручитель (заставодавець).

Листом 20-0006/5721 від 21.01.2022 НБУ повідомив ОСОБА_1 , що станом на 21.01.2022 за вказаним кодом ЄДРПОУ 13594337 у кредитному реєстрі відсутня інформація щодо кредитної заборгованості ТОВ «Євро-Тиса» перед банками України, у тому числі ПАТ «Банк Національний кредит».

У цьому ж листі Національний банк України зазначив, що у Кредитному реєстрі НБУ відображається актуальна інформація на поточну дату, з урахуванням оновлених даних.

Отже, відсутність інформації у Кредитному реєстрі НБУ щодо кредитної заборгованості ТОВ «Євро-Тиса» перед банками України, у тому числі ПАТ «Банк Національний кредит» свідчить про те що зобов`язання ТОВ «Євро-Тиса» перед ПАТ «Банк Національний кредит» виконані в повному обсязі.

Також згідно довідки Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2021 № 01-12/93/21 судові справи за позовом ПАТ «Банк Національний кредит» до ТОВ «Євро-Тиса», майновий поручитель ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за період з 26.05.2000 до 14.12.2021 на розгляді в Господарському суді Закарпатської області не перебували.

Згідно інформації з офіційного Інтернет-сайту Міністерства юстиції Україні «Автоматизована система виконавчого провадження», записів про наявність виконавчого провадження відносно ТОВ «Евро-Тиса ЛТД» (код ЄДРПОУ 13594337) та ОСОБА_1 щодо стягнення коштів на користь ПАТ «Банк Національний кредит» не знайдено.

Згідно інформації з офіційного Інтернет-сайту Міністерства юстиції Україні «Єдиний реєстр боржник», записів про наявність боргу ТОВ «Евро-Тиса ЛТД» (код ЄДРПОУ 13594337) та ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Національний кредит» не знайдено.

Покликаючись на викладені доводи і просив задовольнити апеляційну скаргу.

У зазначене судове засідання ОСОБА_1 і його адвокат Колотуха О.М., а також представник ПАТ «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не з`явились будучи повідомлені SMS-повідомленнями та на особисту електронну пошту (а.с. 118 - 122). Заяв про відкладення даного судового засідання не поступило від сторін на адресу апеляційного суду.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що сторони надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності сторін не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

А звідси, колегія суддів вважає що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає що така не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції дійшоввисновку зприводу того,що позивачемне підтвердженоі недоведено фактприпинення зобов`язаньміж АКБ«Національний кредит»(вподальшому назвуі організаційно-правовуформу зміненона ПАТ«Банк Національнийкредит»)та ТОВ«Євро-Тиса»,так-якне поданоналежних доказівна підтвердженняданої обставини. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може вважатись правонаступником ПАТ «Банк Національний кредит».

Перевіривши дані висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з такими, відповідно до наступних доводів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Протягом судового розгляду встановлено, що 26.05.2000 року між АКБ «Національний кредит» (в подальшому назву та організаційно-правову форму змінено на: Публічне акціонерне товариство «Банк Національнй кредит») та ТОВ «Євро-Тиса» (код ЄДРПОУ: 13594337) було укладено кредитний договір за № 27/3-00 на суму 14000,00 гривень.

У забезпечення повернення позики за вищевказаним кредитним договором в сумі 14000,00 гривень, було укладено договір застави № 41/5-00 між майновим поручителем ОСОБА_1 (Заставодавець) та АКБ «Національний кредит» (Заставодержатель), який посвідчено 26.05.2000 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., зареєстровано в реєстрі № 1158, згідно якого Заставодавець передав в заставу Заставодержателю: квартиру жилою площею 18,6 кв.м., загальною площею 37,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомашину марки ОПЕЛЬ ВЕКТРА, 1990 р. випуску, держ. № НОМЕР_1 .

У зв`язку із укладенням вищевказаного договору застави, 11.10.2006 року Першою ужгородською Державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження на предмет застави та внесено обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб від 27 листопада 2009 року за № 13201170003001618 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Євро-Тиса ЛТД» ідентифікаційний код: 13594337 на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2009 року №10/201 про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 р. № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

З метою завершення процедури ліквідації та припинення ПАТ «Банк Національний Кредит» як юридичної особи, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 16.03.2020 р. № 601 затвердила ліквідаційний баланс Банку станом на 03.02.2020 р. та Звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит», відтак ліквідаційна процедура Банку вважається завершеною.

Як передбачено статтею 28 Закону України Про заставу від 02.10.1992 року № 2654-ХІІ (зі змінами на час виникнення правовідносин), право застави припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання;

в разі загибелі заставленого майна;

в разі придбання заставодержателем права власності на

заставлене майно;

в разі примусового продажу заставленого майна;

при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

У частинах 1, 2 і 4 статті 593 ЦК України зазначено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Згідно пункту 4.2. розділу IV Договору застави № 41/5-00 від 26.05.2000 року даний Договір застави припиняє чинність у разі виконання умов Кредитного договору, а також у разі порушення умов договору Заставодавцем та в інших випадках передбачених статтями 28 і 29 Закону України Про заставу.

Частиною 1 статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Та разом з цим, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, стаття 599 ЦК України.

Зміст зазначених норм вказує на те, що для вирішення питання про припинення застави суд повинен встановити факт припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з його повним і належним виконанням боржником.

На підтвердження даної обставини ОСОБА_1 пояснив суду, що ТОВ «Євро-Тиса» ще до того як 27 листопада 2009 року припинило свою діяльність, повністю виконало свої зобов`язання по кредитному договору № 27/3-00 від 26.05.2000 - вчасно та в повному обсязі погасило позику, відсотки та витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань. Але банк не звернувся до нотаріуса з питання зняття заборони відчуження та вилучення запису про заставу в реєстрі речових прав.

Таке твердження ОСОБА_1 ґрунтується налисті НБУ від 21.01.2022 № 20-0006/5721, інформації з офіційного Інтернет-сайту Міністерства юстиції Україні «Автоматизована система виконавчого провадження», довідки Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2021 № 01-12/93/21 та інформації з офіційного Інтернет-сайту Міністерства юстиції Україні «Єдиний реєстр боржник».

Проте, зазначені відомості в таких документах не містять беззаперечних доводів того, що ТОВ «Євро-Тиса» повно і належно виконало Кредитний договір №27/3-00 від 26 травня 2000 року. Та і сам ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів виконання ТОВ «Євро-Тиса» зобов`язання за кредитним договором, хоч позивач був керівником такого ТОВ та за посадою повинен був володіти точними і повними даними стосовно погашення кредитної заборгованості.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що припинення діяльності ТОВ «Євро-Тиса» відбулось не в наслідок рішення засновників, а у відповідності до рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2009 року №10/201 про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом.

За цієї обставини та з урахуванням загальних правил частини 4 статті 593 ЦК України припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Проте, колегія суддів внаслідок ліквідації як ТОВ «Євро-Тиса» так і ПАТ «Банк Національний Кредит» зараз позбавлена можливості підтвердити обставини по виконанню кредитного зобов`язання за відсутності належних та допустимих доказів.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 за цих обставин є недоведеними, а згідно вимог частини 6 статті 81 ЦПК України доказування позову не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо заявлення позовних вимог до неналежного відповідача

Згідно вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Та при цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Враховуючи зміст ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а уразі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється судом ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та третіх осіб: приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марини Василівни, Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про припинення обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону України Про банки і банківську діяльність від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ передбачено, що юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, створюється у порядку, визначеному законодавством України, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, подає документи для проведення її державної реєстрації виключно після погодження Національним банком України статуту цієї юридичної особи.

У частинах 1, 2 статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2012 року № 4452-VI наведено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

У частині 4 статті 110 ЦК України зазначено, що особливості ліквідації банків встановлюютьсязаконом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 р. № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 р. № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

З метою завершення процедури ліквідації та припинення ПАТ «Банк Національний Кредит» як юридичної особи, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 16.03.2020 р. № 601 затвердила ліквідаційний баланс Банку станом на 03.02.2020 р. та Звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит», що є свідченням завершення ліквідаційної процедури Банку.

Згідно положень частини 9 статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Національний банк України відхилив поданий Фондом гарантування вкладів фізичних осіб звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс ПАТ «Банк Національний Кредит».

Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що з моменту розпочинання процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває прав ліквідатора банку, а не являється його правонаступником, та відтак не несе відповідальність перед третіми особами за правами та обов`язками ліквідованого банку.

Зазначене є свідченням того, що ОСОБА_1 пред`явив позов до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка не є належним відповідачем та не може нести матеріально-правову відповідальність перед позивачем, оскільки не являється правонаступником ліквідованого банку, а тим більше не являлась стороною укладених договорів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За цих обставин в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи належного відповідача та/або співвідповідача у порядку ст. 51 ЦПК України, а відтак, виходячи з повноважень апеляційного суду визначених ст. 374 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Переглянувши справу за наявних в такій доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колотуха Олексій Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 10 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: