Постановою №40-1 від 25.12.1998р. спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд» житлова площа в житловому будинку по АДРЕСА_4 була розподілена серед працівників підприємства відповідно до списку черговості на отримання житла (а.с. № 45).

Зокрема, квартира АДРЕСА_2 житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 48,3 кв.м. була виділена позивачці на сім`ю, у тому числі, зазначена квартира була виділена позивачці зі зняттям сім`ї з квартирного обліку.

Як зазначала позивачка по тексту позову та що підтверджується рішенням суду від 27.06.2003р., на зборах учасників будівництва житлового будинку АДРЕСА_4 , господарським способом, які відбулися 21.01.1999р. в присутності представників адміністрації та профспілкового комітету ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд», працівникам, які брали участь у будівництві житлового будинку, було роз`яснено, що житловий будинок є власністю акціонерів ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд», ордера на квартири в цьому будинку виконком видавати не може, приватизація квартир у вказаному будинку також неможлива. У зв`язку із цим, як єдина підстава для вселення в квартири, виділені на спільному засіданні правління та профкому ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд» від 25.12.1998р. учасникам будівництва житлового будинку господарчим способом, було запропоновано укласти договори пайової участі у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_4 .

26.03.1999р. позивачка уклала з ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд» договір № 26 пайової участі у будівництві житлового будинку.

Втім, як зазначено вище, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2003р. у цивільній справі № 2-3496/2003, окрім іншого, було визнано недійсним договір пайової участі у будівництві житлового будинку № 26 від 26.03.1999р., укладений між позивачкою та ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд» та визнано право комунальної власності територіальної громади міста в особі Дніпропетровської міської ради на квартиру АДРЕСА_2 .

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачаєтьсязі згаданоговище рішеннясуду було визнаноправо сім`ї ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 ; зобов`язано ЗАТ БМТ «Дніпроміськбуд» повернути ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд» квартири в будинку по АДРЕСА_4 , а ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд» - повернути ЗАТ БМТ «Дніпроміськбуд» акції, отримані від взносу квартир у житловому будинку по АДРЕСА_4 , в статутному фонді ЗАТ БМТ «Дніпроміськбуд»; зобов`язано ВАТ БМТ «Дніпроміськбуд» надати в Жовтневий РВК м. Дніпропетровська документи на закріплення квартири АДРЕСА_2 за позивачкою; зобов`язаноЖовтневий РВКм.Дніпропетровська закріпити своїм рішенням виконкому квартиру АДРЕСА_2 за сім`єю позивачки, а також видати ордер.

Судом зазначено вище, що рішення суду стосовно прав позивачки на проживання, користування спірною квартирою, зокрема, отримання нею ордеру, виконавчим комітетом не виконано, незважаючи на те, що відповідно до п.10. ст. 15 ЖК України саме до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів належить видача ордерів на жилі приміщення.

Із відповіді Архівного Управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 18.02.2022р. № 8/1-489 (а.с. № 36) вбачається, що в архіві зберігаються розпорядчі документи виконавчих комітетів Дніпропетровської міської ради за 1980-2007 роки та 8 районних у місті Дніпропетровську рад за різні роки, 1975 по 2015 роки. При поаркушевому перегляді документів архівного фонду «Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровська ради» за 1999р. відомостей стосовно надання житла за адресою: АДРЕСА_3 , не виявлено.

Із відповіді Архівного Управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 16.03.2022р. № 8/1-540 (а.с. № 37), вбачається, шо в архіві зберігаються розпорядчі документи виконавчих комітетів Дніпропетровської міської ради за 1980-2007 роки та 8 районних у місті Дніпропетровську рад за різні роки, 1975 по 2015 роки. При поаркушевому перегляді документів архівного фонду «Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровська ради» за 1998р. відомостей стосовно надання житла за адресою: АДРЕСА_3 , не виявлено.

Як вбачається із відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради від 20.12.2021р. № 10/5-2439 (а.с. № 34) позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 16.04.1999р. по теперішній час.

Ці обставини підтверджуються також довідкою про склад сім,ї № 008223 від 01.07.2022р. та копією паспорта ОСОБА_1 (а.с. № 12, 60-62).

Тобто, позивачка перебувала на обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов і була зарахована у список, що бере участь у будівництві багатоквартирного будинку з наступним отриманням квартири в даному будинку, відпрацювала встановлену кількість годин, з 16.04.1999р. проживає та зареєстрована у даній квартирі, яка є її постійним місцем проживання, користується даним нерухомим майном, споживає комунальні послуги та сплачує їх, отже фактично є основним квартиронаймачем спірної квартири.

Ці обставини відповідачами не спростовані (копію позову отримали а.с. № 11, 54).

Згідно відповіді КП «ДМБТІ» ДМР від 29.12.2021р. № 17852 (а.с. № 35), вбачається, що станом на 31.12.2012р. за позивачкою не реєструвалося право власності на житло (в якому остання мала реєстрацію) за наступними адресами: АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_3 .

Позивачка, маючи намір здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_2 , звернулася до органу приватизації із відповідною заявою та пакетом документів, однак у задоволенні її заяви було відмовлено у зв`язку із відсутністю у пакеті документів ордеру, про що зазначено у відповіді Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 01.08.2022р. № 3/16-1658 (а.с. № 38).

З приводу правових підстав поданого суду позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповіднодо ст.9ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Статтею 31ЖК України передбачено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відсутність ордеру на квартиру, стало підставою для відмови ОСОБА_1 у приватизації житла, втім, остання відкрито та на законних підставах користується вказаною квартирою з 1999р.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав - учасниць Конвенції. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду становить джерело права при розгляді справ вітчизняними судами. Повага до права людини на житло закріплена у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеними чи позбавленим свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав особи на житло (рішення у справі «Пауел та Райнер проти Великобританії»). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська рішення суду від 27.06.2003р. у цивільній справі № 2-3496/2003 в частині визнання за ОСОБА_1 права проживання та права користування квартиро, зокрема, і видачі її родині ордеру, не виконано, отже для позивачки єдиним вірним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом про визнання права проживання та користування квартирою, визнання основним квартиронаймачем, чим вона і скористалася, пред`явивши позов 26.09.2022р., який наразі розглядається судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права на проживання та користування квартирою АДРЕСА_2 та визнання позивачки основним квартиронаймачем цієї квартири, обґрунтовані, отже підлягають задоволенню.

По тексту рішення суд зазначає житлову та загальну площу квартири АДРЕСА_2 відповідно 27,6 кв.м. та 48,3 кв.м., поз.1-6, І, оскільки згідно технічного паспорту від 07.12.2021р. № ДМР 35377 зазначено саме такі дані про цю квартиру (а.с. № 31-32).

Позовні вимоги (п.3та п.4позову),а саме про визнання правана приватизацію квартири без ордерута прозобов`язанняДепартаменту житловогогосподарства Дніпровськоїміської радивчинити певні дії по приватизації квартири АДРЕСА_2 є передчасними (в орган приватизації позивачці наразі слід подати з пакетом документів рішення суду у цивільній справі №201/7052/22 після набрання ним законної сили), отже в їх задоволенні слід відмовити.

Заперечення представника Дніпровської міської ради КонаревоїС.К.,які викладені по текстувідзиву напозов від 06.02.2023р.,суд оцінює критично,оскільки вони викладенібез належноговрахування ухваленого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська рішення суду від27.06.2003р.у цивільнійсправі №№ 2-3496/2003 (а.с.№101-109),яким,окрім іншого,визнано правосім`ї ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язаноЖовтневий РВК м.Дніпропетровська закріпити рішенням виконкому квартиру АДРЕСА_2 )за сім`єю ОСОБА_1 .

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦК України та приймаючи до уваги, що позовні задоволено частково, а також приймаючи до уваги, що в заяві до суду позивачка просила не стягувати з відповідачів на її користь судові витрати по цій справі, суд вважає, що судові витрати у цій справі слід покласти на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 9, 31, 61 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.4 ст. 82, ст.ст. 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст.247, ст.ст.259,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога») про визнання права проживання та права користування квартирою, визнання основним квартиронаймачем, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати з ОСОБА_1 право проживання та право користування квартирою АДРЕСА_2 , поз.1-6, І, житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 48,3 кв.м.

Визнати ОСОБА_1 основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 , поз.1-6, І, житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 48,3 кв.м.

Взадоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога») про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.