ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2022Справа № 910/18017/21

За позовомМіністерства енергетики Українидо1. Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2. Фірми AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп)за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні:відповідача 2:1. Закрите акціонерне товариство Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" 2. AC ENERGY HOLDING L.L.C., LTD (ЕйСі ЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ Ел.Ел.Сі., ЛТД)відповідача 1:3. Кабінет Міністрів Українипровизнання недійсним договору та додаткової угодиСуддя Літвінова М.Є.

Секретар судового засідання Заїка О.В.

Представники учасників справи:

Від позивача:Іжаківський А.О.Від відповідача - 1:Слівінський М.О.Від відповідача - 2:не з`явився Від третьої особи -1:Кур`ян К.І. Від третьої особи -2:не з`явивсяВід третьої особи -3:Пальчик М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство енергетики України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - "Підприємство") та фірми AVIS TRADING LLC (Евіс Трейдінг Груп) (надалі - "Фірма "Евіс") про: визнання недійсним договору №1331 від 24.11.1997, який укладений між Державним підприємством "Рівненська АЕС" та фірмою AVIS TRADING LLC (Евіс Трейдінг Груп); визнання недійсною додаткову угоду №1 від 02.03.1998 до договору №1331 від 24.11.1997, укладену між Відокремленим підрозділом "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та фірмою AVIS TRADING LLC (Евіс Трейдінг Груп).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані правочини укладені із порушенням цивільного законодавства, з метою суперечною інтересам держави та суспільства на вкрай невигідних умовах для підприємства, а тому підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/18017/21; ухвалено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 22.12.2021; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1 - Закрите акціонерне товариство Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват".

29.11.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача - 1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнав в повному обсязі, підтверджував, що оскаржувані правочини мають бути визнані судом недійсними на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, оскільки вони укладені без розумної економічної причини на умовах, явно обтяжливих для Підприємства, порушують баланс інтересів сторін, та з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства - незаконне заволодіння коштами державного підприємства в обхід обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо максимального розміру пені.

20.12.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи - 1 було подано пояснення на позовну заяву та відзив відповідача - 1, за змістом яких проти позову та його визнання відповідачем - 1 заперечував, вказував, зокрема, на те, що п. 4.6 договору №1331 від 24.11.1997 не набрав чинності, а реальний відсоток компенсації за користування товарним кредитом було встановлено п. 2 угоди №1 від 19.05.1998, який не виходить за рамки економічної доцільності.

22.12.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи - 1 було подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за змістом якої вказував на те, що за наслідками укладення 27.03.1998 між фірмою AVIS TRADING LLC (Евіс Трейдінг Груп) та AC ENERGY HOLDING L.L.C., LTD (ЕйСі ЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ Ел.Ел.Сі., ЛТД) угоди про відступлення права вимоги за договором №1331 від 24.11.1997 та додаткову угоду №1 від 02.03.1998 до нього, останнє набуло відповідних прав кредитора за договором №1331 від 24.11.1997, у зв`язку з чим вирішення спору у даній справі може вплинути на його права та обов`язки, а тому просив залучити таку особу до участі у справі в якості третьої особи.

Протокольною ухвалою суду від 22.12.2021 відкладено підготовче засідання на 17.01.2022.

13.01.2022 через відділ діловодства суду представником третьої особи - 1 було подано додаткові пояснення до заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за змістом яких наголошував на тому, що рішення зі справи може вплинути на права або обов`язки AC ENERGY HOLDING L.L.C., LTD (ЕйСі ЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ Ел.Ел.Сі., ЛТД), адже станом на сьогоднішній день у ДП "НАЕК "Енергоатом" залишається непогашеною заборгованість перед останнім за поставку свіжого ядерного палива на суму 2 302 487,85 грн. без урахування компенсації і пені на вказану суму.

17.01.2022 через відділ діловодства суду представником відповідача - 1 було подано пояснення, за змістом якого вказував на те, що посилання третьої особи - 1 відносно не встановлення п. 4.6 договору №1331 від 24.11.1997 розміру відсотків за користування кредитом з огляду на підписання сторонами протоколу розбіжностей до нього є безпідставним, оскільки у цьому протоколі відсутнє визначення яку саме редакцію прийнято сторонами.

Також, представником відповідача -1 було подано заперечення щодо заяви про залучення третьої особи, за змістом якого заперечував проти залучення AC ENERGY HOLDING L.L.C., LTD (ЕйСі ЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ Ел.Ел.Сі., ЛТД) до участі у даній справі.

17.01.2022 через відділ діловодства суду представником позивача було подано додаткові пояснення, за змістом яких вказував на те, що: Міністерство енергетики України є заінтересованою особою щодо оскарження спірних правочинів як центральний орган виконавчої влади, який здійснює керівництво енергетичною галуззю України та несе безпосередню відповідальність за її розвиток, захист і задоволення потреб споживачів, що в даному випадку поставлено під загрозу за наслідками реалізації оскаржуваних правочинів, що не відповідають положенням законодавства України; відсутні підстави для застосування строків позовної давності, оскільки позивач дізнався про породжені оскаржуваними правочинами наслідки виключно з листа ДП "НАЕК "Енергоатом" від 15.09.2021 №01-14418/10-вих.

Протокольною ухвалою суду від 19.01.2022 задоволено клопотання представника третьої особи - 1 та залучено компанію AC ENERGY HOLDING L.L.C., LTD (ЕйСі ЕНЕРДЖІ ХОЛДІНГ Ел.Ел.Сі., ЛТД) (надалі - "ТОВ "Енерджи") до участі у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2; відкладено підготовче засідання до 16.03.2022.

Судове засідання 16.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2022 призначено проведення підготовчого засідання на 08.06.2022.

В подальшому, у зв`язку з надходженням відповідних клопотань учасників справи та неявкою їх представників, підготовче засідання неодноразово відкладалось, зокрема, до 24.10.2022.

21.10.2022 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за змістом якої просив залучити до участі у справі Кабінет Міністрів України, як суб`єкта управління ДП "НАЕК "Енергоатом", який контролює виконання останнім умов оскаржуваних правочинів.

Протокольними ухвалами суду від 24.10.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1 Кабінет Міністрів України; відкладено підготовче засідання на 23.11.2022.

22.11.2022 через відділ діловодства суду представником Кабінету Міністрів України подано письмові пояснення, за змістом яких підтримував заявлені позовні вимоги.

Також, 22.11.2022 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення представника позивача, які за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, у відповідності до якої позивач просив визнати недійсним договір №1331 від 24.11.1997 та додаткову угоду №1 від 02.03.1998 до нього в редакції пунктів 2, 2.1 угоди №1 від 19.05.1998 про проведення розрахунків по оплаті свіжого ядерного палива, яке надійшло НАЕК "Енергоатом" (відокремлений структурний підрозділ "Рівненська АЕС") за контрактом №21-06/1820 від 31.12.1996, укладеної між НАЕК "Енергоатом", відокремленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС", Фірмою "Евіс" та ЗАТ "Укрелектроват".

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2022 відкладено підготовче засідання на 05.12.2022, в якому було прийнято до розгляду письмові пояснення позивача від 22.11.2022, які за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, у зв`язку з чим подальше вирішення спору здійснюється виходячи із визначеного нею предмету.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.12.2022.

05.12.2022 через відділ діловодства суду представником третьої особи - 1 було подано заперечення на письмові пояснення Кабінету Міністрів України, за змістом яких, зокрема, вказував, що договір №1331 від 24.11.1997 був укладений з урахуванням протоколу розбіжностей, не встановлював відсотків за надання товарного кредиту, а тому твердження щодо начебто завищених процентних ставок за користування комерційним кредитом є необґрунтованим та недостовірним.

Також, представником третьої особи - 1 було подано: заперечення на письмові пояснення позивача від 22.11.2022, у відповідності до яких зазначав, що посилання позивача на те, що угода №1 від 19.05.1998 в частині внесення змін до додаткової угоди №1 від 02.03.1998 до договору №1331 від 24.11.1997 стосовно порядку погашення заборгованості Рівненською АЕС та встановлення розміру належних до сплати нею відсотків не відповідає вимогам ст.ст. 41 ,151, 374 Цивільного кодексу УРСР є необґрунтованими та безпідставними, як і інші міркування позивача, викладені в поясненнях; та пояснення щодо неправильного визначення кола відповідачів у справі, згідно якого стверджував, що позивач невірно визначився із колом відповідачів, оскільки співвідповідачем у даній справі повинно бути ТОВ "Енерджи", яке уклавши 27.03.1998 із Фірмою "Евіс" угоду про відступлення права вимоги за договором №1331 та додатковою угодою №1 до нього та виконавши своє грошове зобов`язання в повному обсязі стало кредитором по оспорюваному позивачем договору.

В судове засідання 26.12.2022 з`явилися представники позивача, відповідача - 1, третіх осіб - 1, 3, надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких представники позивача та третьої особи - 3 позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю, представник відповідача - 1 позовні вимоги визнає в повному обсязі, а представник третьої особи - 1 проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити.

З метою належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце її розгляду судом здійснювалося направлення ухвал суду поштою на всі відомі йому адреси учасників суду (в т.ч. нотаріально засвідченого перекладу процесуальних документів на відомі адреси учасників справи, які є нерезидентами), що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач 2 та третя особи - 2 своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача - 2 та третьої особи - 2 про причини неявки їх представників в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

При цьому, суд враховує, що відповідач - 2 правом на подачу відзиву на позов у визначені згідно положень Господарського процесуального кодексу України строки не скористався, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 26.12.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.1996 між Відкритим акціонерним товариством "ТВЕЛ" (продавець) та Рівненською АЕС (покупець) у відповідності з угодою між Урядом Російської Федерації та Урядом України про науково-технічне та економічне співробітництво в області атомної енергетики від 14.01.1993 було укладено Контракт №21-06/1820, в рамках якого встановлена відповідальність та взаємні зобов`язання продавця та покупця відносно поставки, якості при виготовленні та експлуатації продукції, що поставляється, транспортування, фізичного захисту, взаєморозрахунків та відшкодування можливих збитків, якщо такі виникнуть, внаслідок здійснення поставок в Україну ядерного палива для реакторів ВВЕР-440 Рівненської АЕС.

Так, продавець, зокрема зобов`язався поставити покупцю ядерне паливо у відповідності з технічними умовами ТУ 95.598-79 (444.00.000 ТУ), які дозволяють експлуатувати його у складі активних зон реакторів на проектному рівні потужності протягом строку служби.

У відповідності до п.6.4 та п. 6.5 § 6 "Умови розрахунків" укладеного контракту покупець перераховує аванс за поставлену продукцію в розмірі 50 % вартості поставки продукції не пізніше 15 банківських днів до останнього дня кварталу і місяця поставки, частину вартості продукції, яка залишилась, покупець сплачує протягом 30 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі ядерного палива.

Даний Контракт вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2007 та автоматично продовжується на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його зупинення не пізніше, ніж за один рік до закінчення терміну його дії.

24.11.1997 між Державним підприємством "Рівненська АЕС" та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп) було укладено договір №1331, предметом якого передбачено, що Фірма "Евіс" приймає на себе зобов`язання за дорученням підприємства, від його імені та за його рахунок (і/або за свій рахунок з наступною компенсацією) укладати угоди та інші юридичні дії для забезпечення зовнішньоекономічних операцій підприємства, пов`язаних з договірними відносинами на території Російської Федерації, а підприємство наділяє Фірму "Евіс" відповідними повноваженнями, приймає від нього виконане за дорученням та оплачує її послуги.

Відповідно до п. 1.3 Договору №1331 будь-яке доручення, надане Фірмі "Евіс" за цим договором, оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору.

На підставі умов Договору №1331 02.03.1998 між відокремленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС" Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" (правонаступник ДП "Рівненська АЕС") та Фірмою "Евіс" було укладено додаткову угоду №1 до Договору №1331 (надалі - "Додаткова угода №1"), якою ДП "НАЕК "Енергоатом" доручило Фірмі "Евіс", а остання прийняла на себе по графіку 4-го кварталу 1997 року згідно Контракту №21-06/1820 від 31.12.1996 і додаткової угоди №2 від 31.01.1998 до нього.

Згідно із п. 2.2 Додаткової угоди №1 Фірма "Евіс" прийняла обов`язок провести розрахунки згідно графіку платежів, обумовлених у Контракті №21-06/1820 від 31.12.1996 та доповненнях до нього.

Пунктом 3.2 Додаткової угоди №1 встановлено, що Фірма "Евіс" забезпечить оплату постачання на Рівненську АЕС свіжого ядерного палива шляхом фінансування поставки в порядку надання ДП "НАЕК "Енергоатом" товарного кредиту, умови якого викладено в п.п. 3.2.1-3.2.4.

27.03.1998 між Фірмою "Евіс" та ТОВ "Енерджи" була укладена угода про відступлення права вимоги за Договором №1331 та Додатковій угоді №1, згідно якої ТОВ "Енерджи" прийняло на себе право вимоги та стало кредитором за Договором №1331 та Додатковій угоді №1, у зв`язку з чим на ТОВ "Енерджи" було покладено обов`язок проведення розрахунків з поставки свіжого ядерного палива та комплектуючих на суму 14 535 470,50 доларів США за Контрактом №21-06/1820 від 31.12.1996.

Угодою №1 від 19.05.1998 про проведення розрахунків з оплати свіжого ядерного палива, що надійшло до ДП "НАЕК "Енергоатом" (ВП "Рівненська АЕС") за Контрактом №21-06/1820 від 31.12.1996 (надалі - "Угода №1"), укладеною між ДП "НАЕК "Енергоатом", відособленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС", Фірмою "Евіс", ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват", було передбачено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" прийняла зобов`язання розрахуватися з Фірмою "Евіс" за Договором №1331, а в її п. 2 було змінено умови кредитування, визначені п.п. 3.2, 3.2.1-3.2.4 Додаткової угоди №1.

Листом ВАТ "ТВЕЛ" №42-10/3179 від 30.09.1998 ДП "НАЕК "Енергоатом" було повідомлене про те, що на розрахунковий рахунок ВАТ "ТВЕЛ" отримані грошові кошти в сумі 7 267 736,00 доларів США, платником є ТОВ "Енерджи", грошові кошти зараховані в оплату за поставлене паливо Рівненській АЕС.

Листом на адресу ТОВ "Енерджи" №4687/05 від 14.10.1998 ДП "НАЕК "Енергоатом" просило перерахувати грошові кошти в сумі 7 267 734,50 доларів США на рахунок ВАТ "ТВЕЛ" (постачальник по Контракту №21-06/1820 від 31.12.1996) за поставку другої частини свіжого ядерного палива і комплектуючих активної зони (118 касет), що були поставлені на Рівненську АЕС.

23.10.1998 ВАТ "ТВЕЛ" листом №42-10/3455 повідомило ДП "НАЕК "Енергоатом" про те, що на розрахунковий рахунок ВАТ "ТВЕЛ" перераховані грошові кошти в сумі 7 267 734,50 доларів США, платником є ТОВ "Енерджи", грошові кошти зараховані в оплату за поставлене паливо Рівненській АЕС.

Угодою №05/К від 01.11.2001 ТОВ "Енерджи" частково передало, а ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват" прийняло право вимоги заборгованості від ДП "НАЕК "Енергоатом" за Договором №1331 на суму 500 000,00 доларів США, а згідно протоколу №1 від 01.12.2001 до вказаної угоди такі особи погодили, що у відступлені права входить право вимоги: погашення основної суми заборгованості у розмірі 500 000,00 доларів США; оплати суми компенсації, порядок нарахування якої визначений п. 2.1 Угоди №1, за відстрочку погашення заборгованості у розмірі 500 000,00 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 за позовом ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 154 268 280,35 грн. позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ЗАТ СУАП з II "Укрелектроват" 2 562 101,36 грн. основного боргу, 1 207 585,52 грн. курсової різниці при зміні валютних курсів, 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з Договором №1331 і Додаткової угоди №1 та Угоди №1, 1 283 659,85 грн. три проценти річних від простроченої суми, 4 020 411,84 грн. комісійної винагороди згідно з договором доручення №1348А від 02.03.1998 і угодою №1 від 19.05.1998, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Спір у справі стосується законності Договору №1331 та внесених до нього змін згідно Додаткової угоди №1 та Угоди №1.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Суд відзначає, що Договір №1331 та оскаржувані зміни до нього було укладено в 1997-1998 роках, а тому з огляду на природу спірних правовідносин та положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до таких відносин підлягають застосуванню в т.ч. положення Цивільного кодексу УРСР.

В даному випадку як на підставу для визнання оскаржуваних правочинів недійсними позивачем вказується на приписи ст.ст. 48, 49 Цивільного кодексу УРСР з огляду на те, що а) в їх умовах було встановлено проценту ставку за користування комерційним кредитом (до 180%), яка значно перевищувала як облікову ставку НБУ (35%), так і середньозважені процентні ставки за кредитами, виданими банками в той період (до 42%), що суперечить принципам добросовісності та розумності і спрямовано на необґрунтоване заволодіння державними коштами, а відтак, вказує на укладення таких правочинів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; б) їх укладення генеральним директором ДП "Рівненська АЕС" (в послідуючому відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" було здійснено з порушенням наданих йому повноважень, що суперечить приписам ст. 26 Цивільного кодексу УРСР, ст. 8 Закону України "Про підприємництво" та статуту ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідачем - 1 у поданому відзиві на позов не було заперечено таких доводів та в повній мірі визнано заявлені позовні вимоги.

В той же час, третя особа - 1 не погодилася з наведеними доводами позивача та зазначала, що особа, від імені якої було вчинено оскаржувані правочини в повній мірі мала необхідний обсяг повноважень для цього, що підтверджується в тому числі подальшими діями уповноважених осіб ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо їх схвалення, а відносно посилань на завищену процентну ставку зазначала, що: по-перше, Договір №1331 було укладено із протоколом розбіжностей, згідно якого було виключено встановлені в його пункті процентні ставки (до 180%), а визначені в Додатковій угоді №1 ставки (в т.ч. в редакції Угоди №1) не перевищували середньозважених показників, що виключає можливість висновку про їх необґрунтованість.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, за своєю правовою природою укладений між відповідачами Договір №1331 є змішаного типу, що містить в собі елементи правовідносин доручення та кредитування, які виходячи із змісту такого правочину полягали в дорученні Рівненською АЕС Фірмі "Евіс" вчинення від її імені дій, пов`язаних із організацією виконання зовнішньоекономічних операцій на території російської федерації, а у випадку вчинення таких дій за рахунок власних чи залучених Фірмою "Евіс" коштів, то їх покриття здійснюється Рівненською АЕС на умовах кредитування.

При цьому, визначаючи умови відповідного кредитування в положеннях п.п. 4.5, 4.6 Договору №1331 було передбачено, що у випадку виконання зобов`язання за даним договором і додаткових угод до нього з боку Фірма "Евіс" за рахунок власних (або залучених на стороні) засобів, то остання надає Рівненській АЕС товарний кредит на строк до повного погашення заборгованості, яка виникла перед Фірмою "Евіс". Проценти за користування комерційним кредитом розраховуються виходячи із умов - в році 360 днів. Рівненська АЕС виплачує Фірмі "Евіс" проценти за користування комерційним кредитом за наступною ставкою: перші 15 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 75% річних від суми заборгованості; з 16-го календарного дня до 30-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 100% річних від суми заборгованості; з 31-го до 61-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою 130% річних від суми заборгованості; починаючи з 62-го календарного дня з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) за ставкою і до повного погашення заборгованості за ставкою 180% річних від суми заборгованості.

Статтею 151 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Отже, в силу визначених в положеннях Договору №1331 умов кредитування відповідачами було встановлено обов`язок Рівненської АЕС сплачувати проценти за користування комерційним кредитом за ставкою від 75% до 180% річних.

В той же час, на момент укладення Договору №1331 облікова ставка Національного банку України, яка є орієнтиром на ринці залучення та розміщення грошових ресурсів в Україні, становила 35% річних, а згідно статистичної звітності Національного банку України щодо процентних ставок за наданими банками кредитами в 1997 році середньозваженою ставкою було значення у розмірі 49,1% річних.

Тобто, початково відповідачами було визначено закріплені в п. 4.6 Договору загальні умови кредитування, які в декілька разів були дорожчими як за облікову ставку НБУ, так і за середньозважені ставки видачі кредитів банками України в гривні.

В подальшому, в умовах п.п. 3.2, 3.2.1 Додаткової угоди №1 відповідачі передбачили, що виходячи із даної додаткової угоди Фірма "Евіс" забезпечить поставку Рівненські АЕС свіжого ядерного палива шляхом фінансування поставки в порядку надання останній товарного кредиту на умовах, викладених в п.п. 4.5, 4.6 Договору №1331 з урахуванням умов протоколу розбіжностей, у зв`язку з чим встановили, що по факту надання товарного кредиту у вигляді фінансового супроводження поставки свіжого ядерного палива на Рівненську АЕС остання виплатить Фірмі "Евіс" проценти за користування товарним кредитом на наступних умовах: із розрахунку середньої на дату складення договору ставки (по Рівненській АЕС) кредитування, яка становить 60%.

При цьому, у пункті 3.5 Додаткової угоди №1 було визначено, що валюта платежу по даній додатковій угоді - долари США.

В той же час, станом на момент укладення Додаткової угоди №1 (березень 1998 року) облікова ставка Національного банку України становила 41% річних, а середньозваженою ставкою видачі кредитів банками України було значення у розмірі 48,9% річних для кредитів у гривні та 20,2% річних для кредитів в іноземній валюті.

Тобто, вже при визначенні конкретних умов доручення в рамках Договору №1331 (фінансування поставки свіжого ядерного палива по графіку 4-го кварталу 1997 року згідно Контракту №21-06/1820 від 31.12.1996 і додаткової угоди №2 від 31.01.1998 до нього) відповідачами було встановлено плату за користування наданого у зв`язку з цим кредиту у доларах США, що в три рази перевищувала середньозважену ставку видачі кредитів в іноземній валюті банками України в цей період.

Посилання третьої особи - 1 на те, що такі економічно необґрунтовані ставки було виправлено з укладенням Угоди №1 не підтверджується матеріалами справи та фактичними обставинами перебігу спірних правовідносин, а тому судом відхиляються з огляду на наступне.

Так, згідно п.п. 2, 2.1, 2.2 Угоди №1 відповідачами та третьою собою - 1 було визначено, що на зміну п.п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 Додаткової угоди №1 даною угодою передбачається, що Фірма "Евіс" надає ДП "НАЕК "Енергоатом" відстрочку для погашення заборгованості, яка виникла в останнього за наслідками виконання Фірмою "Евіс" доручення Рівненської АЕС. Відстрочка погашення заборгованості надається на таких умовах - за надання відстрочки погашення заборгованості Фірмі "Евіс" виплачується компенсація, розмір якої розраховується наступним чином: за відстрочку на перші 20 календарних днів з моменту спливу строку розрахунку ДП "НАЕК "Енергоатом" перед Фірмою "Евіс" - 1,32% від суми заборгованості; за відстрочку з 21 по 50 календарний день - 4,32%; за відстрочку з 51 по 80 календарний день - 8,32%; з 81 дня і до повного погашення заборгованості (але в загальному строку не більше одного року) - 8,32% від суми заборгованості та пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сума компенсації за надану відстрочку виплачується ДП "НАЕК "Енергоатом" після повного погашення основної суми заборгованості, розмір якої визначається актом виконаних робіт (наданих послуг).

Наведене формулювання ставки плати за відстрочку по оплаті заборгованості створює певну невизначеність у спірних правовідносинах та фактичне введення в оману їх учасників, адже як вбачається взамін визначених в п. 4.6 Договору №1331 та п. 3.2.1 Додаткової угоди №1 процентів річних за користування кредитом було визначено нові ставки процентів, які в цифровому значенні безумовно менші за попередні, а тим більше за середньозважені в банківській системі України на той час, однак, порядок їх обрахунку не містить слова річних, що дає правові підстави для застосування такої ставки за кожен день прострочення.

Тобто, в умовах п. 2.1 Угоди №1 було погоджено ставку плати процентів за користування кредитом у розмірі від 1,32% до 8,32% в день, що складає від 481,8% до 3 036,8% річних, що від 28 до 151 разів перевищувало середньозважену ставку видачі кредитів в іноземній валюті банками України в цей період.

В підтвердження наведеного вказує той факт, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №18/113-53/81 за позовом третьої особи - 1 до відповідача - 1 про стягнення заборгованості за Договором №1331 та Додатковою угодою №1 в частині, набутій третьою особою - 1 від ТОВ "Енерджи" на підставі угоди №05/К від 01.11.2001 (право вимоги основного боргу у розмірі 500 000,00 доларів США, та відповідно процентів за користування кредитом в межах такої суми) було, серед іншого, стягнуто 2 562 101,36 грн. основного боргу (по курсу НБУ на час пред`явлення позову) та 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з Договором №1331, Додаткової угоди №1 від 02.03.1998 та Угоди №1.

При цьому, мотивувальна частина такого рішення не містить повного розрахунку відповідних процентів, однак, враховуючи фактичні обставини перебігу спірних правовідносин вбачається, що вони були обраховані саме виходячи із встановлених в п. 2.1 Угоди ставок у розмірі від 1,32% до 8,32% в день, адже навіть якщо вважати, що такі проценти є річними, а період їх нарахування становить строк від моменту набуття третьою особою - 1 прав вимог по отриманню основного боргу у розмірі 500 000,00 доларів США (01.11.2001) та до заявлення процентів до стягнення (30.08.2010), то за максимальною ставкою у розмірі 8,32% річних відповідна сума процентів за вказаний період становила б 367 333,70 доларів США (2 897 160,89 грн. виходячи із курсу НБУ на момент заявлення до стягнення процентів).

В той же час, якщо взяти період нарахування рік (як визначено максимальний строк нарахування у п. 2.1 Угоди №1) та встановлені ставки у розмірі 1,32%, 4,32%, 8,32% в день і періоди їх нарахування, то виходить близько 13 884 000,00 доларів США (109 503 108,00 грн. згідно курсу НБУ на момент заявлення до стягнення процентів), що максимально і наближено до стягнутої з відповідача - 1 на підставі умов Договору №1331, Додаткової угоди №1 та Угоди №1 суми процентів.

Отже, безумовним є висновок про те, що в п. 2.1 Угоди №1 було встановлено ставки процентів за користування кредитом, які в десятки разів перевищували середньозважену ставку видачі кредитів в іноземній валюті банками України в цей період, в той час як за рахунок попередньо визначеного порядку їх обрахунку та зазвичай прийнятого у відповідних відносинах (у річних, а не за день) третя особа - 1 намагається приховати даний факт, що є ознакою недобросовісної поведінки.

З огляду на викладене є обґрунтованими посилання позивача, визнані відповідачем - 1, про те, що встановлені в п. 4.6 Договору №1331, п. 3.2.1 Додаткової угоди №1 та п.п. 2, 2.1 Угоди №1 процентні ставки за користування наданим Рівненській АЕС комерційним кредитом є надзвичайно завищеними порівняно із звичайними процентними ставками за виданими кредитами (в т.ч. в іноземній валюті), що діяли у банківській системі України у той період, що безумовно не відповідає принципам розумності та доцільності вчинення таких дій, а тим більше ставить під сумнів економічну доцільність та необхідність взяття державним підприємством на себе таких обтяжливих зобов`язань.

В аспекті наведеного слід враховувати, що взяття такого економічно непомірного зобов`язання (кредиту під 3 036,8% річних) було здійснено в той час, як країна перебувала у важкому фінансовому становищі, у зв`язку з чим Президентом України було видано Указ №41/98 від 21.01.1998 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі", згідно якого наказано вжити заходів, направлених на скорочення дефіциту Державного бюджету України та платіжного балансу, суворої економії витрачання бюджетних коштів, запобігання зростанню інфляції і недопущення дальшого спаду життєвого рівня населення, однак, неможливо визнати встановлені в п. 4.6 Договору №1331, п. 3.2.1 Додаткової угоди №1 та п.п. 2, 2.1 Угоди №1 умови такими, що направлені на виконання відповідного доручення, а тим більше на забезпечення суворої економії витрачання бюджетних коштів.

Окрім того, доказів неможливості отримання Рівненською АЕС відповідного кредитування від національних банків у відповідний період матеріали справи не містять, що може вказувати на умисність таких дій - обтяження себе зобов`язаннями по платі за користування залученими коштами у розмірі, що в 46 разів більше суми самих запозичених коштів.

Такі наслідки вчинення оскаржуваних правочинів свідчать про суперечність їх як правовій природі здійснення підприємницької діяльності, так і діяльності в сфері атомної промисловості, головним завданням якої забезпечення електроенергією населення України, в цілому, і як наслідок інтересам держави та суспільства, адже передбачають фактичне заволодіння державними коштами з грубим нехтуванням принципів економічної доцільності, розумності та справедливості і створюють загрозу блокування діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо видобутку електроенергії (як свідчать засоби масової інформації непомірно обраховані та стягнуті проценти зумовили арешти рахунків відповідача - 1, що призвело до неможливості виконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами та власними працівниками, що зумовило в свою чергу страйки).

Окремо слід зазначити, що в даному випадку йде мова про розпорядження посадовими особами державного підприємства по суті державними коштами, в той час як владу в Україні здійснює народ через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5 Конституції України).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, крім дотримання критерію законності, такі особи мають діяти в інтересах Українського народу, добросовісно і розумно.

Наведений обов`язок вбачається із преамбули Конституції України, в якій визначено, що прийняття Конституції України здійснено в т.ч. з метою дбання про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Аналогічна норма закріплена у статті 3 Конституції України, де вказано, що Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Отже, державні органи, в т.ч. через засновані ними на державному майні, яке по своїй суті є власністю Українського народу, підприємства розпоряджаються від імені Українського народу власністю Українського народу з метою забезпечення гідних умов життя людини та відповідають перед людиною за свою діяльність.

Очевидно, що наведене визначення в повній мірі відповідає фідуціарним обов`язкам, які національним законодавством визначені для корпоративного управління.

Тобто, на думку суду, за аналогією має бути поширений принцип фідуцірного критерію представника (державних органів, підприємств та їх посадових осіб) за дії від імені та в інтересах Українського народу.

В аспекті наведеного слід відмітити, що розпорядження державними коштами є розпорядження майном Українського народу.

З огляду на довірчий характер відносин між посадовими особами та власником (Українським народом) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених чинним законодавств чи установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені довірителя, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Головною метою фідуціарних обов`язків в аспекті спірних правовідносин є необхідність забезпечення економічного розвитку Держави (підприємства) з метою сталого функціонування енергетичної системи країни, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків Держави (підприємству).

У постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Таким чином, слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо, адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи вказане питання, суд виходить з презумпції, що така посадова особа (Держава в особі державного підприємства) діяла в найкращих інтересах товариства (Українського народу); її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Суд, не є визнаним експертом у галузі економіки чи фінансів, а тим більше в сфері виробництва ядерної енергії, а тому оцінюючи спірний правочин в частині умов кредитування, однозначно має тлумачити будь-які сумніви щодо ефективності такого правочину на користь правомірності і добросовісності дій осіб, які його вчинили.

Хоча для оцінки обставин у цивільних справах зазвичай застосовується такий стандарт доказування як "баланс вірогідностей", а стандарт "поза розумним сумнівом" більш притаманний кримінальному процесу, проте враховуючи суть даного спору (необхідність надання оцінки ефективності правочину в аспекті вчинення його в інтересах Українського народу), суд вважає, що з огляду на відповідні наслідки має підлягати більш високий стандарт доказування - "поза розумним сумнівом".

Суть такого принципу полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

В даному випадку, обставини укладення та реалізації оскаржуваних правочинів в частині визначення умов кредитування на думку суду виходять за рамки "поза розумним сумнівом" щодо розумності, логічності та раціональності його укладення, адже встановлення за рахунок державних коштів плати користування залученими у приватної особи коштами за ставкою у розмірі 3 036,8% річних (при звичайних ставках у розмірі 20%) є нічим іншим як проявом цинічного та безвідповідального розпорядження коштами Українського народу, які б за своїм цільовим призначенням мали бути направленні на зміцнення галузі виробництва ядерної енергії, яке є складовою належного забезпечення електроенергією населення України.

Відтак, за умовами п. 4.6 Договору №1331, п. 3.2.1 Додаткової угоди №1 та п.п. 2, 2.1 Угоди №1 держава в особі відповідача - 1 де-факто безвідповідально та економічно безглуздо розпорядилася коштами Українського народу на благо приватної особи за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості діяти іншим чином (залучити кошти в банківській системі України чи інших осіб за середньозваженою ставкою).

Такі дії та такі положення наведених правочинів безумовно порушують конституційні права та інтереси Українського народу.

Враховуючи викладене, суд також відзначає, що в аспекті наявності факту порушення державою в особі відповідача - 1 за наслідками неналежного виконання своїх фідуціарних обов`язків в сфері енергетики інтересів Українського народу саме Міністерство енергетики України як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізації державної політики у сфері енергетики, наділений повноваженням на захист охоронюваних прав та законних інтересів Українського народу в межах спірних правовідносин шляхом звернення з даним позовом для припинення таких дій.

Частиною 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Таким чином, викладені в п. 4.6 Договору №1331, п. 3.2.1 Додаткової угоди №1 та п.п. 2, 2.1 Угоди №1 умови правочину кредитування явно свідчать про їх укладення з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, що є правовою підставою для визнання їх недійсними у відповідності до статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Крім того, у відповідності до установчих документів ДП "НАЕК "Енергоатом" головною метою його діяльності є виробництво електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

В той же час, укладення угоди, спрямованої на завдання збитків державі та поставлення під загрозу можливості досягнення мети своєї діяльності, свідчить про явну невідповідність таких дій встановленим цілям діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом", що в силу приписів ст. 50 Цивільного кодексу УРСР може бути самостійною підставою для визнання недійсним зазначених положень (умов кредитування).

Поряд з цим, недійсність таких положень з встановлених судом підстав не вказує на незаконність таких правочинів в цілому та не зумовлює неможливість їх виконання, а тому правові підстави для їх визначення недійсними повністю відсутні.

Відносно доводів позивача про вчинення таких правочинів за відсутності необхідного обсягу повноважень в особи, яка від імені відповідача - 1 їх підписала, то суд відзначає, що зібраними в матеріалах справи документами та обставинами фактичного перебігу спірних правовідносин не підтверджується існування такої підстави для визнання Договору №1331, Додаткової угоди №1 та Угоди №1 недійсними в цілому.

Також, суд відзначає, що існування судових рішень, які набрали законної сили, у справі №18/113-53/81 про стягнення в т.ч. обрахованих на підставі п. 4.6 Договору №1331, п. 3.2.1 Додаткової угоди №1 та п.п. 2, 2.1 Угоди №1 процентів не нівелює встановлених судом підстав для визнання таких положень недійсними, адже в матеріалах справи відсутні докази того, що на вирішення суду в межах зазначеної справи ставилось питання їх законності чи заявлась вимога про визнання їх недійсними, у зв`язку з чим суд в силу закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину не міг діяти іншим чином.

Відносно посилань третьої особи - 1 на те, що у зв`язку із підписанням між відповідачами протоколу розбіжностей до Договору №1331 п. 4.6 останнього не набрав чинності, жодним чином не нівелює висновку про незаконність такого положення, адже такий протокол не містить визначення яку із запропонованих сторонами редакцій вважати затвердженою при реалізації Договору №1331, у зв`язку з чим є необхідність в т.ч. визнання недійсним такого пункту для встановлення правової визначеності у спірних правовідносинах сторін.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання недійсними п. 4.6 Договору №1331, п. 3.2.1 Додаткової угоди №1 та п.п. 2, 2.1 Угоди №1.

Стосовно посилань третьої особи - 1 на пропуск строків позовної давності на звернення з даним позовом до суду слід зазначити, що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак жодна із сторін, якими у відповідності до ст.ст. 41, 45 Господарського процесуального кодексу України є позивач та відповідачі, не заявляли про необхідність її застосування, в той час як третя особа не має статусу сторони спору, а тому не наділена відповідними повноваженнями.

Тому, у суду відсутні правові підстави для застосування в межах даного спору приписів ст.ст. 256-267 Цивільного кодексу України.

Також, відхиляються як необґрунтовані доводи третьої особи - 1 про невірність визначення позивачем кола відповідачів у даній справі з посиланням на відступлення прав вимоги до ТОВ "Енерджи", адже всі оскаржувані правочини було укладено саме між відповідачами, а цільно-правових угод направлених на зміну їх сторін матеріали справи не містять, в той час, як на користь ТОВ "Енерджи" було відступлено виключно права вимоги за окремим зобов`язанням, яке виникло із Договору №1331, у зв`язку із чим його і було залучено до участі у справі в якості третьої особи., адже вирішення даного спору може вплинути на її права і обов`язки відносно відповідачів.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства енергетики України задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 4.6 договору №1331, укладеного 24.11.1997 між Державним підприємством "Рівненська АЕС" та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп).

3. Визнати недійсним пункт 3.2.1 додаткової угоди №1 від 02.03.1998 до договору №1331 від 24.11.1997, укладеної між відокремленим підрозділом "Рівненська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп).

4. Визнати недійсними пункти 2, 2.1 Угоди №1 від 19.05.1998, укладеної між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", відокремленим структурним підрозділом "Рівненська АЕС", фірмою AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп) та Закритим акціонерним товариством Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват".

5. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30; ідентифікаційний код 37552996) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

6. Стягнути з Фірми AVIS TRADING GROUP, LLC (Евіс Трейдінг Груп) (1201 North Market St., Wilmington, DE 19801, USA) на користь Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30; ідентифікаційний код: 37552996) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

7. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.02.2023.

Суддя М.Є.Літвінова