ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1322/22 пров. № А/857/14208/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Шацького національного природного парку на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Плахтій Н.Б. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Шацького національного природного парку до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в :

У січні 2022 року Шацький національний природний парк (далі Шацький НПП, позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі Держекоінспекція, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис №000205 від 17.12.2021.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Шацький НПП подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, несе тягар доказування правомірності свого рішення та мав простувати з посиланням на відповідні докази факт здійснення Шацьким НПП ремонту існуючих споруд та довести факт нового будівництва літніх будиночків із санвузлами, душових кабін, свердловини, 4 вигрібних ями та туалету. Проте, жодних доказів відповідачем надано не було

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного

З матеріалів справи видно, що на підставі погодження Держекоінспекції України від 26.11.2021, розпорядчого документа Держекоінспекції №389 від 02.12.2021 та направлення №565 від 02.12.2021, посадовими особами Держекоінспекції у період з 10.12.2021 по 15.12.2021 було проведено позапланову перевірку Шацького НПП за адресою : Шацький р-н, с.Світязь, вул.Жовтнева, 61.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт №454/12.21 від 15.12.2021, яким встановлено наступні порушення, а саме : п.12 ч.3 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (будівництво об`єктів та споруд (літні будиночки з санвузлами, душові кабіни, свердловина, 4 вигрібні ями, туалети) на землях природно-заповідного фонду без здійснення оцінки впливу на довкілля); статті 89 Водного кодексу України (будівництво вигрібних ям в межах прибережної захисної смуги озера); статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (недодержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської діяльності).

За результатами перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Волинської області було внесено припис №000205 від 17.12.2021, пунктом 1 якого позивача було зобов`язано у строк до 14.02.2022 провести процедуру оцінки впливу на довкілля та привести земельну ділянку, яка розташована в кварталі 35 Мельниківського лісництва, на території рекреаційного пункту «Полісянка», у попередній стан для використання, згідно вимог чинного законодавства.

Вважаючи протиправним оспорюваний припис, Шацький НПП звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки Держекоінспекції порушення в частині будівництва об`єктів та споруд (літні будиночки з санвузлами, душові кабіни, свердловина, 4 вигрібні ями, туалети) на землях природно-заповідного фонду без здійснення оцінки впливу на довкілля, додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської діяльності, будівництва вигрібних ям в межах прибережної захисної смуги озера.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положенням про Держекоінспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі Положення №275) визначено, що Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Підпунктом 2 пункту 4 Положення №275 передбачено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки і відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.3 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом та презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно - правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Згідно ч.1 ст.4 Закону №877, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.6 Закону №877, підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Згідно п.7 ч.6 ст.7 Закону №877-V, посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч.8ст.7 Закону №877-V).

За змістом ч.9 ст.7 Закону №877-V, розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленомузакономпорядку.

З огляду на зміст положень статей 4, 7 Закону №877-V, припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.

Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується з положеннями абз.4 ч.1 ст.6 Закону №877-V, згідно з яким підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту №454/12.21 від 15.12.2021 посадовими особами відповідача було складено припис №000205 від 17.12.2021, пунктом 1 якого позивача було зобов`язано у строк до 14.02.2022 провести процедуру оцінки впливу на довкілля та привести земельну ділянку, яка розташована в кварталі 35 Мельниківського лісництва, на території рекреаційного пункту «Полісянка», у попередній стан для використання, згідно вимог чинного законодавства.

З акту перевірки слідує, що Шацьким госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним підприємством у 2007 році було розроблено паспорт прив`язки малих архітектурних форм (тимчасових рекреаційних споруд) на території рекреаційного пункту «Полісянка» в кварталі 35 Мельниківського лісництва на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування Шацького НПП. Також, ПП «Архітектурна майстерня» у 2010 році було розроблено містобудівне обґрунтування розташування рекреаційного пункту «Полісянка», яке погоджене всіма відповідними службами згідно вимог чинного законодавства.

Для розміщення тимчасових об`єктів на площі 48 кв.м. використано частину земельної ділянки за кадастровим номером 0725755100:04:002:0002, яка перебуває в користуванні Шацького НПП для природоохоронного, рекреаційного та культурно-освітнього призначення відповідно до Державного акту на право користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №036536, виданого від 12.08.2005.

Містобудівним обґрунтуванням розглянуто можливість реконструкції існуючого рекреаційного пункту «Полісянка», який знаходиться в межах прибережної водозахисної смуги озера Пісочне в зоні стаціонарної рекреації Шацького НПП з метою створення кращих умов для тимчасового перебування відпочиваючих на території рекреаційного пункту, з умовою експлуатації об`єктів і споруд не порушуючи режим прибережно-захисної смуги озера, відповідно до вимогстатті 89 Водного кодексу України.

Відповідно до умов та обмежень забудови земельної ділянки, зазначених у Містобудівному обґрунтуванні, реконструкція рекреаційного пункту «Полісянка» полягає у відновленні існуючих рекреаційних споруд шляхом конструктивних змін, а також розміщення пункту видачі інвентарю для відпочинку.

При огляді території рекреаційного пункту виявлено, що 4 тимчасові об`єкти (літні будиночки) облаштовані з санітарними кімнатами, в яких наявні санвузли (душова, умивальники, унітаз). Один будинок експлуатується як побутова кімната для прання та їдальня. Також, на території виявлено будівництво душових кабінок, туалетів, свердловини та 4 вигрібні ями для накопичення побутових стоків. Всі вигрібні ями облаштовано за межами території рекреаційного пункту в межах прибережної захисної смуги озера Пісочне (на відстані 35м, 49м, 75м та 90м від водного плеса).

На схемі використання земельної ділянки (графічна частина Містобудівного обґрунтування) не передбачено будівництво душових кабін, свердловини та 4 вигрібних ям.

Зазначені вище факти будівництва та облаштування споруд, виявлені під час огляду території рекреаційного пункту, свідчать про порушення вимогст.61 Земельного кодексу України, ст.89 Водного кодексу України, ст.20, 21, 64 Закону України «Про природо- заповідний фонд України, п.12 ч.3 ст.3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом встановлення заповідного режиму, організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів, проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання, додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля, запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони, здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання, встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів, проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері, проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно абз.4-7 ст.51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

18.06.2017 набрав чинності Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» №2059-VIII від 23.05.2017 (далі - Закон №2059-VIII), який встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ст.1 Закону №2059-VIII, у ньому вживаються терміни у такому значенні:

1) вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів; […]

3) планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.2 Закону №2059-VIII, оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає : 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава.

Згідно ст.3 Закону №2059, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою цієї статті передбачена заборона розпочинати провадження планової діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планової діяльності.

Згідно п.12 ч.3 ст.3 Закону №2059-VIII, другакатегорія видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає туризм та рекреацію:

лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплекси споруд на площі 5 гектарів і більше;

яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населених пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; оголошення природних територій курортними;

постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше.

Стаття 5 Закону №2059-VIII регулює питання подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, визначення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, а саме : суб`єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових носіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності.

Таким чином, будь-яка планована господарська діяльність на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах підлягає оцінці впливу на довкілля.

Позивач вказує на той факт, що ним не здійснюється планована діяльність, оскільки всі об`єкти, розташовані на території рекреаційного пункту «Полісянка», є діючими та введені в експлуатацію, а відтак відсутні підстави для проведення оцінки впливу на довкілля.

З приводу цього, колегія суддів зазначає, що згідно з критеріями визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1010 від 13.12.2017, оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності та об`єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», зокрема : капітальний ремонт та реконструкція окремих виробничих споруд та інженерних мереж в межах територій та/або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних розмірів та за умови, що в результаті такого капітального ремонту та реконструкції господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення.

Отже, оцінці впливу не підлягає господарська діяльність, яка призводить до втручання в природне середовище шляхом справляння значного впливу на довкілля.

Також, Шацький НПП вказує на те, що зазначені в акті перевірки тимчасові споруди розміщені в рекреаційному пункті «Полісянка» відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у 2007 році Шацьким госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним підприємством розроблений паспорт прив`язки малих архітектурних форм (тимчасових рекреаційних споруд) на території рекреаційного пункту «Полісянка», а в 2010 році розроблено та погоджено містобудівне обґрунтування розташування (реконструкції) рекреаційного пункту «Полісянка». При цьому, розміщення тимчасових споруд здійснювалось на підставі рішення Шацької селищної ради №24/6 від 14.05.2009.

Проте, в матеріалах справи відсутнє вищевказане рішення Шацької селищної ради №24/6 від 14.05.2009.

Натомість, долучено рішення виконавчого комітету Шацької селищної ради №50 від 25.04.2007, яким погоджено Шацькому НПП розташування двох, а не чотирьох тимчасових рекреаційних споруд в межах рекреаційного пункту «Полісянка».

Як встановлено судом, відповідно до плану прив`язки малих архітектурних форм (тимчасових рекреаційних споруд) станом на 2007 рік на території рекреаційного пункту «Полісянка» були наявні 6 існуючих споруд та запроектовані 2 тимчасові рекреаційні споруди, що підтверджується Генеральним планом.

При цьому, згідно з комплексним висновком обстеження території щодо розташування тимчасових рекреаційних споруд із надземних та підземних комунікацій наявна лише лінія електромережі, тобто свердловина та вигрібні ями відсутні.

Розпорядженням Шацької райдержадміністрації №222 від 28.09.2010 Шацькому НПП було надано згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розташування (реконструкції) рекреаційного пункту «Полісянка» на землях постійного користування Шацького НПП в зоні стаціонарної рекреації за межами населеного пункту на території Шацької селищної ради).

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій» №1699-III від 20.04.2000 (чинного на момент прийняття вищевказаного розпорядження, далі -Закон №1699-III), містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об`єкта будівництва), обов`язкові для врахування при відведенніземельноїділянкита/або проектуванні цього об`єкта.

Відповідно до статті 24 Закону №1699-III, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельноїділянки,встановленихзгідноз вимогами цьогоЗакону.

Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органумісцевогосамоврядуванняіззаявою(клопотанням)щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи органмісцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об`єкта.

Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування таархітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цимЗаконом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, містобудівне обґрунтування розташування (реконструкції) рекреаційного пункту «Полісянка» розроблене ПП «Архітектурна майстерня» та погоджене відповідними органами.

При цьому, відповідно до пояснювальної записки, а саме аналізу містобудівної ситуації, яка склалась, та характеристики земельної ділянки водопостачання забезпечується привозною водою у ПЕТ-пляшках, централізована каналізація та очисні споруди відсутні.

За розрахунками щодо умов та обмежень забудови земельної ділянки, порівняльного аналізу намірів забудови централізоване водопостачання та каналізування об`єктів і споруд не передбачалось, водопостачання планувалось забезпечити шляхом використання свердловини водопостачання, а каналізування об`єктів і споруд здійснювати у водонепроникні вигріби з подальшим вивозом рідких побутових відходів в місця утилізації спецорганізаціями по окремих договорах.

Таким чином, станом на 2010 рік на території рекреаційного пункту «Полісянка» були відсутні свердловина та вигрібні ями, будівництво туалетів та душових кабінок містобудівним обґрунтуванням не було передбачено.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що містобудівне обґрунтування було затверджене органом місцевого самоврядування, тобто Шацькою селищною радою, шляхом прийняття відповідного рішення, як це передбаченостаттею 24 Закону №1699-III.

17.02.2011 був прийнятий Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011 (далі - Закон №3038-VI), пунктом 4 розділу V Прикінцевих положень якого передбачено, що проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об`єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/абооформлені до набрання чинності цимЗаконом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом.

Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Проте доказів на підтвердження того, що містобудівне обґрунтування було затверджене відповідно до вимогЗакону №3038-VI, позивач також не надав.

Таким чином, доводи Шацького НПП про те, що зазначені в акті перевірки відповідача споруди розміщені в рекреаційному пункті «Полісянка» відповідно до вимог чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки містобудівне обґрунтування, на підставі якого здійснювалась реконструкція даного рекреаційного пункту, не було належним чином затверджене рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що проводячи реконструкцію об`єктів рекреаційного пункту «Полісянка» шляхом утворення нових видів небезпечних відходів (будівництво вигрібних ям, туалетів, душових кабін тощо), позивач здійснював плановану господарську діяльність, яка згідно вимогЗакону №2059-VIIIпідлягала оцінці впливу на довкілля.

Разом з тим, частиною першою статті 60 Земельного кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно з пунктом «в» частини другоїстатті 60 Земельного кодексу України,прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Статтею 89 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів.

Аналогічні положення містяться устатті 61 Земельного кодексу України.

Як видно з акта перевірки, вигрібні ями позивач облаштував за межами території рекреаційного пункту в межах прибережної захисної смуги озера Пісочне (на відстані 35 м, 49 м, 75 м та 90 м від водного плеса).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення Шацьким НПП вимог статей 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України щодо розміщення з прибережній захисній смузі озера Пісочне 4-х вигрібних ям, які підпадають під обмеження, визначені у пункті 6 частини другої вказаних статей Кодексів (забороняється влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо).

Більше того, скаржник жодним чином вказане порушення не спростовує.

Посилання Шацького НПП на вимоги Державних санітарних норм та правил утримання території населених пунктів, затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України №145 від 17.03.2011, щодо належного облаштування вигрібних ям є необґрунтованим, оскільки дія вказаних Державних санітарних норм та правил поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами.

У даному випадку вигрібні ями розміщені поза межами населеного пункту, в межах прибережної захисної смуги озера Пісочне, а відтак правила статей 61 Земельного кодексу Українитастатті 89 Водного кодексу Українипідлягають обов`язковому виконанню.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оспорюваного припису.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Шацького національного природного парку залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року по справі №140/1322/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук