П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9766/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 лютого 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АБ "Укргазбанк" про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АБ "Укргазбанк", в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про відмову у реєстрації місця проживання;

- зобов`язати Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради зареєструвати місце проживання.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів позивача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 місце його проживання з 16.05.2013 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . З реєстрації вказаного місця проживання позивача знято 10.03.2020 року. З 08.10.2020 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою : АДРЕСА_2 (арк. спр.10).

02.09.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання у власній квартирі з одночасним зняттям із попереднього місця проживання.

В подальшому, відповідачем відмовлено у реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі приписів ст. 12, п. 1, п.п. 1 Закону України "Про надання публічних послуг (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 року (іпотека, арешт нерухомого майна).

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

З 01.12.2021 року набрав чинності Закон України від 05.11.2021 N 1871 -IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", яким змінено процедуру реєстрації місця проживання (перебування) і запроваджено процедуру декларування місця проживання (перебування).

Зокрема, пунктом 1 частини першої статті 12 вказаного Закону передбачено, що орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування).

Крім того, відповідно до п.38 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. N 265, у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.

Судова колегія зауважує, що положення цього Порядку щодо необхідності надання іпотекодержателем згоди на реєстрацію місця проживання є чинними як на момент подання позивачем до АБ «Укргазбанк» заяви про надання дозволу на реєстрацію, так і на момент розгляду цієї справи.

Отже, Законом N 1871-IX та Порядком №265 передбачено отримання згоди іпотекодержателя при реєстрації місця проживання (перебування) і відмову у цьому у випадку відсутності такої згоди.

Як встановлено судовою колегією, між позивачем та ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" 21.02.2013 року укладено Кредитний договір №3/85/2013/року.

Забезпеченням по даному договору відповідно до договору іпотеки виступила трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням зобов`язань по вказаному кредитному договору ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі - фінансовий поручитель) про стягнення заборгованості.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.05.2014 року у справі №686/2037/2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №3/85/2013/ро від 21.02.2013 року, яка станом на 30.12.2013р. складає: заборгованість по кредиту строкова - 271 410,00 гривень, заборгованість по кредиту прострочена - 9 253,96 гривень, заборгованість по процентах прострочена -22 663,81 гривень, а всього: 303 327,77 гривень та 3 033,28 судового збору.

Другим міським відділом ДВС 06.08.2014 р. відкрито виконавче провадження №44322704 по виконанню даного виконавчого листа про стягнення заборгованості на користь АБ «Укргазбанк». Станом на момент розгляду справи заборгованість позивача перед банком не погашена, що не заперечується останнім.

Позивач звертався із заявою до АБ "Укргазбанк" в якій просив дати письмову згоду на реєстрацію за фактичним місцем його проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому із дружиною на праві власності (арк. спр.15).

АБ "Укргазбанк" листом за №124/17294/2022 від 25.08.2022 повідомив ОСОБА_1 , що банк, враховуючи заборгованість за кредитним договором, не може надати дозвіл на реєстрацію за фактичним місцем проживання у нерухомості, яка перебуває в іпотеці, відповідно до актів внутрішнього регулювання банку (арк. спр.16).

Разом з тим, Законом України "Про іпотеку" від 05.06.200 року №898-ІV визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положення ст. 9 Закону №898-ІV передбачають, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону №898-ІV іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які, обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Статтею 9 Закону №898-ІV передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, та має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в користування, хоча об`єкт іпотеки залишається у власності іпотекодавця на весь період дії договору іпотеки.

Згідно вимог статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Таким чином, судова колегія доходить до переконання, що факт надання ПАТ АБ "Укргазбанк" листом №124 17294/2022 від 25.08.2022 року відмови позивачу на реєстрацію в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , згідно Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який був і є чинним на момент розгляду справи судом, зобов`язує застосування відповідачем п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

При цьому, суд першої інстанції доцільно відзначив про відсутність сумніву стосовно права позивача на свободу пересування, вільний вибір місця проживання в Україні та реєстрації місця проживання (перебування) у квартирі, яка йому належить, однак, враховуючи те, що відповідачем не порушувався Закон №898-ІV та Порядок №265 при прийнятті рішення про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), вказана відмова є законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Доводи апелянта щодо невідповідності нормативно-правових актів ряду законів України, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказане питання не є предметом розгляду даної справи.

В даному випадку, колегія суддів перевіряє чи відповідач, як суб`єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв на підставі, в межах та у спосіб визначених чинним законодавством.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.