ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/9158/22 Номер провадження 22-ц/814/2629/23Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів:Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Стороженко С.В.,

прокурора Лисенко Н.М.,

розглянувшив м.Полтавіцивільнусправу за заявою комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» про примусову госпіталізацію особи

за апеляційноюскаргою адвоката Стороженко Світлани Володимирівни в інтересах ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2022 року, прийнятого під головуванням судді Кузіної Ж.В. в м.Полтаві, зі складанням повного тексту 07.12.2022 року,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року до суду надійшла заява Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 .

Вказували, що ОСОБА_2 з 2019 року страждає на шизофренію. Двічі лікувалася в даній лікарні з діагнозом: шизофренія параноїдна форма, параноїдний синдром. Вперше лікувалася примусово, повторна госпіталізація на добровільних засадах. Отримувала медикаментозну терапію антипсихотичними препаратами.

Дана госпіталізація обумовлена погіршенням психічного стану, загострення психічної патології протягом останніх 2-3-х тижнів. 23.11.2022 року ОСОБА_2 самостійно з`явилась до полового будинку м.Лубни, де вдругій половині дня народила здорову дівчинку.

25.11.2022 року оглянута лікарем-психіатром. В бесіді легко дратувалась, продукувала маячні ідеї політематичного та релігійного змісту. До власного стану була вкрай не критична.

Посилаючись на вище вказане, заклад з надання психіатричної допомоги просив примусово госпіталізувати ОСОБА_2 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2022 року заяву задоволено.

Госпіталізувано в примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до закладу для надання психіатричної допомоги.

Зазначено, шо рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду мотивовано необхідністю застосування примусової госпіталізації.

Рішення оскаржила адвокат Стороженко С.В. в інтересах ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про примусову госпіталізацію.

Вважає, що ОСОБА_2 не вчинялися дії, що являють собою суспільну небезпеку. Зазначає, що поведінку усіх породіль можна охарактеризувати збудженою, тим паче в період війни в країні, а бурхлива та емоційна поведінка ОСОБА_2 була спровокована медичними працівниками, які розлучили її з новонародженою донькою та повезли на примусову госпіталізацію до психіатричного закладу.

У відзивіПолтавська окружнапрокуратура посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанції вірновстановлено тавбачається зматеріалів справи,що 25 листопада 2022року о 13год.50хв. ОСОБА_2 за направлення лікаряпсихіатра КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування ЛМР»госпіталізована з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, стадія загострення».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 страждає на шизофренію з 2019 року, двічі лікувалась у КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», отримувала медикаментозну терапію антипсихотичними препаратами. Протягом жовтня-листопада 2022 року її психічний стан погіршився, мало місце загострення психічної патології. 23.11.2022 року самостійно з`явилась до пологового будинку, де народила дівчинку. 25.11.2022 року оглянута лікарем-психіатром, в бесіді легко дратувалася, продукувала маячні ідеї політематичного, релігійного змісту, мали місце підозри на галюцинаторні порушення. До власного стану була вкрай не критична. Медперсоналом пологового будинку характеризувалась як збуджена, відмовлялась виконувати вимоги режиму стаціонару.

Обгрунтовуючи доводи заяви про необхідність госпіталізації до психіатричного стаціонару в примусовому порядку, заклад з надання психіатричної допомоги посилався на те, що пацієнтка являє собою потенційну суспільну небезпеку, зважаючи на наявність тяжкого психічного розладу.

Районний суд, задовольняючи заяву, своє рішення мотивував тим, що психічний розлад ОСОБА_2 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що ОСОБА_2 може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для себе, так і для оточуючих.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу»передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людиниі громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до частини першоїстатті 339 ЦПК Україниза умов, визначенихЗаконом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно із частинами першою, другоюстатті 340 ЦПК Україниу заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладуз надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Частинами першою та другоюстатті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу»визначено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годинз часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладуз надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядається як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Однак згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

По даній справі вбачається, що відносно ОСОБА_2 не було допущено порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, адже достовірно встановлено, що пацієнтка страждає на шизофренію, її психічний розлад при огляді у приймальному відділенні свідчив про агресивність та психічну збудженість, неусвідомлення власної поведінки, дезорієнтацію, наявність галюцинацій та категоричну відмову від добровільного лікування, що становило безпосередню небезпеку безпосередньо для ОСОБА_2 , її дитини та оточуючих.

За конкретних обставин необхідності госпіталізації ОСОБА_2 , представник закладу з надання психіатричної допомоги - ОСОБА_1 , в поясненнях суду апеляційної інстанції категорично заперечив твердження її представника про те, що поведінка пацієнтки була збудженою, як породіллі, вказуючи на те, що хворобливий стан останньої пов`язаний саме з її психічним захворюванням.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що заходи амбулаторного лікування, застосовані до ОСОБА_2 позитивних результатів не дали, внаслідок чого станом на 25.11.2022 року вона перебувала в стадії загострення хвороби, ступінь якої є підставою для примусової її госпіталізації до психіатричної лікарні.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).

Задовольняючи заяву про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу, суд першої інстанції, навів у своєму рішенні, якими доказами та обставинами підтверджується, що стан останньої такий, який дозволяє дійти переконливого висновку, що є підстави для її примусового тримання у психіатричній лікарні, а саме: агресивна поведінка в побуті та з медперсоналом під час пологів, стан психомоторного збудження під час госпіталізації, що свідчить про її реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для неї самої, її дитини та оточуючих.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що 27 січня 2023 року ОСОБА_2 після проведеного лікування та покращення її психічного стану виписана з лікарні.

Адвокат Стороженко С.В. не обізнана із зазначеним фактом та не спілкувалась із своєю клієнткою з 5 грудня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах,ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Стороженко Світлани Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.02.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна