Справа № 635/548/23

Провадження №1-кп/635/76/2023

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі суду смт.Покотилівка в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170020000858 від 13.10.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого стрільця 1 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти, у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Суд вважає доведеним, що 10.05.2022 ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 8 від 11.05.2022 військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого стрільця 1 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому командирові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до ст. ст. 217, 218 Статуту військовослужбовці строкової військової служби звільняються з розташування військової частини командиром роти в установленому командиром військової частини порядку. За дозволом на звільнення військовослужбовець строкової військової служби звертається до свого безпосереднього командира.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Однак, ОСОБА_5 під час проходження військової служби за мобілізацією у вересні 2022 року вирішив стати на злочинний шлях та ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно, тимчасово ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, 18.09.2022 близько 07 год. 00 хв., самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) з особистою зброєю АК-74 № НОМЕР_3 та боєкомплектом, та ухилився від військової служби, не повідомляючи про себе правоохоронним органам та органам військового управління, як про військовослужбовця, який не з`явився у розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

За час відсутності у військовій частині ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 13.12.2022, а саме до затримання слідчим ДБР в порядку ст. 208 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин в умовах воєнного стану особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).

До суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між ОСОБА_5 і прокурором Салтівської окружної прокуратури м.Харкові ОСОБА_3 20 січня 2023 року.

Між ОСОБА_5 , якому було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, і прокурором Салтівської окружної прокуратури м.Харкові ОСОБА_3 досягнута угода про визнання винуватості, яка 20 січня 2023 року підписана сторонами. Цією угодою сторони вважали за можливе при призначенні покарання ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, застосувати ст.69КК України та погодили призначення покарання більш м`яке, ніж передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; на підставі ст.62КК України на заміну покарання у вигляді позбавлення волі триманням в дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Враховуючи те, що між обвинуваченим та прокурором була досягнута угода про визнання винуватості, суд розглядає дане кримінальне провадження відповідно до положень статтей 472-476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та просив призначити ОСОБА_5 узгоджену міру покарання, наслідки укладання угоди йому зрозумілі.

Обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором та призначити узгоджене сторонами покарання.

Крім того, зазначив, що укладання угоди є добровільним, тобто без застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також ОСОБА_5 зазначив, що цілком розуміє свої права та наслідки укладання угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 473 КПК України, які йому були роз`яснені судом в ході судового засідання.

Захисник в підготовчому судовому засіданні також просив затвердити дану угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами покарання, зазначив, що йому відомі наслідки укладення та невиконання даної угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.314КПКУкраїни у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом, встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.

Встановлено, що сторони кримінального провадження уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.

При цьому, судом перевірено, що ОСОБА_5 цілком розуміє роз`яснені йому судом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України,суть обвинуваченнята видпокарання,а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд переконався,що укладенняугоди сторонамиє добровільним,тобто неє наслідкомзастосування насильства,примусу,погроз абонаслідком обіцянокчи дійбудь-якихінших обставин,ніж ті,що передбаченів угоді. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК України судом не встановлено.

Узгоджена сторонамиміра покараннявідповідає загальнимправилам призначеннякримінальних покарань,встановленим Загальноючастиною ККУкраїни:ступеню тяжкостізлочину,який згідностатті 12КК Українивідноситься дотяжких злочинів, конкретним обставинам справи, особі обвинуваченого, який раніше несудимий,неодружений,на облікуу лікарянарколога талікаря психіатране перебуває,а такожвраховуючи обставини,що пом`якшуютьпокарання,- щире каяття обвинуваченого, беззастережне визнання ним своєї вини, активне сприяття у розкритті злочину.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вбачає підстави для призначення узгодженого сторонами покарання відповідно до вимог ст.69ККУкраїни шляхом призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді 2 років позбавлення волі.

Разом з тим, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст.50ККУкраїни є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість замінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк на підставі ч. 1 ст. 62 КК України.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів і на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуальногокодексуУкраїни та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

При цьому суд зазначає наступне.

27 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-IX від 13.12.2022 (далі - Закон № 2839-IX).

Законом № 2839-IX внесені зміни до ст. 69 КК України, якими встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією,кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Частиною другою статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність абоіншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Стаття 69 КК України у попередній редакції передбачала можливість застосування її до засуджених за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

У новій редакції статті 69 КК України заборонено застосовувати її до кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України, вчиненого в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Отже, суд застосовує статтю 69 КК України в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 200, 377 КПК України у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, у зв`язку з цим до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та витрати, пов`язані з залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174,314,368,370,373,374,468, 469, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 січня 2023 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 і прокурором Салтівської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 62 КК України ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки замінити на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 грудня 2022 року.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим, про визнання винуватості може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладання угоди;

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

На підставі частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (частина 7 статті 376 КПК України).

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя ОСОБА_1