ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 140/559/22

адміністративне провадження № К/990/24758/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 140/559/22

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, ухвалене суддею Дмитрук В.В.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Гінди О.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), де просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 09.07.2020 відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 (далі - позовна вимога 1);

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по червень 2020 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») у розмірі 93587,48 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - позовна вимога 2);

1.3. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за липень 2020 року відповідно до абзацу 6 статті 4 Порядку № 1078 у розмірі 970,38 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Постанова № 44);

1.4. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати з 30.01.2020 по 09.07.2020 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (далі - позовна вимога 4);

1.5. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення з 30.01.2020 по 09.01.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (далі - позовна вимога 5);

1.6. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати, а також за грошове забезпечення з 30.01.2020 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 (далі - позовна вимога 6).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022, відмовлено у відкритті провадження у справі № 140/559/22 на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України в частині позовних вимог, а саме про:

1) визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 09.07.2020 відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078;

2) зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по червень 2020 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015) у розмірі 93587,48 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

3) зобов`язазання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за липень 2020 року відповідно до абзацу 6 статті 4 Порядку № 1078 у розмірі 970,38 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

3. Відмовляючи у відкритті провадження в частині зазначених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині вищевказаних позовних вимог вже вирішено судом у іншій справі - № 140/4023/21.

3.1. Суди попередніх інстанцій також враховано, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

3.2. Проаналізувавши предмет та підстави позову у цій справі та справі № 140/4023/21 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки законодавче регулювання спірних правовідносин не змінилося, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили, тому у відкритті провадження у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

4. До Верховного Суду (далі - Суд) 12.09.2022 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , де остання просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі №140/559/22, а справу направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

5. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржниця указує про порушення судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин норм процесуального права, а саме пункту 2 частини першої статті 170 КАС України (суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі).

5.1. За доводами касаційної скарги стверджується, що спір у цій справі не є тотожним спору у справі № 140/4923/21 та не спрямований на виконання судового рішення у ній, як про те зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

5.2. Скаржниця зауважує, що у справі № 140/4023/21 розглядалося питання щодо здійснення нарахування і виплати індексації грошового забезпечення, натомість у справі № 140/559/22 спір полягає у нездійсненні відповідачем перерахунку нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.

5.3. Скаржниця зазначає, що 19.03.2021 на виконання рішення суду відповідачем було здійснено їй виплату заборгованих коштів індексації грошового забезпечення в сумі 4503,21 грн. У подальшому на виконання судових рішень у справі № 140/4023/21 позивачці було здійснено виплату заборгованих коштів індексації грошового забезпечення в сумі 79 122,02 грн. Проте, згідно наданих військовою частиною НОМЕР_1 розрахунків з 01.03.2018 індексація грошового забезпечення позивачці нарахована та становить 0,00 грн, що суперечить положенням пункту 5 Порядку № 1078.

5.4. Саме тому, вважаючи, що відповідач при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання судових рішень у справі № 140/4023/21, здійснив її розрахунок з порушенням вимог Порядку №1078, позивачка звернулася із позовною заявою у цій справі.

6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрито касаційне провадження №К/990/24758/22 за вищевказаною касаційною скаргою.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.01.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Позиція інших учасників справи

8. Від військової частини НОМЕР_1 до Суду 13.10.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач, уважаючи позовні вимоги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - в силі.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зазначає таке.

10. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

11. За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

12. Умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.

13. Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

14. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

15. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

16. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

17. Проаналізувавши підстави та предмет позову та враховуючи склад сторін у цій справі суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що у цьому випадку наявні підстави для відмови у відкритті провадження в частині пред`явлених позивачкою вимог №№ 1, 2, 3, оскільки у цій справі має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 140/4023/21, за наслідком розгляду якого прийнято рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2021, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021.

18. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд виходить з такого.

19. Так, у справі № 140/4023/21 позивачка, після отримання нарахованих та виплачених відповідачем сум індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення, заявляла позовні вимоги, зокрема, про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 09.07.2020 відповідно до вимог абзацу 6 статті 4, пункту 5 Порядку №1078:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням лютого 2008 року, як базового місяця індексації, та з 01.03.2018 по 09.07.2020 відповідно до вимог абзацу 6 статті 4, пункту 5 Порядку №1078;

3) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по червень 2020 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів") у розмірі 93587,48 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплаченої суми;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за липень 2020 року відповідно до абзацу 6 статті 4 Порядку №1078 у розмірі 970,38 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплаченої суми;

20. Під час розгляду справи № 140/4023/21 судами попередніх інстанцій було досліджено питання механізму розрахунку індексації грошового забезпечення та її розміру, а також здійснювалася перевірка правильності нарахованих відповідачем сум індексації грошового забезпечення, зокрема, за період з 01.03.2018 по 09.07.2020.

21. Зі змісту судових рішень у справі № 140/4023/21 слідує, що позов задоволено частково та вирішено: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 09.07.2020 включно із застосуванням базового місяця - березень 2018 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та з 01.03.2018 по 09.07.2020 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року (з урахуванням виплачених сум) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22. Повертаючись до обставин до цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову знову є питання розрахунку (перерахунку) індексації грошового забезпечення, зокрема за період з 01.03.2018 по 09.07.2020 та за липень 2020 року відповідно до вимог абзацу 6 статті 4 та пункту 5 Порядку №1078 (в т.ч. із урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення грошового доходу) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплаченої суми.

23. Серед підстав позову позивачка посилається на порушення відповідачем означених положень Порядків №1078 та № 44 при перерахунку та виплати за спірний період розміру індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 140/4023/21 та уважає, що військову частину НОМЕР_1 необхідно зобов`язати перерахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за спірний період з урахуванням вказаних вище положень Порядків № 1078 та № 44.

24. Проте, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, позовні вимоги №№ 1, 2, 3 в цій частині вже були вирішені судом у справі № 140/4023/21.

25. Водночас Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

26. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

27. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 09.07.2020 відповідно до вимог абзацу 6 статті 4, пункту 5 Порядку №1078, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 140/4023/21.

28. Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

29. У разі незгоди із вирішенням судом позовних вимог у справі № 140/4023/21 позивачка мала право оскаржити судове рішення у цій справі в апеляційному та касаційному порядках. Водночас з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що рішення у справі № 140/4023/21 не було предметом оскарження ОСОБА_1 ані в апеляційному ані в касаційному порядках.

30. Як указує сама позивачка, на виконання рішення суду у справі № 140/4023/21 відповідачем нараховано та виплачено їй індексацію грошового забезпечення у сумі 79122,02 грн.

31. У касаційній скарзі позивачка зазначає, про нетотожність позову у цій справі та справі № 140/4023/21, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються перерахунку нарахованої та виплаченої з порушенням вимог Порядку № 1078 суми індексації грошового забезпечення, який здійснювався відповідачем на виконання судового рішення.

32. Так, скаржниця зазначає, що згідно наданих військовою частиною НОМЕР_1 розрахунків з 01.03.2018 індексація грошового забезпечення позивачці, яка нараховувалася відповідачем на виконання рішення у справі № 140/4023/21 становить 0,00 грн, що суперечить положенням пункту 5 Порядку № 1078. А відтак, на її думку, військова частина невірно нарахувала та виплатила їй суму індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 09.07.2020.

33. Разом з тим всі ці доводи свідчать про незгоду позивачки із виконанням військовою частиною рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі № 140/4023/21, а предмет позову у цій справі фактично спрямований на його виконання.

34. Водночас колегія суддів зауважує, що у разі невиконання судового рішення, позивачка має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, а також процесуальними положеннями КАС України.

35. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

36. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

37. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

38. У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

39. З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

40. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

41. В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

42. Суд зазначає, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

43. Так, положеннями частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у цьому випадку в рамках адміністративної справи №140/4023/21.

44. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

45. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

46. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

47. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.

48. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.

49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

51. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року у справі № 140/559/22 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов