Справа № 504/1794/22

Провадження № 2/504/781/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря - Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Максима Брильова в інтересах держави Україна в особі Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеса, код ЄДРПОУ 08038284, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання знести самочинно побудовану будівлю, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року прокурор звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просить суд зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України, код за ЄДРПОУ 00034022, в особі Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеси, код за ЄДРПОУ 08038284, частиною земельної ділянки, площею 0,0065 га, з загальної площі 3,8 га (військове містечко Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 (один)), на якій розташований об`єкт нерухомого майна (житлової нерухомості), загальною площею 32,7 кв.м., розташований за адресою ( який має адресу): АДРЕСА_2 (один дріб сімдесят один), реєстраційний номер нерухомого майна 2274258051227, шляхом його знесення за власний рахунок ОСОБА_1 .

Позиція прокурора:

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно- експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно експлуатаційний відділ міста Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Одеського (Лиманського, Комінтернівського) району Одеської області, в межі яких входить земельна ділянка, загальною площею 3,8 га (військове містечко Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 (один)), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Чабанського будинку рибалки.

Як стверджує прокурор, вказана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням відноситься до земель оборони, а за формою власності- до державної власності.

Прокурор стверджує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року у справі № 6/63-10-1719, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року, визнано право власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, загалом на двадцять дев`ять об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1540807151227.

22.01.2021 року державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Єрошенком Олександром Борисовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 56258754, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 32,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 2274258051227.

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42019161010000198 від 08.06.2019 року, в тому числі за фактом самовільного будівництва будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці Чабанського будинку рибалки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 197-1, ч.1 ст. 425, ч.3 ст. 426, ч.4 ст. 426-1 КК України.

Як стверджує прокурор, в ході досудового розслідування на підставі листа Управління нормативно- методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель Міністерства оборони України від 11.06.2021 року № 407/895 встановлено, що Міністром оборони України будь- яких дозволів на припинення права постійного користування та здійснення будівництва на земельній ділянці військового містечка Чорноморське -3, - не надавалось.

Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 року рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Єрошенка Олександра Борисовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 56258754 від 22.01.2021 року, -скасовано.

08.02.2022 року згідно відомостей інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості площею 32,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - припинено.

Як стверджує прокурор, в теперішній час ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ міста Одеси, оскільки на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, який побудований ОСОБА_1 .

Рух справи у суді:

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.07.2022 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до ст. 187 ЦПК України суддею з`ясовано, що за адресою реєстрації відповідач відмовилась від отримання судової повістки та документів доданих до неї.

Представники позивачів подали письмові заяви про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.01.2023 року постановлений розгляду справи у заочному порядку за наявними у ній доказами.

Щодо права прокурора на звернення до суду в інтересах держави:

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Одеси прокурор зазначав, що вказані особи знають про порушення інтересів, проте до цього часу, ні Міністерство оборони України, ні КЕВ м. Одеси не вживали жодних самостійних заходів з метою відновлення законності та захисту прав держави.

Крім того, прокурором надано суду копію листа від 07 грудня 2021 року, відповідно до якого прокурор повідомив Міністерство оборони України, КЕВ м. Одеси у порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», про необхідність захисту прав держави та намір подати відповідний позов до суду.

На думку суду прокурор належно обґрунтовав підстави представництва держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси в суді.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (№ 12-194гс19).

Таким чином правомочність прокурора на представництво інтересів держави в суді повністю доведена.

Позиція суду:

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог прокурора, та можливість їх задоволення з наступних правових підстав:

Відповідно до наказу командувача військами Червонопрапорного Одеського військового округу №22 від 12 лютого 1980 року "Про ліквідацію Чабанської рибально-туристської бази ВМТ ОдВОі створення спортивної бази округу" будівлі та споруди Чабанської рибально-туристської бази були передані спортивному клубу армії ОдВО - на баланс квартирно-експлуатаційної частини Чабанського району.

Пунктом 4 зазначеного наказу передбачено, що човникова станція Чабанської рибально-туристської бази збережена за Радою військово-мисливського товариства ОдВО з перейменуванням в будинок рибалки "Чабанка".

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно- експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно експлуатаційний відділ міста Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Одеського (Лиманського, Комінтернівського) району Одеської області, в межі яких входить земельна ділянка, загальною площею 3,8 га (військове містечко Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 (один)), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Сабанського будинку рибалки.

До складу земельної ділянки увійшли земельні ділянки:

Чабанського полігону уздовж узбережжя Чорного моря, площею 21,7274 га; військових містечок «Чорноморське-1», «Чорноморське-3», на яких дислокувалась військова частина НОМЕР_2 .ю площею 13 га; військового містечка «Чорноморське-3», колишнього Одеського інституту сухопутних військ, площею 15 га; військового містечка «Чорноморське-1», розташованого вздовж траси Одеса- Миколаїв, площею 30га; 55 Управління начальника робіт, площею 61 га; 9 спортивного клубу армії, площею 4 га.

Зазначений державний акт зареєстрований у порядку, встановленому законом за № 35, недійсним не визнавався і не був скасований.

Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХІІ"Про майно загальносоюзних громадських організаційколишнього Союзу РСР", тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР"передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.95 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, 7 мисливських господарств, 7 будинків рибалки, туристичної бази. З магазинів, 3 стрілецькі стендів військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Міністерству оборони України було предписано прийняти підприємства, організації та об`єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливські і риболовецькі господарства, будинки мисливця-рибалки, туристичні бази. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Згідно ст.ст. 1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

До військового майна належать будинки, споруди, та інше майно. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "'Про правовий режим майна у Збройних Силах України" з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зістаттею 2 Закону України " Про правовий режим майна у Збройних Силах України"вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимогЗакону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

За приписамистатті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом міністрів України підприємства та організації, визначені за результатами тендеру, після його списання.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також іених майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Міністерство оборони, як орган управління державним майном, згоди на відчуження спірного майна також не надавало, а Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення щодо відчуження спірного майна, тому останнє є майном державної власності.

Верховним Судом України у постанові від 18.11.2003р. по справі №18/235 зазначено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. М3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

На підставі розпорядження начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальника головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України №12р від 25 жовтня 2000 року, наказу начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 31 жовтня 2000 року "Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок" та наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування №86 від 12 грудня 2000 року "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок" у Міністерстві оборони України було проведено, зокрема, інвентаризацію майна товариств військових мисливців та рибалок, розташованого на території Південного оперативного командування.

Зазначене майно поставлено на картковий облік у квартирно-експлуатаційних органах, які уповноважені вести облік нерухомого майна Збройних Сил України.

Проте, Мисливсько-рибальське підприємство «Сокіл» Південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України вказівки щодо складання та підписання актів прийому-передачі майна до квартирно-експлуатаційних органів Міністерства Оборони України не виконало, чим порушило вимоги вищевказаних нормативно-правових актів Верховної Ради та Уряду України.

Згідно наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 12 грудня 2000 року №86 "Про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок" нерухоме майно Чабанського будинку рибалки було прийнято на відповідний картковий облік та закріплено за Чорноморською КЕЧ району (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси).

На підставі рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 87 від 10 листопада 2005 року "Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які перебувають на балансі мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" і розміщені на території Чабанського будинку рибалки" та видачі йому свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, які знаходяться на балансі підприємства, мисливсько-рибальському підприємству "Сокіл" видано свідоцтво на право власності на будівлі та споруди Чабанського будинку рибалки, а саме: адміністративно-готельну будівлю, А, а-а3; будівлю готелю літнього типу, Б,б; будівлю котеджу літнього типу, В, в; будівлю їдальні на 20 місць-обідів, Г; будівлю прохідної, Д,пд.(Д); будинок збірно-щитовий, Е-Е9; будинок збірно-щитовий Ж-Ж8, ж21-ж2111; ж41-ж61, ж71-ж711; будівля бару, 3; підвал,пд.(3); рятувальну станцію, И; вбиральню, К; вбиральню, Л; вбиральню М; душ Н; будівлі для зберігання човнів, о; брукування, I, а 26 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення відповідача-1 Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" південної регіональної організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 87 від 10 листопада 2005 року "Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які перебувають на балансі мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" і розміщені на території Чабанського будинку рибалки", та визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на їдальню за генеральним планом №888 площею 72кв.м.; котедж за генеральним планом №864 96 кв.м.; котедж за генеральним планом №865 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №866 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №867 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №868 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №869 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №870 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №871 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №872 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом №873 площею 12 кв.м.; котедж за генеральним планом № 874 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 875 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 876 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №877 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №878 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №879 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №880 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом № 881 площею 32кв.м.; котедж за генеральним планом №882 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №883 площею 32 кв.м.; котедж за генеральним планом №884 площею 126 кв.м.; котедж за генеральним планом №887 площею 75 кв.м.; сторожеву за генеральним планом №889 площею 20 кв.м.; туалет за генеральним планом №890 площею 6 кв.м.; туалет за генеральним планом №891 площею 3 кв.м.; туалет за генеральним планом №892 площею 3 кв.м.; гараж за генеральним планом №836 площею 18 кв.м. та навіс для човнів за генеральним планом №885 площею 512 кв.м.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2009 року визнано недійсним рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 18.12.2008 року № 436-V «Про прийом до земель запасу Чорноморської селищної ради земельних ділянок державної власності, загальною площею 96,3374 га, на території Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області».

Рішенням суду встановлено, вищевказані земельні ділянки є землями оборони, їх власником є держава, право розпорядження ними належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а Міністр оборони України повноваженнями на припинення права державної власності чи права користування не наділений.

22.01.2021 року державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Єрошенком Олександром Борисовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 56258754, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 32,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 2274258051227.

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42019161010000198 від 08.06.2019 року, в тому числі за фактом самовільного будівництва будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці Чабанського будинку рибалки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 197-1, ч.1 ст. 425, ч.3 ст. 426, ч.4 ст. 426-1 КК України.

Судом встановлено, що на підставі листа Управління нормативно- методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель Міністерства оборони України від 11.06.2021 року № 407/895 встановлено, що Міністром оборони України будь- яких дозволів на припинення права постійного користування та здійснення будівництва на земельній ділянці військового містечка Чорноморське -3, - не надавалось.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 року рішення державного реєстратора Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Єрошенка Олександра Борисовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 56258754 від 22.01.2021 року, -скасовано.

Судом встановлено, що 08.02.2022 року згідно відомостей інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості площею 32,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - припинено.

В теперішній час ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ міста Одеси, оскільки на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, який побудований ОСОБА_1 .

Правилами статей 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі 653/1096/16-ц, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021р. по справі 906/554/18.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020р. у справі №911/1659/19.

Відповідно дост. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зіст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на земельній ділянці, на відшкодування збитків, у випадках, передбачених законом, споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 4, 7статті 376 Цивільного кодексу Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7статті 376 Цивільного кодексу Українизобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:

- істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,

- істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

Житлова нерухомість відповідача побудована на земельній ділянці оборони, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи а томустаття 376 Цивільного кодексу Українине ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4статті 376 ЦК України).

Отже, позовні вимоги суд вважає повністю обгрунтованими, тому вони підлягають задоволенню

За правилом ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь КЕВ міста Одеси підлягає сплаті судовий збір в сумі 2481 грн., оскільки його сплата доведена платіжним дорученням № 150 від 11.07.2022 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.258-260, 334 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Максима Брильова в інтересах держави Україна в особі Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеса, код ЄДРПОУ 08038284, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання знести самочинно побудовану будівлю, - задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України, код за ЄДРПОУ 00034022, в особі Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеси, код за ЄДРПОУ 08038284, частиною земельної ділянки, площею 0,0065 га, з загальної площі 3,8 га (військове містечко Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 (один)), на якій розташований об`єкт нерухомого майна (житлової нерухомості), загальною площею 32,7 кв.м., розташований за адресою ( який має адресу): АДРЕСА_2 (один дріб сімдесят один), реєстраційний номер нерухомого майна 2274258051227, шляхом його знесення за власний рахунок ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеси, код за ЄДРПОУ 08038284, судовий збір в сумі 2481 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.К. Барвенко