ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1895/22

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): не з`явився,

від відповідача 1(за первісним позовом): не з`явився,

від відповідача 2 (за первісним позовом): не з`явився,

від відповідача 3 (за первісним позовом): не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1895/22

за позовом: Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вул. Володимира Мономаха, № 5, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21322127)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» (вул. Адмірала Лазарєва, № 59, оф. 24, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42578230);

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 );

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 )

про стягнення 925 957,11 грн.,

та за зустрічним позовом: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 )

до відповідача: Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вул. Володимира Мономаха, № 5, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21322127);

про визнання договорів поруки припиненими,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

09.08.2022 Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача солідарно 568931,38 грн., що складається з простроченої заборгованості по кредиту 416500,00 грн. та простроченої заборгованості по процентам за період з 14.02.2022 по 24.06.2022 152431,38 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021, а також договорів поруки № 32821/ЮКР/0-П1 та № 32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021.

06.10.2022 Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» звернулось до суду із заявою (вх. № 21953/22) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь прострочену заборгованість за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 станом на 05.10.2022 у розмірі 925957,11 грн, що складається з простроченої заборгованості по кредиту 666400,00 грн та простроченої заборгованості по процентам (нараховані з 14.02.2022 по 24.09.2022) 259557,11 грн.

18.10.2022 за вх.№2865/22 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк», в якому просять суд визнати поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача (Відповідача за зустрічним позовом).

В обґрунтування первісної позовної заяви позивач посилається на укладення 24.11.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк», як кредитором, та ТОВ «Торговий будинок «Артіль», як позичальником, Кредитного договору № 32821ЛОКР/0, відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі 15% річних, в розмірі та порядку, визначених даним договором. Позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти і комісії за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 Кредитного договору встановлений кінцевий термін погашення повної суми кредиту - « 22» листопада 2024 року та графік погашення кредиту починаючи з « 30» липня 2021 року.

Окрім того, позивач зазначає, що в забезпечення зобов`язань за кредитним договором банком укладено Договори поруки, а саме: № 32821/ЮКР/0-П1 від 24.11.2021 з ОСОБА_1 та № 32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 з ОСОБА_2 .

Як зауважує позивач за первісним позовом, рішення про отримання кредитних коштів було прийнято загальними зборами учасників ТОВ «Торговий будинок «Артіль» на підтвердження чого надано копію протоколу загальних зборів учасників № 4 ТОВ «Торговий будинок «Артіль» від 04.10.2021.

Позичальник, за ствердженням позивача, не виконав належним чином зобов`язання по своєчасному та повному поверненню кредиту, оплати процентів за кредитним договором, чим порушив умови пунктів 1.1., 1.2., 6.1., 6.2, 6.4, 9.1. цього договору, у зв`язку з чим прострочена заборгованість позичальника ТОВ «Торговий будинок «Артіль» за Кредитним договором № 32821/ЮКР/О від 24.11.2021 станом на 25.07.2022 становить 568 931,38 грн, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 416 500,00 грн та простроченої заборгованісті по процентам (нараховані з 14.02.2022 по 24.06.2022) - 152 431,38 грн.

Позивача наголошує, що невиконання позичальником умов кредитного договору порушує права позивача, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Додатково позивач за первісним позовом зауважив, що у зв`язку з тим, що позичальник не виконав грошові зобов`язання за кредитним договором № 32821/ЮКР/О від 24.11.2021 у повному обсязі, позивач має право звернутись до суду за захистом свого порушеного права та стягнення в примусовому порядку заборгованості за кредитним договором з поручителів - відповідача-2 та відповідача-3 на підставі договорів поруки.

Щодо звільнення від відповідальності відповідно до закону № 2120-ІХ від 15.03.2022, позивач за первісним позовом зазначив, п. 18, п.19 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України, на які посилаєтсья відповідач-1, не звільняють його від відповідальності щодо сплати відсотків та тіла кредиту, так-як відсоткова ставка по кредитному договору передбачена договором, таким чином, дія статті 625 ЦК України на договорні відносини між позивачем та відповідачем не розповсюджується, а неустойка з відповідача у позові не стягується. Також, позивач звернув увагу, АТ «Акціонерний банк «Радабанк» не застосовував відсоткову ставку за прострочену заборгованість (30-40 %), не підвищуючи її.

Щодо тверджень відповідача-1 стосовно наявності форс-мажорних обставин, позивач зауважив, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Так, військова агресія Російської Федерації проти України, на думку позивача за первісним позовом, може бути визнана форс-мажорною обставиною у разі наявності між нею та неможливістю виконання зобов`язань причинно-наслідкового зв`язку, проте в даному випадку причинно-наслідковий зв`язок відсутній. Позивач звернув увагу на той факт, що Кредитний договір не містить будь-яких, погоджених сторонами, умов щодо настання форс-мажорних обставин, про що також відповідач зазначає у відзиві, а також на той факт, що відповідач не звільняється від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань. Крім того, відповідачем не отримано сертифікату про такі обставини від ТПП України.

Додатково позивач за первісним позовом заперечує проти доводів відповідача-1 щодо зміни строків повернення кредиту, у зв`язку з чим вказав, що відповідно до п. 3.7. кредитного договору, у разі невиконання позичальником зобов`язань по сплаті процентів, комісійних винагород, відповідно до умов цього договору, термін погашення кредиту вважається таким, що настав, в день, вказаний в повідомленні, направленому кредитором позичальнику згідно з п. 7.7. договору та позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісійну винагороду та обчислену кредитором неустойку, а також інші платежі, що вказані у цьому договорі.

Як додає позивач за первісним позовом, 05.07.2022 він, керуючись п.7.2. Кредитного договору, направив на адресу відповідачів вимоги про усунення порушення, в якому вимагав погасити заборгованість протягом 7 днів з дати отримання цієї вимоги сплатити прострочену заборгованість. Отже, кінцевий термін в кредитному договорі, який зазначається в. п.1.2. даного договору (22.11.2024), не змінювався. Позивач, на його переконання, направив вимоги відповідачам щодо погашення заборгованості, маючи на це право та у позові просить стягтути тільки прострочену заборгованість.

Окрім того, за ствердження позивача за первісним позовом, відповідач зазначив у відзиві строк у шість місяців, який зазначається в старій редакції ч. 4 ст. 559 ЦК України та є недіючим, так-як у вищезазначеній статті, строк поруки припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АТ «Акціонерний банк «Радабанк» зазначило, що відповідно до Закону України № 2478 від 03.07.2018 року, який набрав чинності 04.02.2019 року (тобто в редакції, яка була чинна на момент підписання договорів поруки), ч. 4 ст. 559 ЦК України викладена в наступній редакції: «Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років і дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання».

Відповідно до п. 4.2. договорів поруки, недійсність окремих положень договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

Отже, за висновком відповідача за зустрічним позовом, на час підписання договорів поруки підписувалися, діяла редакція Закону України № 2478 від 03.07.2018 року, яка набрала чинності 04.02.2019 року. Беручи до уваги, що договори поруки підписані позивачами за зустрічним позовом 24.11.2021 а позов про стягнення у солідарному порядку заборгованості AT «АБ «Радабанк» до ТОВ «Артіль», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пред`явлений 01.08.2022, трьохрічний строк не закінчений, тобто, порука по договорам поруки не припинена.

2.2. Аргументи Відповідача-1 (ТОВ «Торговий будинок «Артіль»).

ТОВ «Торговий будинок «Артіль», не погоджуючись із заявленими позовними вимоги, зазначив, що, на його думку, звернення до суду із зазначеним позовом є передчасним, умови укладання між сторонами договору щодо внесення змін до строків повернення Кредиту не виконано позивачем, не враховано внесення змін до законодавчих актів, щодо введення в Україні надзвичайного стану.

Так, відповідач-1 зазначає, що відповідно до Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві га перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту, а саме: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими доіопорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259. 362. 559, 681. 728, 786. 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

При цьому, як зауважує відповідач-1, кредитний договір № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 не міститься будь-яких погоджених сторонами умов щодо настання форс-мажорних обставин.

Водночас відповідач-1 вважає, що фактично звернувшись до суду із зазначеним позовом у відповідності до п 7.4. кредитного договору № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 АТ «АБ «Радабанк» змінило термін погашення кредиту, однак звернулося до суду із позовом про повернення його частини.

Відповідач-1 наголошує, що кредитор у супереч п 7.2. кредитного договору № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021, не провів та не ініціював внесення змін до кредитного договору щодо строків повернення кредиту або його частини, нарахування та сплати процентів.

За ствердженням відповідача-1, зобов`язання ТОВ «Торговий будинок Артіль» за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 року на вимогу AT «АБ Радабанк» у відповідності до внесених змін у діючому законодавстві, тобто у тридцятиденний строк після його припинення або скасування дії в Україні воєнного, надзвичайного стану будуть виконані.

ТОВ «ТБ Артіль» зверталося із клопотаннями та листами до AT «АБ Радабанк» щодо врахування при виконані кредитних зобов`язань відсутності введення господарської діяльності ТОВ «ТБ Артіль», у період воєнного стану та внесених змін у діючому законодавстві, щодо виконання зобов`язань після припинення дії воєнного стану. При цьому, ТОВ «АБ Артіль» до 31.01.2022 належним чином виконувала умови спірного договору кредиту.

Окрім того, відповідач-1 наголошує, що з договорів поруки № 32821/ЮКР/0-П1 та № 32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021 вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед банком не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогамст. 252 ЦК України.

Так, відповідач-1 зазначив, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч. ст. 559 ЦК словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чиннсоті поруки розуміється як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної заяви, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредиторм може звернутись з вимого до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, на переконання відповідача-1, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинна бути пред`явлена у судовому порядку в межах строку діїї поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК, або із дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі, якщо кредит має бути повернутий одноразовми платежем).

Таким чином, як вважає відповідач-1, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії договору поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Підсумовуючи, відповідач-1 зауважив, що враховуючи строк звернення до суду АТ «АБ Радабанк», договора поруки є припиненими.

2.3. Аргументи Позивача-1 та Позивача-2 за зустрічним позовом ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

В обгрунтування зустрічних позовних вимог позивачі підтвердили, що 24.11.2021 між AT «АБ» Радабанк» та ТОВ «ТБ» Артіль» було укладено кредитний договір № 32821/ЮКР/0 відповідно до умов якого позичальник зобов`язувався надати кредит у розмірі 3 000 000,00 грн.

Окрім того, 24.11.2021між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та AT «АБ» Радабанк» було укладеного договори поруки № 32821/ЮКР/0-П1 та № 32821/ЮКР/0-П2 у забезпечення вимокання умов кредитного договору.

При цьому, позивачі за зустрічним позовом зазначили, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання та, зважаючи на наведені ними нормами законодавства, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це, на їх думку, означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

З огляду на викладені приписи, за висновком позивачів за зустрічним позовом, порука є строковим зобов`язанням, і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Водночас, позивачі звертають увагу, що останній платіж у виконання умов кредитного договору від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0 ТОВ «ТБ «Артіль» здійснено 31.01.2022.

Також, позивачі за зустрічним позом наголосили, що зазначення у договорі поруки про те, що порука припиняється після повного виконання основного зобов`язання свідчить про те, що сторонами не встановлювався строк дії договору поруки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення частини четвертої статті 559 ЦК України.

У разі направлення письмового повідомлення до боржника з вимогою про повне повернення кредиту банк змінив строк виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, тобто визнав строк повернення кредиту таким, що настав, тобто є підстави вважати договори поруки припиненими.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2022 позовна заява вх.№1967/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вх.№1964/22 від 09.08.2022) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.08.2022 Господарським судом Одеської області було здійснен запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області щодо з`ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача-2 ОСОБА_1 та відповідача-3 ОСОБА_2 .

19.08.2022 від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області надійшла відповідь (вх. № 16824/22) на запит Господарського суду Одеської області від 15.08.2022, з якої вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована з 30.05.2001 за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 по м. Одеса та Одеські області не значиться.

05.09.2022 АТ «Акціонерний банк «Радабанк» надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 18375/22), до якої додано докази відправлення позовної заяви та заяви про усунення недоліків відповідачам, отже із змісту вказаної заяви вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 15.08.2022.

12.09.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1964/22 від 09.08.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1895/22. Справу №916/1895/22 постановлено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "04" жовтня 2022 року об 11:40 год.

13.09.2022 за вх.№ 19492/22 до суду від Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просив провести судове засідання, призначене на 04.10.2022, та наступні судові засідання в режимі відеоконференції за участю представника та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції.

21.09.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вх. №19492/22 від 13.09.2022) та доручено Центральному апеляційному господарському суду проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» у судовому засіданні при розгляді справи №916/1895/22, яке призначене Господарським судом Одеської області на "04" жовтня 2022 року об 11:40 год.

03.10.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання ТОВ «Торговий будинок «Артіль» (вх. № 21504/22), яке не містять КЕП, згідно якого відповідач-1 просив відкласти розгляд справи та надати сторонам час для врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Того ж дня, відповідачем-1 за первісним позовом подано до суду відзив (вх. № 21506/22), який також не містив КЕП, проте вподальшому,04.10.2022, відповідний відзив надійшов до суду поштою, був прийнятий судом до розгляду та разом із доданими до нього документами долучений судом до матеріалів справи.

04.10.2022 у судовому засіданні по справі № 916/1895/22 судом проголошено протокольно перерву до "18" жовтня 2022 року об 11:20 год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідачів за первісним позовом відповідною ухвалою суду від 05.10.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

06.10.2022 за вх.№ 21950/22 до суду від Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просив провести судове засідання, призначене на 18.10.2022, та наступні судові засідання в режимі відеоконференції за участю представника та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції, яке вподальшому було задоволено ухвалою суду від 11.10.2022.

Окрім того, 06.10.2022 АТ «Акціонерний банк «Радабанк» звернулось до суду із заявою (вх. № 21953/22) про збільшення позовних вимог, з якої вабчається, що розмір загальної заборгованості відповідачів станом на 05.10.2022 становить 925957,11 грн., яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

18.10.2022 від позивача на електронну адресу суду надішла заява (вх. № 22956/22), яка містить КЕП, якою позивач просив відкласти розгляд справи на інший час та дату у зв`язку із необхідністю підготовки відповіді на відзив.

Також, ТОВ «Торговий будинок «Артіль» подало до суду клопотання (вх. № 22961/22 від 18.10.2022) про відкладення розгляду справи через велику кількість повітряних тревог та неможливість прибути до судового засідання.

18.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/1895/22 по суті на 08.11.2022 о 12:40 год.

18.10.2022 за вх.№2865/22 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк», в якому просять суд визнати поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

20.10.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх. № 2865/22 від 18.10.2022) залишено без руху та встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.

26.10.2022 за вх.№ 23874/22 до суду від Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просив провести судове засідання, призначене на 08.11.2022, та наступні судові засідання в режимі відеоконференції за участю представника та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції, яке судом було задоволено в повному обсязі відповідною ухвалою суду від 31.10.2022.

31.10.2022 до суду надійшла відповідь АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (вх. № 24312/22) на відзив ТОВ «Торговий будинок «Артіль», яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї документами.

08.11.2022 ТОВ «Торговий будинок «Артіль» на електронну адресу суду подано клопотання (вх. № 25183/22), яке містить КЕП, про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника відповідача-1 у відрядженні у м. Київ.

08.11.2022 з 11 год. 08 хв. до 11 год. 57 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги всі працівники суду та учасники процесу перебували в укриття цивільного захисту адміністративної будівлі та судові засідання, призначені на цей час, не відбулись. При цьому, розгляд справ було продовжено після закінчення повітряної тривоги згідно списку справ, призначених суддею до розгляду на 08.11.2022.

В подальшому, 08.11.2022 з 13:20 год. до 13:50 год. у зв`язку з анонімним повідомленням про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області, всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані на час проведення ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів.

Відтак, 08.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/1895/22 по суті на "22" листопада 2022 року об 11:20 год.

Між тим, 08.11.2022 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№25216/22), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 20.10.2022.

14.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх. № 2865/22 від 18.10.2022) до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» про визнання договорів поруки припиненими та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/1895/22. Постановлено справу № 916/1895/22 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на "22" листопада 2022 року об 11:20 год.

Окрім того, 14.11.2022 за вх.№ 25916/22 до суду від Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просив провести судове засідання, призначене на 22.11.2022 в режимі відеоконференції за участю представника та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції.

21.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (вх. №25916/22 від 14.11.2022) та постановлено доручити Центральному апеляційному господарському суду проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника АТ «Акціонерний банк «Радабанк» у судовому засіданні при розгляді справи №916/1895/22, яке призначене Господарським судом Одеської області на "22" листопада 2022 року об 11:20 год.

22.11.2022 на електронну адресу суду ТОВ «Торговий будинок «Артіль» надіслано клооптання (вх. № 26500/22) про відкладення розгляду справи № 916/1895/22.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2022 у справі № 916/1895/22 на 22.11.2022 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань.

29.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/1895/22 призначено на "06" грудня 2022 року об 11:40 год.

29.11.2022 за вх.№ 26997/22 до суду від Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просив провести судове засідання в режимі відеоконференції за участю представника та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції, яке в подальшому було задоволено судом в повному обсязі ухвалою суду від 01.12.2022.

Того ж дня, АТ «Акціонерний банк «Радабанк» надало до суду відзив (вх. № 26995/22), підписаний КЕП, на зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який судом долучений до матеріалів та прийнятий до розгляду.

06.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/1895/22 на "22" грудня 2022 року об 11:40 год.

14.12.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (вх. № 28334/22) про долучення копії наказу № 131/1-К від 30.09.2022 та копію копії положення про юридичний департамент позивача, які судом були долучені до матеріалів справи.

15.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (вх. №28238/22 від 13.12.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Центральному апеляційному господарському суду проведення відеоконференції у судовому засіданні при розгляді справи №916/1895/22, яке призначене Господарським судом Одеської області на "22" грудня 2022 року об 11:40 год.

22.12.2022 ТОВ «Торговий будинок «Артіль» подано до суду клопотання (вх. № 29259/22), підписане КЕП, про відкладення розгляду справи № 916/1895/22 у зв`язку з перебуванням представника у відрядженні.

22.12.2022 в підготовчому засіданні судом, у зв`язку з вирішенням всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/1895/22 до судового розгляду по суті на 10.01.2023 о 12:20 год. Призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/1895/22 по суті на 24 січня 2023 року о 12:20 год. Відповідачі за первісним позовом про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті повідомлялись відповідною ухвалою суду від 23.12.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

26.12.2022 АТ «Акціонерний банк «Радабанк» звернулось до суду із клопотанням (вх. № 29502/22) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому останній просив провести судове засідання, призначене на 10.01.2023 в режимі відеоконференції за участю представника та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції, яке того ж дня було задоволено судом відповідною ухвалою суду.

10.01.2023 ТОВ «Торговий будинок «Артіль» звернулось до суду із клопотанням (вх. № 762/23), відповідно до якого просив справу розглянути без участі представника відповідача-1 за наявними у справі доказами.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2022 у справі № 916/1895/22 на 10.01.2023 о 12:20 год., не відбулося у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань.

10.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд справи № 916/1895/22 по суті призначено на "24" січня 2023 року о 12:20 год.

16.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області клопотання АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (вх. №1065/23 від 12.01.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено доручити Центральному апеляційному господарському суду проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» у судовому засіданні при розгляді справи №916/1895/22, яке призначене Господарським судом Одеської області на "24" січня 2023 року о 12:20 год.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні, 24.01.2023, повністю підтримав заявлені у первісному позові вимоги з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив іїх задволльнити в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, викладених у відповідному відзиві.

Представник відповідача-1 (за первісним позовом) ТОВ «Торговий будинок «Артіль», про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно шляхом направлення ухвал суду на адресу електронної пошти представника, зазначену ним у клопотаннях, що підтверджується витягом з журналу реєстрації направлення електронної пошти, проте свого представника в судове засідання не направив, надав заяву про розгляд справи бе участі представника, проти задоволення первісних позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним прозовом) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте своїх представників в судові засідання не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїми процесуальними правами на подання відзиву на первісний позов не скористалися, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду направлялись на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначену позивачами за зустрічним позовом в позовній заяві та згідно відповіді від органу реєстрації: АДРЕСА_2 .

Проте до Господарського суду Одеської області надходили повернуті об`єктом поштового зв`язку поштові відправлення з ухвалами Господарського суду Одеської області, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Крім того, вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Богонос проти Росії» від 05.02.2004)

Виходячи з положень статей 42, 120, 196 ГПК України, учасник справи має право брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника) або не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою. Тобто, учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідачів за первісним позовом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачами; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачами.

Отже, суд констатує небажання відповідачів за первісним позовом протягом строку розгляду справи висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачами явки у всі попередні засідання по даній справі.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідачів були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Суд враховує, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів за первісним позовом про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення первісних позовних вимог, натомість відповідач-2 та відповідач-3 за первісним позовом не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачами отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, відсутність у матеріалах справи відомостей щодо електронної пошти, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачами судових повісток (ухвал суду).

Більше того, права відповідачів за первісним позовом, як учасників справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі за первісним позовом про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

При цьому, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідачів за первісним позовом про час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

24.01.2023 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

04.10.2021 загальними зборами учасників ТОВ «Торговий будинок «Артіль» було прийнято рішення про отримання кредитних коштів в АТ «Акціонерний банк «Радабанк», що підтверджується копією Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» № 4 від 04.10.2021.

18.10.2021 ТОВ «Торговий будинок «Артіль» (відповідач-1) звернулося до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (позивач) із клопотанням на отримання кредиту в загальній сумі 3 000 000,00 грн. строком на 36 місяців з процентною ставкою 15%.

24.09.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» (кредитор) та ТОВ «Торговий будинок «Артіль» (позичальник) укладено кредитний договір №32821/ЮКР/0, відповідно до умов п. 1.1. якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів зобов`язується на умовах цього договору, надати позичальнику кредит в сумі 3 000 000,00 грн, зі сплатою процентів у розмірі 15% процентів річних в розмірі та порядку, визначених даним договором. Процентна ставка за даним договором є фіксованою, при цьому при цьому процентна ставка підлягає щорічному перегляду шляхом укладення додаткового договору до цього договору.

Позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти і комісії за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування

Пунктом 1.2. договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється згідно з викладеним графіком. Кінцевий термін погашення повної суми кредиту « 22» листопада 2024 83400,00 грн (повне погашення кредиту). У разі, якщо вказаний кінцевий термін погашення частки кредиту є святковим, вихідним або неробочим (небанківським) днем в Україні, кінцевою датою погашення відповідної частки кредиту вважається перший наступний за ним робочий (банківський) день в Україні.

Відповідно до п. 3.1. договору кредитні кошти призначені на/для купівлі обладнання: високопродуктивний повнокольоровнй мережевий принтер Ricoh Pro™ С9200 з іншими комплектуючими за договором поставки № 29092021/2 від 29.09.2021 укладеним з ТОВ «МЕГАТРЕЙД ІТ» ( код за ЄДРПОУ 36415474).

Видача Кредиту на вищезазначені цілі здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника чи шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами, вказаними в заяві позичальника про видачу кредитних коштів з урахуванням вимог п. 1.1 та п. 1.2 цього договору.

Видача кредиту здійснюється після належного оформлення та підписання сторонами цього договору, договорів забезпечення, передбачених п.2.1. цього договору, договору банківського рахунку, передбаченого п.6.14. цього договору, договорів страхування, передбачених п.6.3.3 цього договору, сплати позичальником платежів, передбачених зазначеними договорами.

Видача кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника про видачу кредитних коштів. Заява про видачу кредитних коштів має містити номер та дату заяви, посилання на цей договір, суму кредитних коштів, рахунок, на який мають бути направлені кредитні кошти.

Заява на отримання кредитних коштів повинна бути підписана уповноваженою особою позичальника та скріплена печаткою позичальника (за наявності).

Датою надання траншу вважається дата перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника чи дата перерахування коштів за реквізитами, вказаними в заяві постачальника про видачу кредитних коштів (п. 3.2 кредитного договору №32821/ЮКР/0 від 24.09.2021).

Датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки кредитора:

- кредиту в розмірі фактичної заборгованості;

- нарахованих/обчислених процентів, комісійних винагород, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту на суму непогашеної заборгованості за кредитом згідно з методом факт/факт (метод «факт/факт» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році) за формулою: Сума процентів за один календарний день = Сума заборгованості по кредиту на кінець цього дня * річна процентна ставка/фактична кількість днів у році * 100%. При розрахунку строку користування кредитом враховується дата надання кредиту і не враховується дата погашення кредиту.

Сплаті підлягають проценти за траншем: першого разу - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом: для кредитів видача яких відбулася у період з 1 по 24 число поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число поточного місяця, для кредитів видача яких відбулася у період з 25 по останню календарну дату поточного місяця - нараховані з дати надання кредиту по 24 число місяця наступного за місяцем у якому таке надання відбулося, у подальшому (крім останнього разу) - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом з кожного 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а у разі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом - нараховані за фактичну кількість днів користування кредитом за період з 25 числа попереднього місяця по дату, що передує даті погашення кредиту включно

Згідно з п. 3.6. договору при порушенні позичальником строку погашення кредиту або його частини відповідно до графіку, встановленого у п. 1.2 цього договору, наступного робочого дня сума заборгованості, що не погашена у встановлений п. 1.2 цього договору строк, вважається простроченою, а на суму простроченої заборгованості нарахування процентів здійснюється з розрахунку:

- 30% процентів річних на суму простроченої заборгованості з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки) до повного погашення простроченої заборгованості або по 30-й день (включно) наявності простроченої заборгованості;

- 40 % процентів річних на суму простроченої заборгованості починаючи з 31-го дня наявності простроченої заборгованості та до повного погашення простроченої заборгованості.

Повним погашення простроченої заборгованості вважається приведення заборгованості за кредитом у відповідність до п. 1.2. цього договору.

При порушенні позивальником зобов`язання по погашенню процентів, комісійних винагород згідно з умовами цього договору, кредиту відповідно до п. 1.2. цього договору, позичальник додатково до суми погашення кредиту, процентів, нарахованих за процентною ставкою, зазначеною в п. 3.6. цього договору, зобов`язаний на вимогу банку, сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 9 цього договору розраховані з першого дня порушення строку погашення кредиту (його частки), процентів, комісій по день, що передує дню усунення вказаного порушення та нести відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунтком 3.7. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов`язань по сплаті процентів, комісійних винагород, відповідно до умов цього договору, термін погашення кредиту вважається таким, що настав, в день, вказаний в повідомленні, направленному кредитором позичальнику згідно з пунктом 7.7. договору, та позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісійну винагороду та обчислену кредитором неустойку, а також інші платежі, що вказані у цьому договорі.

Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за цим договором: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в другу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в третю чергу погашається прострочена заборгованість за кредитом; в четверту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в п`яту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в шосту чергу погашається строкова заборгованість за кредитом; в сьому чергу погашається заборгованість за неустойкою, обчисленою кредитором, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

Належність заборгованості позичальника до строкової (такої, що погашена в передбачений цим договором строк, або строк погашення якої ще не настав) та простроченої (такої, строк погашення якої вже настав, або погашена з порушенням строків, передбачених цим договором) визначається кредитором самостійно на підставі банківського законодавства, якщо інше не встановлено цим договором (п. 3.10 кредитного договору №32821/ЮКР/0 від 24.09.2021).

Відповідно до п. 6.1. договору, позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити погашення одержаного кредиту у повній сумі та сплату нарахованих процентів, комісійних винагород на умовах, передбачених цим договором. В порядку, передбаченому пунктами 1.3., 3.4., 3.5. цього договору, сплачувати проценти та комісії за кредит. Погашати (повертати) в терміни, визначені п.1.2. цього договору заборгованість за кредитом.

Окрім того, позичальник зобов`язався погашати кредит відповідно до графіку погашення, встановленого у п. 1.2. цього договору, тобто повертати банку суму кредиту (його часток), таким чином, щоб фактичний залишок заборгованості за кредитом не перевищував залишкову суму кредиту, встановлену на відповідну дату (п. 6.4. договору).

В свою чергу п. 8.1. кредитного договору встановлено, що позичальник має право звертатися до кредитора з питанням про перенесення термінів (строків) платежів за кредитним договором у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов`язаних з веденням господарської діяльності. Таке звернення повинно бути направлене кредитору в письмовій формі не пізніше ніж за 7 банківських днів до настання терміну (строку) платежу з наданням документів, що об`єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості. Факт звернення до кредитора з питанням про перенесення термінів (строків) платежів за кредитним договором не звільняє позичальника від обов`язку здійснення таких платежів в терміни (строки), що встановлені цим договором. Зміна термінів (строків) здійснення платежів можлива лише на підставі додаткової угоди до цього договору, підписаної обома сторонами.

Зміни та доповнення до цього договору вносяться за домовленістю сторін та оформляються сторонами в письмовій формі як у вигляді одного документа - додаткового договору (угоди) про внесення змін та доповнень до цього договору, так і шляхом обміну листами, якщо інше не передбачено цим договором. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесенні за домовленістю сторін шляхом викладення цього договору в новій редакції. Зміни та доповнення до цього договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. 12.1).

Як визначено пунктами 12.4., 12.5. цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань, відповідно до умов цього договору. Недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

На підставі умов кредитного договору позичальник звернувся до банку із заявою вих. №24 від 26.11.2021 про надання кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн. за кредитним договором №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 та зарахувати його на зазначений рахунок.

Відповідно до поданої заявки 26.11.2021 банк надав позичальнику транш кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 28575 від 26.11.2021.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором між кредитором, позичальником та гр. ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) 24 листопада 2021 року було укладено договір поруки №32821/ЮКР/0-П1.

Відповідно до умов цього договору поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до позичальника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Надання поруки поручителем за позичальника є безумовним та безвідкличним (п.1.1).

В цьому договорі терміни боргові зобов`язання та кредитний договір вживаються у такому значені: «Кредитний договір» - кредитний договір №32821/ЮКР/0 від 24.11.2021, укладений між кредитором та позичальником з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками; «Боргові зобов 'язання» - зобов`язання позичальника перед кредитором щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом (проценти, комісії), штрафних санкцій (пені, штрафи), витрат (судові, поштові, відрядження та інші.) та збитків кредитора (включаючи, але не обмежуючись, неодержані доходи) у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором та інших платежів, якщо такі матимуть місце (п. 1.2 договору поруки №32821/ЮКР/0-П1 від 24.11.2021).

Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що за цим договором порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати позичальником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, валюті, строку і порядку, як встановлено у кредитному договорі. Порукою забезпечені вимоги кредитора щодо: повного повернення кредиту у сумі 3 000 000,00 грн. не пізніше 22 листопада 2024 року відповідно до Графіку платежів, встановленому кредитним договором; сплати процентів за користування кредитними коштами за ставкою 15% річних та за підвищеною ставкою у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором; сплати комісій, встановлених кредитним договором, у т.ч. але не виключно, за видачу кредиту, за обслуговування кредиту, за внесення змін та доповнень до кредитного договору та інше; оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банка України, яка діє на дату нарахування, від суми прострочених до виконання зобов`язань. Порука розповсюджується стосовно пені, нарахованої як на суму кредиту, так і на проценти за користування кредитом; оплати штрафів, витрат та збитків кредитора, що виникають внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, поручителем умов цього договору поруки; сторони погодили, що в разі зміни у бік збільшення розміру кредиту та/або процентів користування кредитними коштами, розмір яких не передбачений умовами кредитного договору, збільшення терміну повернення кредитних коштів, такі зміни потребують погодження поручителя, про що укладається додатковий договір до цього договору чи отримується письмове погодження поручителя. Поручитель здійснює погашення заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту. Послідовність погашення заборгованості визначена кредитним договором.

Відповідно до п.п 2.1.1., 2.1.2. п. 2.1. договору поручитель зобов`язаний у випадку невиконання позичальником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленному кредитором, протягом 7 (семи) днів з дати отримання письмової вимоги кредитора. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування в безготівковій формі або шляхом внесення готівкових коштів на рахунок IBAN: № НОМЕР_3 в АТ «АБ «Радабанк».

У разі невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання повністю або частковою відповідати перед кредитором як солідарний боржник всім майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Згідно п.п.2.3.1, 2.3.2 п. 2.3. договору поруки кредитор має право у випадку невиконання позичальником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, заявити поручителю вимогу про погашення заборгованості. Подання кредитором поручителю вимоги щодо виконання частини боргових зобов`язань не позбавляє кредитора права у будь-який час подати поручителю вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов`язань.

У випадку не виконання поручителем вимогу кредитора у добровільному порядку у строк встановлений у пункті 2.1.1., звернутися за стягненням заборгованості до суду, у т.ч. за рахунок будь-якого майна поручителя.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором та за цим договором Порука припиняється у випадку виконання у повному обсязі боргових зобов`язань за кредитним договором (п. 3.1., 3.2. договору поруки №32821/ЮКР/0-П1 від 24.11.2021).

Відповідно до п. 4.6. догвоору поручитель та позичальник залишаються зобов`язаними перед кредитором до того моменту поки зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані у повному обсязі.

Аналогічні умови містить договір поруки №32821/ЮКР/0-П2 від 24.11.2021, укладений між АТ «Акціонерний банк «Радабанк», ТОВ «Торговий будинок «Артіль» та ОСОБА_2 (поручителем, відповідачем-3).

В договорах поруки міститься відмітка про ознайомлення з їх умовами позичальника, скріплена його підписом та печаткою.

Як свідчать матеріали справи, кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши 26.11.2021 позичальнику транш кредиту в передбаченому цим договором розмірі. Зазначене підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку НОМЕР_4 .

ТОВ «Торговий будинок «Артіль» зверталось до АТ «Акціонерний банк «Радабанк» з листами № 14 від 25.02.2022, № 19 від 27.04.2022 та № 22 від 14.06.2022, де просив позивача за первісним позовом, серед іншого, перенести строки оплати основного боргу та відсотків на період воєнного стану в Україні, не застосовувати штрафні санкції та скасувати виплату відсотків, а також просило розглянути можливість застосування програми «Доступні кредити 5-7-9%». Між тим, належних доказів направлення та відповідно їх отримання банком відповідачем-1 до матеріалів справи не додано.

06.07.2022 АТ «Акціонерний банк «Радабанк» направлено на адресу позичальника ТОВ «Торговий будинок «Артіль» вимогу №2029-1/02-4/2022 про усунення порушення, відповідно до якої позивач вимагав на протязі 7 днів з дати отримання цієї вимоги сплатити прострочену заборгованість по кредитному договору № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 у розмірі 3 019 911,05 грн, в тому числі: поточна заборгованість по кредиту 2 416 900,00 грн; прострочена заборгованість по кредиту 416500,00 грн; поточна заборгованість по процентам (нараховані з 25.06.2022 по 03.07.2022 включно) 10479,67 грн.; прострочена заборгованість по процентам (нараховані з 25.01.2022 по 24.06.2022 включно) 176031,38 грн.

Зазначена вимога була направлена цінним листом з описом вкладення, докази відповідного направлення надані позивачем до матеріалів справи.

У зв`язку з простроченням позичальником сплати кредиту та процентів за кредитним договором банк звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про оплату заборгованості №2035-1/02-4/2022 від 05.07.2022 та до ОСОБА_1 з вимогою про оплату заборгованості №2031-1/02-4/2022 від 05.07.2022, де вимагав відповідної сплати заборгованості протягом 7 днів з дати отримання даних вимог. Відправлення вимог підтверджується описами вкладення, фіскальними чеками та накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Торговий будинок «Артіль» № 28 від 15.07.2022, де у відповідь на вимогу АТ «Акціонерний банк «Радабанк» №2029-1/02-4/2022 від 05.07.2022 відповідач-1 просив зарахувати заставу грошових коштів 500 000,00 грн поручителя ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту з метою зниження поточного фінансового навантаження. Також, відповідач-1 просив не нараховувати виплати за тілом кредиту на період з 01.08.2022 по 31.03.2023, реструктрувати прострочені проценти за кредитом та встановити щомісячний платіж за кредитом в розмірі 20000,00 грн.

Як вбачається платіжного доручення № 96 від 31.01.2022, ТОВ «Торговий будинок «Артіль» було здійснено сплати суми платежу за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 в розмірі 83300,00 грн.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакціїї, чинній наразі та на момент укладення спірних договорів поруки) встановлено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

За змістом п.п.26.1., 26.2., 26.3. ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, 24.11.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» та ТОВ «Торговий будинок «Артіль» було укладено кредитний договір № 32821/ЮКР/0, за яким банк повністю виконав свої зобов`язання та надав відповідачу-1 грошові кошти в загальному розмірі 3 000 000,00 грн.

Зі змісту укладеного позивачем за первісним позовом та відповідачем-1 кредитного договору вбачається, що він підписаний повноважними представниками сторін, при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови договору, а саме - сума кредитних коштів, які надаються позичальнику, строк їх повернення, домовленість про сплату процентів та комісійної винагороди, а також відповідальність за порушення строків погашення кредиту.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, однак позичальник допустив порушення взятих на себе договірних зобов`язань, зокрема прострочив їх виконання.

З аналізу вищезазначених умов кредитного договору вбачається, що позичальник зобов`язаний забезпечити погашення одержаного кредиту, процентів за користування кредитом та можливих штрафних санкцій у відповідності з цим договором, а також погашати (повертати) в терміни, визначені п. 1.2. цього договору заборгованість за кредитом.

Під час розгляду справи суд встановив, що ТОВ «Торговий будинок «Артіль» до цього часу не виконало свого зобов`язання за кредитним договором, а саме не повернуло надані банком у користування кредитні кошти у строки, погоджені сторонами у графіку погашення кредиту, який викладений в кредитному договорі, а також прострочило сплату процентів за користування цих коштів.

Перевіривши розрахунок сум основного боргу, відсотків за користування кредитними коштами та прострочених відсотків, суд встановив, що розрахунок банку є вірним, відповідає умовам кредитного договору, а також підтверджується матеріалами справи.

Між цим, вирішуючи питання щодо правомірності нарахування банком процентів, суд виходить з того, що у спірних відносинах сторонами на власний розсуд передбачено у договорі обов`язок відповідача-1 сплачувати погоджені договором відсотки за користування кредитом та відсотки за користування простроченою частиною кредиту на користь банку, якщо має місце непогашення кредиту.

Відтак, оскільки до умов цього договору відповідач-1 повинен був погашати кредит згідно графіку погашення, судом встановлено прострочення договірних зобов`язань та правомірне нарахування процентів за користування простроченим кредитом під час дії кредитного договору.

Факт видачі грошових коштів у розмірі, що визначений кредитним договором, відповідачем-1 не спростовано, доказів повернення банку грошових коштів, що складаються з суми щомісячних платежів, суду не надано, контрозрахунку нарахувань не здійснено. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач-1 був зобов`язаний слатити чергову частку кредиту за кредитним договором 28.02.2022 та здійснювати загальне погашення кредиту за графіком, встановленим у пункті 1.2 кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого у відповідача-1 станом на 05.10.2022 утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 666400,00 грн. та прострочена заборгованість по процентах за період з 14.02.2022 по 24.09.2022 становить 259557,11 грн.

Несплатою позивачу за первісним позовом отриманих кредитних коштів за вищевказаним договором, а також нарахованих прострочених процентів відповідач-1 порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Щодо посилання відповідача-1 на форс-мажорні обставини і звільнення останнього від відповідальності, то у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, висновки якої враховуються відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи немає доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача-1 за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідачем-1 не надано суду будь-яких доказів, які би підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача (фінансові документи).

Окрім того, наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання.

Суд також зазначає, що посилання відповідача-1 на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач за первісним позовом у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно звернувся до суду за захисту його майнових прав.

На думку суду, воєнний стан на території України не означає, що відповідач-1 не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач-1 не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно з ТОВ «Торговий будинок «Артіль» у випадку порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (з урахуванням змін введених в дію з 04.02.2019).

Оскільки договори поруки укладені 24.11.2021, тобто після змін ст.554 ЦК України, враховуючи відсутність у договорі поруки застереження про неможливість солідарного стягнення, суд доходить висновку про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача за первісним позовом є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручителі заборгованість перед кредитором не сплатили, обставини, наведені позивачем у позовній заяві не спростували.

Відтак, з врахуванням встановлених обставин, а також те, що відповідач-2 та відповідач-3 за первісним позовом, як поручителі поручилися перед банком за виконання відповідачем-1 боргових зобов`язань за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.11.2021 в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акціонерний банк «Радабанк» в частині солідарного стягнення з відповідачів 666400,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 259557,11 грн простроченої заборгованості по процентам підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визання поруки за договором від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими, суд дійшов наступних висновків.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 24.11.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки №32821/ЮКР/0-П1, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ТОВ «Торговий будинок «Артіль», його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.1.2021 в повному обсязі таких зобов`язань як солідарний боржник.

Окрім того, 24.11.2021 між АТ «Акціонерний банк «Радабанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки №32821/ЮКР/0-П2, відповідно до якого остання, як поручитель також зобов`язалась відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ТОВ «Торговий будинок «Артіль», його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 32821/ЮКР/0 від 24.1.2021 в повному обсязі таких зобов`язань як солідарний боржник.

Пунктами 3.1. та 3.2. вказаних договорів поруки передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного його виконання боргових зобов`язань за кредитним договором та даними договорами. При цьому, сторони передбачили, що порука припиняється у випадку виконання у повному обсязі боргових зобов`язань за кредитним договором.

Водночас, у статті 559 ЦК України визначено підстави припинення договору поруки.

Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, умови договорів поруки щодо їх дії до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

До того ж, як вбачається зі змісту частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції закону № 2478-VIII від 03.07.2018) для зобов`язань; виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Отже, суд погоджується з доводами АТ «Акціонерний банк «Радабанк», що на час підписання договорів поруки діяла редакція Закону України № 2478 від 03.07.2018 року, яка набрала чинності 04.02.2019 року.

Також, суд констатує, що позивачі обгрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги, посилаються на ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, яка не була чинною на момент укладення спірних договорів поруки та не є наразі діючою, оскільки у вищезазначеній статті в чинній редакції строк поруки припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом 3 років з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить позов до поручителів.

Беручи до уваги, що договори поруки підписані Позивачами 24.11.2021, а позов про стягнення у солідарному порядку заборгованості AT «Акціонерний банк «Радабанк» до ТОВ «Торговий будинок «Артіль», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлений 01.08.2022, трирічний строк не закінчений, тобто, порука за спірними договорами не є припиненою.

З викладеного вище доводи позивачів за зустрічним позовом щодо застосування шестимісячного строку пред`явлення вимоги кредитора до поручителів, визначеного ст. 559 ЦК України в редакції, не чинній на момент укладення договорів поруки, є необґрунтованими.

Окрім того, у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.

Зазначені позивачами позиції Верховного Суду України не спростовують вищевикладеного.

З всього зазначеного, оскільки позивачами за зустрічним позовом не доведено пропуск відповідачем за зустрічним позовом трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором для звернення із вимогою до поручителів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» про визнання поруки ОСОБА_2 за договором порку від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П2 та поруки ОСОБА_1 за договором поруки від 24.11.2021 № 32821/ЮКР/0-П1 припиненими.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні, оскільки не спростовують висновків, до яких дійшов суд в процесі розгляду цієї справи.

Відповідачі за первісним позовом доказів на спростування викладених позивачем у даному позові обставин суду не подали, а тому, з врахуванням вищевикладеного, оцінівши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову повністю та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо солідарного стягнення покладаються на відповідачів порівну.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову, відносяться за рахунок платників.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» (вул. Адмірала Лазарєва, № 59, оф. 24, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42578230), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вул. Володимира Мономаха, № 5, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21322127) прострочену заборгованість по кредиту в сумі 666 400 (шістсот шістдесят шість тисяч чотириста) грн 00 коп та прострочену заборгованість по процентам в сумі 259 557 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн 11 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Артіль» (вул. Адмірала Лазарєва, № 59, оф. 24, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42578230) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вул. Володимира Мономаха, № 5, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21322127) судовий збір в сумі 4 629 (чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 79 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вул. Володимира Мономаха, № 5, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21322127) судовий збір в сумі 4 629 (чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 79 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» (вул. Володимира Мономаха, № 5, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21322127) судовий збір в сумі 4 629 (чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 79 коп.

6. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

7. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

8. Судові витрати за зустрічним позовом по справі № 916/1895/22 покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 03 лютого 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський