ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р. Справа № 911/2141/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр

про стягнення 203953,74 грн

за участю представників

позивача: Косінова Д.С. - адвокат за довіреністю № 1-3195 від 24.08.2022;

відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 1001вих-22-3742 від 21.10.2022 Акціонерного товариства Укртрансгаз (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр (надалі - відповідач) про стягнення 203953,74 грн, з яких: 142372,48 грн заборгованості за послуги зберігання природного газу, 14662,06 грн пені, 38856,02 грн інфляційних втрат та 8063,18 грн 3% річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань в частині оплати наданих позивачем послуг зі зберігання природного газу, який Товариство з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр передало на зберігання Акціонерному товариству Укртрансгаз на підставі договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1504000406 від 15.04.2015.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Через канцелярію суду 14.11.2022 від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшло клопотання № 1001вих-22-4099 від 10.11.2022 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 15.11.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 05.12.2022.

Ухвалою суду від 05.12.2022 та ухвалою суду від 09.01.2023 було відкладено розгляд справи по суті, у зв`язку з неявкою в судові засідання представника відповідача та з метою надання часу останньому для реалізації процесуальних прав та обов`язків, зокрема, подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 05.12.2022 про відкладення справи була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08800, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Леніна, буд. 48.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві 09.12.2022 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду направлена на адресу, яка внесена до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення ТОВ «Надра Геоцентр» копії ухвали суду.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи неодноразове належне повідомлення про дату та час судового засідання представника відповідача, відсутність будь-яких клопотань, суд не вважає неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 16.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2015 року між ПАТ «Укртрансгаз» (далі - виконавець) та ТОВ «Надра Геоцентр» (далі - замовник) було укладено Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1504000406 (далі Договір), відповідно до умов якого, виконавець позивач зобов`язується протягом строку, визначеного Договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі ПСГ) природний газ (далі газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником відповідачем, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у Договорі, а замовник зобов`язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки (п. 1 договору).

Відповідно до положень п. 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2016, замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас, у таких обсягах: 50000,000 тис. куб. м. обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років (період з 16 квітня 2016 року до дати, яка настане раніше, а саме:15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України); 50000,000 тис. куб. м обсягу газу в ПСГ, на який замовник планує набути право власності в ПСГ сезоні зберігання 2016-2017 років.

У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець сезону зберігання 2015-2016 років, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2016-2017 років, що оформлюється сторонами відповідно до пункту 2.16 договору.

Згідно з абз. 2 п. 2.5 договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2016, закачування газу до ПСГ в сезоні зберігання 2016-2017 років, у тому числі страхового запасу газу, здійснюється в період закачування газу в ПСГ, як правило, з 16 квітня 2016 року по 15 жовтня 2016 року.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6 договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2016, строк зберігання газу замовника в сезоні зберігання газу 2016-2017 років визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України.

Згідно з п. 2.7 договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2016, відбір газу із ПСГ в сезоні зберігання 2016-2017 років здійснюється в період відбору газу, який починається, як правило, з 16 жовтня 2016 року і закінчується датою, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужностей газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України.

Відповідно до п. 2.12 Договору, обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ, у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін до 15-го числа місяця, наступного за звітним. В актах приймання-передачі газу вказується обсяг газу, у тому числі страховий запас газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ.

Згідно з п. 2.15 Договору, у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15 квітня 2015) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні. Замовник і виконавець протягом 10-ти днів з дати укладання договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов`язується оплатити частину вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в поточному сезоні згідно з пунктом 4.3. договору.

Відповідно до п. 2.16 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2016, у випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2015-2016 років (15 квітня 2016 року) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні 2016-2017 років. Замовник і виконавець протягом 10-ти днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов`язується оплатити частини вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в сезоні зберігання 2015-2016 років (відповідно до п. 4.4 договору) та в сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з пунктом 4.7 договору.

Згідно з п. 2.18 договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2016, у випадку, якщо на дату закінчення періоду відбору газу (15 квітня 2017 року), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов`язуються до 15 травня 2017 року скласти акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов`язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років, згідно з пунктом 4.7 договору, та у строк до 15 липня 2017 року укласти з виконавцем договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання 2017-2018 років.

Тариф на закачування 1000 куб. м. газу в ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ 6,58 грн., разом з ПДВ 39,48 грн. Тариф на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу становить 46,20 грн., крім того ПДВ 9,24 грн., разом з ПДВ 55,44 грн. Тариф на відбір 1000 куб. м. газу з ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ 6,58 грн., разом з ПДВ 39,48 грн. (п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору).

Відповідно до положень п. 4.1 Договору, замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу. Вартість послуг із закачування газу в ПСГ та частина вартості послуг з його зберігання визначаються на підставі тарифу на закачування газу, зазначеного в п. 3.1 договору, 50% тарифу на зберігання газу, зазначеного в пункті 3.2 договору, та обсягу закачаного газу в ПСГ, зазначеного в акті приймання-передачі газу за звітний місяць закачування газу (п. 2.12 Договору).

Згідно з положеннями п. 4.3 Договору, замовник зобов`язується протягом 15-ти днів з дати укладення договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника визначаються на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (пункт 2.15 Договору).

Відповідно до положень п. 4.7 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2016, замовник зобов`язується до 20 травня 2017 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу 15 квітня 2017 року, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника в поточному сезоні зберігання визначаються на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (пункт 2.18 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині зберігання (закачування, зберігання, відбору) газу до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором (розділ ІХ договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2016).

Подальше зберігання газу замовника здійснюється виконавцем на договірних засадах на підставі Типового договору зберігання (закачування, відбору природного газу, затвердженого постановою від 30 вересня 2015 року № 2499 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Інші умови Договору залишаються незмінними і обов`язковими до виконання сторонами (п. 11 Додаткової угоди №1).

На виконання умов вказаного Договору, відповідач передав, а позивач прийняв і здійснив закачування до підземного сховища газу в серпні 2016 року природний газ в обсязі 364,508 тис. куб. м., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 31.08.2016 № 326/01-16, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що станом на 22.08.2022 в газосховищах АТ «Укртрансгаз» обліковується 364,508 тис. куб. м. природного газу ТОВ «Надра Геоцентр», згідно довідки про наявність/відсутність природного газу в газосховищах АТ «Укртрансгаз», таким чином вказаний обсяг природного газу фактично знаходиться на зберіганні позивача з 31.08.2016 по теперішній час.

Як вказав позивач та вбачається з матеріалів справи, стягнення заборгованості за надані послуги з закачування та зберігання природного газу в підземному сховищі газу згідно даного Договору та на підставі Акту приймання-передачі природного газу було предметом розгляду справи № 911/579/19 Господарського суду Київської області, в якій позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто заборгованість за надані послуги в розмірі 75015,74 грн за період 31.08.2016 - 31.07.2018, про що 07.06.2019 року винесено відповідне рішення.

Однак зважаючи на те, що природний газ надалі знаходиться на зберіганні позивача, а послуги із зберігання природного газу відповідачем не покриваються, АТ «Укртрансгаз» звернувся з позовом, в якому виклав вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з закачування природного газу та зберігання природного газу в підземному сховищі газу починаючи із 01.08.2018 року в розмірі 142372,48 грн.

Поряд з цим, керуючись умовами Договору та п. 7.5 Типового Договору, позивач просить стягнути 14662,06 грн. пені, 38856,02 грн інфляційних втрат та 8063,18 грн 3% річних.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

АТ «Укртрансгаз» є оператором газосховищ України та здійснює діяльність зі зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі ліцензії НКРЕ на зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, серія АЕ № 194512 від 28 лютого 2013 року.

Відповідно до п.1 глави 2 розділу І Кодексу газосховищ затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2495 оператор газосховищ провадить діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор).

Пунктом 1 глави 4 Розділу І Кодексу газосховищ передбачено, що оператор газосховища надає послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, типова форма якого затверджується Регулятором.

Договір зберігання (закачування, відбору) природного газу укладається у порядку, визначеному розділом 5 цього Кодексу.

На підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу оператор газосховищ надає замовникам такі послуги: річна потужність; індивідуальні послуги на місяць: індивідуальні послуги на добу наперед ( Розділ ІІІ Типового договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 15.04.2015 № 1504000406 є змішаним договором, а саме договором надання послуг та договором зберігання.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно частини 1,2 статті 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною 1 ст. 946 Цивільного кодексу передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як свідчать подані позивачем матеріали, додані до позовної заяви, зокрема, підписаний в двосторонньому порядку Акт № 326/01-16 приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2016 року, ТОВ «Надра Геоцентр» передано природній газ обсягом 364,508 тис.куб.м. до підземного сховища газу.

Таким чином, вказаний обсяг природного газу фактично знаходиться на зберіганні АТ «Укртрансгаз» з 31 серпня 2016 по теперішній час, що також підтверджується Довідкою про наявність природного газу в газосховищах АТ «Укртрансгаз» складеною станом на 22.08.2022 в розмірі 364,508 тис.куб.м.

Відповідно до п.5.1. Типового договору замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в п. 6.4 Типового договору, оплата вартості послуг при замовленні річної потужності та/або індивідуальної послуги на місяць здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі вартості послуг за газовий місяць на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п`ять банківських днів до початку місяця, у якому будуть надаватись послуги.

Виходячи із положень ст. 946 ЦК України, суд приходить до висновку, що оскільки замовник (ТОВ «Надра Геоцентр») після закінчення дії Договору не забрав передану річ - природний газ, то ТОВ «Надра Геоцентр» зобов`язане здійснити оплату послуг із зберігання природного газу за весь фактичний час його зберігання.

Згідно поданих позивачем пояснень з урахуванням здійсненого розрахунку, який наведено в позовній заяві, вартість послуг зі зберігання за період з серпня 2018 по вересень 2022 склала 142 372, 48 грн. Вказаний розрахунок здійснений позивачем у відповідності до п. 6.6 Типового договору з урахуванням постанови НКРЕКП від 18.07.2019 №1480 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 19.06.2018 року № 480».

Таким чином, керуючись наведеними правовими нормами та зважаючи на доведений факт надання позивачем послуг зберігання природного газу, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 142372,48 грн. заборгованості за надані послуги по закачуванню природного газу до підземного сховища газу та його зберіганню.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості з відповідача за надані позивачем послуги зберігання природного газу за період з серпня 2018 по вересень 2022 в розмірі 142 372, 48 грн. В свою чергу, відповідач доказів оплати вказаної заборгованості, а також відзиву на позов та інших документів, які б спростовували вищенаведені обставини суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 142372,48 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

У зв`язку з порушенням споживачем строків виконання грошового зобов`язання з оплати послуг зі зберігання, позивачем заявлені до стягнення 14 662,06 грн пені за загальний період з 07.09.2021 по 07.09.2022 на загальну суму заборгованості, яка виникла за період з 01.08.2018 по 01.09.2022.

Згідно з п. 7.5 Типового договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених Договором, замовник додатково сплачує оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців.

Як зазначено в п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що заявлена до стягнення пеня з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, підлягає застосуванню лише в період Робочого обсягу наданих послуг, що відображається в Розрахунку пені за надані послуги зі зберігання, починаючи з 01.04.2021, оскільки за заявлений позивачем період з 01.08.2018 по 01.03.2021, в який надавались послуги зі зберігання, шестимісячний термін нарахування пені закінчується в строк до 07.09.2021, в той час як вказаний початок нарахування пені за послуги позивачем визначено датою 07.09.2021.

Таким чином, перевіркою виконаних позивачем розрахунків за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» від кожного місяця окремо за загальний період з 01.04.2021 по 01.09.2022 та враховуючи визначені судом періоди нарахування, які не виходять за межі заявлених в позові періодів, встановлено, що розмір пені складає 4827,11 грн.

За таких обставин, нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 14662,06 грн підлягає частковому задоволенню в сумі 4827,11 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку позивача інфляційні втрати складають 38856,02 грн (01.08.2018 по 31.07.2022), 3% річних 8063,18 грн (з 01.08.2018 по 07.09.2022).

Перевіркою розрахунків позивача (за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон») судом установлено, що внаслідок прострочення оплати наданих послуг загальна сума 3% та інфляційних втрат у межах визначених позивачем періодів становить 8059,26 грн та 38446,35 грн відповідно.

Таким чином, заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 8063,18 грн за період з 01.08.2018 по 07.09.2022 підлягають частковому задоволенню в сумі 8059,26 грн; інфляційні втрати, заявлені в розмірі 38856,02 грн за період з 01.08.2018 по 31.07.2022 підлягають задоволенню частково в сумі 38446,35 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 142 372, 48 грн заборгованості за надані послуги зберігання, 4827,11 грн пені, 8059,26 грн 3% річних та 38446,35 грн інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Надра Геоцентр (08800, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Леніна, буд. 48, код ЄДРПОУ 34763705) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 142 372 (сто сорок дві тисячі триста сімдесят дві) грн 48 коп заборгованості за надані послуги зберігання, 4827 (чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн 11 коп. пені, 8059 (вісім тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 26 коп. 3% річних та 38 446 (тридцять вісім тисяч чотириста сорок шість) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 2905 (дві тисячі дев`ятсот п`ять) грн 58 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 06.02.2023 року

Суддя О.В. Щоткін