ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3393/22 пров. № А/857/15907/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м.Тернопіль) у справі №500/3393/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

26.09.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області від 12.05.2022 №1772-1844/71-02/8-1900/22 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно чинного законодавства на посаді фельдшера фахового коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка; зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню,відповідно до пункту 7-1розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(Закон №1058-IV).

Позов обґрунтовує тим, що позивач з 22.01.2018 працює на посаді фельдшера в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім.Тараса Шевченка (у структурному підрозділі - фаховому коледжі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка), досяг пенсійного віку, атому має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню та передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. На заяву щодо виплати грошової допомоги, відповідач листом від 12.05.2022 відмовив позивачу у виплаті такої, оскільки навчальний заклад, у якому працює позивач, не віднесено до вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах, лікарі та середній медичних персонал яких, мають право на цю грошову допомогу, і які визначені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909(із змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року №1436) (Перелік). Позивач не погоджується з такою відмовою ГУ ПФУ в Тернопільській області, бо вважає, що фаховий коледж, у якому він працює, відповідно доЗакону України «Про освіту»відноситься до навчальних закладів, які здійснюють підготовку спеціалістів за спеціальностями, які акредитовані за І-ІІ рівнями акредитації. А відтак, має право на призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, та передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 12.05.2022 №1772-1844/71-02/8-1900/22, у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню,відповідно до пункту 7-1розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що з 15.01.2022 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. 22.04.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою щодо виплати грошової допомоги, на яку надана відповідь листом від 12.05.2022 №1772-1844/71-02/8-1900/22 про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV потрібно на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах. Перелік цих закладів та установ є вичерпним і застосовується тільки для осіб, які працюють в цих закладах і на зазначених посадах. Розділом 1 «Освіта» Переліку передбачено, що право на таку пенсію мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах. Згідно з записами трудової книжки позивач на момент виходу на пенсіюпрацював на посаді фельдшера у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка. Проте на час звернення із заявою про призначення і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій не надав підтверджуючих документів щодо акредитації цього навчального закладу, а тому у ГУ ПФУ в Тернопільській області не було підстав для призначення такої грошової допомоги.

У відповідності до частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства України(КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує з 15.01.2022 пенсію за віком відповідно доЗакону №1058-IV.

09.03.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV

Листом від 12.05.2022 №1772-1844/71-02/8-1900/22 ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило позивачу у виплаті вищезгаданої грошової допомоги у зв`язкуз тим, що ним не надано підтверджуючих документів щодо акредитації навчального закладу, в якому працює позивач, а саме Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка (структурний підрозділфаховий коледж)

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зіст.46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з підпунктом «е»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до пункту 7-1 розділуXVПрикінцевих положень Закону №1058-IVособам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно доЗакону України №1058-IVбудь-якого іншого виду пенсії.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191(Порядок №1191).

Пунктом 2 Порядку №1191, зокрема, встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Розділом 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909(з урахуванням пояснень, наведених у примітці 1-1) передбачено, що право на таку пенсію мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах.

З відмови відповідача у виплаті грошової допомоги позивачу вбачається, що спірним питання є чи відноситься навчальний заклад, у якому працював позивач на час виходу на пенсію до вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічного навчального закладу. Інші умови (наявність необхідного стажу) дотримані.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, такий на час призначення пенсії складає 44 роки 4 місяці 4 дні, з яких вся трудова діяльність (крім періоду з 06.07.1985 по 26.08.1986) - це робота на посадах у закладах охорони здоров`я, посадах, що включені до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, про що вказує сам же відповідач у розрахунку страхового стажу у графі «особливості трудової діяльності». Незважаючи на це, апелянт заперечує право позивача на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 з22.01.2018 прийнятий на посаду фельдшера у Кременецьку обласну гуманітарно-педагогічну академію ім.Тараса Шевченка(запис 15). Відповідно до довідки т.в.о.ректора Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка від 08.07.2022 №02-34-95, ОСОБА_1 згідно штатного розпису від 17.01.2022, затвердженого начальником управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації, працює на посаді фельдшера структурного підрозділу - Фахового коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положення про Фаховий коледж Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка, затвердженого вченою радою Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка 24.03.2021, Фаховий коледж Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка є структурним підрозділом закладу вищої освіти, який здійснює підготовку здобувачів фахової передвищої освіти. Основним видом діяльності Фахового коледжу є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти. Фаховий коледж відповідно до ліцензій забезпечує здобуття профільної середньої освіти професійного спрямування та фахової передвищої освіти. Здобуття фахової освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту. У перехідний період (до закінчення терміну навчання студентів, які вступили до 31 грудня 2019 року) Фаховий коледж провадить освітню діяльність щодо підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст. Освітня діяльність Фахового коледжу ґрунтується наКонституції України,законах України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про вищу освіту»та інших нормативно-правових актах.

Відповідно достатті 10 Закону України «Про освіту» №2145-VІІІ від 05.09.2017(чинного з 28.09.2017)складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта. Чинна редакціяЗакону України «Про освіту»не передбачає акредитацію навчальних закладів, а встановлює акредитацію освітньої програми тавизначає ліцензування освітньої діяльності.

Разом з тим, умови пенсійного забезпечення на даний час ще прив`язані до професій та посад у навчальних закладах з визначенням рівнів акредитації.

Відповідно достатті 28 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII(чинного з 06.09.2014) вУкраїні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність; 2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов`язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність; 3) коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.

Стаття 31 Закону України «Про фахову передвищу освіту» №2745-VІІІ від 06.06.2019(чинного з 09.08.2019) визначає типи закладів фахової передвищої освіти, серед яких фаховий коледж.Фаховий коледжце заклад фахової передвищої освіти або структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям фахової передвищої освіти, може проводити дослідницьку та/або творчу мистецьку, та/або спортивну діяльність, забезпечувати поєднання теоретичного навчання з навчанням на робочих місцях. Фаховий коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої освіти професійного та академічного спрямування, професійної (професійно-технічної) та/або початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти, та/або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Фаховий коледж, який здійснює освітню діяльність у системі фахової спеціалізованої передвищої освіти, має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття базової загальної середньої освіти, якщо наскрізна освітньо-професійна програма передбачає підготовку фахового молодшого бакалавра на основі початкової загальної середньої освіти (пункт 1 частини першої статті 31 Закону).

Згідно зстаттею 1 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 №2984-ІІІ(чинного до 06.09.2014), вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповіднодозаконодавствапроосвіту, реалізує відповіднодо наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями,забезпечує навчання, виховання тапрофесійнупідготовкуосібвідповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; рівень акредитації - рівень спроможностівищогонавчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Стаття 24 цього Законувизначала рівні акредитації вищих навчальних закладів. Так, встановлювалися такірівніакредитаціївищихнавчальних закладів: вищий навчальнийзакладпершогорівняакредитації - вищий навчальний заклад,у якому здійснюєтьсяпідготовкафахівцівза спеціальностями освітньо-кваліфікаційногорівнямолодшого спеціаліста; вищий навчальний заклад другогорівняакредитації-вищий навчальнийзаклад,уякомуздійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціалістатаза напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра; вищий навчальний заклад третього рівняакредитації-вищий навчальнийзаклад,уякомуздійснюється підготовка фахівців за напрямамиосвітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностямиосвітньо-кваліфікаційногорівняспеціаліста,а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційногорівня магістра; вищий навчальнийзаклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад,у якому здійснюєтьсяпідготовкафахівцівза напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностямиосвітньо-кваліфікаційних рівнівспеціаліста, магістра.

Відповідно до пункту 5статті 25 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 №2984-ІІІколеджце вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третьогоабо четвертогорівня акредитації,який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттямпевноївищоїосвітитакваліфікаціїу спорідненихнапрямахпідготовки(якщо є структурним підрозділом вищогонавчальногозакладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничогокомплексу) абоза кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Колегія суддів вказує, що позивач працює у навчальному закладі - Фаховому коледжі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка фельдшером, а тому його пенсійне забезпечення як працівника фахового коледжу (навчального закладу фахової передвищої освіти) до приведення пенсійного законодавства у відповідність з освітнім законодавством має здійснюватися, прирівнюючи коледж до вищого навчального закладу I-II рівнів акредитації. Отже, позивач підпадає під дію пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та має право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Апеляційний суд зазначає, що з наданих позивачем ГУ ПФУ в Тернопільській області документів на підтвердження його права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділуXVПрикінцевих положень Закону №1058-IV, інших спірних питань у відповідача не виникло, останній не заперечуєнаявність у позивача необхідного спеціального стажу роботи (більше 35 років); вихід позивача на пенсію з посади в закладах та установах державної або комунальної форми власності; неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно доЗакону №1058-IVбудь-якого іншого виду пенсії.

Отже, на думку колегії суддів, наявні підстави для визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Тернопільській області, оформленої листом від 12.05.2022 №1772-1844/71-02/8-1900/22, у виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно зст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/3393/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний