Беручи до уваги, що відповідач належним чином виконує свої зобов`язання за Договором, суд не вбачає порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавлення позивача доходу, на якій він розраховував при укладенні цього правочину, відтак підстави для розірвання Договору в порядку статті 652 ЦК України, також відсутні.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, позивачем на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, не доведено наявність правових підстав для дострокового розірвання в судовому порядку договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 №3, що укладений між ним та ТОВ «СКЛ-Фарм».

З урахуванням зазначеного, судом відмовлено в задоволенні позову.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4962грн покладено на позивача.

У відзиві на позов відповідач просив відшкодувати за рахунок позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких згідно з поданими доказами склав 20000грн.

На підтвердження обсягу та вартості заявлених витрат, до матеріалів справи додано засвідчені копії: договору про надання правничої допомоги від 30.11.2022 та додаткової угоди до нього від 08.12.2022 (розрахунок оплати витрат на правову (правничу) допомогу); ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1027960, виданого 30.11.2022; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №393, виданого на підставі рішення КДК адвокатури в Чернігівській області від 02.09.2008 №6/4; акту про прийняття-передачу наданої правничої (правової) допомоги від 08.12.2022 до Договору; касової квитанції від 08.12.2022 б/н на оплату вартості правової допомоги за Договором на суму 20000грн (перелічені документи попередньо направлені на адресу позивача).

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору про надання правової допомоги від 30.11.2022 та додаткової угоди до нього, укладеного між адвокатом Блохіною Наталією Вікторівною та ТОВ «СКЛ-Фарм» (надалі - Довіритель), є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Довірителю в усіх справах, що пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів.

Додатковою угодою до цього Договору сторони погодили, що вартість правової допомоги становить 20000грн, що включає: надання юридичних консультацій (вивчення та юридичний аналіз документів, наданих Довірителем) щодо можливих способів захисту прав та інтересів Довірителя в справі №927/1010/22, що розглядається в Господарському суді Чернігівської області - 3000грн (витрачений час 3год); складання відзиву в вищевказаній справі, збір доказів та виготовлення копій документів - 10000грн (витрачений час 10год); участь у судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області в справі №927/1010/22 - 7000грн. Вартість однієї години праці встановлюється в розмірі 1000грн.

Адвокат Блохіна Н.В. представляла інтереси ТОВ «СКЛ-Фарм» у справі №927/1010/22 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1027960, виданого 30.11.2022, та приймала участь у судових засіданнях 26.12.2022, 16.01.2023 та 30.01.2023 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Згідно з актом від 08.12.2022 приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору, вартість послуг на професійну правничу допомогу, що надані адвокатом ТОВ «СКЛ-Фарм» у межах справи №927/1010/22, склала 20000грн, що повністю оплачена відповідачем за касовою квитанцією від 08.12.2022 б/н.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2023 заперечував проти заявленого розміру витрат, посилаючись на їх недоведеність, та неспівмірність порівняно до ступеня складності справи, та просив суд врахувати, що позивачем по справі є комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська центральна районна лікарня», що фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Згідно з частинами 5 та 6 статті 126 ГПК України, в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано частиною 5 статті 129 ГПК України, а також положеннями частин 6, 7, 9 цієї статті.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи, адвокатом відповідача фактично надано наступну правову допомогу, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) формування правової позиції, дослідження доказів, підготовка відзиву; 2) представництво інтересів Товариства шляхом участі в судових засіданнях 26.12.2022, 16.01.2023 та 30.01.2023 в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів (сумарна тривалість затраченого адвокатом часу в судових засіданнях склала 1год 49хв).

Судом враховано заперечення представника позивача щодо неспіврозмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу.

За висновком суду, відповідачем завищено час, витрачений адвокатом у ході судового розгляду спору, зокрема, щодо підготовки відзиву та збирання доказів у справі, з огляду на те, що спір не є складним та не передбачав опрацювання великого обсягу документів, залучення спеціалістів у певних сферах або проведення математичних розрахунків.

Суд, беручи до уваги ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних затрат часу на формування правової позиції та складання відзиву), характер та обсяг наданих адвокатом послуг (дослідження підстав та суті спору; формування правової позиції; написання та подання відзиву на позов; участь у судових засіданнях 26.12.2022, 16.01.2023, 30.01.2023, проведених у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, що передбачало економію робочого часу представника); виходячи з принципу розумності, справедливості та з метою дотримання балансу майнових інтересів обох сторін, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на позивача відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн, виходячи з критеріїв обумовлених приписами частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 165, 178, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Чернігівської області (вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, 14030; код ЄДРПОУ 02006544) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ-Фарм" (вул. Івана Мазепи, 11А, офіс 54, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 40074256), відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Чернігівської області (вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, 14030; код ЄДРПОУ 02006544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ-Фарм" (вул. Івана Мазепи, 11А, офіс 54, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 40074256) 10000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 03.02.2023

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко