ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/8301/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард - Експо"

до Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 549 42 850,00 грн.

суддя Борисенко І.І.

секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард - Експо" з позовом до Національного банку України, в якому просило суд стягнути 549 42 850,00 грн. шкоди завданої державним органом.

Позов обґрунтований тим, що позивачу, як учаснику Публічного акціонерного товариства "Златобанк", була завдана майнова шкода шляхом незаконного позбавлення його корпоративних прав, що стало наслідком прийняття відповідачем неправомірного рішення - постанови Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних". Протиправність указаної постанови була встановлена судовими рішеннями в межах розгляду адміністративної справи № 826/2184/17 за позовом ТОВ "Авангард - Експо" до Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху, також, відмовлено судом у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

За наслідками апеляційного розгляду, Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Авангард - Експо" задовольнив. Скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021, справу № 910/8301/21 направив до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

23.09.2021 справа № 910/8301/21 надійшла до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для виконання вимог ухвали протягом 5 днів з дня отримання такої ухвали.

20.10.2021 позивач подав клопотання на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2021.

За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16.11.2021.

16.11.2021 від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/8301/21 до завершення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021.

У підготовче засідання 16.11.2021 з`явилися представники позивача та відповідача. Третя особа явку представника у засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила.

У підготовчому засіданні 16.11.2021 позивач подав письмове клопотання про відкладення судового засідання з причин подання позивачем матеріалів до експертної установи для проведення експертизи.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

За наслідками підготовчого засідання 16.11.2021 оголошено перерву до 02.12.2021, розгляд клопотання позивача відкладено до наступного засідання.

23.11.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

29.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов запит Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про витребування справи № 910/8301/21.

Далі, відповідно до Довідки Господарського суду міста Києва про нездійснення фіксування судового засідання технічними засобами від 01.12.2021, засідання призначене на 02.12.2021 не відбулось, у зв`язку з направленням справи № 910/8301/21 до Касаційного господарського суду.

За наслідками касаційного розгляду, постановою від 21.12.2021 касаційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 910/8301/21 без змін.

29.12.2021 справа № 910/8301/21 надійшла до Господарського суду міста Києва.

06.12.2021 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Також, 06.12.2021 від позивача надійшла заява про виправлення описки у тексті позовної заяви, а саме: її прохальної частини, згідно якої позивач просив вважати вірною заявлену до стягнення суму збитків у розмірі 499 623 824,00 грн. Надано докази направлення такої заяви відповідачу та третій особі.

За таких обставин, вказана заява про виправлення описки приймається судом для врахування під час розгляду справи.

Далі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 призначено підготовче засідання на 08.02.2022. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

03.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8301/21 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9095/18.

07.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених останнім у відзиві на позов.

У підготовчому засіданні 08.02.2022 судом поставлено на обговорення та вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9095/18.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі. Представник відповідача підтримав подане клопотання та просив суд зупинити провадження у справі.

Третя особа в засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила. Міркувань щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не надала.

За наслідком розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд ухвалою від 08.02.2022 клопотання Національного банку України про зупинення провадження у справі № 910/8301/21 задовольнив. Зупинив провадження у справі № 910/8301/21 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9095/18. Зобов`язав сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.

19.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/8301/21 з огляду на те, що відпали обставини, що зумовили зупинення провадження у справі. Також, надано суду копію постанови від 19.08.2022 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/9095/18.

За таких обставин, з огляду на те, що відпали обставини, що слугували підставою для зупинення провадження у справі, суд ухвалою від 26.09.2022 поновив провадження та призначив підготовче засідання на 18.10.2022.

Підготовче засідання призначене на 18.10.2022 не відбулось у зв`язку масованими ракетними обстрілами України та міста Києва.

Ухвалою суду від 18.10.2022 призначено чергове засідання на 01.11.2022.

31.10.2022 від позивача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

У підготовчому засіданні призначеному на 01.11.2022 оголошено перерву до 15.11.2022.

14.11.2022 від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи.

Підготовче засідання призначене на 15.11.2022 не відбулось у зв`язку масованими ракетними обстрілами України та міста Києва. Наступне засідання призначене на 17.11.2022.

17.11.2022 від позивача надійшло клопотання про уточнення клопотання про призначення експертизи.

Також, 17.11.2022 позивач подав заяву про розгляд клопотання про призначення експертизи за відсутності представника позивача.

17.11.2022 позивач подав письмові пояснення по суті питання щодо призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Так, за наслідками підготовчого засідання 17.11.2022 суд своєю ухвалою відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Окремо, ухвалою від 17.11.2022 суд закрив підготовче засідання та призначив справу № 910/8301/21 до судового розгляду по суті на 06.12.2022.

У судове засідання 06.12.2022 з`явилися представники позивача та відповідача. Третя особа явку представника не забезпечила, про судове засідання повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи, при цьому причин неявки суду не повідомила.

У судовому засіданні 06.12.2022 представник відповідача подав клопотання про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у позові.

У судовому засіданні 06.12.2022 оголошено перерву до 17.01.2023.

У судове засідання 17.01.2023 прибули представники позивача та відповідача. Третя особа не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, про судове засідання повідомлена належним чином.

У засіданні 17.01.2023 представник позивача подав Заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності. Згідно змісту заяви, позивач вказав що ним не пропущено трирічний строк звернення до суду з заявленими вимогами.

Так, у засіданні 17.01.2023 представники позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві чи заяві про застосування строку позовної давності. Третя особа явку повноваженого представника не забезпечила, про засідання повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи, причин неявки суду не повідомила. При цьому, будь - яких письмових пояснень по суті заявлених вимог, за час розгляду справи до суду не подала.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 17 січня 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард - Експо" (позивач) було учасником ПАТ "Златобанк" з часткою у статутному капіталі 97,9395 %, що складало 521 528 000,00 грн.

Постановою правління Національного банку України від 13.03.2015 № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних" Публічне акціонерне товариство "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.03.2015 № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) було прийняте рішення № 30 від 13.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк" запроваджено строком на 3 місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

12.05.2015 постановою Правління НБУ було прийнято постанову № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк".

Далі, на підставі вказаної постанови Правління НБУ, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 99 від 13.05.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славінського В.І. строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13.05.2015 до 12.05.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 826/2184/17 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард - Експо" задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних". Визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року №30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "Златобанк". Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк". Визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації AT "Златобанк" та

призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 "Про початок процедури ліквідації AT "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року №391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT "Златобанк" на два роки до 13 травня 2018 року включно. Зобов`язано Національний банк України надати публічному акціонерному товариству "Златобанк" строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення публічного акціонерного товариства "Златобанк" після проведення заходів з його ліквідації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі № 826/2187/17 апеляційні скарги НБУ, ФГВФО та уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Златобанк" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Авангард - Експо" задоволено. Змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 826/2184/17. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 826/2184/17 залишено без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 № 826/2187/17 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 826/2184/17 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі № 826/2187/17 залишено без змін.

За таких обставин, з огляду на встановлення протиправності рішень Нацбанку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також їх скасування у судовому порядку, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до відповідача, в якому просить стягнути шкоду, заподіяну такими рішеннями.

На підтвердження розміру шкоди позивач надав суду Висновок про вартість акцій ПАТ "Златобанк" у розмірі власності позивача 97,9395 %, що складає 499 623 824,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для відшкодування шкоди за загальними правилами є наявність таких чотирьох елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За висновком об`єднаної Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2022 у справі № 910/9095/18, до закінчення перегляду якої зупинялось провадження у справі № 910/8301/21, тобто, яка розглядається, аналіз норм ст. ст. 4, 55, 66, 67 Закону України "Про Національний банк України" свідчить, що Національний банк України бере участь у виконанні функцій держави в банківському секторі та наділений при цьому певними владно-розпорядчими повноваженнями для виконання своїх функцій, що притаманно органам державної влади.

Враховуючи викладені у вказаній постанові висновки щодо юридичного статусу Національного банку України, змісту його прав та обов`язків у спірних правовідносинах, підставою для притягнення Національного банку України до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Водночас, положення про можливість застосування ст. 1173 ЦК України у справах за позовами до Національного банку України про відшкодування шкоди містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.05.2019 у справі № 757/72592/17, від 28.01.2020 у справі № 369/11928/17, від 15.04.2020 у справі № 757/27124/19-ц, від яких Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 910/6175/19 не відступила.

За таких обставин, враховуючи положення процесуального закону щодо обов`язковості застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду, Господарський суд міста Києва застосовує такі висновки щодо норм ст. 1173 ЦК України.

Як було зазначено вище, позивач у позовній заяві посилається на те, що у результаті прийняття Постанови Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних", йому (позивачу) як акціонеру ПАТ "Златобанк" було завдано шкоду у вигляді позбавлення корпоративних прав, володіння якими засвідчується акціями у розмірі 97,9395 % від статутного капіталу товариства та становить 499 623 824,00 грн.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, у спірних правовідносинах, при зверненні з позовом про стягнення з Національного банку України збитків, ТОВ "Авангард - Експо" повинно довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки Національного банку України як заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки відповідача.

Що стосується наявності шкоди, її розміру, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою Національного банку України та шкодою, яку як вважає позивач, він зазнав, то Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Згідно з ч. 7 ст. 139 ГК України особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, корпоративні права ТОВ "Авангард - Експо", посвідчені акціями ПАТ "Златобанк" є майном (майновими правами).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що йому як акціонеру ПАТ "Златобанк" постановою Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних" було завдано майнову шкоду, яка полягає у позбавленні корпоративних прав.

За змістом приписів глави 82 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним, є зокрема, зменшення майна потерпілого.

Водночас, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з порушенням його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наслідком віднесення банку до категорії неплатоспроможних є початок виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб неплатоспроможного банку з ринку і призначення тимчасової адміністрації (ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Суд констатує, що процедура ліквідації ПАТ "Златобанк" триває.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється у процедурі ліквідації банку, в рамках якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначає суму заборгованості кожному кредиторові та відносить вимоги до певної черги погашення, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), формує ліквідаційну масу банку (ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), реалізує майно банку (ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), здійснює задоволення вимог кредиторів (ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку.

Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Виходячи з аналізу наведених норм, віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення права власності акціонера на належні йому акції. Під час здійснення ліквідаційної процедури банку, акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а в силу ст. 319 ЦК України та ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише обмежується на певний період у праві на управління банком.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/13134/17.

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 у справі № 757/46587/17-ц (провадження № 61-15720св18), від 29.06.2022 у справі № 757/60479/19-ц (провадження № 61-19635св20).

Отже, суд зазначає, що механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який введено Національним банком України постановою відносно ПАТ "Златобанк", саме обмежив, а не позбавив акціонерів банку у їх корпоративних правах.

Як вбачається із матеріалів справи позивач у позовній заяві визначив майнову шкоду у розмірі 499 623 824,00 грн, понесену ним внаслідок прийняття Національним банком України постанови 13.02.2015 № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних" як вартість корпоративних прав, якими позивач володів станом на дату прийняття відповідачем вказаної постанови та яких він був позбавлений в результаті її прийняття.

Розмір такої шкоди позивач доводить Звітом про оцінку акцій (ПАТ "Златобанк"), згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки складає 510 135 000,00 грн. Відповідно, вартість майнових (корпоративних) прав позивача, володіння якими засвідчується акціями у розмірі 97,9395 % від статутного капіталу товариства, становить 499 623 824,00 грн.

Щодо наданого позивачем Звіту про оцінку акцій ПАТ "Златобанк", здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ФОП Арашиним О.Л. від 07.04.2021, у відповідності до вимог ст. 76 ГПК України, суд зазначає, що у даному конкретному випадку Звіт, для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Так, згідно змісту вказаного Звіту, суб`єктом оцінювання здійснено оцінку у тому числі і питання права, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 98 ГПК України.

Суд зазначає, що визначення розміру завданої шкоди не може базуватися виключно на вартості акцій, що належали позивачу, а слід враховувати як вартість активів, так і розмір наявних зобов`язань ПАТ "Златобанк".

Отже, враховуючи правовий висновок про те, що віднесенням банку до категорії неплатоспроможних та запровадженням процедури ліквідації банку акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а лише обмежується на певний період у праві на управління банком, суд вказує, що визначений позивачем розмір шкоди не відповідає встановленим обставинам та нормам чинного законодавства та не доводить вартість корпоративних прав на дату прийняття відповідного рішення і що така вартість складає 499 623 824,00 грн.

Оскільки постанова Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних", з якою позивач пов`язує настання шкоди у вигляді позбавлення його корпоративних прав, має наслідком запровадження процедур, що застосовуються до неплатоспроможного банку, наявність/відсутність причинно-наслідкового зв`язку у спірних правовідносинах слід встановлювати виходячи із того, чи призвело прийняття саме відповідачем і саме цієї постанови до зменшення майна позивача як акціонера ПАТ "Златобанк".

Так, суд акцентує, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У даному конкретному випадку, процедура здійснення тимчасової адміністрації і процедура ліквідації банку хоч і спрямовані на виведення неплатоспроможного банку з ринку, проте, кожна окремо передбачає певну послідовність дій, які вчиняються на підставі прийнятих рішень двох окремих органів - як Національного банку України, так і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Так, тимчасова адміністрація та ліквідація банку - це різні етапи виведення банку з ринку. Зокрема, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а ліквідація банку - це вже процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач доводить, що у спірних правовідносинах його було позбавлено корпоративних прав, у тому числі правомочностей на участь в управлінні банком та отримання певної частини прибутку та активів у разі ліквідації банку.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, Окружним адміністративним судом по справі № 826/2184/17 було прийнято постанову, якою скасовано постанову НБУ, проте вказане, жодним чином не спростовує заперечення відповідача щодо відсутності прямого причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями Національного банку України та майновою шкодою, яка на думку ТОВ "Авангард - Експо" йому завдана.

Разом з тим, твердження позивача про зв`язок між протиправним рішенням відповідача і наслідками у вигляді обмеження корпоративних прав позивача доведений, оскільки саме механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, який запустив Національний банк України своєю постановою відносно ПАТ "Златобанк", обмежив акціонерів банку їх корпоративних прав (право на управління акціонерним товариством через участь у загальних зборах, право контролю, отримання дивідендів та право на отримання майна банку у разі його ліквідації), за встановлених обставин не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки як зазначено вище, шкода має бути прямим наслідком саме протиправного діяння відповідної особи, а не якихось інших обставин, проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено прямого причинно-наслідкового зв`язку між винесеною постановою Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних", яку надалі було скасовано, та шкодою, якої, як зазначає позивач, він зазнав.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача, що прийняття відповідачем постанови № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних" мало своїм наслідком запровадження процедур тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Златобанк" і призвело до позбавлення ТОВ "Авангард - Експо" корпоративних прав, посвідчених акціями ПАТ "Златобанк" не свідчить про наявність факту безпосереднього (прямого) причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 та шкодою, про яку зазначає позивач.

Як було зазначено вище, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку Національного банку України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012).

Таким чином, враховуючи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між постановою Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до неплатоспроможних" та шкодою, якої, як зазначав позивач, він зазнав у зв`язку з позбавленням його корпоративних прав (що не відповідає вимогам закону), суд дійшов висновку про відсутність усіх елементів складу правопорушення Національного банку України для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Також, щодо посилань позивача на скасування Окружним адміністративним судом міста Києва рішення виконавчої дирекції Фонду № 1483 від 10.08.2020, суд зазначає, що таке рішення (виконавчої дирекції) прийняте на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч.5 ст. 44, ст. 48, п. 3 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 590, відповідно до якого Фонд наразі продовжує здійснювати процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків, відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів", тобто існують підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними та скасовано до набрання чинності цим законом.

Тобто, суд констатує, що незалежно від скасування в судовому порядку актів НБУ та Фонду, Фонд здійснює ліквідацію банку.

За встановлених обставин, суд зазначає, що позивач продовжує бути акціонером ПАТ "Златобанк", а тому права власності позивача на акції не було позбавлено. Більше того, в силу ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів", ст. 319 ЦК України, було лише обмежено право позивача на управління банком, а отже, на переконання суду, відсутня шкода.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 по справі № 910/13134/17.

Також, суд зауважує, що до моменту завершення процедури ліквідації банку, відповідно до ст. 104 ЦК України, та ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто до дня внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи визначити наявність шкоди та її розмір не можливо, оскільки до внесення відповідного запису в ЄДР про ліквідацію ПАТ "Златобанк", Фонд повинен затвердити та скласти ліквідаційний баланс і звіт, а лише тоді припиняються всі права та обов`язки ПАТ "Златобанк", у тому числі і щодо розрахунків з акціонерами. Крім того, лише після задоволення вимог усіх кредиторів, у разі якщо залишилися кошти проводиться розрахунок з акціонерами, як одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів банку).

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що проведення розрахунків з акціонерами є заключним етапом ліквідації банку, а тому, до моменту завершення ліквідації банку не можливо визначити наявність шкоди та її розмір.

Такі висновки відповідають викладеним у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18.

Отже, суд констатує, що Позивач продовжує бути акціонером банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було, а лише обмежено на певний період право позивача на управління банком, про що судом вказано вище.

Відтак, оскільки процедура ліквідації ПАТ "Златобанк" триває, то факт завдання шкоди та її розміру на момент звернення Позивача до суду є необґрунтованим.

У зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх обставин, на які останній посилається як на підставу своїх вимог у цій справі, з огляду на що, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Всі інші доводи учасників справи суд відхиляє, як такі що не впливають на рішення про відмову у задоволенні позову.

Водночас, стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Згідно з частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

За таких обставин, з огляду на те, що суд при розгляді даної справи дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з підстав чого і відмовлено у його задоволенні, заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин у даній справі, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у даному рішенні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір не покладається на позивача, оскільки останній звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17.01.2023.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард - Експо" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2023.

Суддя І.І. Борисенко