Справа № 352/1306/22

Провадження № 2/352/93/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Олійника М. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Кукули О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доКомунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення простою і стягнення недоплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

18 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КНП «Лисецька лікарня» про визнання наказу про оголошення простою незаконними та його скасування, стягнення різниці у заробітній платі за час простою. Позов мотивований тим, що вона працює секретарем в КНП «Лисецька лікарня». 13 травня 2022 року т.в.о. генерального директора КНП «Лисецька лікарня» ОСОБА_3 видав наказ № 110 «Про оголошення простою», пунктом 1 якого був оголошений простій не з вини працівників із 16 травня 2022 року, зокрема, їй секретарю Балан Г.М., пунктом 2 вказаного наказу доручено бухгалтерії оплачувати простій в розмірі 2/3 посадового окладу. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, оскільки у них відсутні підстави встановлення простою, передбачені ст. 34 Кодексу Законів про працю України. Вважає, що введення воєнного стану жодним чином не зумовлює встановлення простою та не регулює трудові правовідносини. З наведених вище підстав, просила визнати незаконними та скасувати вказаний наказ від 16 травня 2022 року, стягнути з відповідача на її користь різницю у заробітній платі за час безпідставного простою та судові витрати.

Ухвалою суду від 23 серпня 2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті справи (а.с. 18).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 і представник позивача ОСОБА_4 не з`явилися, але від представника позивача надійшла заява з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с. 61).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив. Проте, 09 грудня 2022 року від відповідача надійшли письмові пояснення в яких вказано, що КПН «Лисецька лікарня» заперечує проти позову, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими. Вказує, що простій у даному випадку запроваджено у зв`язку із іншими, не залежними від роботодавця та працівника обставинами військовою агресією з боку Російської Федерації проти України, та запровадженням воєнного стану, а тому роботодавець вправі оголошувати простій як на підприємстві, так і в структурному підрозділі чи окремому працівнику. За час простою позивачеві виплачувалось не менше двох третин посадового окладу, як це передбачено ст. 113 КЗпП України. Вважає, що у даному випадку були наявні підстави для запровадження позивачеві простою, а тому спірний наказ є законними. Окрім того, наказом № 174 від 25 серпня 2022 року працівника ОСОБА_1 було відкликано з простою з 29 серпня 2022 року. Враховуючи викладене, просив у позові відмовити повністю (а.с. 34-36).

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, з урахуванням відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Згідно п.п. 1, 2 наказу т.в.о. генерального директора КНП «Лисецька лікарня» Макота З.В. від 13 травня 2022 року № 110 «Про оголошення простою» у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану, керуючись ст. 113 КЗПП України, був оголошений простій не з вини працівників із 16 травня 2022 року, зокрема, секретарю Балан Г.М.; доручено бухгалтерії оплачувати простій в розмірі 2/3 посадового окладу (а.с. 4).

Відповідно до довідки про доходи № 24 від 16 серпня 2022 року, заробітна плата ОСОБА_1 , секретаря КНП «Лисецька лікарня» складала: за січень 2022 року 6500 грн., за лютий 2022 року 6500 грн., за березень 2022 року 6500 грн., за квітень 2022 року 6500 грн. (а.с. 15).

Відповідно до довідки про доходи № 42 від 26 грудня 2022 року, заробітна плата ОСОБА_1 , секретаря КНП «Лисецька лікарня» складала: за травень 2022 року 4744,77 грн., за червень 2022 року 3212,18 грн., за липень 2022 року 3443,16 грн., за серпень 2022 року 5652,17 грн. (а.с. 58).

Наказом від 25 серпня 2022 року № 174 був припинений простій з 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 секретарю КНП «Лисецька лікарня» (а.с. 37).

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Наведене узгоджується із висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц (провадження № 61-46703св18).

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті113 КЗпП Україниза час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно із частини другоїстатті 7 Закону України «Про охорону праці»працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки. За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Разом із тим, у спірному наказі посилання на положення ст. 34 КЗпП України як на підставу встановлення простою відсутні. Накази містять посилання на ст. 113 КЗпП України та прийняті у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно з Указом «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ,введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, від 17.05.2022 №341/2022, затвердженимЗаконом України № 2263-IX від 22.05.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, в останнє з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Пунктом 3Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, вказаним Указом встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом із тим, у спірному наказі відсутнє посилання на відповідні положення частини першої статті 8Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідачем не зазначено обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, а також не наведено посилання на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення роботи позивачем саме через введення воєнного стану.

При цьому простій був застосований до окремо взятих працівників, зокрема до позивача у справі ОСОБА_1 та ще одного працівника ОСОБА_5 .

При розгляді вказаної справи відповідачем в порядку ст.77,78 -81 ЦПК Українине надано належних та допустимих доказів вибіркового застосування простою до окремо взятих працівників при тому, що умови роботи та виконання обов`язків інших працівників з аналогічними посадами та обов`язками не обмежувалися.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи надані представником відповідача докази на обґрунтування своєї позиції щодо невизнання позову, суд дійшов висновку, що ним не зазначено та не доведено обставин, які б обумовлювали необхідність встановлення простою позивачеві.

Посилання відповідача на положенняЗакону України «Про правовий режим воєнного стану»таст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»як підставу для припинення трудового договору шляхом визначення працівнику простою,суд вважаєбезпідставним.

Так,відповідно до ч.1ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України,що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.Тобто, обов`язковою умовою призупинення трудового договору є неможливість роботодавця забезпечити працівниками безпечними умовами праці,або не можливість працівника виконувати цю роботу.

Так, за змістомстатті 2-1 КЗпП Українизабороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи

Оскільки відповідач у справі не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності вибіркового застосування положеньст. 34 КЗпП Українищодо позивача в порівнянні із іншими працівниками при однакових умовах праці, чим фактично позбавив позивача можливості заробляти собі на життя працею, що гарантованост. 43 Конституції України,томусуд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача, про видачу вказаного наказу зметою збереження можливості фінансування заробітної плати працівників, при не однаковому підході до визначення працівників щодо простою, без доведеності необхідності застосування вказаного простою до конкретного працівника, зокрема позивача, суд вважає незаконним. Доказів відмови чинеможливостівиконання своїх обов`язків позивачем за рівних із іншими працівниками умоввідповідачем суду надано не було.

Таким чином, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для оголошення простою позивачеві, передбачені статтею 34 КЗпП України, з огляду на що спірний наказ в частині оголошення простою позивачеві із проведенням йому розрахунку заробітної плати на період простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу є незаконними та підлягають скасуванню.

З врахуванням того, що позивачем оплата праці за час простою проводиласялише в розмірі 2/3 посадового окладу, що підтверджуєтьсядовідкою про доходи №42 від 26 грудня 2022 року, тому вимоги позивача про стягнення із відповідача різниці між виплаченою сумою заробітної плати нарахованої під час простою і сумами,належними їй заробітної плати підлягає задоволенню. З врахуванням наданих позивачем доказів, вказана сума повинна була становити 8287,98 грн. Так, у період з травня по серпень 2022 року ОСОБА_1 мала б бути нарахована заробітна плата в сумі 26000 грн. (6500х4), але з врахуванням обмеження 2/3 посадового окладу їй була нарахована заробітна плата за вказаний період в сумі 17712,02 грн. (5404,51 + 3212,18 + 3443,16 + 5652,17). Проте, з наданого представником позивача розрахунку, вбачається, що у період з 16 травня 2022 року по 26 травня 2022 року та з 02 червня 2022 року по 12 червня 2022 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, тому недоплачена сума заробітної плати складає 6084,80 грн. Враховуючи принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоотримана сума заробітної плати розміром 6084,80 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, в сумі 992,40 грн. (а.с. 13).

Керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 244245, 259, 264, 265, 272273, 274279 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 доКомунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення простою і стягнення недоплаченої заробітної плати - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Макота З.В. від 13 травня 2022 року № 110 «Про оголошення простою», в частині встановлення ОСОБА_1 простою з 16 травня 2022 року та проведення їх розрахунку заробітної плати на весь період простою у розмірі 2/3 посадового окладу.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі між середнім заробітком та оплатою за час простою за період з 16 травня 2022 року по 29 серпня 2022 року в сумі 6084 (шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 80 коп. Виплату заробітної плати провести за вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄРДПОУ 01993470, адреса: вул. Радчанська, 10 смт. Лисець, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

Суддя Максим ОЛІЙНИК