ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/9184/21 пров. № А/857/1070/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом громадянина Грузії ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Костюкевич С.Ф.,

рішення ухвалено в порядку письмового провадження,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення: не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Грузії ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення № 07014500000063 від 24.05.2021, зобов`язання поновити дію посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 27.01.2021.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, громадянин Грузії ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги, що відсутні будь-які фактичні дані та докази вчинення позивачем кримінальних та/або інших правопорушень на території України із зазначенням статті закону, яким передбачена відповідальність за вчинення таких порушень, та не має жодного підтвердження суспільної небезпеки з боку громадянина Грузії ОСОБА_1 під час його перебування на території України.

Вважає, що оскаржуване рішення Управління Державної міграційної служби України у Волинській області не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім`ї має наслідком повну зміну способу життя родини, оскільки ОСОБА_1 був повернутий до Грузії з заборною подальшого в`їзду на територію України.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 січня 2017 року між громадянином Грузії ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Агенством розвитку державних сервісів Кутаїської служби громадянського реєстру Республіки Грузія видано свідоцтво про шлюб № НОМЕР_2 . Від даного шлюбу народилося двоє дітей, що підтверджено Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , яке видане повторно від 27.02.2019 та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 04.01.2019.

24.12.2020 позивач отримав дозвіл на імміграцію, на підставі чого 27.01.2021 йому видано посвідку на постійне місце проживання на території України № 900049476.

21.05.2021 Указом Президента № 203/2021 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ОСОБА_1 застосовано відповідні санкції.

24.05.2021 Управління державної міграційної служби України у Волинській області на підставі п. 3, 4 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» прийняло рішення № 07014500000063 про скасування дозволу на імміграцію, виданого 24.12.2020 та посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 від 27.01.2021.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі Закон № 2491-III).

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону № 2491-III питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2491-III правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону № 2491-III передбачено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Порядок скасування дозволу на імміграцію, виїзду і видворення за межі України врегульовані розділом IV Закону № 2491-III. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3)дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4)це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5)іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6)в інших випадках, передбачених законами України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 Закону № 2491-III передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із пунктом 1 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі - Порядок № 321), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Як передбачено пунктом 64 Порядку № 321, посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію»; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 65, 66 Порядку № 321 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Вимогами зазначених норм визначено виключний перелік обставин за наявності яких до іноземця чи особи без громадянства не може бути застосоване примусове повернення.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції, що даний перелік не відносить до таких обставин наявність у іноземця чи особи без громадянства дружини, що є громадянкою України, чи наявність дітей у іноземця чи особи без громадянства, навіть якщо ці діти є громадянами України, та постійно проживають на території України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до УДМС України у Волинській області не звертався, статусу біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, або ж особи, яка потребує тимчасового захисту - не отримував.

Таким чином, вірним є висновок суду, що дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не поширюється.

Судом також враховано, що рішення Ради національної безпеки і оборони України введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Застосування персональних, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про санкції» свідчить про те, що дії цієї особи створюють значну загрозу інтересам держави у забезпеченні національної безпеки, у тому числі безпеці людей, які проживають на її території.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII (далі Закон № 1644-VII), з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Як передбачено частинами 1, 3 статті 5 Закону № 1644-VII, пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» Рада національної безпеки і оборони України вирішила підтримати внесені Кабінетом Міністрів України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), згідно із пунктом 2 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1) фізичних осіб згідно з додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2.

У пункті 629 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), зазначено: - № у додатку: 629; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вид обмежувального заходу (відповідно до Закону України «Про санкції»): 1) блокування активів тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 7) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 8) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; 9) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; відмова в прийнятті заяви про набуття/прийняття до громадянства України та її задоволенні; скасування рішень про прийняття до громадянства; примусове видворення за межі України). Строк застосування: безстроково.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення прийнято із посиланням на пункти 3, 4 статті 12 Закону № 2491-III, відповідно до яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Застосовані до позивача безстроково рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021, введеним в дію Указом Президента України № 203/2021 від 21.05.2021 номер у переліку 629, обмежувальні заходи (санкції) передбачають, у тому числі, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на тимчасове проживання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що застосування персональних, спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про санкції» свідчить про те, що дії цієї особи створюють значну загрозу інтересам держави у забезпеченні національної безпеки, у тому числі безпеці людей, які проживають на її території.

З урахуванням наведеного вірним є висновок суду, що Управління державної міграційної служби України у Волинській області відповідно до статті 19 Конституції України діяло у порядку та спосіб, визначені законодавством, а частиною третьою статті 5 Закону № 1644-VII встановлено, що рішення щодо застосування санкцій щодо окремих іноземців набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Таким чином, як вірно зазначено судом, відповідачем доведена правомірність рішення № 07014500000063 від 24 травня 2021 року, а відтак, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Грузії ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі № 140/9184/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 31.01.2023.