ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2023 р. Справа № 911/1673/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ", 79040, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 160

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу", 79040, місто Львів, вулиця А.П`ясецького, будинок 12

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", 01133, місто Київ, бульвар Л.Українки, будинок 9

про стягнення 2 821 157,78 грн збитків

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Фоменко Ю.О. (свідоцтво серії ЛВ № 002358 від 28.01.2022; ордер серії ВС № 1159174 від 06.09.2022);

від відповідача: Щиголь М.В. (посвідчення № 6487/10 від 23.03.2018; довіреність № 01-22/7-57 від 06.01.2023);

від ТОВ "Техніка для бізнесу": не з`явився;

від ПрАТ "СК "Універсальна": Коптілін С.Ю. (посвідчення № 000129 від 07.06.2018, довіреність № 94D/2022 від 07.11.2022).

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 2 821 157,78 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2019 між ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" (експедитор; позивач) та ТОВ "Техніка для бізнесу" (замовник; третя особа) укладено договір транспортного експедирування № 0510/1-19Т, відповідно до умов якого експедитор забезпечує перевезення вантажів замовника у внутрішньому та міжнародному сполученні, зокрема, позивачем було організовано перевезення вантажу замовника за маршрутом м. Гонконг, Китай - м. Київ, Україна. Згідно із авіаційною вантажною накладною № 235-45874592 LGA22020063 вантаж був доставлений компанією Turkish Airlines 21.02.2022 до вантажного терміналу аеропорту Бориспіль СТЗ № 3. Однак, як згодом стало відомо позивачу, вантаж згідно із авіаційною вантажною накладною № 235-45874592 було втрачено після розміщення та під час перебування вантажу на складі тимчасового зберігання ДП "МА "Бориспіль". Посилаючись на положення Публічного договору про надання послуг наземного та аеропортового обслуговування Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2013 року, позивач твердить, що відповідач покладені на нього обов`язки щодо забезпечення схоронності вантажу належним чином не виконав, допустивши його втрату (викрадення зі складу тимчасового зберігання), у зв`язку із чим відповідно до положень статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 1166, 1192 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду за втрату вантажу. Загальна вартість вантажу становить 77 147,00 доларів США, що свідчить про завдання збитків замовнику у розмірі 77 147,00 доларів США (2 821 157,78 грн за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу" та на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна".

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що у нього перед позивачем не існує жодних зобов`язань по зберіганню майна, у зв`язку із чим позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Послуги з обслуговування вантажу надавались відповідачем авіаперевізнику зазначеному у авіаційній вантажній накладній, а не позивачу, у зв`язку із чим безпідставно позивач посилається на положення Публічного договору про надання послуг наземного та аеропортового обслуговування Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2013 року. Відповідач підтверджує, що його працівниками було виявлено крадіжку товару, у тому числі вантажу, одержувачем якого є позивач, на вантажному терміналі ДП "МА "Бориспіль", у зв`язку із чим було негайно викликано поліцію та складено протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення невідомими особами, які шляхом пошкодження воріт та проникнення до складів тимчасового зберігання вантажного терміналу вчинили крадіжку вантажу. За фактом злочину здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28.02.2022 № 12022111100000333 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 433 Кримінального кодексу України по факту затримання групи осіб при спробі викрадення майна на складах тимчасового зберігання вантажного терміналу ДП "МА "Бориспіль". Таким чином відповідач зазначає, що ДП "МА "Бориспіль" не несе відповідальність за дії осіб, які викрали майно, а тому його вина відсутня; у діях відповідача відсутні протиправна поведінка, бездіяльність, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, у зв`язку із чим застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, без належних на те доказів, не може бути застосована.

Відповідач у відзиві клопотав про залучення до участі у справі третьої особи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", оскільки відповідно до Страхового сертифікату № 35.1-14/1-00004/D/Boryspil від 06.07.2021 страховою компанією "Універсальна" здійснено обов`язкове авіаційне страхування цивільної авіації та відповідачем 20.09.2022 направлено страховій компанії повідомлення про виплату страхового відшкодування № 35-22/2-12.

25 листопада 2022 року від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до суду надходила заява про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2022 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В поданих до суду поясненнях Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" позовні вимоги вважає необґрунтованими і безпідставними та погоджується із позицією відповідача щодо відсутності підстав для їх задоволення. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували укладення договорів між позивачем та відповідачем, зокрема договору зберігання, що свідчить про відсутність зобов`язань відповідача щодо зберігання товару та відповідно про безпідставність заявлених позовних вимог. Також позивач не може бути стороною Публічного договору про надання послуг наземного та аеропортового обслуговування Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", оскільки він не є авіаперевізником, який надавав послуги ТОВ "Техніка для бізнесу" із перевезення вантажу повітряним транспортом, у зв`язку з чим є безпідставним посилання на умови обов`язків Обслуговуючої компанії такого договору. Позивач безпідставно посилається на положення статті 1191 Цивільного кодексу України, що передбачає право регресу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази компенсації позивачем замовнику (ТОВ "Техніка для бізнесу") вартість завданої шкоди. Окрім того, позивачем не доведено розмір збитків, інвойс від 17.02.2022 без підписів уповноважених осіб та/або печатки відповідальної особи не є належним та допустимим доказом вартості вантажу.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" просить відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" та зазначило, що позивач не позбавлений можливості звернутися із цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди до осіб, які здійснили крадіжку в межах кримінального провадження, як це передбачено статтею 128 Кримінально процесуального кодексу України.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу" в своїх поясненнях щодо позову, вимоги позивача про стягнення збитків вважає обґрунтованими та просить задовольнити позов в повному обсязі. Третя особа погоджується з обставинами викладеними позивачем у позові, а саме з тим, що відповідач не виконав покладені на нього зобов`язання щодо забезпечення схоронності вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу" та набуття позивачем права регресної вимоги до відповідача.

Строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять календарних днів; підготовчі та судові засідання по суті неодноразово відкладались; сторони своєчасно повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи; матеріали справи містять заяви про проведення судового засідання без участі представника ТОВ "Техніка для бізнесу".

В судовому засіданні 19.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

10 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" (Екпедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу" (Замовник) було укладено договір транспортного експедирування № 0510/1-19T (надалі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Експедитор в інтересах Замовника надає йому такі послуги: перевірка кількості та стану вантажу його завантаження та вивантаження; оформлення одержання вантажу; розробка маршруту перевезення; пошук Перевізника; укладення від свого імені договорів перевезення вантажу; організація забезпечення відправлення вантажу; за окремою домовленістю з Замовником, здійснює інші операції, пов`язані з перевезенням вантажу.

Згідно із підпунктом 3.1.2 Договору, обов`язками Експедитора, зокрема є укладення від свого імені договорів перевезення вантажу, забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші зобов`язання пов`язані із перевезенням.

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було прийнято в обслуговування наступний вантаж Замовника загальною вагою 177,70 кг:

а. INNO3D GEFORCE RTX3090 Х3, Артикул № 30903-246X-1880VA44 у кількості 5 штук, вагою 11,10 кг, вартістю 1823,00 $, загалом 9115,00 $;

b. INNO3D GEFORCE RIX3080 TI X3 OC, Артикул № 308T3-126XX-1810VA44 у кількості 10 штук, вагою 16,60 кг, вартістю 1360,00 $, загалом 13600,00 $;

c. INNO3D GBFORCE RTX3070 TI X3 OC, Артикул № 307T3-086XX-1820VA45 у кількості 10 штук, вагою 15,60 кг, вартістю 742,00 $, загалом 7420,00 $;

d. INNO3D GEFORCE RIX3060 TI TWIN X2 OC LHR, Артикул № 306Т2-08D6X-119032DH у кількості 10 штук, вагою 11,10 кг, вартістю 531,00 $, загалом 5310,00 $;

e. INNO3D GEFORCE RIX3060 TWIN X2 OC LHR, Артикул № 30602-12D6X-11902120Н у кількості 20 штук, вагою 22,20 кг, вартістю 453,10 $, загалом 9062,00 $;

f. INNO3D GEFORCE RIX2060 TWIN X2 OC, Артикул № 20602-12D6X-1713VA32R y кількості 30 штук, вагою 36,60 кг, вартістю 381,00 $, загалом 11430,00 $;

g. INNO3D GEFORCE RIX2060 TWIN X2, Артикул № 20602-06D6-1710VA15L у кількості 50 штук, вагою 50,50 кг, вартістю 350,00 $, загалом 17500,00 $;

h. INNO3D GEFORCE GIX1650 TWIN X2 OC, Артикул № 16502-04D6X-1177VA25 y кількості 20 штук, вагою 14 кг, вартістю 185,50 $, загалом 3710,00 $.

Загальна вартість вантажу: 77 147,00 $.

Як зазначає позивач, 21.02.2022 згідно авіаційної вантажної накладної № 235-45874592 LGA22020063 вантаж був доставлений компанією Turkish Airlines, рейсом ТК6491/21 до вантажного терміналу аеропорту Бориспіль.

Маршрут доставки: м. Гонг-Конг, Китай - м. Київ, Україна.

У зв`язку із відсутністю інформації про рух вантажу, 17.04.2022 ТОВ "Техніка для бізнесу" було направлено ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" лист-звернення (письмові вказівки експедитору) № 170422/1, щодо надання інформації про рух вказаного вантажу.

Надалі, ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" звернулось із відповідним листом до ДП "МА "Бориспіль".

У відповідь позивачем було отримано від ДП "МА "Бориспіль" лист № 01-22-280 від 28.04.2022 та акт № 26-26/4-22 від 27.04.2022 про встановлення факту відсутності вантажу, в яких вказано, що на складах тимчасового зберігання не вдалось виявити вантаж згідно із авіанакладною № 235-45874592, про що складено вищезгаданий акт та заяву про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованої в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12022111100000333.

Позивач посилаючись на умови Публічного договору про надання послуг наземного та аеропортового обслуговування Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - Публічний договір), який розміщений на сайті ДП "МА "Бориспіль" за адресою: https:/kbp.aero/publichna-oferta-pro-nadannya-poslug-nazemnogo-ta-aeroportovogo-obslugovuvannya/ зазначає, що ДП "МА "Бориспіль", як Обслуговуюча компанія зобов`язується надати Перевізникові послуги, а Перевізник - прийняти та оплатити такі послуги на умовах, визначених у цьому Договорі та на Сайті. Для наземного обслуговування, що складається з прибуття та подальшого відправлення у встановлений час того самого літака, Обслуговуюча компанія надає послуги з Додатку А до Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2013 року, опублікованої Міжнародною асоціацією транспорту (IATA) за встановленими вартостями (цінами), що опубліковані на Сайті та застосовуються до цього Договору (пункт 2.1 Публічного договору).

Відповідно до пункту 6.18 Публічного договору, сторони домовилися при виконанні Договору використовувати Основну угоду до Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2013 року, опублікованої Міжнародною асоціацією транспорту (IATA) в частинах, в яких воно прямо або опосередковано не суперечить умовам Договору.

Так, відповідно до пункту 5.7 Основної угоди до Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2013 року, опублікованої Міжнародною асоціацією транспорту (ІATA) (далі Стандартна угода), Обслуговуюча компанія повинна негайно звітувати перед представником Перевізника про всі загрозливі або фактичні втрати або пошкодження літака перевізника, екіпажу, пасажирів та вантажу помічені в ході обробки або які будь-яким іншим чином доходить до відома Обслуговуючої компанії.

Відповідно до абз. а) пункту 5.1.3 Додатку А Стандартної угоди, Обслуговуюча компанія повинна вжити заходів для запобігання крадіжці або пошкодженню вантажу Перевізника та пошти, що знаходиться під опікою Обслуговуючої компанії.

Крім того, згідно із абз. а) пункту 5 підпункту 7.2.1 Додатку А Стандартної угоди, Обслуговуюча Компанія повинна забезпечити безпечне зберігання вантажу та/або пошти.

В порушення зазначених положень, як твердить позивач, відповідач покладені на нього обов`язки щодо забезпечення схоронності вантажу за вказаними договорами належним чином не виконав, допустивши втрату вантажу позивача.

Обґрунтовуючи правові підстави позову позивач зазначив, що згідно зі статтею 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що Експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

На думку позивача, за правовою природою вказаний Договір є договором мультимодального перевезення, оскільки перевезення вантажу мало б здійснюватися декількома видами транспорту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мультимодальні перевезення" мультимодальне перевезення - перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі договору мультимодального перевезення, що здійснюється за документом мультимодального перевезення;

мультимодальний термінал - виробничо-перевантажувальний комплекс будь-якої форми власності, який використовується під час мультимодального перевезення для зміни видів транспорту, виконання операцій навантаження, розвантаження, зберігання вантажів тощо, а під час міжнародного перевезення також може бути пунктом пропуску (пунктом контролю) через державний кордон України.

Тобто, ДП "МА "Бориспіль" є власником мультимодального терміналу, а згідно із частиною другою статті 16 Закону України "Про мультимодальні перевезення" власники мультимодальних терміналів або суб`єкти господарювання, у володінні та користуванні яких на законних підставах перебувають мультимодальні термінали, зобов`язані забезпечити схоронність вантажу під час перевантаження, розміщення або складування вантажів.

Більш того, згідно із частиною третьою статті 440 Митного кодексу України утримувач складу тимчасового зберігання несе передбачену цим Кодексом відповідальність за втрату чи пошкодження товарів, розміщених на складі тимчасового зберігання.

Позивач, на підтвердження не виконання відповідачем покладених на нього зобов`язання посилається на Акт № 26-26/4-22 від 27.04.2022 "Про встановлення факту відсутності вантажу", відповідно до якого вантаж згідно із авіанакладною № 235-45874592, розміщений 23.02.2022 на СТ3 № 3 не виявлений.

За твердженнями позивача, він поніс збитки у вигляді вартості втраченого вантажу у зв`язку із недоглядом відповідача.

Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України, збитки - витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача із претензією № 06062022/1 від 06.06.2022 щодо компенсації завданих збитків по втраті вантажу (копія претензії міститься в матеріалах позовної заяви).

Однак, у відповідь на претензію (вих. № 35-22-157 від 22.06.2022) відповідач зазначив, що працівника ДП "МА "Бориспіль" подано заяву до СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області про вчинення кримінального правопорушення за фактом проникнення до складів тимчасового зберігання вантажного терміналу та викрадення майна, яке знаходилося на вказаному терміналі. Вищевказану заяву прийняв старший слідчий СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції Карпенко Микола. Згідно заяви відповідача при вчинене кримінальне правопорушення СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області було відкрите кримінальне провадження № 12022111100000333 за ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2022. Відповідно до викладеного, відповідач не несе відповідальність за дії осіб, які викрали майно, що знаходилось на складах тимчасового зберігання.

Проте, позивач не погодився з такими твердженнями ДП "МА "Бориспіль", у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Позивач також зазначив, що він набув права регресної вимоги до відповідача, оскільки вантаж, втрачений відповідачем, належить ТОВ "Техніка для бізнесу" та відповідно до договору транспортного експедирування № 0510/1-19Т від 10.08.2019 був прийнятий на обслуговування позивачем.

Позивач послався на положення статей 1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, які передбачають, що: особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що враховуючи наведені обставини та норми права, збитки позивачу були спричинені з вини відповідача, у зв`язку з чим, відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу, яка згідно Інвойсу № І202202/0042 від 17.02.2022 становить 77 147,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2022 складає 2 821 157,78 грн.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, суд згідно із частиною другою зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексуУкраїни).

Відповідно до положень статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку, що укладений між ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" (експедитор; позивач) та ТОВ "Техніка для бізнесу" (замовник; третя особа) договір транспортного експедирування № 0510/1-19Т від 10.08.2019 не є договором мультимодального перевезення, як стверджує позивач, оскільки враховуючи принцип свободи договору, таким договором передбачено організацію перевезення лише автомобільним транспортом.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Зокрема, умови договору транспортного експедирування № 0510/1-19Т від 10.08.2019 передбачають укладення від імені Експедитора договорів перевезення вантажу.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "ЄВРО ФОРВАРДІНГ", як експедитор, укладав із ДП "МА "Бориспіль" договір авіаційного перевезення вантажу ТОВ "Техніка для бізнесу".

Окрім того, безпідставним є посилання позивача на положення Публічного договору про надання послуг наземного та аеропортового обслуговування Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Стандартної угоди з наземного обслуговування від січня 2013 року, опублікованої Міжнародною асоціацією транспорту (ІАТА).

Спростовуючи твердження позивача в цій частині відповідач послався на положення частин другої, третьої, одинадцятої статті 100 Повітряного кодексу України, які передбачають, що Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.

Авіаперевізник зобов`язаний виконувати зазначені у частині другій цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також галузеві стандарти та нормативи якості обслуговування.

Авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, заподіяну під час перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і правил, передбачених міжнародними договорами України, законодавством України, в тому числі авіаційними правилами України, розмір якої має бути однаковим для внутрішніх і для міжнародних рейсів.

Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) з метою впорядкування правовідносин з надання аеропортних послуг та спрощення процедури укладення відповідних договорів розробила структуру і сформувала умови Стандартної угоди наземного обслуговування (SCHA), текст якої публікуються Міжнародною асоціацією повітряного транспорту в Airport Handling Manual - офіційний вісник Міжнародної асоціації повітряного транспорту. Стандартний договір ІАТА з наземного обслуговування включає в себе три частини: Основний договір (Main Agreement),

Додаток А (Annex A), Додаток Б (Annex (es) B).

Додаток А включає в себе перераховані і визначені основні технологічні процеси наземного обслуговування в аеропортах. У додатку наводяться перелік послуг, які можуть бути надані в аеропорту, в тому числі обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, багажу, вантажу, пошти.

Публічний договір про надання послуг наземного та аеропортового обслуговування Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на який посилається позивач, укладається між ДП "МА "Бориспіль" та Перевізником.

Відповідно до пункту 1.1 Публічного договору, Перевізник - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом, який прийняв оферту цього Договору та акцептував всі його умови.

Відповідач твердить, що послуги з обслуговування вантажів надаються ним на підставі Стандартної угоди IATA з наземного обслуговування та Публічного договору укладеного з авіаперевізником, а не Позивачем.

В свою чергу, авіаперевізником, який здійснював доставку вантажу, у відповідності до авіанакладної є компанія Turkish Airlines, яка і є стороною Публічного договору.

Таким чином, положення Стандартної угоди ІАТА та додатків до неї передбачають відповідальність відповідача за обслуговування вантажу перед авіаперевізником, з яким укладено договір, а не перед позивачем.

Твердження позивача, що відповідачем не дотримано належної схоронності вантажу спростовуються матеріалами справи, оскільки останні не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем договору про відповідальне зберігання майна, доказів приймання відповідачем від позивача на зберігання вантажу, відповідно у відповідача не виник обов`язок перед позивачем щодо зберігання товару.

Як передбачено частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (частина перша статті 937 Цивільного кодексу України).

Договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем судом не встановлено.

Питання стягнення збитків у господарській діяльності врегульовано статтею 22 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України.

Зокрема, у статті 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами суму збитків. Позивачем не подано жодних доказів, які б підтверджували вартість товару. Договору купівлі-продажу відповідного товару не надано, як і не надано доказів оплати за такий товар.

Судом не приймається до уваги копія Інвойсу № І202202/0042 від 17.02.2022, на який посилається у позові позивач, оскільки такий документ не відповідає ознакам первинного документа, не містить усіх потрібних реквізитів передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідач в свою чергу, на відсутність своєї вини зазначив, що його працівниками було виявлено крадіжку товару, у тому числі вантажу, одержувачем якого є позивач, на вантажному терміналі ДП "МА "Бориспіль", у зв`язку із чим було негайно викликано поліцію та складено протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення невідомими особами, які шляхом пошкодження воріт та проникнення до складів тимчасового зберігання вантажного терміналу вчинили крадіжку вантажу. За фактом злочину здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28.02.2022 № 12022111100000333 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 433 Кримінального кодексу України по факту затримання групи осіб при спробі викрадення майна на складах тимчасового зберігання вантажного терміналу ДП "МА "Бориспіль". Копія Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження № 12022111100000333 міститься в матеріалах відзиву.

Посилання позивача на норми права, що регулюють відшкодування шкоди, завданими неправомірними діями чи бездіяльністю третьої особи судом не беруться до уваги, з огляду на таке.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як виходить зі змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, при регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка для бізнесу" збитків в заявленому розмірі, що унеможливлює застосування положень про регресний порядок відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ", оскільки позивачем не представлено суду належних та допустимих доказів спричинення відповідачем збитків позивачу, на підставі чого заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано:30.01.2023