Номер провадження: 22-ц/813/3648/23

Справа № 512/861/15-ц

Головуючий у першій інстанції Бростовська Н. О.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Приходько Л.А.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 30 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Савранська селищна рада Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення меж суміжних домоволодінь та визнання частково недійсним рішення,

встановив:

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Савранського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила про те, що протягом тривалого часу у її користуванні перебувала земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та має площу 0,38 га, із якої земельна ділянка площею 0,15 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та площею 0,23 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Савранської селищної ради від 12.12.2008 року №228-Y наведена земельна ділянка передана їй безоплатно у привату власність та надано дозвіл на виготовлення технічної документації, виготовити та отримати яку вона не змогла у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 як суміжного землекористувача погодити межу між земельними ділянками.

Своє право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 підтвердив рішенням Савранської селищної ради Одеської області №79-Y від 11.10.2006 року про безоплатну передачу йому у власність цієї земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і площею 0,37 га для ведення особистого селянського господарства.

Законність зазначеного рішення органу місцевого самоврядування була оспорена нею в судовому порядку, однак постановою Балтського районного суду Одеської області від 04 травня 2011 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

В свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до неї та до Савранської селищної ради про встановлення межі між сусідніми земельними ділянками та про усунення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою.

Цим же рішенням суд зобов`язав селищну раду встановити межі між земельними ділянками,які знаходяться по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 таким чином: на відстані 6,0 м. від межі з домоволодінням АДРЕСА_3 поворот направо по прямій лінії, що з`єднує точку повороту з точкою, яка знаходиться на відстані 1,0 м. попереднього лівого кута розпочатої будівництвом літньої кухні; паралельно стіні будівлі літньої кухні на відстані 9,0 м. на відстані 1,0 м. від стіни поворот направо на 1,0 м. ; поворот наліво по прямій, що з`єднує точку повороту з лівим тильним кутом земельної ділянки.

Ії суд зобов`язав знести встановлену нею по наявній межі огорожу та не чинити перешкод ОСОБА_1 у встановленні межі по новій лінії.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року постанову Балтського районного суду Одеської області від 04 травня 2011 року скасовано, провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою і зобов`язання знесення огорожі закрито та позивачу роз`яснено, що розгляд таких справ віднесено до компетенції Балтського районного суду Одеської області в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнив частково і визнав протиправним та скасував рішення Савранської селищної ради №79-У від 11.10.2006 року в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельних ділянок, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

У задоволенні решта заявлених нею вимог та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Савранської селищної ради про зобов`язання встановити межі земельних ділянок відмовлено.

Оскільки до перегляду справи судом апеляційної інстанції постанова Балтського районного суду від 04.05.2011 року була виконана Савранською селищною радою і по встановленій нею межі між земельними ділянками ОСОБА_1 зведена огорожа, вона, ОСОБА_2 , звернулася до Балтського районного суду із заявою про поворот виконання судового рішення та 25 квітня 2013 року судом винесено ухвалу про задоволення наведеної заяви і про поворот виконання постанови від 04.05.2011 року в частині встановлення меж земельних ділянок, що знаходяться в АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , зобов`язано Савранську селищну раду відновити межу між вказаними домогосподарствами, яка існувала до виконання постанови Балтського районного суду від 04.05.2011 року.

На виконання зазначеного судового рішення (ухвали) 25 квітня 2013 року Балтський районний суд Одеської області видав виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, яке закінчено 12 травня 2014 року на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі згідно з виконавчим документом, що підтверджується актом від 22.04.2014 року, складеним комісією з розгляду справ з приводу суміжного землекористування при Савранській селищній раді.

Посилаючись на те, що відповідно до вказаного акта межові знаки встановлені в точках повороту по території домоволодіння АДРЕСА_1 з доповненням у вигляді стрілок, що вказують напрям та відстань до наступної точки повороту у зв`язку з тим, що на території домоволодіння АДРЕСА_3 знаходиться доросла східно-європейська вівчарка, в повному обсязі не можна було виконати поворот рішення суду та на те, що до теперішнього часу вона не має можливості користуватися земельною ділянкою через зведену ОСОБА_1 на межі огорожу, позивачка просила суд зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме: знести огорожу, яка знаходиться на відстані 6,0м. від межі з домоволодінням АДРЕСА_3 , поворот направо по прямій лінії, що з`єднує точку повороту з точкою, яка знаходиться на відстані 1,0 м. Попереднього лівого кута розпочатої будівництвом літньої кухні; паралельно стіні будівлі літньої кухні на відстані 9,0м. На відстані 1.0 м. Від стіни поворотом направо на 1,0м.; поворот наліво по прямій, що з`єднує точку повороту з лівим титульним кутом земельної ділянки.

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому в користуванні земельною ділянкою, а саме: сприяти встановленню твердих меж між земельними ділянками. Встановити межі між домоволодіннями, розташованими в АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 , відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №60-08 від 28.11.2008 року. Визнати недійсним пункт 37 додатку до рішення Савранської селищної ради від 12.12.2008 року №228-У.

В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що він з 1982 року є користувачем земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 та була виділена йому як працівнику колгоспу Україна із земельної ділянки дідуся його дружини- ОСОБА_3 (колгоспного двору).

Рішенням виконавчого комітету Савранської селищної ради №312 від 06.10.1982 року йому надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,15га, виділеній рішенням загальних зборів членів колгоспу Україна №6 від 02.08.1982 року, та виділено 0,07га земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства.

Після забудови його будинку був присвоєний АДРЕСА_4 була перейменована на АДРЕСА_1 . У підтвердження права власності на будинок 03.12.1995 року Савранською селищною радою йому на підставі рішення №11 від 30.11.1995 року видано свідоцтво про право власності.

Рішенням №3/23 від 20.03.1997 року виконавчий комітет Савранської селищної ради народних депутатів передав йому у приватну власність земельну ділянку розміром 0,07га для ведення особистого підсобного господарства в АДРЕСА_2 , та рішенням №3/22 від 20.03.1997 року-земельну ділянку розміром 0,15га для обслуговування житлового будинку.

З метою приведення земельних відносин у відповідність до нового законодавства на підставі зазначених рішень виконавчого комітету, Савранська селищна рада прийняла рішення №79-У від 11.10.2006 року, яким передала йому у приватну власність земельні ділянки, що знаходяться за наведеною вище адресою, в розмірі 0,15га для обслуговування житлового будинку та для ріллі в розмірі 0,22га.

Вказане рішення було скасовано Одеським апеляційним адміністративним судом постановою від 28.11.2012 року як таке, що прийнято з порушенням процедури.

Вважає, що право користування та власності на спірну земельну ділянку виникло у нього на підставі діючого на час виникнення земельного законодавства та не є втраченим із наведених ОСОБА_2 підстав, яка, на його думку, підтвердила своє право на земельну ділянку,що знаходиться по АДРЕСА_1 , лише у розмірі 0,1105 га відповідно до змісту договору дарування, укладеного нею з ОСОБА_3 29 березня 1991 року, та рішенням Савранської селищної ради №228-У від 12.12.2008 року їй неправомірно, без зазначення за рахунок яких земель проводиться збільшення розміру, передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування будинку розміром 0,15 га та розміром 0,23 га для ведення особистого селянського господарства. Вказав на те, що акт встановлення меж кожної із спірних земельних ділянок на цей час відсутній, межі між домоволодіннями постійно змінювалися через непогодження суміжними землекористувачами та здійснені самозахоплення землі, а висновок будівельно-технічної експертизи №60-08 від 28.11.2008 року досліджувався під час судового провадження адміністративної об`єднаної справи №2а-78/2011 та ним визначені варіанти відновлення меж між спірними земельними ділянками.

Послався на положення статей 106-107 ЗК України, за приписами яких власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними. Вказав на те, що огорожа, яку вимагає знести ОСОБА_2 є компромісним варіантом згідно з правилами добросусідства для відновлення межі між належними кожному з них суміжними земельними ділянками.

Ухвалою від 19 січня 2021 року суд об`єднав в одне провадження цивільну справу №512/861/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та справу №512/358/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Савранська селищна рада Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом приєднання справи №512/358/16-ц до справи №512/861/15-ц (т.2, а. с. 158).

Рішенням судувід 30грудня 2021року постановленопозов ОСОБА_2 задовольнити повністю.Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та знести огорожу, яка знаходиться на відстані 6,0м від межі з домоволодінням АДРЕСА_1 , поворот направо по прямій лінії, що з`єднує точку повороту з точкою, яка знаходиться на відстані 1,0м попереднього лівого кута розпочатої будівництво літньої кухні; паралельно стіні будівлі літньої кухні на відстані 9,0м на відстані 1,0м від стіни поворот направо на 1,0м; поворот наліво по прямій, що з`єднує точку повороту з лівим тильним кутом земельної ділянки.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд відмовив повністю та здійснив розподіл судових витрат, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 487,20грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зокрема, вказав, що суд неналежно оцінив надані сторонами докази, а саме: не дослідив та не врахував правову природу виникнення права користування суміжними земельної ділянками у кожного із сторін; проігнорував протиправність рішення Савранської селищної ради від 12.12.2008 року №228-У в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки у загальному розмірі 0,38га, що є значно більшим, ніж їй належить відповідно до правовстановлюючих документів на будинок, не врахувавши при цьому, що ним, ОСОБА_1 , земельна ділянка використовується на підставі рішень виконавчого комітету Савранської селищної ради від 20.03.1997 року №№3/22 і 3/23, яке є чинним та не оспорюється.

Вважає, що, розглянувши справу у відсутність представника органу місцевого самоврядування, суд не зважив, що чіткі межі між земельними ділянками не встановлені, і не дав правову оцінку цьому факту, керуючись лише неповним фактичним виконанням повороту виконання рішення Балтського районного суду Одеської області від 04.05.2011року, яким ці межі не визначалися. Не з`ясовані судом також умови, необхідні для підтвердження підстав захисту прав позивачки за первісним позовом у спосіб знесення огорожі, права власності на яку вона не мала і не має.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Калюжний Д.Ю. викладені в ній доводи не визнав, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що місце розташування межі між спірними земельними ділянками встановлено рішенням суду, ухваленим у адміністративній справі, тому позивач за первісним позовом звільнена від доказування наведеної обставини та її вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягає задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення межі між суміжними домоволодіннями відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №60-08 від 28.11.2008 року суд вважав такими, що не підлягають задоволенню, так як вказаний висновок вже був досліджений під час винесення Балтським районним судом Одеської області постанови від 04.05.2011 року і відповідно був врахований апеляційним судом під час апеляційного розгляду справи. Суд зазначив, що вказаним висновком лише пропонується варіант лінії між суміжними домоволодіннями і він не є обов`язковим для врахування під час ухвалення судом рішення, тому не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_1 щодо сприяння з боку ОСОБА_2 встановленню твердих меж між земельними ділянками.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсним пункту 37 рішення Савранської селищної ради Одеської області від 12.12.2008 року №228-У, оскільки ОСОБА_2 щодо цієї вимоги є неналежним відповідачем.

В процесі розгляду справи суд встановив, що згідно із випискою з рішення виконавчого комітету Савранської районної ради народних депутатів від 06.10.1982р. №312 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво трикімнатного житлового будинку площею 50кв.м та господарських споруд для власного підсобного господарства площею 70кв.м по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,07га, виділеній рішенням загальних зборів членів колгоспу Україна №6 від 02 серпня 1982 року (а.с.257, том 1).

Рішення загальних зборів членів колгоспу Україна №6 від 02.08.1982 року в матеріалах справи відсутнє, а довідки, видані виконавчим комітетом Савранської селищної ради Одеської області (№732 від 07.05.2010 року та №218 від 22.06.2010 року) підтверджують, що в серпні 1982 року ОСОБА_1 надана в користування земельна ділянка із земель господарства ОСОБА_3 . Наведені довідки містять суперечливі дані щодо площі наданої земельної ділянки (в довідці №732 зазначено, що надана земельна ділянка площею 0,15га під будівництво та площею 0,22га-для ведення особистого селянського господарства, всього- 0,37га, а в довідці №218, яка видавалася на запит суду зазначено, що при наданні дозволу на будівництво в користуванні ОСОБА_1 значиться 0,15 га під будинком та 0,07га- для ведення особистого селянського господарства, всього-0,22га). У довідці №218 зазначено також про те, що при наданні дозволу на будівництво житлового будинку на цій земельній ділянці був присвоєний номер забудовнику -22а, а по закінченню ОСОБА_1 будівництва будинку був присвоєний номер АДРЕСА_1 (т.1, а.с.40,41.

Будь-які документи, які б свідчили про визначення в установленому законом порядку меж на місцевості (в натурі) наданої ОСОБА_1 у користування земельної ділянки, відсутні.

Рішеннями виконавчого комітету Савранської селищної ради народних депутатів від 20.03.1997року №3/22 та №3/23 ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,07га для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку розміром 0,15га для обслуговування житлового будинку, які знаходились в АДРЕСА_2 (а. с. 38, 39 т. 1).

Документи, які б свідчили про встановлення землевпорядними організаціями меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання ОСОБА_1 документа, що посвідчує це право відсутні. ОСОБА_1 підтвердив, що державний акт на право власності на земельну ділянку йому не видавався, а рішенням Савранської селищної ради Одеської області від 11.10.2006 року №79-У йому у приватну власність було передано земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , в розмірі 0,15 га для обслуговування житлового будинку та ріллі в розмірі 0,22га.

Слід зазначити, що на час прийняття виконавчим комітетом Савранської селищної ради рішень №№3/22 та 3/23 від 20.03.1997 року, діяв Земельний кодекс України 1990 року, відповідно до статті 22 якого право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Таким документомзгідно зістаттею 23цього Кодексубули державніакти,які видавалисяі реєструвалисясільськими,селищними,міськими,районними Радаминародних депутатів.

Дію статті 23 Земельного кодексу України у наведеній вище редакції було зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету N 15-92 ( 15-92 ) від 26.12.92 згідно з Декретом N 15-92 ( 15-92 ) від 26.12.92 ) Про приватизаціцю земельних ділянок,який діяв на час передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у 1997 році та втратив чинність на підставі Закону України №139-У (139-16) від 14.09.2006 року.

Зупинення дії статті 23 Земельного кодексу України 1990 року стосувалося передачі у власність громадянам України земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

При цьому статтею 3 зазначеного Декрету №15-92 передбачалося, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, рішення виконавчого комітету Савранської селищної ради народних депутатів від 20.03.1997 року №№3/22, 3/23 та записи у земельно-шнуровій книзі є належними документами, які підтверджують факт передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

11 жовтня 2006 року Савранська селищна рада прийняла рішення про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки розміром 0,52га, із яких для обслуговування житлового будинку в розмірі 0,15га та для ведення особистого селянського господарства- 0,37га, в АДРЕСА_2 .

Суміжним землекористувачем щодо ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , якій на підставі договору дарування, посвідченого Савранською державною нотаріальною конторою 29.03.1991року, належить на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Будинок був подарований ОСОБА_2 ОСОБА_3 із зазначенням в договорі про те, що будинок розташований на земельній ділянці площею 1 105кв.м. (а. с.246-247, том 1).

Документи, які б свідчили про встановлення землевпорядними організаціями меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) відсутні і на такі сторони не посилаються.

Рішенням Савранської селищної ради Одеської області від 15.08.2008 року №309-У АДРЕСА_1 .

Згідно із рішенням Савранської селищної ради Одеської області від 12.12.2008року №228-V ОСОБА_2 було передано у власність як раніше надану у користування земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 (в теперішній час АДРЕСА_1 , площею 0,38га, з яких 0,15га - для обслуговування будинку та 0,23га - для ведення особистого селянського господарства (а. с.44-45, том 1).

Позивачкою за первісним позовом додано до позовної заяви виписки із рішення Савранської селищної ради №228-У від 12.12.2007 року , відповідно до змісту яких селищна рада надала ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,23га (без зазначення адреси) та вирішила передати їй безоплатно у власність раніше надану в користування земельну ділянку загальною площею 0,372га, у тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,142га та для ведення особистого господарства- площею 0,23га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Підстави для збільшення площі земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, із 0,1105га до 0,142га , а в наступному -до 0,15 га в рішеннях Савранської селищної ради не зазначено.

Сторони підтвердили, що технічна документація щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки виготовлена не була, державний акт на земельну ділянку їй не видавався, оскільки між нею та ОСОБА_1 виник спір щодо місця розташування межі між земельними ділянками.

Відповідно до положень статтей 125,126 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час прийняття Савранською селищною радою рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , право власності на

земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної

реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Форми державних актів ( 449-2002-п ) затверджуються Кабінетом

Міністрів України.

Отже, у ОСОБА_2 відсутні правовстановлюючі документи, які б посвідчували її право власності на земельну ділянку, тому вона є користувачем земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

З метою вирішення спору щодо суміжної межі, ОСОБА_2 оскаржила рішення Савранської селищної ради Одеської області від 11.10.2006р. №79-У до суду, а ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення межі між суміжними земельними ділянками та усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою. Вказані позови були об`єднані судом в одне провадження та вирішені в порядку адміністративного судочинства.

Так, постановою Балтського районного суду Одеської області від 04.05.2011року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, зобов`язано Савранську селищну раду Одеської області встановити межі між земельними ділянками між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 визначеним чином; зобов`язано ОСОБА_2 знести огорожу, встановлену по наявній межі та не чинити перешкод ОСОБА_1 у встановленні межі по новій лінії і користуванні земельною ділянкою (а.с.12-14, том 1).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012року вказану постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення Савранської селищної ради Одеської області від 11.10.2006р. №79-У в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку площею 0,15га та для ріллі по АДРЕСА_2 (а.с.9-11, том 1).

З огляду на зміст постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції, рішення Савранської селищної ради №79-У від 11.10.2006 року є протиправним, так як були відсутні підстави для його прийняття (у тому числі відсутній проект відведення земельної ділянки, погоджений з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини), також відповідно відсутні правові підстави для зобов`язання Савранської селищної ради встановити межі земельних ділянок. Суд вважав вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Савранської селищної ради встановити межі земельних ділянок безпідставними та передчасними.

Цією ж постановою апеляційний адміністративний суд закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою та роз`яснив позивачу, що розгляд таких справ віднесено до компетенції Балтського районного суду Одеської області в порядку цивільного судочинства.

Будь-які висновки щодо встановлених в натурі (на місцевості) меж між спірними суміжними земельними ділянками в рішенні суду відсутні.

Вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили та ніким не оскаржувалася.

Судом першої інстанції встановлено, що до розгляду апеляційної скарги постанову Балтського районного суду Одеської області від 04.05.2011р. було виконано, а тому представник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про поворот виконання судового рішення. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 25.04.2013року вказану заяву в частині встановлення меж земельних ділянок було задоволено та зобов`язано селищну раду відновити межу між домогосподарствами, яка була до виконання постанови суду від 04.05.2011р. (а. с.6, том 1).

На виконання вказаної ухвали 12.02.2014року судом видано виконавчий лист, виконавче провадження з примусового виконання якого було закінчено постановою державного виконавця від 12.05.2014року у зв`язку з фактичним виконанням.

Підтвердженням фактичного виконання виконавчого документа державний виконавець вважав лист Савранської селищної ради та акт комісії з розгляду справ з приводу суміжного землекористування при Савранській селищній раді від 22.04.2014року(т.1, а с. 4, 5).

Із змісту зазначеного акту вбачається, що комісія встановила межові знаки на підставі виконавчого листа №2-а-78/2011, виданого 12.02.2014 року Балтським районним судом Одеської області про здійснення повороту виконання постанови цього суду від 04.05.2011 року в частині встановлення меж земельних ділянок, що знаходяться в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання Савранської селищної ради відновити межу між вказаними домогосподарствами, яка була до виконання постанови Балтського районного суду від 04.05.2011 року (т.1, а. с. 4, 7-8).

Отже, межові знаки були встановлені Савранською селищною радою не відповідно до порядку та правил, визначених земельним законодавством, а фактично відбулося повернення сторін у стан, в якому вони перебували на час виникнення між ними спору щодо суміжної межі, встановлення якої в натурі (на місцевості) є складовою землеустрою (стаття 184 ЗК України).

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій, в редакції, що діяла на час звернення до суду, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (у випадках, передбачених законом).

Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки,складений зарезультатами зйомки,на якомувідображаються зовнішнімежі земельноїділянки іззазначенням власників (користувачів)суміжних земельнихділянок,усі поворотні точки меж земельної ділянки,лінійні проміриміж точками на межах земельної ділянки, межівкраплених земельнихділянок іззазначенням їхвласників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Наведені положення норм матеріального права свідчать про те, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

Питання щодо відновлення меж врегульовано статтею 107 Земельного кодексу України, відповіднодо вимогякої основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Обов`язки щодовизначення спільнихмеж передбаченістаттею 106Земельного кодексу,згідно ізприписами якої спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об`єктах не встановлюються.

Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Отже, обов`язки щодо визначення спільних меж покладено законом на власників та землекористувачів у тому випадку, якщо межі земельних ділянок кожного із них встановлені компетентними органами відповідно до змісту землеустрою.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах документи про встановлення меж спірних суміжних земельних ділянок в натурі (на місцевості) відсутні, а питання про відновлення цих меж в установленому законом порядку жодна із сторін у цьому спорі не порушила, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 як в частині встановлення меж суміжних домоволодінь, так і в частині зобов`язання ОСОБА_2 сприяти встановленню твердих меж між земельними ділянками.

Правильним колегія суддів вважає також висновок суду першої інстанції щодо неналежності наданого ОСОБА_1 у підтвердження своїх доводів як доказу висновку №60-08 судової будівельно-технічної експертизи від 28.11.2008 року, оскільки цей висновок за часом його складання не відображає фактичне використання спірних земельних ділянок на час вирішення судом спору, не містить інформації щодо встановлених землевпорядними органами меж кожної спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та стосується висновків щодо відновлення межі між суміжними домоволодіннями , в той час як це питання не є предметом спору, що розглядав суд у цій справі. Крім того, експертиза проводилася за ухвалою суду у іншій справі. Оригінал цього висновку відсутній, а його копія не засвідчена в установленому законом порядку та не містить зазначених експертом додатків до висновку (т.2, а. с. 29-38).

Погоджується суд апеляційної інстанції також з висновком суду першої інстанції про те, що пред`явивши позовну вимогу про визнання частково недійсним рішення Савранської селищної ради Одеської області від 12.12.2008 року №228-У щодо безоплатного надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, позивач ОСОБА_1 неправильно визначив процесуальний статус Савранської селищної ради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, тому його позов в цій частині задоволенню не підлягає як пред`явлений до неналежного відповідача.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_1 прав ОСОБА_2 при визначенні спільної межі між земельними ділянками ґрунтується лише на обставинах, ніби-то встановлених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року у справі №2а-78/2011, в той час, як уже зазначалося вище, обставини щодо місця розташування спільної межі між спірними земельними ділянками цим рішенням не встановлювалися і висновки з цього приводу суд не робив.

З огляду на наведене, судом неправильно застосовано положення частини четвертої статті 82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, та ОСОБА_2 як позивач за первісним позовом помилково звільнена судом від доказування факту порушення відповідачем правил землекористування та її прав як землекористувача.

Враховуючи, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження місця розташування спільної межі між спірними суміжними земельними ділянками ОСОБА_2 суду не надала і на такі не посилалася, в тому числі при перегляді справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 та в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою як необґрунтованого та передчасно заявленого із викладених вище підстав.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, встановленим частинами першою та другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову- на відповідача; 2) у разі відмови в позові- на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в результаті перегляду рішення суду в апеляційному порядку, у задоволенні позовів, як первісного, так і зустрічного, відмовлено, судові витрати покладаються на кожну із сторін та розподілу між ними не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 30 грудня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 та в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

В решта частині це ж рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: Н. В. Орловська

Л. А. Приходько

Повний текст постанови складено 31 січня 2023 року

Суддя Л. В. Пузанова