ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 821/3189/15-а

касаційне провадження № К/9901/28142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 (суддя - Войтович І. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 (головуючий суддя - Стас Л. В., судді - Турецька І. О., Косцова І. П.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Інспекція) із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0003351703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1366,09 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 1092,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 273,22 грн; податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0003361703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 6641,94 грн, у тому числі: за основним платежем у сумі 5313,55 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1328,39 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2015 № 0003331703, відповідно до якої позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 24109,25 грн; рішення від 26.08.2015 № 0003341703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 2410,93 грн.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 05.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016, позов задовольнив у повному обсязі.

Задовольняючі позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що акти індивідуальної дії, прийняті контролюючим органом відносно позивача, мають бути скасовані не лише у зв`язку із неправильним застосуванням відповідачем до спірних правовідносин норм чинного законодавства, а і у зв`язку із невірним математичним розрахунком результатів перевірки, показників податкової звітності, показників власних баз податкового органу.

Контролюючий орган, не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач цитує висновки акта перевірки, підтримує позицію, викладену в судах першої та апеляційної інстанцій, та зазначає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення без урахування всіх обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. На думку скаржника, судами, зокрема, не надано належної правової оцінки його аргументам щодо порушення позивачем ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть всі фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, а саме: відображення у ній отриманого доходу від провадження підприємницької діяльності із контрагентами не у повному обсязі, що призвело до заниження загального оподаткованого доходу у 2013 році на 27770,11 грн; завищення позивачем суми валових витрат у 2012-2014 роках за рахунок включення до їх складу сум витрат без належного документального підтвердження (на підставі податкових накладних та актів прийому - передачі виконаних робіт, які мають узагальнюючий характер, що не дає можливості зробити висновок щодо фактичного проведення такої господарської операції і є порушенням вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України); безпідставного включення позивачем до складу валових витрат витрати за користування електричною енергією при відсутності первинних документів про сплату за використання електричної енергії та договору з енергопостачальною організацією за адресою здійснення підприємницької діяльності позивача), а також заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку із заниженням чистого оподаткованого доходу за 2012-2014 роки, відтак зроблено безпідставний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.04.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2023 касаційну скаргу Інспекції прийняв до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 24.01.2023.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2014 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб із підприємницької діяльності, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних позивачем індивідуальних рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 359/21-03-17-03/ НОМЕР_1 від 04.08.2015, оформленого за результатами проведеної у період з 15 по 28.07.2015 документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 (далі - акт перевірки), під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- підпункту 164.2.6 пункту 164.2 статті 164, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 ПК України, встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб в сумі 1092,87 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за період перевірки на суму 24109,25 грн;

- пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012-2013 роках на загальну суму 5313,55грн;

- пункту 51.1 статті 51 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI;

- пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами), а саме: не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у кількості 3 штуки.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.

Зокрема, за висновками контролюючого органу, у 2013 році ФОП ОСОБА_1 занижено об`єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 27770,11 грн, що підтверджується перевіркою дотримання встановленого порядку ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування. Так, у колонці «дохід від провадження господарської діяльності» відображено суму отриманого доходу не в повному обсязі (занижено на 27770,11грн), а саме: - у 2013 році згідно з відомостями Центральної бази даних Держреєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів (1 ДФ), ФОП ОСОБА_1 виплачено дохід за ознакою « 157» (дохід від провадження господарської діяльності) наступним контрагентам: ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група») на суму 56 125,00 грн без ПДВ). Оплата здійснювалася у безготівковій формі. Відповідно до поданих у 2013 році звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), періодичних звітів, наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 та даних ІС «Податковий блок» підприємцем отримано дохід від провадження діяльності в сумі 555 763,57 грн (без ПДВ). Сума загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності у 2013 році склала 611 888,57 грн. Таким чином, не відображення отриманого доходу в книзі обліку доходів витрат, призвело до заниження загального оподаткованого доходу на 27770,11 грн».

Також, у акті перевірки вказано, що у 2012-2014 роках ФОП ОСОБА_1 завищено суму валових витрат за рахунок включення до їх складу суми витрат на послуги із ТОВ «Комерційний центр» (код 36504590) ринок «Північний». Господарські операції із вказаним контрагентом не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції на думку контролюючого органу, не відбувалися та мають формальний характер. Такі висновки базуються на дослідженні контролюючим органом актів прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних, які оформлені з порушенням встановленого порядку щодо складання первинних документів, а саме не містять обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також не містять вичерпної інформації щодо таких послуг, відтак не дають змоги довести безпосередній зв`язок таких витрат із господарською діяльністю платника податків. Крім того, на думку контролюючого органу до складу витрат безпідставно включено витрати за використання електричної енергії, що входить до послуг ринка ТОВ «Комерційний центр» ринок «Північний», з огляду на відсутність у позивача первинних документів про сплату за використання електричної енергії та договору з електропостачальною організацією за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 177.4 статті 177 ПК України включено до складу витрат вартість придбання послуг без належного документального підтвердження за 2012 у сумі 7329,62 грн, за 2013 у сумі 7190,52 грн, за 2014 рік у сумі 7285,78 грн.

Крім того, за висновками контролюючого органу, у 2013 році позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб на суму 1099,44 грн, що підтверджується даними перевірки валового доходу та валових витрат позивача на 2012 рік.

Крім іншого, платником неправильно заповнено звітність з єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування, чим порушено «Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Платник вказує у звітах, що сума чистого доходу отримана лише у грудні 2013 та у грудні 2014 років, проте під час перевірки становлено отримання платником чистого доходу протягом 2013 та 2014 років. Платник сплачував ЄСВ з максимально оподаткованого доходу за місяць (грудень), що призвело до заниження ЄСВ у 2013 році на 868,99 грн ((23210, 32- 20706,00)*34,7%), та у 2014 році на 6037,37 грн ((38104,77-20706,00)*34, 7%).

Таким чином, з урахуванням встановлення заниженого оподатковуваного доходу у періоді, що перевірявся, в результаті порушень, зазначених вище, занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на суму 24109, 25 грн.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнятІ податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015 № 0003351703 та від 27.08.2015 № 0003361703; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2015 № 0003331703; рішення від 26.08.2015 № 0003341703 про застосування штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, суди встановили, що перевіркою дотримання встановленого порядку ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи- підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено порушення: не в повному обсязі відображено суму отриманого доходу від контрагентів: ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група»).

Зокрема, як зазначалося вище, на сторінці 9 акту перевірки відповідачем зазначено, що «Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування встановлено порушення: у колонці «дохід від провадження господарської діяльності» відображено суму отриманого доходу не в повному обсязі (занижено на 27770,11 грн., а саме, - у 2013 році ФОП ОСОБА_1 виплачено дохід за ознакою «157» (дохід від провадження господарської діяльності) наступним контрагентам: ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група») на суму 56125,00 грн. Відповідно до поданих у 2013 році звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), періодичних звітів підприємцем отримано дохід від провадження діяльності в сумі 555763,57 грн (без ПДВ). Таким чином, сума загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності у 2013 році склала 611888,57 грн. Отже, не відображення отриманого доходу в книзі обліку доходів витрат, призвело до заниження загального оподаткованого доходу на 27770,11 грн».

Судами першої та апеляційної інстанцій спростовано факт зазначеного порушення, шляхом проведення аналізу первинних документів позивача.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за 2013 рік, позивачем від наведених вище контрагентів отримано наступний дохід:

- за податковою накладною від 01.02.2013 за № 1 сума отриманого доходу становить 4320,00 грн, у тому числі ПДВ 720,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 12.02.2013 щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00 грн;

- за податковою накладною від 10.04.2013 за № 1 сума отриманого доходу становить 5400,00 грн, у тому числі ПДВ 900,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 18.04.2013 щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПП «Парадигм Консалтинг Група» 5400,00 грн;

- за податковою накладною від 07.05.2013 за № 0000001 сума отриманого доходу становить 4320,00 грн, у тому числі ПДВ 720,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 20.05.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00 грн;

- за податковою накладною від 25.07.2013 за № 1 сума отриманого доходу становить 5400,00 грн, у тому числі ПДВ 900,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 25.07.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПП «Парадигм Консалтинг Група» 5400,00 грн;

- за податковою накладною від 31.07.2013 за № 2 сума отриманого доходу, становить 21000,00 грн, у тому числі ПДВ 3500,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 29.08.2013 щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» 21000,00 грн;

- за податковою накладною від 01.08.2013 за № 1 сума отриманого доходу становить 4320,00 грн, у тому числі ПДВ 720,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 15.08.2013 щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00 грн;

- за податковою накладною від 17.10.2013 за № 1 сума отриманого доходу становить 5400,00 грн, у тому числі ПДВ 900,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 17.10.2013 щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПП «Парадигм Консалтинг Група» 5400,00 грн;

- за податковою накладною від 04.11.2013 за № 1 сума отриманого доходу становить 4320,00 грн, у тому числі ПДВ 720,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки за 08.11.2013 щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00 грн.

Таким чином, загальна сума отриманого позивачем доходу становить 45400,00 грн.

Вказана сума доходу, отримана позивачем у 2013 році від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група», також підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за 2013 рік з додатками № 5, в яких відображено (у розділі податкові зобов`язання) обсяг отриманого доходу.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції підтверджено та не спростовано доводами касаційної скарги, що відповідач, зазначаючи в акті перевірки про суму доходу, отриманого позивачем у 2013 році від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група», в розмірі 56125,00 грн. не правоильно дослідив первинні документи Позивача (банківські виписки, податкові накладні, податкові декларації з ПДВ), відповідно, неправильно встановив суму доходу позивача від наведених вище контрагентів за 2013 рік та завищив таку суму доходу на 10 725,00 грн (56 125,00 грн -45 400,00 грн).

Крім того, включення позивачем доходу у сумі 45000,00 грн. до суми загального оподаткованого доходу за 2013 рік, отриманого від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група» підтверджено податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2013 рік. Оскільки такий дохід отримувався в безготівковій формі, отримання податкових накладних відображено у податковій звітності з податку на додану вартість, у розділі «Податкові зобов`язання», відповідно, позивачем сплачено податок на додану вартість до бюджету.

Визначаючи дохід позивача за 2013 рік в сумі 555763,57 грн, відповідач посилається на дослідження ним звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок). Проте, використання вказаних звітних документів під час встановлення доходу позивача є помилковим, оскільки дохід від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група» отриманий позивачем у безготівковій формі (шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у банківській установі).

Суд касаційної інстанції зауважує, що за визначенням статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг); книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Суди попередній інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що оскільки позивачем отримувався дохід від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група» за надання послуг щодо забезпечення в наявності визначеного асортименту продукції наведених вище суб`єктів господарювання, при цьому не застосовувалися розрахункові операції у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у вигляді прийняття від покупця готівки, водночас, складалися на адресу контрагентів податкові накладні та отримувалася оплата за надані послуги у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, відповідно, позивач не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій та не повинен відображати таку операцію у звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій, книзі обліку розрахункових операцій.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій на рахунок того, що встановлення відповідачем розміру доходу позивача із звітів використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій є невірним джерелом встановлення такого доходу, оскільки, вказані документи відображають лише частину доходу позивача, який досягається позивачем під час розрахунків у готівковій формі, шляхом застосування реєстраторів розрахункових операцій, у той час, ігноруючи інші джерела отримання доходу, як-то розрахунковий рахунок (безготівкові розрахунки з контрагентами).

Також, зазначаючи про отримання позивачем у 2013 році доходу в 555 763,57 грн. (без ПДВ), відповідач не правильно відображає вказану суму доходу, оскільки відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, прийняття якої підтверджується квитанцією від 12.02.2014, сума загального оподаткованого доходу складає 584118,46 грн, що є на 28354,89 грн більше, ніж вказано в акті перевірки.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів про те, що відповідачем не правильно досліджено звітні документи позивача, помилково встановлено факт заниження позивачем доходу за 2013 рік на суму 27770,11 грн, неправильно визначено дані податкових звітів та джерела (первинна документація походження грошових коштів (доходів за 2013 рік).

Щодо висновків судів попередніх інстанцій в частині завищення позивачем витрат у 2012 на суму 7329, 62 грн, у 2013 - на суму 7190, 52 грн, у 2014 - на суму 7258, 78 грн, у зв`язку із неправомірним включенням до складу витрат, не підтверджених первинними документами, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини із ТОВ «Комерційний центр» (код 36504590) ринок «Північний» на підставі укладених договорів про надання послуг від 01.07.2009 за № 4/09 (діяв до 31.12.2012) та 01.01.2013 за № 42/13.

У відповідності до умов указаних договорів, ТОВ «Комерційний центр» надавав на адресу позивача (на території об`єкту торгівлі - кіоск № 4 площею 6 кв.м) наступні послуги (пункт 2.2 договору): користування інженерними мережами ринку та торговим місцем, прибирання території, вивіз сміття, прокат санітарного одягу, торгового інвентарю та обладнання, утримання території ринка в належному санітарно-технічному та протипожежному стані, штучне освітлення території ринку, електропостачання, розміщення необхідної інформації на стенді ринку та по гучномовному зв`язку.

У зв`язку з виконанням ТОВ «Комерційний центр» вказаних у договорі послуг останнім складено на адресу позивача акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні та розрахунок послуг.

Згідно з актом перевірки ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах із даним контрагентом надані первинні документи містять недоліки в заповненні, що, на думку контролюючого органу, свідчить про формальний підхід при їх складанні та відсутність реальності господарських операцій вказаного контрагента з позивачем.

Суди попередніх інстанцій не погодилися з таким висновком контролюючого органу та мотивували своє рішення у зазначеній частині тим, що господарські операції позивача з контрагентом є реальними. Дана обставина підтверджується первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів, які могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій (відсутність реальних правових наслідків), а також те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Зі змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134, 1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 153 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Платник податку на прибуток підприємства з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першого цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Водночас, згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкового спору колегія суддів враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З урахуванням наведених вище правових норм, суди обґрунтовано зазначили, що первинні документи, надані ТОВ «Комерційний центр» на адресу позивача, містять усі необхідні реквізити первинного документу, з якого вбачається за можливе встановити факт здійснення господарської операції.

Зокрема, акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) за № 16 за серпень 2012 року, до якого невід`ємним додатком є рахунок-фактура від № 23 від 01.08.2012 містять усі реквізити первинного документу, передбаченого статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі назву документа (форми) - акт прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунок-фактура, розрахунок послуг; дату і місце складання, адресу ТОВ «Комерційний центр» та позивача, коди ЄДР, назву підприємства, від імені якого складено документ - ТОВ «Комерційний центр», зміст та обсяг господарської операції - послуги ринку, з посиланням на номер та дату цивільно-правового договору, одиницю виміру - гривна, кількість - 1 послуга, особистий підпис відповідальної особи, печатку ТОВ «Комерційний центр», тобто первинні документи містять усі дані, які дають змогу ідентифікувати юридичну особу, яка брала участь в господарській операції, її відповідальних осіб тощо.

Аналогічно, усі первинні документи, складені ТОВ «Комерційний центр», містять у собі обов`язкові реквізити первинного документу. Посилання відповідача на відсутність у первинних документах висвітлення послуг є помилковим та недоречним, оскільки, договір між позивачем та ТОВ «Комерційний центр» містить у собі перелік послуг, що надаються.

Крім того, відповідно до тарифів ТОВ «Комерційний центр», затверджених директором, оренда 1 кв.м. в місяць на території ринку складає 70,00грн. (пункт «Бронювання»), тобто, останнім розраховано у грошовому еквіваленті вартість оренди одного квадратного метру площі, шляхом надання ринком послуг по наданню можливості суб`єкту господарювання здійснювати торгівлю, а саме, - ТОВ «Комерційний ринок» встановлено вартість надання послуг користування інженерними мережами ринку та торговим місцем, прибирання території, вивіз сміття, прокат санітарного одягу, торгового інвентарю та обладнання, утримання території ринка в належному санітарно-технічному та протипожежному стані, штучне освітлення території ринку, електропостачання.

Отже, як вірно зауважено судами попередні інстанцій, в даному випадку, неможливо встановлення та відображення в актах виконаних робіт, інших первинних документах конкретної послуги, як того вимагає відповідач, оскільки, ні позивач, ні ТОВ «Комерційний центр» не в змозі визначити яку кількість сміття вивезено конкретно від позивача за місяць, так як на території ринку знаходяться декілька сміттєвих контейнерів, які накопичуються за день усіма користувачами ринку та які, в подальшому, прибираються ТОВ «Комерційний центр». Неможливо встановлення вартості послуги щодо утримання в належному санітарному протипожежному стані, прибирання території, штучного освітлення саме торгового місця позивача, оскільки, такі дії здійснюється на території усього ринку, а тому ТОВ «Комерційний центр» розраховано вартість виконання таких послуг за один квадратний метр.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору здійснили належне дослідження та аналіз первинної документації, наданої позивачем на підтвердження реальності виконання угод щодо згаданого контрагента і надали відповідну оцінку встановленим фактам, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, цілком об`єктивно попередніми судовими інстанціями відхилено доводи контролюючого органу щодо заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу у 2012 році - на суму 7329,62 грн, у 2013 році - на суму 7190, 52 грн, у 2014 році - на суму 7258,78 грн, у зв`язку із неправомірним включенням до складу витрат витрати за використання електричної енергії.

Такі висновки обґрунтовано тим, що відповідно до однолінійної схеми ринку «Північний» (ТОВ «Комерційний центр»), яка є додатком до Договору про постачання електроенергії від 28.07.2009 за № 4478 встановлено, що ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» (ХМЕМ) постачає електроенергію по власним мережам (жирна риска) до мереж споживача (ТОВ «Комерційний центр» (тонка риска), де точкою продажу електроенергії (ТПЕ) є перехід електроенергії з мережі ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» (ХМЕМ) на мережу ТОВ «Комерційний центр», тобто, продаж енергії відбувається ще до потрапляння такої енергії на територію ринку, де знаходиться торгове місце Позивача. Постачання електроенергії до торгового місця Позивача відбувається по мережі, яка знаходиться на балансовій належності ТОВ «Комерційний центр».

Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 року № 910, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442, затверджено Правила користування електричною енергією. Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 цих Правил основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача; точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, електроустановка - комплекс взаємопов`язаних устаткування і споруд призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

З огляду на вказане, позивач, який отримує послуги від ТОВ «Комерційний центр», у тому числі, у вигляді користування торговим місцем (оренда торгового місця), не є ні основним споживачем, ні субспоживачем електричної енергії, оскільки, орендар (користувач торгового місця - кіоску) споживає електроенергію через електроустановки орендодавця - ТОВ «Комерційний центр».

Відносини сторін щодо електроенергії, яка споживається орендарем, регулюються договором оренди. Такий договір може передбачати або укладання орендарем прямого договору з постачальником електроенергії, або здійснення розрахунків за електроенергію з орендодавцем (листи НКРЕ від 11.01.2005 № 05-39-11/109, від 16.10.2006 5385/11/17-06).

Відповідно до листа НКРЕ від 16.10.2006 за № 5385/11/17-06 «Щодо надання роз`яснень», Національна комісія регулювання електроенергетики України роз`яснила, що орендарі беруть в оренду об`єкт або його частину на інженерне забезпечення якого свого часу власником об`єкту (орендодавцем) були виконані технічні умови та укладені постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією відповідні договори.

Оскільки оренда - це засноване на договірній основі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення ним відповідної діяльності, яке не передбачає передачі права власності від орендодавця орендареві, то усі умови щодо користування та управління цим майном мають бути визначені договором оренди.

У разі обумовлення договором оренди передачі орендареві повноважень щодо укладення договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії, між сторонами мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами Правил, отримані та виконані (у передбачених Правилами випадках) технічні умови, проводитись розрахунки тощо.

У тому разі, коли зазначених повноважень не надано, вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватися в орендній платі, позаяк користування електроустановкою може відбуватись лише в тому випадку, коли вона працює, а працювати вона буде лише у випадку подачі на неї напруги, тобто електрозабезпечення, з постачальником електричної енергії за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду. Відповідно, не виникає і інших господарських відносин між постачальником електричної енергії та орендарем (щодо отримання технічних умов, розрахунків тощо).

Відповідно до договору про надання послуг ТОВ «Комерційний центр» надає на користь позивача, серед іншого, послуги з користування інженерними мережами ринку та послуги електропостачання. Відтак, ТОВ «Комерційний центр» щомісячно вносить вартість спожитої електроенергії позивачем до вартості надання послуг, у тому числі і послуг з електропостачання торгового місця позивача, що відображається в акті прийому-передачі робіт (надання послуг) та розрахунку послуг по компенсації за користування електромережами ринку та компенсації електропостачання на ринок. Позивач має в наявності абонентські книжки по оплаті за електропостачання ринку «Північний», в якій зазначено ПІБ абонента (позивач - ОСОБА_1 ), назва торгового місця - кіоск НОМЕР_2.

Таким чином, позивач розраховується за отриману електроенергію безпосередньо з власником (балансоутримувачем електричних мереж), яка входить у вартість наданих за місяць послуг ринку.

У відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 141 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

За приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що витрати позивача для здійснення господарської діяльності у вигляді оплати послуг ринку, у тому числі і за спожиту електроенергію, відповідають вимогам статті 14 ПК України та у відповідності до положень статті 177 ПК України, є належним чином задокументованими (складені первинні документи - акти надання послуг, податкові накладні, розрахунки компенсації, рахунки-фактури) та пов`язаними безпосередньо із здійсненням позивачем господарської діяльності, відтак твердження відповідача про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2012 році на суму 7329,62 грн., у 2013 році на суму 7190,52грн., у 2014 році на суму 7258,78 грн у зв`язку із включенням до складу витрат витрат за використання електричної енергії, є помилковими та такими, що не відповідають фактичним первинним документам позивача.

Правильними та обґрунтованими, а також не спростованими доводами касаційної скарги, є і висновки судів попередніх інстанцій щодо тверджень відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у 2013 році на суму 1099,44 грн.

Так, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на сторінці 14 акту перевірки відповідачем наведено дані перевірки валового доходу та валових витрат позивача за 2012 рік, у той же час, роблячи висновки про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, відповідач зазначає про таке заниження у 2013 році. Водночас у висновку акту перевірки та у податковому повідомленні-рішенні № 0003351703 від 27.08.2015 з приводу цього порушення відповідачем зазначено заниження на суму 1092,87 грн. на противагу зазначеній сумі 1099,44 грн на сторінці 14 акту.

Таким чином, із вказаного висновується, що відповідачем, під час встановлення вказаного порушення неправильно визначено податковий період, суму податку на доходи фізичних осіб, відповідно не вірно розраховано штрафні (фінансові) санкції, відтак колегія суддів погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій у тому, що за таких обставин, з урахуванням математичних та логічних помилок неможливо приймати до уваги викладені факти зафіксованих порушень.

Також, оцінюючи доводи касаційної скарги відповідача та правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині визначення розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, колегія суддів бере до уваги, що стаття 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачила, що платниками єдиного внеску, зокрема, є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до пункту 2 статті 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлено базу нарахування єдиного внеску - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 177.2 статті 177 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Під час визначення розміру єдиного внеску відповідач враховував дані перевірки щодо заниження суми чистого оподаткованого доходу (таблиця № 26), а саме:

- 2012 рік на суму 7329,62 грн (неприйняття витрат за послугами ТОВ «Комерційний центр»);

- 2013 рік на суму 34960,63 грн (неприйняття витрат за послугами ТОВ «Комерційний центр» та не включення позивачем, на думку відповідача, до складу доходів від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм Консалтинг Група»);

- 2014 рік на суму 7285,78 грн (неприйняття витрат за послугами ТОВ «Комерційний центр»).

З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій спростовано висновки скаржника щодо заниження суми чистого оподатковуваного доходу з підстав зазначених вище, колегія суддів погоджується із висновками цих судів про те, що остання не може бути підставою для нарахування єдиного внеску та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій перевірили та надали належну оцінку твердженням відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 5313,55 грн., про що зазначено на сторінках 26-32 акту перевірки. Вказане порушення обґрунтовувалося відповідачем тим, що податкові накладні оформлені з порушенням порядку щодо складання первинних документів, а саме, - не містять обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, не містить вичерпної інформації щодо наданих послуг. Проте, беручи до уваги, що посилання відповідача на наявність порушень під час складання первинних документів (актів виконаних робіт (надання послуг), викладених у пункті 2.1.2 акту перевірки, спростовано судами попередніх інстанцій з підстав, з якими у повному обсязі погоджується колегія суддів касаційного суду, викладені твердження є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що визначаючи занижене податкове зобов`язання позивача з податку на додану вартість, відповідач здійснив такий розрахунок з 01.01.2012, що не відповідає вимогам податкового законодавства.

Так, колегія суддів враховує, що пунктом 102. 1 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до пункту 203.1 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Оскільки, податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року подається до податкового органу у відповідності до пункту 203.1 статті 203 ПК України в строк до 20 вересня 2012 року, відтак, контролюючий орган має право визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість починаючи з серпня 2012 року.

Проте, всупереч положенням пункту 102.1 статті 102 ПК України, відповідачем визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість з січня 2012 року по липень 2012 року включно, поза межами встановленого строку (1095 днів), що своєю чергу, є підставою для звільнення позивача від сплати визначених податкових зобов`язань.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України встановив, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проте, податкові накладні, видані ТОВ «Комерційний центр», які включено позивачем до складу податкового кредиту, є такими, що відповідають вимогам статті 201 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України 22.09.2014 № 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 14.11.2014 за № 1129), оскільки містять усі обов`язкові реквізити, у тому числі опис (номенклатуру) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, а саме, - опис послуги - послуги ринку, кількість (обсяг) послуг - 1 послуга, одиниця виміру - послуга. Доводів на спростування вказаного скаржником не наведено.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень, з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Перевіривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій повною мірою відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а доводи касаційної скарги не спростовують правильності їх висновків, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статтею 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.Я.Олендер