Номер провадження: 23-з/813/1125/22

Номер справи місцевого суду: 521/22061/21

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді - Князюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 09.09.2022 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №521/22061/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресом: АДРЕСА_1 , за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України,-

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях складу правопорушення; товар, вилучений за Протоколом про порушення митних правил №5699/50000/21, повернуто власнику або уповноваженій ним особі в установленому законом порядку після сплати всіх необхідних зборів, податків та платежів.

В апеляційній скарзі Одеська митниця Державної митної служби України просила постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів правопорушення, що рівно 4920880,38 грн, з конфіскацією цих товарів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09.09.2022 року апеляційну скаргу Одеської митниці Державної митної служби України задоволено.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року про закриття провадження в справі №521/22061/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, - скасовано.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів правопорушення, а саме в розмірі 4920880 грн 38 коп, з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів правопорушення, вилучених згідно Протоколу про порушення митних правил №5699/50000/21 від 29 листопада 2021 року.

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 09.09.2022 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №521/22061/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресом: АДРЕСА_1 , за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України.

12.10.2022 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами.

21.12.2022 року по справі № 521/22061/21 була винесена Постанова про самовідвід судді Вадовської Л.М. Справу за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 9 вересня 2022 року в справі №521/22061/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України було передано до канцелярії суду для повторного розподілу.

22.12.2022 року після здійснення повторного автоматизованого розподілу, справу № 521/22061/21 прийнято до провадження судді Одеського апеляційного суду Князюка Олександра Васильовича.

В обґрунтування вище вказаної заяви ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд визнав його винним у порушенні митних правил та притягнув до відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, так як при декларуванні ним товару, відомості про заявлений товар не відповідали самому товару, а саме: замість тканини була заявлена сітка.

Однак, ОСОБА_1 отримав листа датованого 20.09.2022 року, який був надісланий компанією - продавцем на адресу компанії-покупця, і з якого вбачається, що компанії покупцю помилково було відправлено товар, який був замовлений та призначався для відправки іншій юридичній особі (замовнику товару).

ОСОБА_1 зазначає, що вже після прийняття апеляційним судом Постанови по суті (після 09.09.2022 року), йому стала відома та обставина, що підприємство-продавець проводячи звірки товару, який має статус віднесеного до продажу, виявило, що до ТОВ «НАПСА СТАР» помилково відправили товар, який був замовлений іншою компанією-замовником, така обставина сталася внаслідок помилки, так як продавець, компанія «WDTC TRADING LLC» займається оптовою торгівлею і відповідно при наявності великої кількості замовлень, було переплутано і направлено ТОВ «НАПСА СТАР» товар іншого замовника (замість сітки була направлена тканина). Дана обставина була доведена до відома директора підприємства-покупця ОСОБА_1 20.09.2022 року шляхом направлення електронного листа на офіційну електронну адресу, в якому контрагент керуючись добросовісними принципами партнерства та з метою збереження ділових відносин у майбутньому, повідомив про помилкову відправку не того товару, що замовлявся та на який виписувалися товаросупровідні документи.

23.01.2023 року в судове засідання з`явилися, представник ОСОБА_1 - адвокат Савельєв Ярослав Дмитрович, та представник Державної митної Служби України Одеська Митниця - Кептене Дмитро Андрійович.

Судом було заслухано пояснення сторін по справі, та у зв`язку із знеструмленням Одеського апеляційного суду, сторонами було подано клопотання про ухвалення рішення у справі за їх відсутності.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Савельєвим Я.Д. у поданому клопотання зазначено, що ОСОБА_1 підтримує подану заяву в повному обсязі, просить суд її задовольнити.

Представник Державної митної Служби України Одеська Митниця - Кептене Дмитро Андрійович заперечував щодо задоволення поданої заяви ОСОБА_1 про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України. КУпАП нормативно не врегульовано порядок перегляду рішень суду за нововиявленими обставинами.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваному, обвинуваченому і підсудному гарантується право на захист. Однією із найефективніших форм правового захисту прав громадянина є судовий захист. Право на захист у судовому порядку є конституційним і не вимагає додаткового закріплення в інших нормативно-правових актах.

Так, стаття 55 Конституції України містить норму, що встановлює право кожного: звертатися до суду для оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна та будь-якими, незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних діянь.

Відповідно до ст. 2 КУпАП зазначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, як і не передбачено положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд, виходячи із правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов також поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження і на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12); рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), зазначає, що на цю категорію справ поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість апеляційному суду застосувати аналогію закону при перегляді постанови судді суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, зокрема положення КПК, які регламентують відповідні правовідносини, так як КУпАП не передбачає порядку і процедури перегляду справ за нововиявленими обставинами, хоча згідно міжнародних норм права це є невід`ємним правом особи (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.

Так, як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України», провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суд з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, суддя приходить до висновку, що реалізація права на судовий захист, шляхом подання заяви про перегляд рішення у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону.

У зв`язку з тим, що провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до нього застосовуються норми Кримінального процесуального кодексу України, які передбачають перегляд рішення за нововиявленими обставинами та містять перелік даних обставин.

Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються обставини, які не були відомі суду під час ухвалення судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Статтею 460 КПК України визначено, що учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які вказують на специфічні правозастосовні помилки під час кримінального провадження, що пов`язані з особливими способами їх установлення.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є компромісним вирішенням конфлікту двох концептуальних підходів - необхідності виправлення допущеної судової помилки, що демонструє ефективність системи кримінальної юстиції, та забезпечення стабільності й непохитності судового рішення, що набрало законної сили, тобто додержання принципу правової визначеності.

При цьому провадження за нововиявленими обставинами здійснюється не з метою ревізії судового рішення - повторного розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення нового рішення (наприклад, для перекваліфікації діяння, пом`якшення чи посилення покарання), а з метою виправлення специфічних за своєю природою судових помилок. Провадження за нововиявленими обставинами, будучи самостійною формою оскарження й перевірки судових рішень, жодним чином не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Відповідно до ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами без задоволення

Окрім того, Верховний суд в своїй постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18) дав визначення нововиявленим обставинам зазначаючи, що питання істотності таких обставин суд оцінює в кожному конкретному випадку, та зокрема вказав: «Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим».

Право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, як і не передбачено положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, а також установлену судову практику про перегляд постанов у справах про адміністративні правопорушення - порушення митних правил по справах № № 163/1999/21, № 760/190818/19, № 760/21995/15-п, № 725/2443/18), № 760/16016/16-п, № 760/9354/15-п, № 761/26235/21, згідно яких суди переглядають постанови за нововиявленими обставинами з аналогічних підстав, Одеський апеляційний суд приходить до висновку, що реалізація права на судовий захист, шляхом подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону, відтак подана ОСОБА_1 заява про перегляд постанови за нововиявленими обставинами підлягає прийняттю до розгляду,

Таким чином, перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Протоколу про порушення митних правил №5699/50000/21 від 29 листопада 2021 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Напса Стар» (код ЄДРПОУ 44161530) за частиною 1 статті 483 МК України, 16 листопада 2021 року в зону діяльності пункту пропуску «Одеський морський торговельний порт» відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці з Китайської Народної Республіки до України на судні закордонного плавання «Jonatan H» на підставі коносаменту від 3 вересня 2021 року №SHWS221080869 та інвойсу від 3 вересня 2021 року №WN9071 надійшов контейнер HLBU2489071.

17 листопада 2021 року о 15:21 годин з метою переміщення через митний кордон України товару в контейнері HLBU2489071 до Одеської митниці в електронному вигляді шляхом цифрового підпису директором ТОВ «Напса Стар» ОСОБА_2 подано митну декларацію типу IM40EE, яка прийнята та зареєстрована митним органом за №UA500000/2021/938223, з наступними товаросупровідними документами: коносамент від 2 вересня 2021 року №SHWS221-8-869, інвойс від 3 вересня 2021 року №WN9071, пакувальний лист від 3 вересня 2021 року №WN9071, контракт від 3 серпня 2021 року №WDTCN31082021.

Відповідно до відомостей МД та поданих до неї товаросупровідних документів від відправника - компанії «Baiyun Trading Co.Ltd» (Китай) на адресу одержувача/покупця ТОВ «Напса Стар» (ЄДРОПУ: 44161530, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 9) переміщується товар «готові сітки безпеки у рулонах, виготовлені з синтетичних текстильних матеріалів (100% поліпропілен), які в місцях перетину з`єднані вузлом для творення вічка. Призначені до виконання будівельних робіт. Запаковано у 367 пакунків. Виробник: Baiyun Trading Co.Ltd. Торговельна марка: «Brinоd». Країна виробництва: CN», загальною вагою 14364,20 кг брутто, загальною вагою 13071,00 кг нетто, у кількості 367 місць, загальною вартістю 19083,66 доларів США або 504062,44 грн. (курс НБУ згідно станом на дату МД: 1 дол. США дорівнює 26,4133000 грн.), продавцем якого є компанія «Wdtc Trading LLC» (1114, Budapest, str. Bartok Bela 66.3, Floor 4).

19 листопада 2021 року Одеською митницею прийнято рішення про здійснення переогляду товару, який надійшов у контейнері НLBU2489071 на адресу ТОВ «Напса Стар» (ЄДРПОУ: 44161530) за МД №UA500000/2021/938223.

19 листопада 2021 року до Одеської митниці надійшов лист Територіального управління, розташоване у місті Миколаєві, Державного бюро розслідувань №05.17/05.17/23857 з дорученням на проведення огляду (переогляду) товарів у контейнері №НLBU2489071 в рамках кримінального провадження №62021150020000253.

26 листопада 2021 року посадовими особами митного органу проведено повний огляд товару в контейнері №НLBU2489071 з метою перевірки відповідності опису та маркування товару відомостями, зазначеними у товаросупровідних документах та митній декларації.

За результатами проведення митного огляду товарів встановлено, що в контейнері №НLBU2489071 замість товару «сітка для будівельних робіт» знаходиться товар «тканина», про що складено акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA500000/2021/938223.

Таким чином, в результаті проведення митного огляду митним органом встановлено, що через митний кордон України з приховуванням від митного контролю переміщено товар «тканина» шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товару, ваги, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Диспозицією частини 1 статті 483 МК України передбачена адміністративна відповідальність щодо переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

З облікової карти суб`єкта зовнішньої діяльності та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що на посаді керівника ТОВ «Напса Стар» (ЄДРПОУ: 44161530) на дату переміщення товару перебував ОСОБА_1 .

Таким чином, у розумінні частини 2 статті 459 МК України ОСОБА_1 як посадова особа (керівник) ТОВ «Напса Стар» є суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил, оскільки перебуваючи на посаді керівника підприємства відповідав за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Напса Стар» і зобов`язаний був забезпечити надання до митного контролю і оформлення документів з достовірною та правдивою інформацією.

Керівник ТОВ «Напса Стар» (ЄДРПОУ 44161530) ОСОБА_1 інкриміновано порушення митних правил, передбачене частиною 1 статті 483 МК України.

На підставі оцінки наданих до суду матеріалів справи апеляційний суд у постанові від 09 вересня 2022 року дійшов висновку про те, що товари, було переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товару, ваги, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Після прийняття апеляційним судом постанови, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд Постанови Одеського апеляційного суду від 09.09.2022 року по справі № 521/22061/21 за нововиявленими обставинами.

Судом встановлено, що вже після прийняття апеляційним судом вищевказаної постанови ОСОБА_1 як директор підприємства-покупця ТОВ «НАПСА СТАР» був проінформований листом підприємства-продавця компанії «WDTC TRADING LLC» від 20.09.2022 року про обставини, щодо помилкового направлення товару, який був призначений для відправлення іншій компанії.

Тобто, на момент прийняття рішення існували обставини, які не були відомі ні особі що притягається до адміністративної відповідальності ні суду. Відповідно якби ці обставини, які існували на момент прийняття рішення були відомі, то це б вплинуло на прийняття рішення. Зазначені обставини вказують на те, що декларантом були зазначені відомості про товар, які були вказані в товаросупровідних документах та надавалися продавцем товару - компанією «WDTC TRADING LLC», тобто умислу та мети порушувати митні правила у ОСОБА_1 - не існувало, так як він здійснив лише декларування товару на підставі товаросупровідних документів, як того передбачає ст. 335 Митного кодексу України.

В сукупності з іншими доказами у справі, зазначені обставини виключають склад адміністративного правопорушення - порушення митних правил, адже в листі компанія «WDTC TRADING LLC» повідомила, що проводячи звірки товару, який має статус віднесеного до продажу, було виявлено, що ТОВ «НАПСА СТАР» помилково відправили товар, який був замовлений іншою компанією-замовником, так як основним видом діяльності компанії-продавця є оптова торгівля (згідно витягу з офіційного державного реєстру), тому відповідно останні здійснюють продаж і текстилю (тканини), і сіток, а також інших товарів широкого вжитку. Така ситуація сталася в результаті помилки особи, яка готувала товар на відправку. Відповідно товаросупровідні документи були надані належні відповідно до того товару, який замовлявся ТОВ «НАПСА СТАР», а товар був направлений інший (замість сітки, була направлена тканина).

На підтвердження вказаних обставин до суду були надані відповідні документи, а саме: копія листа, витягу з бізнесового реєстру з перекладом на українську мову, а також докази отримання такого листа.

Апеляційний суд погоджується з доводами, викладеними в заяві про перегляд Постанови за нововиявленими обставинами та вважає, що Постанова Одеського апеляційного суду від 09.09.2022 року має бути переглянута, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03.06.2005 року N 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил").

При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року N 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил", порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.

Згідно зі ст. 10 КУпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Як визначено диспозицією ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний: здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття "декларування", яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, в тому числі необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант. Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник, або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, представник власника товару підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він здійснював декларування товару або з метою приховування від митного контролю особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

За відсутності зазначених умов само по собі зайняття особою керівної посади на підприємстві - власника товару, переміщеного з приховуванням від митного контролю, не утворює в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей (тобто сукупності дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи) необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (стаття 4 МК України).

Відповідно до ст. 259 МК, попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

З вказаних ОСОБА_1 обставин зрозуміло, що декларант до подання попередньої декларації та до митного огляду товарів в контейнері №НLBU2489071 19.11.2022 року орієнтувався тільки на надіслані продавцем документи, сам декларант контейнер не оглядав і не повинен був оглядати, відповідно станом на день подачі декларації декларант не знав, що у контейнері №НLBU2489071 прийшов якийсь інший товар ніж зазначено у документах, відповідно до вказаного, ніякого умислу у декларанта надавати митниці недостовірні відомості не було.

Попередня митна декларація типу «ІМЕЕ» свідчить про попереднє інформування декларантом митного органу, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», із послідуючим змінами від 30.05.2008 року №8, для притягнення до відповідальності за ст.483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органом супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

Подання митної декларації типу «ЕЕ» в даному випадку є лише попереднім повідомленням, в розумінні ст.194 МК України, і використовувалась не для митного оформлення товарів в митному режимі «Імпорт» та сплати необхідних митних платежів, а для контролю доставки товару під час внутрішнього перевезення по митній території України.

В подальшому, відповідно до ч.13 ст.259 МК України та із використанням прав, передбачених ст.266 МК України, подається додаткова декларація до попередньої митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ». Таким чином , митна декларація типу «ІМ 40 ДЕ», це додаткова декларація до попередньої митної декларації (наказ Мінфіну №1011), яка подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня митна декларація та які становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Таким чином, митна декларація , яка заповнена в звичайному порядку повинна містити обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів у заявлений митний режим та її оформлення випуском товарів у заявлений митний режим (ч.1 ст.258 МК України).

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 п. 6 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» № 8 від 03.06.2005 року підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

При цьому підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів. Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.

Також відповідно до роз`яснень, наведених у зазначеній вище постанові, порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ст. 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.

Тобто, склад правопорушення в даному випадку полягає саме в умисному переміщенні товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару підроблених документів чи документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до частини другої статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З наведеної правової конструкції вбачається, що в даному випадку надання доказів, історія їх походження та обов`язок доказування наявності правопорушення покладається на митний орган.

Зазначені ОСОБА_1 нововиявлені обставини жодним чином не спростовуються митним органом, з огляду на що, апеляційний суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, стосовно того, що вказані в заяві обставини і надані на їх обґрунтування докази фактично спростовують висновки митниці про умисні дії ОСОБА_1 , спрямовані на переміщення товару, через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товару, ваги, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Оскільки, отримана інформація виключає в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у вигляді надання недостовірної документації, зокрема порушення процедури декларування, митним органом мало бути доведено суду факт порушення митних правил за допомогою інших, відмінних від спростованих нововиявленими обставинами доказів. Зокрема, належними доказами суд вважає докази, які в своїй сукупності доводять факт умисних дій ОСОБА_1 , спрямованих на порушення митного законодавства, від яких була завдана шкода державі. В той же час таких доказів до суду представлено не було. За таких умов твердження митного органу з цього приводу апеляційний суд вважає об`єктивно недоведеними. При цьому суд вважає за необхідне зазначити також і на те, що усі сумніви в даному випадку мають бути трактовані на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст.ст.9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Крім цього, процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року, відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами по справі №521/22061/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України - задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року по справі №521/22061/21 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів правопорушення, а саме в розмірі 4920880 грн. 38 коп., з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів правопорушення, вилучених згідно Протоколу про порушення митних правил №5699/50000/21 від 29 листопада 2021 року.

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Князюк