ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2023Справа № 910/10420/22

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Козацький"

до Державне управління справами

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв"

про стягнення 59 672,65 грн

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Козацький" (далі - позивач, ОСББ "ЖК Козацький") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного управління справами (далі - відповідач, Державне управління справами) про стягнення заборгованості в розмірі 59 672,65 грн, з яких: 52 668,18 грн основного боргу зі сплати внесків на утримання будинку; 1 125,75 грн 3% річних, 5 875,72 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач (який є членом ОСББ "ЖК Козацький" та власником квартир №№ 345, 423, 429 у будинку 38-А по вул. Гарматна у місті Києві) в порушення вимог чинного законодавства свої зобов`язання щодо своєчасної оплати внесків на утримання будинку за період з березня 2021 року по серпень 2022 року не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 позовну заяву ОСББ "ЖК Козацький" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

18.10.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 14.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 прийнято позовну заяву ОСББ "ЖК Козацький" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10420/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

21.10.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про виконання ухвали суду від 19.10.2022.

02.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

07.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли дві заяви про залучення третіх осіб аналогічного змісту, відповідно до яких відповідач просив суд залучити Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

08.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло два клопотання про зупинення провадження у справі аналогічного змісту, відповідно до яких відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/10420/22 до розгляду іншої справи № 910/5841/21 по суті та набрання законної сили рішення в зазначеній справі.

09.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи № 910/10420/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

09.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення коштів, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

16.11.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача та заперечення на клопотання про залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 задоволено клопотання Державного управління справами про залучення третьої особи; залучено до участі у справі № 910/10420/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв"; відмовлено у задоволенні клопотання Державного управління справами про зупинення провадження у справі № 910/10420/22; відмовлено у задоволенні клопотання Державного управління справами про здійснення розгляду справи № 910/10420/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28.11.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої позивачем додано докази на підтвердження направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів третій особі.

12.12.2022 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, які третя особа просила суд врахувати під час винесення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, пояснення третьої особи щодо позову та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Козацький" (позивач, ОСББ "ЖК Козацький") здійснює управління житловим будинком №38-А по вул. Гарматній у м. Києві (далі - Будинок), що підтверджується протоколом загальних зборів ОСББ №1/19 від 04.11.2019, Статутом ОСББ "ЖК Козацький" (далі - Статут), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСББ.

Протоколом Загальних зборів ОСББ "ЖК Козацький" № 1/19, складеним 04.11.2019 (далі - Протокол), прийнято рішення затвердити Кошторис ОСББ "ЖК Козацький" з розміром внеску 9,78 грн./кв.м для квартир та нежитлових приміщень до введення в експлуатацію системи протипожежного захисту та 10,48 грн./кв.м після введення в експлуатацію системи протипожежного захисту (Додаток № 1 до Протоколу).

Тарифи на утримання будинку та прибудинкової території затверджено Додатком 1 до Протоколу загальних зборів зборів ОСББ "ЖК Козацький".

Згідно Акту перевірки працездатності та прийому в експлуатацію системи протипожежного захисту на об`єкті: "Житловий комплекс Козацький" за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 38-А (секції 1-6) у Солом`янському районі від 01.08.2020 року (далі - Акт від 01.08.2020), у наведеному будинку з 01.08.2020 введено в експлуатацію систему протипожежного захисту.

За Державним управлінням справами (відповідач) на праві власності закріплено квартири №345, №423, №429 у будинку №38-А по вул. Гарматній у м. Київ, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.10.2022 (інформаційні довідки №3122394099, №312394877, №312395854). Відповідач є членом ОСББ "ЖК Козацький", так як є власником наведених квартир у Будинку.

Позивач зазначив, що чинним законодавством на відповідача, як члена ОСББ "ЖК Козацький" та особу, у повному господарському віданні якої перебуває належне державі на праві власності майно, зокрема квартири № 345, 423, 429 у Будинку, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ "ЖК Козацький", якими, зокрема, є загальні збори учасників та правління ОСББ, брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Між сторонами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, проте обов`язок зі сплати фактично спожитих послуг виникає у відповідача на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

На твердження позивача, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної оплати внесків на утримання Будинку за період з березня 2021 року по серпень 2022 року, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у загальному розмірі 52 668,18 грн (основний борг), яка підтверджується доданими до позовної заяви довідками про заборгованість, виданими ОСББ "ЖК Козацький", яка складається з:

17 128,44 грн - заборгованість зі сплати внесків по квартирі №345 (загальна площа квартири 90,8 кв.м);

17 807,58 грн - заборгованість зі сплати внесків по квартирі №423 (загальна площа квартири 94,4 кв.м);

17 732,16 грн - заборгованість зі сплати внесків по квартирі №429 (загальна площа квартири 94 кв.м).

Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 52 668,18 грн основного боргу зі сплати внесків на утримання будинку за період з березня 2021 року по серпень 2022 року, а також про стягнення 1 125,75 грн 3% річних та 5 875,72 грн інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання з оплати внесків на утримання будинку.

Відповідач проти позову заперечує у повному обсязі з огляду на таке.

Правовий статус Державного управління справами визначений Указом Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180/2002 "Про Положення про Державне управління справами" (далі - Положення).

Зазначеним положенням передбачено, зокрема, що Державне управління справами здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб. Матеріально-технічне, соціально-побутове, транспортне та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів здійснюється Державним управлінням справами в межах наданих йому бюджетних призначень, передбачених законом про Державний бюджет України на такі цілі.

Згідно із підпунктом 15 пункту 4 Положення Державне управління справами відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за ефективністю використання і збереженням державного майна, закріпленого за підприємствами Державного управління справами.

Пунктами 7, 8 Положення передбачено, що фінансування діяльності Державного управління справами здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Державне управління справами є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються на виконання покладених на нього завдань та функцій.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2000 року № 165-р "Про передачу об`єктів державної власності в управління Державному управлінню справами" в управління Державному управлінню справами були передані Кабінетом Міністрів України державні об`єкти.

Усі об`єкти: житлові, нежитлові приміщення, житлові будинки тощо перебувають у державній власності в особі Державного управління справами та у господарському віданні чи оперативному управління підприємств, установ та організацій, які знаходять в управлінні Державного управління справами.

Відповідач заперечує висновок позивача щодо обов`язку виключно власника сплачувати внески, кошти відповідно до Законів України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки такий висновок не відповідає Положенню про Державне управління справами та суперечить бюджетному законодавству України, яким керується відповідач як бюджетна організація.

Відповідач зазначив, що Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (третя особа, ДП "ГДІП") є державним підприємством із забезпечення функціонування дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, представництв і консульських організацій в Україні, яке засноване на державній власності та перебуває в управлінні Державного управління справами (п. 1.2. Статуту ДП "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв") .

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 названого Статуту, майно підприємства становить основні засоби (фонди) та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Це майно є державною власністю та закріплене за підприємством на праві господарського відання. Реалізуючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи будь-які дії з обмеженням правомочності щодо окремих видів майна за згодою Органу управління майном у випадках передбачених законодавством.

Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 13.02.2020 № 44 "Про передачу нерухомого державного майна" передано з господарського відання та балансу ДП "Чайка" в господарське відання та на баланс ДП "ГДІП" нерухоме державне майно, зокрема, квартири №№345, 423, 429 за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 38-А.

Листом від 23.12.2019 № 1202 ДП "ГДІП" повідомило, що зазначені квартири необхідні їм для виконання міжнародних зобов`язань України, заходів щодо розміщення і обслуговування дипломатичних представництв, своїх статутних обов`язків та будуть утримуватись за рахунок власних коштів без використання коштів державного бюджету.

Відповідач посилається на статтю 136 Господарського кодексу України, з приписів якої слідує, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов`язки власника такого майна, але обмежена можливість розпоряджатися ним.

Відповідач також посилається на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/1395/19, зроблений у подібних правовідносинах, щодо застосування статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до якого на особу, у повному господарському віданні якої перебуває належне державі на праві власності майно, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідач звертає увагу, що постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 910/5841/21 (предметом розгляду у якій була заборгованість квартир №№219, 345, 423, 429 зі сплати внесків на утримання Будинку за попередній період) рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі № 910/5841/21 скасовано, а справу № 910/5841/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. На вказану постанову Північного апеляційного господарського суду, якою було стягнуто з Державного управління справам на користь ОСББ "ЖК Козацький" кошти за період з 2019 по лютий 2021, позивач посилався як на підставу правомірності своїх позовних вимог у даній справі.

Враховуючи наведене, відповідач вважає заявлені до нього позовні вимоги необгрунтованими та неправомірними.

ДП "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (третя особа, ДП "ГДІП") підтвердила, що відповідач є органом управління майном ДП "ГДІП", що відповідно до розпорядження керівника Державного управління справами № 44 від 13.02.2020 квартири №№345, 423, 429 за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 38-А були передані з господарського відання та балансу ДП "Чайка" на баланс та у господарське відання ДП "ГДІП", на сьогоднішній день вказані квартири перебувають на балансі ДП "ГДІП". Третя особа звернула увагу, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про зареєстроване за ДП "ГДІП" право господарського відання на вказані квартири, ДП "ГДІП" не є ані власником, ані співвласником квартир у розумінні Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", не наділений правами та не несе обов`язки власника та співвласника відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", не набув прав на нерухоме майно, що виникають з моменту державної реєстрації (ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зазначив, що оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить інформації про реєстрацію права господарського відання на спірні квартири за ДП "ГДІП", то таке право у останнього не виникло з огляду на положення ст. 182 Цивільного кодексу України, ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". На думку позивача, розпорядження відповідача № 44 від 13.02.2020 не є документом, згідно з яким у ДП "ГДІП" виникло право господарського відання, оскільки таке право не було зареєстровано.

Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду у справах №910/1395/19, №910/5841/21 позивач вважає безпідставним, оскільки Верховний Суд не робив висновків у розрізі положень ст. 182 Цивільного кодексу України, ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", висновки зроблено Верховним Судом за інших фактичних обставин, які є відмінними від обставин у даній справі №910/10420/22, у даній справі жодних договорів з ОСББ не укладалось, а отже обов`язок зі сплати внесків на утримання будинку повинен виконуватись власником квартир, який є таким відповідно до відомостей, що визначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, як член ОСББ "ЖК Козацький" не здійснив оплату внесків на утримання будинку по квартирам №345, 423, 429 за період з березня 2021 року по серпень 2022 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 "Про житло-комунальні послуги" (далі - Закон України "Про житло-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житло-комунальні послуги").

Відповідно до п. 6, 12, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно з абз. 2-6 п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Судом встановлено, що квартири №345, №423, №429 у будинку №38-А по вул. Гарматній у м. Київ є державною власністю, власником яких зареєстроване Державне управління справами (відповідач), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.10.2022 (інформаційні довідки №3122394099, №312394877, №312395854) та не оспорюється учасниками справи.

ОСББ "ЖК Козацький" (позивач) здійснює управління житловим будинком №38-А по вул. Гарматній у м. Київ, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється учасниками справи.

Згідно з п. 1.1 Статуту ОСББ "ЖК Козацький", затвердженого Установчими зборами ОСББ "ЖК Козацький", протокол від 08.09.2018 (далі - Статут ОСББ "ЖК Козацький"), Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку №38-А, що розташований за місцезнаходженням місто Київ, вулиця Гарматна, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до п. 2.1 Статуту ОСББ "ЖК Козацький" метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом.

Згідно з пп. 6 п. 2.4 Статуту ОСББ "ЖК Козацький", Об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників.

Пунктом 4.2 Статуту ОСББ "ЖК Козацький" визначено, що сплата встановлених Загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, встановлені Загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників.

Згідно з п. 5.2 Статуту ОСББ "ЖК Козацький" співвласник зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідач є членом ОСББ "ЖК Козацький", так як є власником квартир №345, №423, №429 у будинку №38-А по вул. Гарматній у м. Київ, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1, 2, с. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено:

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно з ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Стаття 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає обов`язки співвласника, серед яких є обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Частини 1, 2, 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачають, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України; власник квартири та / або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Додатком №1 до Протоколу загальних зборів ОСББ "ЖК Козацький" №1/19 від 04.11.2019 затверджено тарифи на утримання будинку та прибудинкової території.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСББ "ЖК Козацький" та Державним управлінням справами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг квартирам №345 , №423 , №429 у будинку №38-А по вул. Гарматній у м. Київ . Водночас, обов`язок зі сплати фактично спожитих послуг виникає у споживача на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги". При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення ОСББ "ЖК Козацький" з будь-якою іншою особою договорів про надання житлово-комунальних послуг квартирам №345, №423, №429 у будинку №38-А по вул. Гарматній у м. Київ .

Згідно з ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

За змістом частини п`ятої статті 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 ГК України).

З вказаних положень ГК України слідує, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов`язки власника такого майна, але обмежена можливість розпоряджатися ним. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.10.2022 у справі № 910/5841/21.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право господарського відання.

Отже, право власності та інші речові права на нерухоме майно, зокрема право господарського відання, підлягають державній реєстрації.

Судом встановлено, що розпорядженням Керівника Державного управління справами від 13.02.2020 № 44 "Про передачу нерухомого державного майна" передано з господарського відання та з балансу ДП "Чайка" в господарське відання та на баланс ДП "ГДІП" (третя особа) нерухоме державне майно, зокрема, квартири №№345, 423, 429 за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 38-А.

Третя особа підтвердила, що станом на сьогоднішній день на її балансі перебувають вказані квартири, втім такі квартири є державною власністю та їх власником зазначено Державне управління справами (відповідач).

В матеріалах справи відсутні докази наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про зареєстроване за ДП "ГДІП" (третьою особою) право господарського відання на вказані квартири, а отже, з огляду на положення ст. 182 ЦК України та ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", таке право (право господарського відання) не виникло у третьої особи. При цьому суд зазначає, що розпорядження Керівника Державного управління справами від 13.02.2020 № 44 "Про передачу нерухомого державного майна" не є документом, на підставі якого у третьої особи виникло право господарського відання, оскільки таке право відповідно до вимог чинного законодавства не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.10.2022 підтверджується, що вказані квартири, які є державною власністю, зареєстровані саме за Державним управлінням справами (відповідачем).

За таких обставин, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про наявність у третьої особи обов`язку сплачувати внески на утримання будинку за вказані квартири. Третя особа не є власником або співвласником вказаних квартир в будинку 38-А, по вул. Гарматна м. Київ у розумінні Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", не наділена правами та не несе обов`язки власника чи співвласника відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У спірному випадку обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими, зокрема, є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, зокрема внески на утримання будинку за період з березня 2021 по серпень 2022 за квартири №№345, 423, 429 у будинку за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 38-А, має здійснювати саме відповідач, як зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власник вказаних квартир, які перебувають у державній власності.

Водночас, матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг з утримання будинку за період з березня 2021 по серпень 2022, як то письмових звернень відповідача з претензіями щодо якості та обсягу таких послуг.

Враховуючи викладене, а також те, що факт споживання відповідачем житлово-комунальних послуг без укладення договору доведений, вартість вказаних послуг обґрунтована, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 52 668,18 грн заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку за період з березня 2021 по серпень 2022 (основний борг) підлягає задоволенню у повному обсязі.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 125,75 грн 3% річних та 5 875,72 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені законом наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають 1 125,75 грн 3% річних.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним у сумі 5 875,59 грн інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (0,13 грн) позивачу належить відмовити.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені ОСББ "ЖК Козацький" до Державного управління справами позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було додано Договір про надання правової допомоги № 34/22 від 12.09.2022, укладений між ОСББ "ЖК Козацький" (клієнт, позивач) та адвокатом Лаврентьєвим Дмитром Олеговичем (адвокат), Додаток №1 від 12.09.2022 до Договору про надання правової допомоги № 34/22 від 12.09.2022, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1227323 від 15.09.2022, виданий адвокатом Лаврентьєвим Дмитром Олеговичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000316, Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.09.2022 на суму 6 000,00 грн, який в тому числі містить детальний опис послуг (професійної правничої допомоги), наданих (наданої) адвокатом, рахунок на оплату №1 від 26.09.2022 на суму 6 000,00 грн, платіжне доручення №1266 від 03.10.2022 на суму 6 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем докази є належними та допустимими доказами на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного управління справами (Україна, 01220, м. Київ, вул. Банкова, буд. 11; ідентифікаційний код 00037256) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Козацький" (Україна, 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 38А; ідентифікаційний код 42562311) 52 668,18 грн (п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 18 коп.) основного боргу, 1 125,75 грн (одну тисячу сто двадцять п`ять гривень 75 коп.) 3% річних, 5 875,59 грн (п`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 59 коп.) інфляційних втрат, 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) судового збору, 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 30.01.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА