№ 201/7481/22

провадження 2/201/192/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року місто Дніпро

суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди і витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 жовтня 2022 року звернувся до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів, моральної шкоди і витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 12 квітня 2022 року по рекламі в відеохостингу YouTube, позивач оформив замовлення на купівлю смартфону Huawei Р50 Pro, за телефоном НОМЕР_1 ,

подавець представилась як ОСОБА_3 , на його (позивача) питання, чи має він право повернути покупку у разі, якщо його смартфон не влаштує, на протязі двох тижнів згідно із законом, повідомила, що дійсно, так - товар може бути повернений, грошові кошти йому у такому випадку будуть повернені.

Смартфон позивач отримав 13 квітня 2022 року в 59 відділенні Нової пошти м. Дніпро, номер переказу 59000809200974. Смартфон було надіслано з м. Кривий Ріг, відправник «TECHNO-HOUSE», ОСОБА_2 , 13 відділення Нової пошти м. Кривий Ріг, телефон відправника НОМЕР_3. Смартфон позивач отримав та оплатив грошові кошти в сумі 3899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень. 14 квітня 2022 року о 14:42 відповідач грошові кошти за смартфон отримала. 13 квітня 2022 року позивач повідомив ОСОБА_3 , що його смартфон не влаштовує, фактично смартфон, який він отримав, не відповідав смартфону в рекламі відеохостингу YouTube марки Huawei Р50 Pro, фактично наявна фальсифікація «підробка» товару, тому він його повертає та бажає отримати свої грошові кошти, які він перерахував за цей смартфон. Вона заявку від позивача прийняла, сказала, що йому перетелефонують, але до даного часу дзвінка від вищевказаної особи не було, гроші в сумі 3899 гривень позивачеві не повернуті.

Смартфон позивач відправив назад 17 квітня 2022 року, відправлення № 59000810816057, оплатив послуги Нової пошти фіскальний чек № 284583061 на 13 відділення Нової пошти м. Кривий Ріг, отримувач «TECHNO-HOUSE» ОСОБА_2 , яка є відправником даного смартфону, вона його не забрала, відмовилась. 22 квітня 2022 року відповідач о 13:46 відмовилась отримувати смартфон, який позивач надіслав їй назад, та перераховувати йому його грошові кошти.

Позивач зателефонував в «TECHNO-HOUSE» за номером т. НОМЕР_2 , представник фірми Денис Геннадійович повідомив, що вони смартфонами не торгують і до ОСОБА_2 , вони відношення не мають. Тобто на даний час, позивач заплатив грошові кошти в сумі 3 899 гривень за смартфон, який не має ніякого відношення до смартфону марки Huawei Р50 Pro, який він повернув ОСОБА_2 , вона отримала зазначені грошові кошти 14 квітня 2022 року в 14:42 в відділені Нової пошти, йому вказані кошти не повернуті.

Факт укладання договору із відповідачем підтверджується фіскальними чеками № 280825440, № 280826157 від 13 квітня 2022 року, номер переказу 59000809200974, згідно яких позивач отримав телефон та сплатив його вартість доповідачу в приміщенні відділення 59 Нової пошти м. Дніпро. За фактом фальсифікації товару та введення його в оману щодо якісних характеристик товару з боку відповідача позивач звернувся до органів Національної поліції України, що підтверджується копією його заяви від 07 вересня 2022 року, відповіддю Департаменту Кіберполіції від 13 вересня 2022 року.

Враховуючі вищенаведене, відповідач була повідомлена про повернення товару та фактичне розірвання договору, тому відповідно знала про обов`язок повернути грошові кошти. Товар, що позивач відправив 17 квітня 2022 року, відповідач не отримала посилку із поверненим товаром, що свідчить про дотримання позивачем вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Отже, на день звернення до суду позивачу відповідь надана не була, товар на новий не замінено, кошти не повернуто. Позивач вважає вказане неправомірним, йому завдана матеріальна шкода, він поніс збитки, а законом передбачені і штрафні санкції за невиконання умов договору. Наступні звернення до відповідача з питанням усунення вказаного (заміну неякісного товару на новий або повернення коштів) також ні до чого не призвели, відповідач в цьому відмовив, на його неодноразові звернення до відповідача з питанням повернення, виплати коштів відповідач свої зобов`язання не виконав. Позивачу завдані збитки та моральної шкоди. Позивач у своєму позові просив суд захистити його права як споживача, зобов`язати відповідача повернути сплачені кошти, стягнути неустойку і моральну шкоду та витрати: фактично - розірвати договір купівлі - продажу смартфону укладений 13 квітня 2022 року та стягнути з відповідача на його користь вартість товару 3 899 гривен, з сумою оплати поштових відправлень 145 гривень, загалом - 4044,00 гривень; стягнути з відповідача на його користь неустойку в розмірі 1 % вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей, починаючи з 13 травня 2022 року по день ухвалення судом рішення у цій справі; стягнути моральну шкоду з відповідача на його користь в розмірі - 3 000 гривень, а також стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 та/або її представник фактично позовні вимоги не визнали, позивач замовив і отримав товар, протиправних дій в них не було. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Позовні вимоги не доведені. Вважають позовні вимоги до них безпідставними, правом надання відзиву не скористалися.

З`ясувавши позицію та думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Судом з`ясовано, що 12 квітня 2022 року по рекламі в відеохостингу YouTube, позивач оформив замовлення на купівлю смартфону Huawei Р50 Pro, за телефоном НОМЕР_1 , подавець представилась як ОСОБА_3 , на його (позивача) питання, чи має він право повернути покупку у разі, якщо його смартфон не влаштує, на протязі двох тижнів згідно із законом, повідомила, що дійсно, так - товар може бути повернений, грошові кошти йому у такому випадку будуть повернені. Смартфон позивач отримав 13 квітня 2022 року в 59 відділенні Нової пошти м. Дніпро, номер переказу 59000809200974. Смартфон було надіслано з м. Кривий Ріг, відправник «TECHNO-HOUSE», ОСОБА_2 , 13 відділення Нової пошти м. Кривий Ріг, телефон відправника НОМЕР_3. Смартфон позивач отримав та оплатив грошові кошти в сумі 3899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень, факт підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення Нова пошта, фіскальними чеками від 13 квітня 2022 року, № 280825440, № 280826157 ТОВ «Нова Пей».

14 квітня 2022 року о 14:42 відповідач грошові кошти за смартфон отримала, що підтверджується трекінгом поштового відправлення. 13 квітня 2022 року позивач повідомив ОСОБА_3 , що його смартфон не влаштовує, фактично смартфон, який він отримав, не відповідав смартфону в рекламі відеохостингу YouTube марки Huawei Р50 Pro, фактично наявна фальсифікація «підробка» товару, тому він його повертає та бажає отримати свої грошові кошти, які він перерахував за цей смартфон. Вона заявку від позивача прийняла, сказала, що йому перетелефонують, але до даного часу дзвінка від вищевказаної особи не було, гроші в сумі 3899 гривень позивачеві не повернуті.

Смартфон позивач відправив назад 17 квітня 2022 року, відправлення № 59000810816057, оплатив послуги Нової пошти фіскальний чек № 284583061 на 13 відділення Нової пошти м. Кривий Ріг, отримувач «TECHNO-HOUSE» ОСОБА_2 , яка є відправником даного смартфону, вона його не забрала, відмовилась, факт підтверджується трекінгом поштового відправлення, копія додається.

22 квітня 2022 року відповідач о 13:46 відмовилась отримувати смартфон, який позивач надіслав їй назад, та перераховувати йому його грошові кошти. Даний факт підтверджується трекінгом поштового відправлення, копія додається.

Позивач зателефонував в «TECHNO-HOUSE» за номером т. НОМЕР_2 , представник фірми Денис Геннадійович повідомив, що вони смартфонами не торгують і до ОСОБА_2 , вони відношення не мають.

Тобто на даний час, позивач заплатив грошові кошти в сумі 3 899 гривень за смартфон, який не має ніякого відношення до смартфону марки Huawei Р50 Pro, який він повернув ОСОБА_2 , вона отримала зазначені грошові кошти 14 квітня 2022 року в 14:42 в відділені Нової пошти, йому вказані кошти не повернуті.

Факт укладання договору із відповідачем підтверджується фіскальними чеками № 280825440, № 280826157 від 13 квітня 2022 року, номер переказу 59000809200974, згідно яких позивач отримав телефон та сплатив його вартість доповідачу в приміщенні відділення 59 Нової пошти м. Дніпро.

За фактом фальсифікації товару та введення його в оману щодо якісних характеристик товару з боку відповідача позивач звернувся до органів Національної поліції України, що підтверджується копією його заяви від 07 вересня 2022 року, відповіддю Департаменту Кіберполіції від 13 вересня 2022 року.

Отже, на день звернення до суду позивачу відповідь надана не була, товар на новий не замінено, кошти не повернуто. Наступні звернення до відповідача з питанням усунення вказаного (заміну неякісного товару на новий або повернення коштів) також ні до чого не призвели, відповідач в цьому відмовив, на його неодноразові звернення до відповідача з питанням повернення, виплати коштів відповідач свої зобов`язання не виконав. Позивачу завдані збитки та моральної шкоди. Позивач у своєму позові просив суд захистити його права як споживача, зобов`язати відповідача повернути сплачені кошти, стягнути неустойку і моральну шкоду та витрати.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Крім цього, як стверджує позивач, дана ситуація призвела його до стресу на грунті переживань і психологічного перевантаження, що викликало нервове виснаження та психічну роздратованість, діями відповідача їй було причинено моральну шкоду, яка виразилася в сильних душевних хвилюваннях. Саме з вини відповідача він не може використовувати придбаний ним товар, а саме: смартфон.

Відповідно до положень ст. 1166, 1167, 1172 ЦПК України, ч. 1 ст. 1209, ст. 1210 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) звільняється від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання (результатів робіт, послуг). Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, підлягає відшкодуванню, за вибором потерпілого, продавцем або виготовлювачем товару. Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем. Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, підлягає відшкодуванню відповідно до частини першої цієї статті.

У зв`язку з чим, необхідно зазначити, що ніякої «конфліктної ситуації» не було, мав місце тільки факт непрофесійного виконання своїх обов`язків та некваліфіковане надання послуг з боку відповідача. Виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В наведеній статті законодавцем також визначено наступне: послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно з умовами ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

В даному випадку застосуванню підлягають норми цивільного законодавства, які регламентують виникнення цивільних прав і обов`язків на підставі саме договорів та інших правочинів.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання або змінювати його умови. Договір, який є чинним (дійсним), має обов`язкову силу не лише для сторін. Ним повинні керуватися й органи, які вирішують спори між сторонами цього договору, захищаючи їхні права та інтереси.

Виходячи з аналізу норм даної статті йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Тобто, у даному випадку, відповідач істотно порушив умови договору, а саме: відповідачем позивачу не були надані необхідні послуги, крім того, річ, яка була надана відповідачу для заміни, ремонту була зіпсована останнім. Позивач так і не отримала той товар, на який розраховував при покупці (який й досі знаходиться у відповідача), а також жодної компенсації його вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зазначене положення було повністю проігнороване співробітниками відповідача.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положення щодо прав покупців на отримання товару належної якості, яка гарантується продавцем закріплено у статтях 673 та 675 ЦК України. Згідно частини 1 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі - продажу. Відповідно ч. 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення і відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі - продажу, а частина 2 цієї статті встановлює, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Правові наслідки передання товару неналежної якості та права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені також статтями 678 ЦК України та і статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 1, 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно ст. 6 Закону продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. При пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частішою першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред`явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.

Згідно статті 9 Закону при придбанні товару належної якості споживач має право: обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, але лише протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не був оголошений продавцем.

Згідно ст. 21, 22 Закону крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

12 квітня 2022 року по рекламі в відеохостингу YouTube, позивач оформив замовлення на купівлю смартфону Huawei Р50 Pro, за телефоном НОМЕР_1 ,

подавець представилась як ОСОБА_3 , на його (позивача) питання, чи має він право повернути покупку у разі, якщо його смартфон не влаштує, на протязі двох тижнів згідно із законом, повідомила, що дійсно, так - товар може бути повернений, грошові кошти йому у такому випадку будуть повернені. Смартфон позивач отримав 13 квітня 2022 року в 59 відділенні Нової пошти м. Дніпро, номер переказу 59000809200974. Смартфон було надіслано з м. Кривий Ріг, відправник «TECHNO-HOUSE», ОСОБА_2 , 13 відділення Нової пошти м. Кривий Ріг, телефон відправника НОМЕР_3. Смартфон позивач отримав та оплатив грошові кошти в сумі 3899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень, факт підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення Нова пошта, фіскальними чеками від 13 квітня 2022 року, № 280825440, № 280826157 ТОВ «Нова Пей».

14 квітня 2022 року о 14:42 відповідач грошові кошти за смартфон отримала, що підтверджується трекінгом поштового відправлення. 13 квітня 2022 року позивач повідомив ОСОБА_3 , що його смартфон не влаштовує, фактично смартфон, який він отримав, не відповідав смартфону в рекламі відеохостингу YouTube марки Huawei Р50 Pro, фактично наявна фальсифікація «підробка» товару, тому він його повертає та бажає отримати свої грошові кошти, які він перерахував за цей смартфон. Вона заявку від позивача прийняла, сказала, що йому перетелефонують, але до даного часу дзвінка від вищевказаної особи не було, гроші в сумі 3899 гривень позивачеві не повернуті.

Смартфон позивач відправив назад 17 квітня 2022 року, відправлення № 59000810816057, оплатив послуги Нової пошти фіскальний чек № 284583061 на 13 відділення Нової пошти м. Кривий Ріг, отримувач «TECHNO-HOUSE» ОСОБА_2 , яка є відправником даного смартфону, вона його не забрала, відмовилась, факт підтверджується трекінгом поштового відправлення, копія додається.

22 квітня 2022 року відповідач о 13:46 відмовилась отримувати смартфон, який позивач надіслав їй назад, та перераховувати йому його грошові кошти. Даний факт підтверджується трекінгом поштового відправлення, копія додається.

Позивач зателефонував в «TECHNO-HOUSE» за номером т. НОМЕР_2 , представник фірми Денис Геннадійович повідомив, що вони смартфонами не торгують і до ОСОБА_2 , вони відношення не мають.

Тобто на даний час, позивач заплатив грошові кошти в сумі 3 899 гривень за смартфон, який не має ніякого відношення до смартфону марки Huawei Р50 Pro, який він повернув ОСОБА_2 , вона отримала зазначені грошові кошти 14 квітня 2022 року в 14:42 в відділені Нової пошти, йому вказані кошти до даного часу не повернуті.

Факт укладання договору із відповідачем підтверджується фіскальними чеками № 280825440, № 280826157 від 13 квітня 2022 року, номер переказу 59000809200974, згідно яких позивач отримав телефон та сплатив його вартість доповідачу в приміщенні відділення 59 Нової пошти м. Дніпро.

За фактом фальсифікації товару та введення його в оману щодо якісних характеристик товару з боку відповідача позивач звернувся до органів Національної поліції України, що підтверджується копією його заяви від 07 вересня 2022 року, відповіддю Департаменту Кіберполіції від 13 вересня 2022 року.

На адвокатський запит від 12 вересня 2022 року, де було прохання «надати наступні відомості: яка особа здійснювала відправку 12 квітня 2022 року, в 14:45, смартфону з відділення №13 в м. Кривий Ріг, де відправником зазначено ОСОБА_2 , телефон відправника НОМЕР_3 , на ім`я ОСОБА_1 , номер переказу 59000809200974, прошу надати копії документів, які містять підпис відправника зазначеного переказу, відомості щодо того яким документом було посвідчено зазначену особу, якщо в приміщенні 13 відділення Нової Пошти м. Кривий Ріг ведеться відео спостереження, прошу надати копію запису моменту відправки зазначеного переказу, прошу надати відомості яка особа отримувала грошові кошти по зазначеному переказу від ОСОБА_1 , в відділені Нової Пошти, 14 квітня 2022 року в 14:42, прошу надати копію запису моменту отримання грошових коштів в сумі 3899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень, прошу надати копії роздруківок на який телефон надсилались повідомлення, щодо отримання посилки із смартфоном, який ОСОБА_1 , відправив назад 17 квітня 2022 року, відправлення № 59000810816057, якщо зазначена отримувачем особа відмовилась отримувати посилку, копію зазначеної відмови.», отримана відповідь ТОВ «Нова Пошта» з якої відомо, що в ТОВ наявні лише копії експрес - накладних, надати копії відеоматеріалів неможливо тому, що строк їх зберігання обмежений у часі в зв`язку з технічними можливостями, інформування відправників та одержувачів здійснюється за номерами телефонів, враховуючі наведене, фактично ТОВ «Нова Пошта», відмовила в наданні інформації на адвокатський запит.

Враховуючі вищенаведене, відповідач була повідомлена про повернення товару та фактичне розірвання договору, тому відповідно знала про обов`язок повернути грошові кошти.

При придбанні товару у інтернет-магазині споживач заходить на сайт продавця, знаходить потрібний йому товар (при цьому можна роздивитися його фотознімки, прочитати опис, а нерідко ще й відгуки тих, хто встиг його купити раніше), потім обирає спосіб доставки і оплати. Доставляють товари найчастіше: кур`єр магазину; поштою; кур`єрські служби. Найпоширеніші способи оплати отриманого товару: готівкою (кур`єру); банківським переказом; платіжними картками на сайті магазину.

З точки зору покупця основні особливості інтернет-торгівлі такі: 1) отримання товару і оплата за нього не збігаються у часі (крім випадку, коли доставку здійснює кур`єр і він же забирає гроші); 2) при отриманні товару не завжди можна перевірити його комплектність та якість (наприклад, якщо товар надсилають поштою).

Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Право позивача на розірвання укладеного на відстані договору є безумовним, не пов`язується з жодною подією чи умовою та гарантується Законом України «Про захист прав споживачів». Розірвання договору, укладеного на відстані, здійснюється у спосіб повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Таким чином, укладений між сторонами в цій справі договір купівлі-продажу є розірваним з 13 квітня 2022 року з дня отримання продавцем заяви про розірвання договору. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена

Товар, що позивач відправив 17 квітня 2022 року, відповідач не отримала посилку із поверненим товаром, що свідчить про дотримання мною вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.

Відповідно до ст. 1 п. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір а г дбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Інформацію позивач отримав від продавця про певний товар належної якості, а фактично отримав зовсім інший.

Відповідно до ч. З ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» до поговору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

Згідно приписів ч. 9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про захист ссав споживачів» договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, є договором, укладеним на відстані.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цієї статті не застосовуються до договорів, кладених на відстані, які стосуються: 1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна; 2) правочинів з цінними паперами; 3) фінансових послуг; 4) продажу товарів торговельними автоматами; 5) телекомунікаційних послуг; 6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку. Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, в`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; порядок розірвання договору. У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

За змістом частин четвертої, сьомої статті 13 Закону України «Про захист трав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору. До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою-дев`ятою статті 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за означенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за і ер грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Системний аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно зі статтею 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не шведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі з ід продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України та частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, тли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 704 ЦК України визначено: якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, казаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує у палення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги купця.

Відповідно до ч. 1 ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правидами чи договором, недоліків, не застережних продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 709 ЦК України продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов`язані прийняти товар неналежної якості від купця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця про це протягом 14 днів з моменту підтвердження -інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару; тобто, споживач розриває договір купівлі-продажу в односторонньому порядку шляхом усвідомлення про це продавця; відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена; згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець повинен повернути гроші без затримки не пізніше 30 днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору; відповідач тримав повідомлення про розірвання договору 13 квітня 2022 року, у зв`язку з чим кошти мав повернути до 13 травня 2022 року; на час звернення до суду з цим позовом відповідачем не повернуто грошові кошти; відповідно до абзацу 3 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про захист тез споживачів» у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію т спиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості; в порушення вимог пункту 2 частини другої статті 13, частини другої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач ввела позивача в оману: по-перше, щодо зовнішнього вигляду товару: на сайті продавця фотографія телефон був один фактично інший; що свідчить про умисне введення споживача з оману.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стосовно моральної шкоди необхідно зазначити наступне: по-перше, придбаваючи смартфон у відповідача позивач не міг навіть уявити, що цей товар буде неякісним і він не матиме можливості користуватися ним за призначенням в подальшому, крім того, що йому взагалі не повернуть його товар (в передбаченому порядку з гарантією та інш.), звертаючись тривалий час до представників відповідача, позивача так і не отримав допомоги та захисту своїх порушених прав.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі.

При таких обставинах суд вважає, що вимоги про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії, моральної шкоди є обґрунтованими.

В судовому засіданні знайшли своє об`єктивне підтвердження неправомірні дії відповідача стосовно позивача та завдання цими діями шкоди правам позивача, а тому на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати її.

Крім матеріальної шкоди позивачу була завдана і моральна шкода, що полягає в наступному: на час вищезазначених (спірні відносини з відповідачем і порушення останнім закону тривалий час) позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; сам факт грубого порушення закону відповідачем викликало не лише фізичну, але й душевну біль і завдало душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач активна людина, а в результаті неправомірних дій відповідача вимушений був на деякий час припинити своє спілкування із знайомими та друзями, колегами по роботі; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає в повному обсязі своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями завдавача шкоди - відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з вказаного відповідача на користь позивача понесені ним витрати.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що вказаний відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги не визнання вказаним відповідачем позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та розірвати договір купівлі - продажу смартфону укладений 13 квітня 2022 року між сторонами та стягнути з відповідача на його користь вартість товару 3 899 гривен, з сумою оплати поштових відправлень 145 гривень, всього - 4 044 гривень; стосовно стягнення з відповідача на його користь неустойку в розмірі 1 % вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей, починаючи з 13 травня 2022 року по день ухвалення судом рішення у цій справі, то цим вимогам позивач не надав відповідного розрахунку (що повинно бути обов`язково) і суд позбавлений можливості його перевірити та застосувати; стягнути моральну шкоду з відповідача на його користь в розмірі - 3 000 гривень, по витратам на правничу допомогу це питання можливо вирішити за законом і після винесення рішення з наданням відповідних документів та доказів. Також з відповідача слід стягнути судовий збір, оскільки позивач як споживач звільнений був від сплати цього збору при подачі позову.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення коштів і моральної шкоди, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 42, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 1, 4-10, 12, 13, 15, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 15, 16, 22, 23, 184, 202, 509, 526, 530, 551, 673, 675, 678, 680, 708, 711, 901, 906, 1209, 1210, 1166, 1167 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Розірвати укладений між ОСОБА_1 і фізичної особою - підприємцем ОСОБА_2 договір купівлі - продажу смартфону від 13 квітня 2022 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість товару - 3 899 гривен, з сумою оплати поштових відправлень 145 гривень, загалом - 4 044 гривень та моральну шкоду 3 000 грн, а всього 7 044 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 984 грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -