Постанова
іменем України
24 січня 2023року
м. Київ
справа № 752/943/21
провадження № 51-2359км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянув касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_9 - ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201910010011097, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Костополя Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року ОСОБА_9 засуджено за частиною 1 статті 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
Він, 29 грудня 2019 року о 05:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту на ґрунті неприязних відносин умисно, протиправно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , наніс їй ногами щонайменше 20 ударів у різні частини тіла та голову, після чого потягнув її за волосся до ванної кімнати, відібрав ключі від будинку та автомобіля і сказав покинути будинок.
Надалі 29 грудня 2019 року о 20:30, перебуваючи за адресою: пров. Коломиївський, 17/31-А,м. Київ, в приміщенні клініки "КАЛМ", ОСОБА_9 продовжив словесний конфлікт з ОСОБА_10 з неприязних відносин, під час якого він умисно, протиправно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 наніс близько трьох ударів кулаком по голові останньої та декілька разів ударив її головою об стіну приміщення.
Своїми протиправними діями ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості належать до легкого тілесного ушкодження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року вказаний вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування зазначених судових рішень та закриття кримінального провадження. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення норм кримінального процесуального закону.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що апеляційний суд не закрив провадження за строками давності, хоча фактично захисник заявив клопотання у судовому засіданні. У зв`язку з цим захисник вважає, що в такому випадку під час апеляційного розгляду вирок ще не набрав законної сили, тому суд повинен був розглянути клопотання захисника, а також сам роз`яснити обвинуваченому про таке право. На цій стадії зазначені дії передбачені Законом, та є обов`язковими.
Крім того, захисник указує на те, що під час судового розгляду судом апеляційної інстанції безпідставно відмовив в дослідженні доказів, незважаючи на те, що було детально обґрунтовано необхідність повторного дослідження висновків експертизи, протоколу проведення слідчого експерименту та показань свідків, оскільки ці докази є недопустимими. Проте суд, безпідставно відмовив в повному обсязі в дослідженні доказів, чим показав свою упередженість.
У зміненій касаційній скарзі, поданій 4 листопада 2022 року, захисник ОСОБА_6 , замість своєї вимоги про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, зазначає про необхідність скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про зміну ухвали апеляційного суду, просить на підставі статті 49, частини 5 статті 74 КК ОСОБА_9 звільнити від призначеного покарання за частиною 1 статті 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з дня вчинення ОСОБА_9 кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності, а саме на момент прийняття рішення у кримінальному провадженні апеляційним судом (14.06.2022), з дня вчинення кримінального проступку минуло більше двох років.
Прокурор указує на те, що в разі якщо особа не дає згоду на закриття провадження на підставі статті 49 КК та звільнення її від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний ухвалити вирок, визнати таку особу винною і призначити їй покарання, а потім звільнити таку особу від призначеного покарання відповідно до статті 49, частини 5 статті 74 КК. Зокрема, зазначає, що в даному випадку відсутні будь-які заяви ОСОБА_9 щодо згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Вважає, що його необхідно було звільнити від призначеного покарання за частиною 1 статті 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Посилаючись на частину 2 статті 404 КПК, прокурор наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора та підтримали касаційну скаргу захисника, прокурора, який підтримав свою касаційну скаргу та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, представника потерпілого, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг захисника та прокурора, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на наступних підставах.
Мотиви Суду
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413кмо21) надала висновки щодо звільнення осіб від кримінальної відповідальності.
Зокрема, там вказано, що:
За змістом пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частин 1, 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою статтею 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 49 ККв суді касаційної інстанції в порядку статті 440 КПК за умов:
- на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
- ця особа не подавала до апеляційного суду відповідного клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень статті 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням;
- така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, яке мало місце 29 грудня 2019 року та відповідно до статті 12 КК є кримінальним проступком.
За матеріалами справи, під час апеляційного розгляду суд установив, що строки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 закінчились, та оголосив перерву для узгодженості позиції між підсудним і його захисником. При цьому після перерви в судовому засіданні апеляційний суд роз`яснив ОСОБА_9 його право заявити клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та правові наслідки розгляду такого клопотання, однак ОСОБА_9 наполягав на своїй невинуватості та просив його виправдати, не погоджуючись із закриттям кримінального провадження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув вирок місцевого суду в межах заявлених апеляційних вимог.
Апеляційний Суд належним чином виклав доводи апеляційної скарги захисника та засудженого і надав на них вмотивовані відповіді, при цьому підтримав висновки місцевого суду та вказав, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину базується на належних і допустимих доказах.
Суд апеляційної інстанції відповідним чином проаналізував ці докази та у своїх висновках зазначив, що показання свідка ОСОБА_11 , яка була очевидицею подій, повністю узгоджуються з показаннями потерпілої, котра послідовно описала дії засудженого та розповіла детально, як отримала від ОСОБА_9 тілесні ушкодження, які ретельно описані у висновку експерта № 041-3323-2019 від 30 грудня 2019 року. Під час перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційний суд спростував версію сторони захисту про недопустимість висновку експерта, оскільки такий доказ здобутий з дотриманням норм кримінального процесуального закону та немає підстав брати його під сумнів.
Тобто суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази в сукупності підтверджують винуватість особи, та залишив вирок суду без зміни, вказавши, що дії ОСОБА_9 правильно кваліфіковано судом першої інстанції за частиною 1 статті 125 КК і підстав для виправдування особи та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального проступку немає.
Доводи, які містить касаційна скарга захисника, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме відмову суду апеляційної інстанції в повторному дослідженні доказів, також є недоречними, з огляду на таке.
У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
Крім того, як убачається з усталеної практики Верховного Суду, відмова в задоволенні клопотання за відсутності, на переконання апеляційного суду, аргументованих доводів щодо необхідності дослідження доказів, які, на думку учасника судового провадження, були досліджені неповністю або з порушеннями, не свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду та не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, лише якщо з такими висновками суду не погоджується учасник судового провадження.
Водночас слід зазначити, що касаційна скарга захисника не містить обґрунтувань, які б указували на необхідність у повторному дослідженні тих чи інших доказів у кримінальному провадженні та їх вплив на законність і обґрунтованість судових рішень.
У своїй зміненій касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Однак у мотивувальній частині такого клопотання захисник не зазначає обґрунтувань своєї вимоги до касаційного суду, з урахуванням того, що просить скасувати судові рішення в повному обсязі, а новий розгляд кримінального провадження призначити у суді апеляційної інстанції.
При цьому захисник не наводить нових доводів, які б свідчили про ухвали апеляційного суду з урахуванням його тверджень щодо невинуватості ОСОБА_9 , а також необхідності повторного дослідження доказів, які колегія суддів визнала неспроможними.
Проте апеляційний суд під час апеляційного розгляду, що відбувся 14 червня 2022 року, не врахував перебігу строку та не звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання, як слушно зазначає прокурор у своїй касаційній скарзі.
Відповідно до статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 2роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно з частиною 5 статті 74 КК особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Зокрема, у випадку, коли особа заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності за статею 49 КК та закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Слід звернути увагу на те, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Виходячи з аналізу зазначених норм кримінального процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно до положень статті 285 КПК роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою статтею 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення вказує на закриття кримінального провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, таких вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався, ОСОБА_9 було роз`яснено право заявити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за строком давності та про закриття кримінального провадження, однак під час апеляційного розгляду засуджений наполягав на його виправданні та заперечував проти закриття кримінального провадження за строками давності.
Разом із цим, апеляційний суд порушив вимоги частини 5 статті 74 КК, відповідно до якої суд повинен був звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги захисника видно, що він наполягає на скасуванні судових рішень, звільненні його підзахисного від кримінальної відповідальності та закритті кримінального провадження.
Таку позицію захисника засуджений не підтримав під час апеляційного розгляду, оскільки наполягав на його виправдуванні та заперечував скоєння ним кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку статті 440 КПК за умов: на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень статті 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Зважаючи на специфіку касаційного перегляду, з урахуванням зазначених обставин та виходячи з волевиявлення особи, яка не скористалася наданим їй правом заявити в суді апеляційної інстанції вимоги щодо звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності, наполягав на своїй невинуватості у вчиненні кримінального проступку, колегія суддів вважає, що ОСОБА_9 слід звільнити від призначеного покарання, як слушно вказує у своїй касаційній скарзі прокурор.
Таким чином, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а вимоги, викладені в касаційній скарзі прокурора, є доречними та його касаційну скаргу слід задовольнити.
Отже, ОСОБА_9 підлягає звільненню від призначеного судом першої інстанції покарання, яке залишено без зміни апеляційним судом.
На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_9 змінити.
На підставі статті 49, частини 5 статті 74 КК ОСОБА_9 звільнити від призначеного покарання за частиною 1 статті 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
В іншій частині вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
