Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
25 січня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1243/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційні скарги Запорізької міської ради, ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2022
в адміністративній справі №280/1243/22
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької міської ради
про визнанім протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької міської ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради № 30 від 24 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов`язати Запорізьку міську раду прийняти на найближчій сесії міської ради рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю оскаржуваного рішення, оскільки позивачу в установленому порядку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, у ході розробки проекту землеустрою була сформована земельна ділянка площею 0,1 га з присвоєнням кадастрового номеру, проект землеустрою погоджений Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради та ГУ Держгеокадастру в Одеській області. Враховуючи, що земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, вільна від забудови, не відноситься до певної категорії земель, проект землеустрою щодо її відведення не підлягає обов`язковій державній експертизі чи іншим погодженням відповідно до вимог ст.186-1 ЗК України. Приймаючи рішення про відмову у відведенні та передачі позивачу земельної ділянки, відповідач жодним чином не обґрунтував такого рішення, інформація про невідповідність поданого проекту землеустрою відсутня.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради № 30 від 24 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Зобов`язано Запорізьку міську раду повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з урахуванням мотивів та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що підстави відмови, викладені у рішенні Запорізької міської ради № 30 від 24 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), не передбачені Земельним кодексом України. Рішення постійної комісії з питань комунальної власності не може бути підставою відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки у розумінні Земельного кодексу України.
В той же час суд зазначив, що прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)до чинного законодавства належить до виключної компетенції міської ради, тобто є дискреційними повноваженнями Запорізької міської ради. Суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом. Тому суд дійшов висновку, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з урахуванням мотивів та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального справи, просить скасувати рішення суду в часині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Позивач вважає, що суд першої інстанції помилково визначив повноваження Запорізької міської ради як дискреційні, не взяв до уваги всі обставини справи при визначенні способу захисту порушених прав позивача. В статті 118 ЗК України в редакції станом на дату прийняття оспорюваного рішення були відсутні будь-які альтернативні варіанти прийняття відповідачем рішення стосовно затвердження проектів землеустрою. Порядок надання земельної ділянки, встановлений ст.118 ЗК України, не передбачає можливості органів місцевого самоврядування на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Також суд не звернув увагу на той факт, що процес отримання (оформлення) земельної ділянки триває з 2017 року, при цьому всі передбачені законодавством вимоги позивачем дотримано.
Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідач зазначає про відсутність підстав для скасування прийнятого міською радою рішення, вказує, що згідно пояснювальної записки до проекту рішення про відмову гр. ОСОБА_1 у відведенні та передачі у власність земельної ділянки обґрунтуванням необхідності прийняття вказаного рішення є п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламент Запорозької міської ради, затверджений рішенням від 25.08.2016 № 64, згідно якому визначається порядок діяльності ради та її органів і посадових осіб. Виключно на пленарних засіданнях міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідач наполягає на тому, що прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність належить до виключної компетенції міської ради.
Окрім того, відповідач звертає увагу на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-ІХ від 24.03.2022 та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» № 2247-ІХ від 12.05.2022, згідно яким передача земельних ділянок державної та комунальної власності у власність не здійснюється, що унеможливлює та позбавляє відповідача законного права приймати будь-які рішення щодо передачі у власність земельної ділянки.
Відповідач також подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідачем наведені доводи, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, також зазначено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, вийшов за межі позовних вимог, а позивач в свою чергу вибрав неефективний (неналежний) спосіб захисту свого права, який суперечить чинному законодавству.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційний інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 16.11.2017, на підставі статей 116, 118 Земельного кодексу України, звернувся до Запорізької міської ради з заявою про виділення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
30.09.2020 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 44/134 про надання дозволу гр. ОСОБА_1 учаснику бойових дій, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та подальшої передачі її у власність.
На підставі вказаного рішення міської ради, у відповідності до вимог статті 118 ЗК України, позивачем замовлено, а ФОП ОСОБА_2 04.11.2020 виготовлено проект землеустрою щодо відведення визначеної позивачем земельної ділянки у власність.
Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 2310100000:03:030:0671. Цільове призначення означеної вище земельної ділянки: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель: землі житлової громадської забудови.
Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради погоджений означений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зареєстрований в містобудівному кадастрі, про що складений висновок від 25.11.2020 № 05-03/5840.
ГУ Держгеокадастру в Одеській області складений висновок про розгляд документації із землеустрою від 02.12.2020 № 31341/82-20, згідно якому експерт державної експертизи за результатами аналізу документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийняти відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою встановив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.
Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою відсутні. Підсумкова оцінка документації із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) погоджується.
До Державного земельного кадастру внесені дані про земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:03:030:0671, площа земельної ділянки 0,1000 га. Дата державної реєстрації земельної ділянки 03.12.2020. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані.
Згідно витягу з протоколу засідання постійної комісії Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації архітектури та земельних відносин №13 від 19.05.2021, щодо розгляду питання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) доручено начальнику управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради Сколибог Ю.О. підготувати та винести на розгляд чергового засідання сесії міської ради два проекти рішення «Про відведення та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (площа 0,1000 га) та «Про відмову у відведенні та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 .
Рішенням десятої сесії восьмого скликання Запорізької міської ради від 24.11.2021 № 30 «Про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» міська рада, розглянувши подані матеріали, враховуючи Протокол засідання постійної комісії міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин № 13 від 19.05.2021, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, у відведенні та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовивши позивачу у відведенні та передачі у власність визначеної ним земельної ділянки, відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.118 ЗК України).
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частинами 8 - 11 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX внесені зміни, зокрема, у ст.118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України в редакції на час прийняття відповідачем спірного рішення від 24.11.2021, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження (ч.10 ст.186 ЗК України).
Таким чином, отримавши від особи погоджений проект землеустрою, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, у законодавчо встановлений строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Як встановлено вище, прийняте відповідачем оскаржуване рішення від 24.11.2021 № 30 про відмову у відведенні та передачі у власність позивачеві визначеної ним земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:03:030:0671, стосовно якої в установленому порядку розроблений проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, погоджений відповідними органами, не містить жодного обґрунтування висновку міської ради про таку відмову.
В будь-якому випадку, як правильно вказав суд першої інстанції, рішення постійної комісії з питань комунальної власності не може бути підставою для відмові у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки у розумінні Земельного кодексу України.
В спірному випадку відповідач, фактично відмовляючи позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0671, не розглянув та не надав оцінки поданому позивачем розробленому проекту землеустрою.
Отже, оскільки відповідачем не наведено обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваного рішення, таке рішення суб`єкта владних повноважень не можливо визнати обґрунтованим, а отже воно не відповідає критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.2 КАС України), у зв`язку з чим є протиправним і підлягає скасуванню.
З огляду на зміст та підстави прийняття оскаржуваного рішення відповідача від 24.11.2021 № 30, яким позивачеві відмовлено у відведенні та передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0671, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за результатами розгляду справи належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Запорізької міської ради повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_3 , між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Суд апеляційної інстанції з цього приводу також зазначає, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Суд апеляційної інстанції вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, згідно яким під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, за встановлених у справі обставин, враховуючи повноваження відповідача щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення по затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що виходячи з характеру спірних правовідносин, суті порушеного права позивача та можливості його захисту, належним способом захисту та відновлення прав позивача у даній справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу з урахуванням висновків суду. Таке рішення прийняте судом першої інстанції в межах повноважень, визначених ч.2 ст.11, ст.162 КАС України.
Одночасно суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таке.
У зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Отже, на дату ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.
Законом України від 24.03.2022 №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», на який посилається відповідач в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу позивача, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно якому під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп.5).
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» № 2247-ІХ від 12.05.2022 підпунктом 12 пункту 27 розділу X розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України встановлено, що функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим.
Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Порядком ведення Державного земельного кадастру можуть встановлюватися обмеження щодо повноважень державних кадастрових реєстраторів, а також визначатися інші особливості ведення Державного земельного кадастру.
Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).
Наведені приписи діючого земельного законодавства, на які посилається відповідач, не впливають на питання правомірності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Також вказаними Законами, які беззаперечно підлягають застосуванню, не вносилось змін до існуючого, законодавчо встановленого порядку розгляду та вирішення поставлених перед міською радою питань в межах її компетенції, як і не обмежено повноваження міської ради в регулюванні земельних відносин.
Фактично внесені зміни до Земельного кодексу України мають вплив на виконання відповідачем рішення суду в частині розгляду заяви позивача про передачу земельної ділянки у власність та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, що виходить за межі обставин, які підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Запорізької міської ради, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 в адміністративній справі №280/1243/22 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк
суддяН.А. Бишевська
суддяЯ.В. Семененко
