ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 р.Справа № 2040/5544/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 07.12.21 року по справі № 2040/5544/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018р. № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесення оскаржуваної постанови до закінчення наданого приписом строку на усунення відповідних порушень законодавства є передчасним, оскільки її прийняття нівелює надане відповідачем у пункті 5,7 припису №ХК 0406/306/АВ/П від 22.05.2018 р. право ФОП ОСОБА_1 щодо усунення цього порушення та інформування щодо його виконання - до 22.06.2018 р., поза як зазначений у цьому приписі термін не сплив, у зв`язку із чим вважає що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018 р. № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 по справі № 2040/5544/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2021 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано. Справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення справи слід з`ясувати дату прийняття рішення уповноваженою посадовою особою про розгляд справи про накладення штрафу. Судами попередніх інстанцій не було установлено дату прийняття рішення уповноваженою посадовою особою про розгляд справи про накладення штрафу та чи приймалось таке рішення взагалі, що унеможливлює установлення дотримання відповідачем Порядку № 509. Судами попередніх інстанцій не досліджено чи було допущено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правила оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 , тобто не з`ясовано чи допущено позивачем порушення трудового законодавства, яке було предметом перевірки на підставі направлення № 01.01-94/02.04/890 від 11 травня 2018 року. Також суди попередніх інстанцій не з`ясували чи підлягали перевірці відповідно до звернення ОСОБА_2 та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», питання, які були предметом перевірки. Тобто, чи висловлювала ОСОБА_2 у зверненні про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки. Суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці, не з`ясувавши чи відповідні вимоги були висловлені у зверненні ОСОБА_2 . Судами попередніх інстанцій здійснено оцінку виявлених порушень з приводу оформлення трудових відносин з найманими працівниками, тривалості робочого часу, оплати праці щодо інших працівників фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які не звертались до відповідача з відповідними зверненнями щодо порушення їх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018р. № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що оскаржувана в даній справі постанова Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018 р. № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу є цілком законною та обґрунтованою, винесеною відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадженя за апеляційною скаргою Головного управління Держжпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адмінінстративного суду від 07.12.2021 по справі № 2040/5544/18 та призначено справу до апеляційного розгляду на 21.03.2022 о 09:30 год.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Розпорядженням Другого апеляційного адміністративного суду №2.2-08/5 від 24.02.2022 року "Щодо здійснення заходів по евакуації та збереження справ" зобов`язано здійснити вивезення всіх судових справ, насамперед у першу чергу тих, що перебувають у провадженні суддів; вміст серверів скопіювати на переносні носії та вивезти їх за першої можливості (в т.ч. сервери з кадровою, бухгалтерською інформацією та інші переносні носії з відповідною інформацією); вивезти особові справи та трудові книжки суддів і працівників апарату суду; вивезти прилади з електронними цифровими підписами суддів і працівників апарату суду, які знаходяться у приміщенні суду.

Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду "Про особливості роботи Другого апеляційного адміністративного суду в період воєнного стану" №7 від 16.05.2022 вирішено розпочати організаційні заходи суду щодо відновлення процесу відправлення правосуддя, який був вимушено тимчасово обмежений, у зв`язку з проведенням бойових дій на території Харківської області, а саме поступове вирішення питань щодо розгляду справ в порядку письмового провадження та процесуальних питань, в яких не вимагається призначення судового засідання, та за наявності можливості інших справ та питань.

Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду "Про особливості роботи Другого апеляційного адміністративного суду в період воєнного стану" №10 від 30.06.2022 зазначено, що у зв`язку з проведення бойових дій у Харківському регіоні, постійним оповіщенням сигналу повітряної тривоги про небезпеку авіаційних та артилерійських ударів, перебоями у роботі систем електропостачання та Інтернету, з метою недопущення випадків загрози життю та безпеці відвідувачів і працівників суду, тимчасово обмежено призначення та проведення відкритих судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференцзв`язку та вирішено вважати неможливим відновлення проведення відкритих судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференцзв`язку зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні на теперішній час.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 року запропоновано учасникам справи протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали висловити свою пропозицію щодо можливості апеляційного розгляду справи №2040/5544/18 за їх відсутності в порядку письмового провадження.

На виконання зазначеної ухвали учасниками справи не було подано будь-яких заяв чи клопотань стосовно можливості розгляду справи в порядку письмового.

Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 року відновлено з 05.12.2022 проведення відкритих судових засідань, зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні та за дотриманням умов відсутності загрози життю та здоров`ю учасникам судового процесу, суддям та працівникам суду з урахуванням вимог воєнного часу.

Враховуючи викладене, розгляд справи було призначено у відкрите судове засідання на 25.01.2023 о 14:00год.

В судове засідання сторони не прибули. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що інспектором праці Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу про проведення заходу державного нагляду №01.01-07/457 від 11.05.2018 р., направлення №01.01-94/02.04/890 від 11.05.2018 р. та звернення фізичної особи проведено інспекційне відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ХК 0406/306/АВ від 17.05.2018 р.

Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення:

- ч.6 ст.95 КЗпП, ст.33 ЗУ №108, згідно з відомостями нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2017 року, індексація заробітної плати не проводилась;

- ч.1 ст. 83 КЗпП, ст..117 КЗпП, при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а саме, ОСОБА_2 згідно наданих документів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не отримала грошову компенсацію, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати та формою №Д4, яка подається до ГУ ДФС. Також працівнику ОСОБА_2 не виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 22.05.2018р. №ХК0406/306/АВ/П про усунення виявлених порушень, відповідно до якого:

- при звільненні працівнику виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не провадиться в день звільнення. Так, наприклад, ОСОБА_2 звільнена 28.02.2018 р. згідно наказу від 28.02.2018 р., згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати та згідно звітності Ізюмської ОДП ГУ ДФС у Харківській області за лютий 2018 року ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 3723,00 грн., що свідчить про те, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки ОСОБА_2 не отримала при звільненні (строк усунення порушень до 22.06.2018 р.);

- при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Так, наприклад, ОСОБА_2 згідно наданим документам ФОП ОСОБА_1 не отримала грошову компенсацію, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати та формою №Д4 (місячна), яка подається до ГУ ДФС. Також працівнику ОСОБА_2 не виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (строк усунення порушень до 22.06.2018 р.).

При цьому, вказано про необхідність надати письмове повідомлення з долученням копій первинних документів до Головного управління Держпраці у Харківській області про виконання припису у визначені в ньому строки.

14.06.2018 р. заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС від 14.06.2018р., згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 37230,00 грн., на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 було виконано вимоги припису, що підтверджується копією розписки ОСОБА_2 від 07.06.2018 р., відповідно до якої остання отримала всі виплати в повному обсязі.

Непогодившись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з огляду на приписи статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» об`єктом позапланової перевірки позивача мало бути саме питання законності звільнення ОСОБА_2 з посади продавця магазину продовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перевірка зазначених питань не могла бути предметом перевірки за заявою ОСОБА_2 від 23 березня 2018 року. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, чи висловлювала ОСОБА_2 у зверненні про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки відповідно до звернення ОСОБА_2 та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою вказаної вище статті Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, в абзаці 5 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Абзацом 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як випливає з тлумачення поняття, принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Тлумачення частин третьої, четвертої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення передусім повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу зазначеної норми Основного Закону України убачається, що діяльність органів Держпраці (у цьому випадку Головного управління Держпраці у Харківській області) здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів, органів Держпраці.

Отже, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу не приймалось, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Крім того, в абзаці 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

З огляду на приписи статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» об`єктом позапланової перевірки позивача мало бути саме питання законності звільнення ОСОБА_2 з посади продавця магазину продовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Проте, як свідчать матеріали справи за результатами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Харківській області були виявлені порушення: частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, трудові договори не укладено в письмовій формі (у випадках, установлених частиною першою статті 24 КЗпП України); частини першої статті 50 КЗпП України, а саме: перевищення тривалості робочого часу понад 40 годин; частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи; частини першої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», а саме: розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці менший за розміром мінімальної заробітної плати; частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: нездійснення нарахування та виплати індексації заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2017 року; частин першої, другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», а саме: виплата заробітної плати не проводиться регулярно в робочі дні у строки, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; частини першої статті 116 КЗпП України, а саме: при звільненні працівнику виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не проводиться в день звільнення; частини першої статті 83, статті 117 КЗпП України, а саме: при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перевірка зазначених питань не могла бути предметом перевірки за заявою ОСОБА_2 від 23 березня 2018 року.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17 та від 19 лютого 2021 року у справі № 820/7069/16.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, чи висловлювала ОСОБА_2 у зверненні про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки відповідно до звернення ОСОБА_2 та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не довів перед судом правомірність своїх дій та оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 року по справі№ 2040/5544/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 по справі № 2040/5544/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 26.01.2023 року