Справа № 138/2792/21

Провадження № 22-ц/801/151/2023

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 рокуСправа № 138/2792/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд ускладі:головуючого суддіСала Т.Б.,суддів:Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар ЛуцишинО.П., розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 нарішення Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницькоїобласті від04листопада2022року,ухваленесуддею ЦибульськимО.Є.,повне рішенняскладено 10листопада 2022року,вцивільнійсправізапозовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Жмеринське лісове господарство» про визнання незаконними наказів, про поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:

- поновити строк на оскарження та визнати незаконним наказ Державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство» №98 від 28.05.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни»;

- визнати незаконним наказ Державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство» №68-к від 17 серпня (без зазначення року видання) «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на посаді інженера з охорони та захисту лісу Державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство» з 17 серпня 2021 року;

- стягнути з Державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 23 жовтня 2001 року вона працювала на посаді інженера охорони та захисту лісу в Могилів-Подільському Держлісгоспі, який у 2005 році перейменований на ДП «Могилів-Подільське лісове господарство».

Наказом № 68-к від 17 серпня (без зазначення року видання) її звільнено з посади інженера з охорони та захисту лісу за п. 3ст. 40 КЗпП України«за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме п.4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», якими встановлено зобов`язання працівнику своєчасно та в повному обсязі виконання робочих завдань та розпоряджень роботодавця та обов`язків, покладених на нього трудовим договором, а також вести себе етично у відношенні до інших працівників та клієнтів».

Позивач вважає, що при виданні оскаржуваного наказу відповідач не дотримався передбаченого трудовим законодавством порядку розірвання трудового договору за п. 3ст. 40 КЗпП України.

Вказує, що зазначені в наказі №68-К від 17 серпня (без зазначення року видання) підстави звільнення не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються інформацією Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства.

У пояснювальній записці від 26 липня 2021 року та поясненнях від 27 липня 2021 року вона повідомила керівництво, що всі матеріали були надані нею вчасно та в повному обсязі.

В оскаржуваному наказі взагалі не зазначено, який саме пункт посадової інструкції вона порушила.

Відповідачем до застосування до неї дисциплінарного стягнення не пропонувалося їй надати письмові пояснення, як того вимагає ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

Зі змісту наказу №68-К не вбачається, про порушення яких саме конкретних посадових обов`язків йде мова та не доведено, що таке правопорушення вчинено нею винно, умисно та без поважних причин.

Для притягнення до адміністративної відповідальності за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність повторного допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи стягнення за вчинення таких дій раніше.

Також зазначає, що відповідач притягнув її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани наказом №94 від 28.05.2021 без зазначення жодної норми права та пункту посадової інструкції або іншого нормативного документу, які на його думку вона порушила.

Рішенням Могилів-Подільськогоміськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У скарзізазначає,що відповідачв порушеннязаконодавства притягнувїї додисциплінарної відповідальностіу виглядідогани наказом№94від 28.05.2021без зазначенняжодної нормиправа тапункту посадовоїінструкції абоіншого нормативногодокументу,які вонана йогодумку порушила.Після того,як вонаповідомила,що вказанийнаказ єнезаконним,відповідач внісдо ньогозміни шляхомвикладення йогов редакціїнаказу «Прозастосування дисциплінарногостягнення запорушення трудовоїдисципліни» від28.05.2021№98.В оскаржуваномунаказі відсутніпосилання наконкретні обставини(факти),які сталипричиною дисциплінарногостягнення.Висновок судуз приводутого,що данийнаказ неоскаржувався,строк наоскарження пропущенийбез будь-якихоб`єктивних таповажних причинє необґрунтованимта невідповідає обставинамсправи.Вона повідомляласуд проповажні причинидля поновленнястроку наоскарження цьогонаказу,але клопотаннязалишилося невирішеним судом. Зазначені в наказі №68-К від 17 серпня (без зазначення року видання) підстави звільнення не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються інформацією Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства. Суд не надав оцінку тому факту, що в оскаржуваному наказі взагалі не зазначено який саме пункт посадової інструкції вона порушила, а також не навів мотивів відхилення порушення відповідачем ч. 1 ст. 149 КЗпП України щодо пропозиції надати пояснення. Судом залишено поза увагою покази свідків. В оскаржуваному наказі відсутні відомості щодо її попередньої роботи. Суд не дослідив доповідні записки працівників підприємства, які стали підставами для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ДП «Жмеринське лісове господарство» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

18 січня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому вона просить залучити правонаступника ДП «Жмеринське лісове господарство» - філію «Жмеринське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказане клопотання не мотивоване і заявником до клопотання не надано доказів процесуального правонаступництва відповідача.

Крім того, відповідачами у справі можуть бути юридичні особи, а філія не є юридичною особою (ч. 3 ст. 95 ЦК України).

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2001 ОСОБА_1 згідно наказу в порядку переводу була направлена в розпорядження Могилів-Подільського держлісгоспу об`єднання «Вінницяліс», а наказом від 23.10.2001 призначена на посаду інженера охорони та захисту лісу, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.04.1987 (а.с.15-16 т.1).

Згідно доповідної записки головного механіка Паянка від 07.05.2021, наданої на ім`я директора ДП «Могилів-Подільський лісгосп» ОСОБА_2 , 07.05.2021 приблизно о 11 год. 10 хв. до нього в кабінет без запрошення та виробничої необхідності майже увірвалася інженер ОЗЛ ОСОБА_1 , почала на нього кричати, ображати, нецензурно висловлюватися та погрожувати (а.с.92 т.1).

Цю лайку чуло декілька співробітників, а саме інженер із застосування комп`ютерів ОСОБА_3 та юрисконсульт ОСОБА_4 , які в цей же день надали директору підприємства ОСОБА_2 свої письмові пояснення, якими підтвердили факти, викладені в доповідній записці головного механіка (а.с.93, 94 т.1).

13.05.2021 ОСОБА_1 була врученаписьмова вимогадиректора підприємства ОСОБА_2 про наданняписьмових поясненьз метоюприйняття рішеннящодо застосування (чи не застосування) дисциплінарного стягнення (а.с.95 т.1).

Цього ж дня ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких вона підтвердила факт з`ясування стосунків із головним механіком, але заперечила факт неетичної поведінки (а.с.96 т.1).

Наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» № 94 від 28.05.2021 «Про порушення Правил внутрішнього розпорядку» ОСОБА_1 оголошено догану за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, створення нездорової обстановки в колективі, провокацію суперечок між працівниками підприємства та неетичну поведінку по відношенню до працівників (а.с.97 т.1).

У зв`язку з виявленням випадкового підписання іншого проекту наказу «Про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку» від 28.05.2021 №94, що призвело до неправильно викладеної стилістики мотивувальної частини, в зазначений наказ було внесено зміни.

Так, наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» №97 від 28.05.2021 дана помилка була виправлена, в наказ №94 від 28.05.2021 були внесені зміни шляхом викладення його в редакції наказу «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни» від 28.05.2021 №98 (а.с.98).

Наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» №98 від 28.05.2021 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», якими встановлено зобов`язання працівниками вести себе етично у відношення до інших працівників та клієнтів ( а.с.99-100).

У п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», затверджених директором ДП «Могилів-подільський лісгосп» ОСОБА_2 та погоджених головою профкому підприємства ОСОБА_5 03.01.2018 зазначено, що працівник підприємства зобов`язаний вести себе етично у відношенні до інших працівників та клієнтів підприємства (а.с.88-91 т.1).

Згідно акту ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28.05.2021, в присутності голови профкому ОСОБА_5 , юрисконсульта ОСОБА_4 , інженера із застосування комп`ютерів ОСОБА_3 , інженер з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися під розпис з наказом від 28.05.2021 №98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни» (а.с.101 т.1).

Згідно доповідних записок головного лісничого ОСОБА_6 від 22.07.2021 та від 26.07.2021, а також юрисконсульта ОСОБА_4 від 26.07.2021 на ім`я директора підприємства ОСОБА_2 , позивачка до виконання отриманих розпоряджень на виконання листа ДСНС України у Вінницькій області від 19.07.2021 про перевірку стану робіт по запобіганню виникнення лісових пожеж та інших надзвичайних ситуацій віднеслася халатно. Матеріали по виконанню протипожежних заходів були надані не вчасно і не в повному обсязі. Мобілізаційні плани не були представлені, не надано жодного протоколу про порушення Правил пожежної безпеки. Позивачка самоусунулася від організації робіт по підготовці підприємства та підрозділів до протипожежного захисту та гасіння лісової пожежі (а.с.102-104 т.1).

У доповідній записці головного лісничого ОСОБА_6 від 26.07.2021 зазначено, що впродовж робочого дня ОСОБА_1 декілька разів вривалася до його робочого кабінету, вела себе неетично по відношенню до нього, з використанням особистих образ та погроз. Така поведінка ОСОБА_1 порушує режим роботи і створює напружену ситуацію в колективі (а.с.103 т.1).

В цей же день, 26.07.2022, юрисконсульт ОСОБА_4 , інженер з лісових культур ОСОБА_7 , інженер лісового господарства ОСОБА_8 , секретар керівника ОСОБА_9 надали доповідні записки з приводу конфліктної ситуації, яка мала місце 26.07.2021 між головним лісничим ОСОБА_6 та інженером з охорони і захисту лісу ОСОБА_1 .. Зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 створює у відділі лісового господарства нездорову ситуацію, яка заважає нормальній роботі. На підвищених тонах реагує на зауваження та звернення головного лісничого ОСОБА_6 (а.с.104, 105, 106, 107 т.1).

26 липня 2021 року за підписами голови профкому ОСОБА_10 , головного лісничого Хомича О., юрисконсульта ОСОБА_11 , секретаря керівника Мокрицькї С. складено акт «Про поведінку ОСОБА_1 », який підтверджує факти, викладені в доповідних записках (а.с. 108 т.1).

26 липня 2021 року за підписом директора підприємства ОСОБА_2 інженеру ОЗЛ ОСОБА_1 була вручена вимога про надання письмових пояснень з даного приводу з метою застосування (чи не застосування) дисциплінарного стягнення (а.с. 39 т.1).

27 липня 2021 року за підписом директора підприємства ОСОБА_2 інженеру ОЗЛ ОСОБА_1 була вручена вимога про надання письмових пояснень з приводу ненадання інформації за вказівкою з метою застосування (чи не застосування) дисциплінарного стягнення (а.с.110 т.1).

Відповідно до пояснень позивачки від 26.07.2021 та 27.07.2021, свою провину вона не визнала, зазначила, що всі матеріали нею були надані. Звинуватила директора в тому, що він змушує працівників писати проти неї доповідні записки (а.с. 109, 111 т.1).

30 липня 2021 року ОСОБА_1 була вручена вимога про надання письмових пояснень з приводу ситуації, яка мала місце 26 липня 2021 року, разом із копіями доповідних записок (а.с.112).

Після отримання зазначеної вимоги позивачка перебувала на лікарняному (з 30 липня 2021 року по 06 серпня 2021 року) (а.с. 56, 57 т.1).

Після виходу із лікарняного пояснення не були надані і 16.08.2021 директор підприємства Іщук В.М. направив подання голові профкому ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с.113 т.1).

Згідно акту від 17.08.2021, в присутності голови профкому ОСОБА_5 , юрисконсульта ОСОБА_4 , інспектора з кадрів ОСОБА_12 , інженер з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснень щодо фактів, викладених у доповідних записках від 26.07.2021 та акті «Про поведінку ОСОБА_1 » від 26.07.2021 (а.с.114 т.1).

Відповідно до постанови профспілкового комітету (протокол від 17.08.2021) одноголосно було прийнято рішення про надання згоди на звільнення інженера з охорони й захисту лісу ОСОБА_1 по п. 3 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 було заявлено, що всі накази нею зроблені, проти неї підтасовують факти, пояснення вона давати не буде. На конкретні запитання по невиконанню розпоряджень та порушення трудової дисципліни відповіді не надала, а почала кричати та звинувачувати всіх у поганому ставленні до неї (а.с.115 т.1).

Згідно наказу ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» №68-К від 17.08.2021, до ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у вигляді звільненняза систематичне порушення трудової дисципліни, а саме п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», якими встановлено зобов`язання працівнику своєчасно та в повному обсязі виконання робочих завдань та обов`язків, покладених на нього трудовим договором, а також вести себе етично у відношенні до інших працівників та клієнтів. Звільнено інженера з охорони захисту лісу ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України з 17.08.2021 (а.с.116-118 т.1).

Позивачка відмовилась отримати наказ про звільнення, про що 17.08.2021 складено акт (а.с.119 т.1).

У п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», затверджених директором ДП «Могилів-подільський лісгосп» Іщук В.М. та погоджених головою профкому підприємства ОСОБА_5 03.01.2018 зазначено, що працівник підприємства зобов`язаний: виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання, забезпечувати належну якість виконуваних робіт; виконувати розпорядження роботодавця, які не суперечать чинному законодавству; виконувати обов`язки, покладені на нього трудовим договором; вести себе етично у відношенні до інших працівників та клієнтів підприємства (а.с.88-91 т.1).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадкусистематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, головною умовою для звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У правилах внутрішнього трудового розпорядку містяться, зокрема, основні права та обов`язки працівників і роботодавця, вказується тривалість робочого дня і робочого тижня, початок і закінчення робочого дня, обідньої перерви, зазначається відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни. Це зобов`язує працівників не лише просто виконувати свої трудові функції, а й дотримуватися встановленого режиму роботи, правил охорони праці, техніки безпеки тощо, оскільки їх систематичне порушення також може стати підставою для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Згідно з статтею 235 КЗпП України, підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки матеріалами справи та показаннями свідків не підтверджено доводів, зазначених у позовній заяві ОСОБА_1 , а відповідачем доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, та у порядку статті 43 КЗпП України виборним органом профспілкової організації надано згоду на звільнення позивача, що свідчить про законність дій відповідача у спірних правовідносинах, а відтак ОСОБА_1 було правомірно звільнено з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З матеріалів справи встановлено, що наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» №98 від 28.05.2021 до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни було застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді догани.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що застосування до неї відповідачем попереднього дисциплінарного стягнення у виді догани на підставі наказу №98 від 28.05.2021 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а відтак такий наказ є незаконним, однак, вказані доводи не заслуговують на увагу.

Статтею 233 КЗпП Українипередбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

У разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України).

Вирішуючи питання про поновлення строку, суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

ОСОБА_1 , звертаючись 16.09.2021 (а.с.62 т.1) до суду з вимогою про визнання незаконним наказу про оголошення їй догани від 28.05.2021 №98 пропустила строк звернення до суду з даною вимогою. Заявляючи в позові клопотання про поновлення строку на оскарження цього наказу позивачка підстав для поновлення такого строку не зазначила.

У подальшому, ОСОБА_1 до суду першої інстанції подала окреме клопотання про поновлення строку на оскарження наказу №98, де просила суд зважити, що в неї гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст., ризик 3, гіпертензивне серце, Дв змішаної етіології, порушення гемодинаміки в вертебро-базилярному басейні, анемія дефіцитна І степені, що підтверджується копією виписки з медичної кари від 23.06.2021 та 06.08.2021. В період з 30.07.2021 по 06.08.2021 вона перебувала на стаціонарному лікуванні.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що заявляючи клопотання про поновлення строку на оскарження наказу про застосування до неї дисциплінарного стягнення вона повідомляла суд про наявність в неї поважних причин для поновлення строку, але її клопотання не було вирішено судом.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що строк на оскарження наказу №98 від 28.05.2021 ОСОБА_1 пропущений без будь-яких об`єктивних чи поважних причин.

Не зважаючи на те, що суд першої інстанції не відхилив зазначені ОСОБА_1 в клопотанні мотиви, він дійшов вірного висновку про те, що строк на оскарження пропущений з неповажних причин.

З наказом від 28.05.2021 №98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни», який винесено на підставі наказу №97 від 28.05.2021 «Про внесення змін до наказу «Про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку» від 28.05.2021 №94, ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися, про що 28.05.2021 було складено відповідний акт.

Тобто, про порушення свого права позивачу стало відомо 28.05.2021.

З позовом до суду про оскарження наказу ОСОБА_1 мала право звернутися до 28.08.2021, однак не скористалася таким правом.

ОСОБА_1 не зазначила, як наведені нею обставини з приводу незадовільного стану здоров`я перешкодили їй звернутися із позовом до суду.

Відповідно до наданої копії листка непрацездатності серії АЛД №980519, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні лише з 30.07.2021 по 06.08.2021, що може свідчити про наявність у неї перешкод для звернення до суду із позовом за захистом своїх прав лише протягом одного тижня.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 зазначає також,що вонакористувалася послугамиадвоката Кудлацької-ТишкоВ.В.,яка вперіод з16.08.2021по 31.08.2021знаходилася увідпустці,однак,про вказаніобставини позивачказазначає лишев апеляційнійскарзі івони такожне свідчатьпро наявність істотних перешкод, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду із позовом. Крім того, представник за дорученням позивача міг звернутися до суду із позовом в її інтересах до 16.08.2021.

Враховуючи викладене, доводи щодо неправомірності накладення дисциплінарного стягнення у виді догани не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки цей наказ не скасований в установленому законом порядку.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що зазначені в подальшому наказі №68-К від 17 серпня (без зазначення року видання) підстави її звільнення не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються інформацією Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті 13 липня 2021 року.

Разом з тим, цитуючи в скарзі інформацію, яка розміщена на офіційному веб-сайті щодо ефективності роботи установи (ДП «Могилів-Подільський лісгосп») ОСОБА_1 не зазначає, як вона пов`язана з виконанням нею поставлених їй завдань та обставинами, які викладені в наказі про її звільнення, оскільки ця інформація описує загальний стан справ товариства, а не окремого підрозділу чи працівника, тобто має загальний характер.

Твердження апелянта з приводу того, що судом першої інстанції не було надано оцінку факту відсутності в наказі про звільнення посилання на пункт посадової інструкції, який порушений позивачем є безпідставними, оскільки звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України допускається, зокрема, і за невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У наказі зазначено, що ОСОБА_1 порушила п.4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп» та зазначено, в чому полягало таке порушення.

Апелянт стверджує, що головний лісничий ОСОБА_6 та директор підприємства ОСОБА_2 чинили на неї психологічний тиск та намагалися вивести її з рівноваги, а доповідні записки, в яких міститься, на думку відповідача, опис вчинених нею порушень написані працівниками під тиском керівництва підприємства.

Вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки судами під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б підтверджували доводи позивачки щодо здійснення відносно неї чи інших працівників психологічного тиску.

ОСОБА_1 також зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено доповідні записки працівників підприємства, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, однак, не вказує при цьому, яким саме обставинам не було надано оцінку судом. Зазначаючи про те, що вказані документи не зареєстровані на підприємстві та не містять резолюції керівника підприємства, внаслідок чого вони написані під тиском, апелянт не вказує, які норми права в такому разі порушив відповідач.

Апелянт вказує, що факт написання доповідних записок «по команді» і під тиском підтвердили їй окремі працівники, одним з яких є свідок ОСОБА_12 - інспектор з кадрів, яка була допитана судом. Однак, по-перше, ОСОБА_1 не вказала осіб, які їй повідомили вказану інформацію та ці особи не надавали показання з цього приводу в суді. По-друге, ОСОБА_12 доповідних записок, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, не писала, а 17.08.2021 за її участі було лише складено акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень щодо фактів, викладених у доповідних записках інших працівників від 26.07.2021 та акті «Про поведінку ОСОБА_1 » від 26.07.2021.

Які саме обставини, повідомлені свідком ОСОБА_12 , суд мав би взяти до уваги апелянт не вказує, так само як не зазначає самі показання свідка.

Аналогічна ситуація відносно іншого свідка, про якого згадує ОСОБА_1 ОСОБА_6 ..

Не заслуговують на увагу також твердження ОСОБА_1 з приводу того, що перед застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення директор ДП «Могилів-Подільський лісгосп» не запропонував їй надати письмове пояснення, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і ці обставини описані вище.

У ч. 1 ст. 149 КЗпП України зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий на підставі подій, які мали місце 26 липня 2021 року, а саме з приводу неналежного виконання поставлених завдань та з приводу неетичної поведінки в колективі.

26 липня та 27 липня 2021 року ОСОБА_1 , після отримання вимоги директора ДП «Могилів-Подільський лісгосп» від 26 липня 2021 року про надання письмових пояснень щодо невиконання покладених на неї завдань, надала пояснювальну записку та пояснення.

Крім того, 30 липня 2021 року ОСОБА_1 була вручена вимога про надання письмових пояснень з приводу її неетичної поведінки, однак, пояснення позивачкою надані не були.

На засіданні профспілкового комітету 17 серпня 2021 року при розгляді подання директора лісгоспу Іщука В.М. про надання згоди на звільнення інженера з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 була присутня, зазначила, що пояснення надавати не буде.

Тому роботодавцем дотримано вимоги ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

Відсутність в наказі про звільнення інформації про попередню роботу позивачки, про наявність в неї заохочень, як і підвищення кваліфікації, про що вона зазначає в скарзі, не позбавляє її обов`язку своєчасно і точно виконувати свої безпосередні посадові обов`язки.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367,374,375,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-ПодільськогоміськрайонногосудуВінницькоїобласті від04листопада2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 січня 2023 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко