печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32026/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2022 року Суддя Печерського районного суду м. Києва

Остапчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку позовного спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Національного банку України про виплату грошових заощаджень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Національного банку України про виплату грошових заощаджень, посилаючись на те що являється з 1990 року вкладником Ощадбанку України, номер рахунку № НОМЕР_1 філіал №6212 Київського відділення міста Харкова в сумі 771 руб/771 карбованець х 0.987412 грн золота =762.084 грн золота вартість 1 грама золота на 01.01.22 року становить за курсом НБУ 2170 грн тож 762.084 грм золота х 2170 грн = 1653722 грн, 28 коп та просив суд зобов`язати відповідачів повернути йому грошовий вклад в повному обсязі з процентами в золотому паритеті. Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» проти позову заперечував, надав відзив. Представник відповідача Національний банк України проти позову заперечував, надав відзив. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2022 р. відкрито провадження по справі в порядку позовного спрощеного провадження без виклику сторін Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та враховуючи доводи відповідача, які викладені письмово, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення у відсутність нез`явившихся осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказах. Представник відповідача - АТ «Державний ощадний банк України» подав письмовий відзив в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на питання збереження, відновлення реальної вартості та компенсації знецінених грошових заощаджень громадян України, які зберігалися на рахунках Ощадного банку колишнього СРСР до 02 січня 1992 року регулюються Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України". При цьому Позивачем не надано підтверджень наявності компенсаційного рахунку та відповідно суми компенсації в гривнях (копії ощадної книжки із зазначенням суми компенсаційного вкладу). Копія ощадної книжки Ощадного банку колишнього СРСР, додана до позовної заяви, містить лише суми в карбованцях, в тому числі зазначену в позовній заяві суму 771 крб.. В розрахунку величини вкладу взагалі зазначена інша сума 871 руб. 80 коп., відсутня в копії наданої ощадної книжки.

Як було зазначено вище, компенсаційний рахунок № 9760/19312 утворився на підставі положень Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», відповідно до ст. 5 якого, установи Ощадного банку України на підставі цього Закону протягом грудня 1996 року - березня 1997 року проводять одноразову індексацію вкладів громадян. На проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, при явці вкладника в установу Ощадного банку, вкладнику видається ощадна книжка. Інформація щодо явки Позивача в установу банку та видачу йому ощадної книжки: на проіндексовану суму у АТ «Ощадбанк» відсутня. Підтверджень звернення за отриманням такої ощадної книжки на проіндексовану суму 714,40 грн. Позивачем також не надано.

Суми коштів, на компенсаційних рахунках, вкладниками, фактично на зберігання до банку не вносились, а зазначені суми держава планує виплатити поступово, у якості компенсації втрат від знецінення заощаджень на виконання Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України». Таким чином, спірний компенсаційний рахунок № 9760/19312, який був закритий 11.02.2008 згідно Постанови КМУ №1 від 09.01.2008 під час проведення виплат, не був вкладом, а іншого порядку компенсації виплат на повернення вкладів Ощадбанку СРСР ніж спеціальний порядок, передбачений Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", діючим законодавством України не передбачено, що свідчить про безпідставність позовних вимог. Суми, зафіксовані в ощадних, книжках (компенсаційних рахунках), вкладниками фактично на зберігання до Ощадного банку України не вносились, зазначені суми держава планує виплатити поступово, у якості компенсації втрат від знецінення заощаджень на виконання статті 1 Закону.

Чинний ЦПК передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Таким чином, з висновків Верховного Суду слідує, що іншого порядку компенсації виплат на повернення вкладів Ощадбанку СРСР, ніж спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» та якого дотримується АТ "Ощадбанк", не передбачено. Представник відповідача - Національного банку, подав письмовий відзив в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне за частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. збереження, відновлення реальної вартості та компенсації грошових заощаджень громадян України, які зберігалися на рахунках го банку колишнього СРСР до 02 січня 1992 року регулюються Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" № 537/96-ВР від 21 листопада 1996 року (далі - Закон № 537/96-ВР).

На підставі цього Закону встановлюються зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Компенсації підлягають також грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років і які знаходилися на рахунках зазначених установ не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років (частини перша, друга статті 1 Закону № 537/96-ВР).

За приписами статті 2 Закону № 537/96-ВР держава взяла на себе обов`язок забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

На виконання вимог Закону № 537/96-ВР, установи Ощадного банку України проводять одноразову індексацію вкладів громадян у співвідношенні 1 крб. заощаджень на 1,05 гривні, і на проіндексовані суми видають компенсаційні ощадні книжки. Що стосується сум проіндексованих (відновлених) заощаджень, то вони знаходяться на позабалансовому рахунку банку і є борговими зобов`язаннями держави. Згідно з статтею 7 Закону № 537/96-ВР, заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Водночас, цим Законом не передбачено часових рамок, етапів повернення знецінених заощаджень громадян.

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв`язку, передумовою для виплати знецінених заощаджень є передбачення окремою статтею в Державному бюджеті України відповідних видатків. Порядок таких виплат громадянам України по грошових заощадженнях регулюється відповідними актами: постановами Кабінету Міністрів України на кожний рік в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік.

Крім того, Кабінетом Міністрів України можуть залучатись позабюджетні кошти, у тому числі кошти, залучені до Державного бюджету України через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.

Статтею 113 Конституції України та частиною першою статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" статтю видатків для проведення компенсаційних виплат не передбачено.

Натомість, відповідно до статті 4 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює витрати за рахунок власних доходів, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок коштів Державного бюджету України.

Національний банк не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.

Національний банк не відповідає за зобов`язаннями фінансових установ, а фінансові установи не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.

Крім того, Закон України "Про Національний банк України" до функцій Національного банку України не відноситься компенсація втрат від знецінення заощаджень громадян у колишньому Ощадбанку СРСР.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Питання збереження, відновлення реальної вартості та компенсації знецінених грошових заощаджень громадян України, які зберігалися на рахунках Ощадного банку колишнього СРСР до 02.01.1992 регулюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996.

Встановлено , що позивач мав заощадження в період з 1990 р. в установах Ощадного банку СРСР

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлюються зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, у тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов`язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» держава зобов`язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку.

Установи Ощадного банку України на виконання вимог ст. 5 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» провели одноразову індексацію вкладів громадян і на індексовані суми, що в даний час знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадбанку, видали вкладникам компенсаційні ощадні книжки, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних сум в майбутньому за рахунок Державного бюджету.

Суми коштів, зафіксовані в ощадних книжках (компенсаційних рахунках), вкладниками, у тому числі і позивачем, фактично на зберігання Ощадбанку України не вносились, а зазначені суми держава планує виплатити поступово, у якості компенсації втрат від знецінення заощаджень на виконання ст. 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України».

У вказаному законі передбачено, що кошти для компенсації заощаджень визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону заощадження підлягають поверненню у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Порядок проведення компенсаційних виплат, у тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам ВАТ «Державний ощадний банк України» визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за № 336 від 01 березня 2007р. «Про виплату у 2007 р. громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, сертифікатів Ощадного банку СРСР і державних казначейських зобов`язань СРСР, придбаних на території Української РСР» здійснювалися наступні компенсаційні виплати:

1) вкладникам з числа тих, що не отримали протягом 2002-2006 рр. компенсацію грошових заощаджень;

2) спадкоємцям вкладників, померлих у 2004 р., або іншим особам, визначеним статтею 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 2004р., у межах залишку проіндексованого вкладу в розмірі державної допомоги на поховання, але не більш як 150 гривень;

3) спадкоємцям вкладників, померлих у 2005-2006 рр., або іншим особам, визначеним статтею 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 2005-2006 рр., в межах залишку проіндексованого вкладу, але не більш як 500, 0 грн., а також померлих у 2007 р., в межах залишку проіндексованого вкладу, але не більш як 500 грн.;

4) спадкоємцям застрахованих осіб чи страхувальників, померлих у 2004 р., або іншим особам, визначеним ст. 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 2004р., у межах залишку проіндексованого страхового внеску в розмірі державної допомоги на поховання, але не більш як 150 грн.;

5) спадкоємцям застрахованих осіб чи страхувальників, померлих у 2005-2006 рр., або іншим особам, визначеним ст. 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 2005-2006 рр., в межах залишку проіндексованого страхового внеску, але не більш як 500, 0 грн., а також померлих у 2007 р., в межах залишку проіндексованого страхового внеску, але не більш як 500, 0 грн.;

6) на викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 р. за видами товарів, що не були викуплені;

7) на викуп державних казначейських зобов`язань СРСР;

8) на викуп сертифікатів Ощадного банку СРСР.

Відповідач посилається на те , що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України Про Державний бюджет на 2022 рік» статтю видатків для проведення компенсаційних виплат не передбачено.

Окрім того, статтею 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» передбачає повернення вкладів поетапно, залежно від суми вкладу, в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, а не одночасно і повністю, як того вимагає позивач.

Рішенням Конституційного суду України від 10 жовтня 2001 року № 13рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» установлено, що виплата громадянам України грошових заощаджень в обмежуваному розмірі та поетапно є правом держави, що не суперечить статтям 13, 14, 64 Конституції України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можнавстановити дійсні обставини справи. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючисьст.16 ЦК України , ст. 12,13,76,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Національного банку України про виплату грошових заощаджень.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Остапчук Т.В.