ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 160/17667/21

адміністративне провадження № К/990/11073/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акація-Істейт» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Царікової О.В. від 16.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кругового О.О., Шлай А.В., Щербака А.А. від 23.03.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Акація-Істейт» (далі також ТОВ «Акація-Істейт», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі також ДАБІ України, ДІАМ відповідно, відповідачі), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 26.08.2021 №ІУ012210420479 Товариству з обмеженою відповідальністю «Акація-Істейт», по об`єкту: «Реконструкція торговельного центру в багатофункціональний центр, за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 47-А» (далі також спірне, оскаржуване рішення);

- визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Акація-Істейт» таким, що набуло право на виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту: «Реконструкція торговельного центру в багатофункціональний центр, за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 47-А», а дозвіл на виконання будівельних робіт по об`єкту: «Реконструкція торговельного центру в багатофункціональний центр, за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 47-А» виданим з 04.05.2021;

- зобов`язати Державну архітектурно - будівельну інспекцію України видати дозвіл на виконання будівельних робіт по об`єкту: «Реконструкція торговельного центру в багатофункціональний центр, за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 47-А»;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України здійснити реєстрацію - внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва) відомостей про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Акація-Істейт» дозволу на виконання будівельних робіт об`єкту: «Реконструкція торговельного центру в багатофункціональний центр, за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 47-А», - що забезпечить відображення інформації про виданий дозвіл у електронному кабінеті користувача Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія», який інтегровано з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва, та всіх інших електронних сервісах, передбачених законодавством, чинним на момент видачі та протягом строку дії такого дозволу або вчинити інші дії, передбачені законодавством, чинним на момент набрання чинності судовим рішенням у цій адміністративній справі, з внесення до відповідних електронних сервісів, реєстрів та систем відомостей про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Акація - Істейт» дозволу на виконання будівельних робіт по об`єкту: «Реконструкція торговельного центру в багатофункціональний центр, за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 47-А».

2. У позовній заяві Товариство наголошувало, що спірне рішення прийнято ДАБІ України з порушенням встановленого законом строку більше як на чотири місяці після подання відповідної заяви, у зв`язку з чим позивач вважає, що ним набуто право на виконання будівельних робіт на об`єкті за принципом мовчазної згоди, а ДІАМ як правонаступник ДАБІ зобов`язаний видати заявнику дозвіл на виконання будівельних робіт, оскільки замовником було виконано усі передбачені законом вимоги для отримання такого документа дозвільного характеру, зокрема, подано повний пакет документів, отримано вихідні дані, розроблено, погоджено та затверджено у встановленому законом порядку проєктну документацію тощо.

3. За таких обставин позивач вважає відмову у видачі йому дозволу протиправною, оскільки визначених законом правових підстав для прийняття спірного рішення у відповідача не виникло.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022, позов задоволено.

5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у встановлений законодавством строк не видано дозвіл на виконання будівельних робіт або рішення щодо відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а отже, з врахуванням норм чинного законодавства, право на виконання будівельних робіт виникло у Товариства на десятий робочий день з дня реєстрації письмового звернення, а дозвіл вважається виданим на підставі права, яке виникло у заявника 04.05.2021 за принципом мовчазної згоди в порядку абзацу одинадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв`язку з не виданням/не направленням у встановлений законом строк документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі.

6. Щодо підстав для прийняття оскаржуваного Товариством рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, то суди попередніх інстанцій встановили, що у спірних правовідносинах у відповідача - ДАБІ України не виникло передбачених законом підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а позивачем разом із заявою було подано всі необхідні документи для прийняття рішення про видачу відповідного дозволу, перелік яких визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» №466 від 13.04.2011 (зі змінами). Значені документи подані позивачем в повному обсязі та відповідають вимогам, встановленим нормами чинного законодавства.

7. Беручи до уваги те, що:

відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» від 15.09.2021 №960 визнано можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування України повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а також визнано такими, що втратили чинність, окремі власні нормативно-правові акти, на підставі яких Держархбудінспекція продовжувала здійснювати повноваження та виконувати функції із зазначених питань, зокрема, щодо виконання дозвільно - реєстраційних функцій у сфері будівельної діяльності;

з 16.09.2021 розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування України і є діючим органом, основним завданням якого є реалізація державної політики з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду, зокрема, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках;

з метою належного, допустимого та ефективного способу захисту та відновлення порушених прав позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність зобов`язання ДІАМ видати дозвіл на виконання будівельних робіт стосовно об`єкту, про намір реконструкції якого заявлено Товариством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Державна інспекція архітектури та містобудування України подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2021 ТОВ «Акація-Істейт», у порядку статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 4-1 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія» було подано заяву про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва: «Реконструкція торговельного центру в багатофункціональний центр, за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 47-А».

10. До заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 20.04.2021 позивачем було надано наступні додатки:

- Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою (земельними ділянками);

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо будівель і інженерних споруд, які реконструюються;

- Лист розробника проекту про відсутність потреби в Технічних умовах щодо теплопостачання;

- Технічні умови щодо водопостачання та водовідведення;

- Технічні умови щодо електропостачання;

- Технічні умови щодо газопостачання;

- Генеральний план на топографічній основі масштабом 1:500 або 1:1000;

- Плани поверхів, фасадів масштабом 1:50, 1:100 або 1:200 (для будівель);

- Розрахунок класу наслідків;

- План трас зовнішніх інженерних мереж та комунікацій масштабом 1:2000;

- Експертний звіт щодо розгляду проектної документації;

- Фотокопія розпорядчого документа (наказ) замовника про затвердження проектної документації, завірена замовником;

- Фотокопія договору підряду (генерального підряду) на виконання будівельних робіт, завірена замовником;

- Ліцензія, що дає право на виконання будівельних робіт;

- Документи про призначення відповідального виконавця будівельних робіт;

- Фотокопія розпорядчого документа (рішення, розпорядження, наказ) про призначення осіб, які здійснюють авторський нагляд, завірена замовником;

- Фотокопія розпорядчого документа про призначення осіб, які здійснюють технічний нагляд, завірена замовником;

- Фотокопія договору підряду на здійснення технічного нагляду завірена замовником.

11. Заяву було прийнято 20.04.2021 за вхідним номером №ІУ012210420479, про що свідчить повідомлення до електронного кабінету ТОВ «Акація-Істейт» веб-порталу електронних послуг «Портал Дія».

12. 27.08.2021 позивачем отримано рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 26.08.2021 №ІУ012210420479 із відповідним повідомленням в електронний кабінет.

13. Зі змісту оскаржуваного Товариством рішення вбачається, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт ґрунтується на таких підставах:

- встановлена невідповідність документів, наданих замовником будівництва, вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності : інженер технічного нагляду ОСОБА_1 має кваліфікаційний сертифікат (АТ005873), який не дає йому права виконувати роботи на об`єктах, віднесених до класу наслідків (відповідальності) СС2 та СС3. На таких об`єктах мають право виконувати роботи тільки інженер технічного нагляду І категорії та провідний інженер технічного нагляду, чим порушено вимоги «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 64 Будівельні, монтажні та ремонтно - будівельні роботи. Зміна №8», Закону України «Про архітектурну діяльність» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- відповідно до містобудівних умов та обмежень встановлено, що земельні ділянки знаходяться в межах територіальної зони «Ж-3». В дозволених видах використання без перспектив збільшення торгової площі, яка була у існуючого об`єкта реконструкції. При цьому, відповідно до експертного звіту, торгівельна площа об`єкта після реконструкції збільшується, чим порушено вимоги містобудівних умов та обмежень, частини другої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- відповідно до експертного звіту, торгівельна площа після реконструкції складатиме 1900,1 м. кв., а відповідно до додатку до експертного звіту площа після реконструкції складатиме 2243 м. кв., що є недостовірними відомостями у поданих документах та порушенням частини четвертої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- проектування об`єкту будівництва передбачено на мережі газопроводу, чим порушено додаток И.1 до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;

- об`єкт не забезпечено нормативною кількістю машиномісць, чим порушено пункт 10.8.10 та таблиці 10.7 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

14. Не погодившись із означеним рішенням, ТОВ «Акація - Істейт» звернулося до суду з означеним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. Відповідно до доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, ДІАМ, посилаючись на пункт 1 частини четвертої та підпункти «а», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

16. Зокрема, скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а суд першої інстанції, на думку Товариства, відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

17. ДІАМ зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права й не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.01.2019 у справі №813/3145/16, від 05.09.2018 у справі №826/11460/17, від 13.02.2019 у справі №826/16335/17, від 21.03.2019 у справі №817/498/17, від 16.05.2019 у справі №818/600/17, від 21.08.2019 у справі №826/25865/15.

18. Відповідно до матеріалів касаційного провадження та даних, які містяться у Комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвала про відкриття касаційного провадження у цій справі разом з копією касаційної скарги та доданими до неї документами була направлена усім учасникам справи.

19. У встановлений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надходило, що однак, згідно з нормами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, виходили з таких приписів законодавства.

21. Стаття 2 Закону України від 17.02.2011 №3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності». Планування і забудова територій - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

22. Стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

23. Пункт 10 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

24. Частина перша статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.

25. Частина перша статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

26. Стаття 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 5-1) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності. У заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація: 1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, - за наявності) або відмітка про випадок, визначений частиною четвертою статті 34 цього Закону та/або частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності; 3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об`єкта в Реєстрі будівельної діяльності; 4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката в Реєстрі будівельної діяльності; 5) ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (у заяві про видачу дозволу зазначається для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) до подання заяви); 6) відомості про складові частини об`єкта (квартири, вбудовані чи вбудовано-прибудовані житлові та нежитлові приміщення в будинку, будівлі, споруді, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення, які після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна). У день виготовлення з використанням Реєстру будівельної діяльності дозволу на виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

Порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

27. Пункт 4 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» №466 від 13.04.2011. Підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - дозвіл).

28. Пункт 10 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, видача дозволу здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності з дотриманням вимог Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про адміністративні послуги».

29. Пункт 27 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності.

30. Пункти 28-29 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву через електронний кабінет.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, коли державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Під час подання заяви через електронний кабінет автоматично програмними засобами здійснюється аналіз даних, зазначених у заяві та поданих документах, на їх повноту, відповідність формату, логічність та достовірність. За результатами такого аналізу формується чек-лист, до якого включається перелік питань, що підлягають перевірці посадовою особою органу архітектурно-будівельного контролю, для прийняття рішення щодо видачі дозволу або відмови у його видачі.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви: видає дозвіл на виконання будівельних робіт або відмовляє у його видачі з використанням Реєстру будівельної діяльності; під час видачі дозволу на виконання будівельних робіт проставляє відмітку про місцезнаходження об`єкта будівництва на картографічній основі (у разі коли така відмітка не проставлена на картографічній основі до видачі дозволу).

31. Абзац одинадцятий статті 1 Закону України від 06.09.2005 №2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

32. Частина шоста статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». У разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.

33. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування». Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

34. Пункти 1-5 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960.

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. №294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" (Офіційний вісник України, 2014 р., №61, ст. 1688).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №408 "Про внесення змін до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" (Офіційний вісник України, 2017 р., №49, ст. 1529).

3. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. №143 (Офіційний вісник України, 2018 р., №23, ст. 798).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 р. №898 "Про внесення змін до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" (Офіційний вісник України, 2019 р., №88, ст. 2941).

5. Пункт 6 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 р. №219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" (Офіційний вісник України, 2020 р., №26, ст. 967).

35. Абзац 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів №671 від 19.08.2015 (в редакції від 15.09.2021), органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та продовжують здійснювати повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю після початку здійснення відповідних повноважень та виконання відповідних функцій Державною інспекцією архітектури та містобудування.

36. Пункт 1 Примірного Положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (далі - орган держархбудконтролю). Орган держархбудконтролю з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підконтрольним ДІАМ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

39. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

40. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, скаржник посилається на те, що позовна заява була подана 28.09.2021, вже після початку функціонування ДІАМ, щодо оскарження дій та рішень посадових осіб ДАБІ України.

41. Скаржник наголошує, що ДІАМ не видавалось жодного адміністративного акту відносно позивача у цій справі, про який іде мова у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, й не вчинялось будь-яких дій стосовно Товариства з боку цього органу, що також вказує й на відсутність фактів бездіяльності останнього.

42. Виходячи з вищенаведеного, у касаційній скарзі констатовано, що судами попередніх інстанцій прийняті рішення у справі, в якій відсутні спірні правовідносини між ДІАМ та позивачем щодо дій та рішень посадових осіб останньої, а в оскаржуваних судових рішеннях відсутні будь-які аргументи, посилання та докази щодо встановлення фактів порушення будь-яких прав позивача з боку ДІАМ, чим порушено пункт 4 частини четвертої статті 246 та пункт 3 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України.

43. Колегія суддів оцінює такі аргументи критично, оскільки як вбачається зі змісту позовних вимог та наведених у їх обґрунтуванні аргументів, такі звернені саме до ДАБІ України, а не до ДІАМ.

44. Водночас, суди попередніх інстанцій взяли до уваги те, що згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 13.03.2020 №218, вирішено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію та утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.

45. Постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13.03.2020 №219 передбачено утворити Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених Державній архітектурно-будівельній інспекції.

46. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 23.12.2020 №1340 постановлено:

утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;

ліквідувати: Державну інспекцію містобудування та Державну сервісну службу містобудування, та установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції архітектури та містобудування та заходи, пов`язані з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції, у 2021 році здійснюються в межах видатків, передбачених Державній інспекції містобудування та Державній сервісній службі містобудування.

47. Крім того, Уряд України вирішив визначити Державну інспекцію архітектури та містобудування суб`єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються.

48. Кабінет Міністрів України відповідно до постанови від 15.09.2021 №960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» погодився із пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування України повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а також визнав такими, що втратили чинність, окремі власні нормативно-правові акти, на підставі яких Держархбудінспекція продовжувала здійснювати повноваження та виконувати функції із зазначених питань.

49. Суди встановили, що за інформацією із офіційного веб-ресурсу Міністерства розвитку громад та територій України, з 16.09.2021 розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування України.

50. Водночас, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 19.10.2021 Державна архітектурно-будівельна інспекція України перебуває в стані припинення.

51. Суд першої інстанції, визначаючи належного відповідача у цій справі, в ухвалі від 29.10.2021, розміщеній у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reestr.court.gov.ua/Review/100781727, врахував правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі №429/3281/13-а про те, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового.

52. Враховуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960 визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України, які регламентували діяльність ДАБІ України, а відповідно до абзацу шостого пункту 3 та пункту 15-2 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340, основним завданням ДІАМ є, зокрема, реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме - виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках і саме до повноважень цього органу, станом на момент звернення Товариства до суду з цим позовом, належало видання дозволів на виконання будівельних робіт, реєстрація повідомлення про внесення змін до них, відмовлення у видачі таких дозволів, їх анулювання, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що безпосередньо ДІАМ є тим органом, який може відновити порушені права Товариства.

53. За правилами ж частин третьої, четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

54. У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки ДІАМ залучено до участі у розгляді цієї справи за наявності для цього визначених законом підстав, без чого неможливе відновлення прав, за захистом яких Товариство звернулось до суду з цим позовом.

55. Стосовно аргументів скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а суд першої інстанції, на думку Товариства, відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, колегія суддів зазначає таке.

56. За приписами частин четвертої - шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

57. Відповідно до частин другої - п`ятої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

58. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті.

59. Статтею 259 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Таке клопотання має стосуватися розгляду за правилами спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд повертає його без розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

60. Порядок вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлює стаття 260 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк із поважних причин.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

61. З аналізу приписів вищевказаних норм вбачається, що статтями 12 та 257 Кодексу адміністративного судочинства України за вичерпним переліком визначено справи, розгляд яких повинен здійснюватися виключно за правилами загального позовного провадження, тоді як за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, передбачених процесуальним законом.

62. Проаналізувавши обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, а також беручи до уваги предмет цього спору, наведені Товариством підстави позову, характер і суть спірних правовідносин та предмет доказування у справі, колегія суддів вважає, що така не підпадає під жоден з випадків, передбачених статтями 12 та 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких розгляд справи повинен відбуватись виключно за правилами загального позовного провадження.

63. Зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень та наведені скаржником доводи касаційної скарги не вказують на те, що учасниками справи, зокрема й ДІАМ, подавалось клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

64. Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням встановлених у статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв в ухвалі про відкриття провадження у справі, як це передбачено процесуальним законом.

65. Наведені ж у касаційній скарзі аргументи не дозволяють погодитись із твердженнями скаржника про те, що розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснено помилково та з порушенням норм процесуального права, а посилання ДІАМ на те, що подана цим органом до касаційного суду скарга на ухвалені у цій справі судові рішення стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у касаційній скарзі не наведено аргументів із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

66. Що ж стосується доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.01.2019 у справі №813/3145/16, від 05.09.2018 у справі №826/11460/17, від 13.02.2019 у справі №826/16335/17, від 21.03.2019 у справі №817/498/17, від 16.05.2019 у справі №818/600/17 та від 21.08.2019 у справі №826/25865/15, то з цього приводу колегія суддів наводить такі мотиви.

67. Відповідно до висновків щодо застосування норм права, наведених у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №813/3145/16, диспозицією частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі) тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

68. Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, для виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов:

1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття;

2) закінчення строку розгляду поданих документі - 10 робочих днів від дня подання заяви;

3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

69. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №818/600/17 у правовідносинах, подібних до тих, що виникли у справі №813/3145/16.

70. При цьому, у справі №813/3145/16 суди встановили, що дозвільний орган повернув документи заявникові, не прийнявши відповідного рішення як це вимагає законодавство. За таких обставин суд дійшов висновку, що подані заявником документи підлягають перевірці на відповідність норм (у тому випадку щодо користування надрами), що відноситься до повноважень відповідача (відповідного дозвільного органу).

71. У справі ж яка розглядається, судами встановлено, що заява Товариства про видачу йому дозволу на виконання будівельних робіт була розглянута з прийняттям відповідного рішення, а саме - про відмову у виданні такого дозволу, однак, це рішення було прийнято ДАБІ України з порушенням встановленого законом строку більш як на чотири місяці.

72. Тому колегія суддів вважає нерелевантною постанову Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №813/3145/16 відносно справи, яка розглядається, оскільки правовідносини у цих справах виникли за різних фактичних обставин, що не дає підстав стверджувати про їх подібність, а отже становить перешкоди у застосуванні вищевикладеної правозастосовчої практики суду касаційної інстанції під час вирішення спору, який виник у спірному випадку.

73. Іншими є й обставини, встановлені у справі у справі №826/11460/17, оскільки судами під час її розгляду встановлено, що дозвільний орган, розглянувши подані суб`єктом господарювання документи, прийняв рішення про надання дозвільного документа, однак сам цей документ не видав.

74. Суди у справі №826/11460/17 встановивши, що заявником виконано усі передбачені законом вимоги для отримання дозвільного документу, однак уповноважений орган, всупереч наявності відповідного рішення самого ж дозвільного органу, такий документ йому не видало, у зв`язку з чим Верховний суд у постанові від 05.09.2018 погодився з правовою позицією судів щодо задоволення позову.

75. У цій же постанові колегія суддів Верховного Суду відзначала, що враховуючи тривалий період не реалізації рішення відповідача щодо надання документа дозвільного характеру, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. За таких обставин Верховний Суд констатував, що у відповідача відсутній інший варіант поведінки ніж видати відповідний дозвіл позивачу. Обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушеного права позивача відповідає положенням пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017).

76. За схожих обставин Верховним Судом була прийнята постанова від 21.03.2019 у справі №817/498/17, на яку також наявне посилання у касаційній скарзі.

77. У постанові від 13.02.2019 у справі №826/16335/17, на яку як на приклад неоднакового правозастосування посилається скаржник, зазначено, що встановлений законом строк для видачі документа дозвільного характеру (у тому випадку погодження історико - містобудівного обґрунтування) сплив до дати винесення дозвільним органом рішення про відмову у наданні такого документа. За таких обставин Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що дозвільним органом не було дотримано строку погодження історико - містобудівного обґрунтування і що станом на дату прийняття рішення щодо його погодження таке вже було погоджено за принципом мовчазної згоди.

78. Такі передумови за висновками судів у справі №826/16335/17 зумовлюють протиправність дій дозвільного органу та свідчать про наявність у суб`єкта господарювання права на отримання документа дозвільного характеру з урахуванням принципу мовчазної згоди.

79. Аналогічне правозастування наявне й у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/25865/15, на неврахування викладених у якій висновків апеляційним судом посилається скаржник у справі, яка розглядається.

80. Отже, неприйняття рішення про відмову у наданні дозволу належним дозвільним органом, яким у спірних правовідносинах виступає ДАБІ України, свідчить про його протиправну бездіяльність.

81. Водночас сама лише бездіяльність (неприйняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди.

82. Так, відповідно до абзаців першого - п`ятого частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

83. У спірних правовідносинах, які виникли у сфері містобудівної діяльності, підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру - дозволу на виконання будівельних робіт встановлюються й спеціальним законом, а саме - Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», частиною четвертою статті 37 якого встановлено, що підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

84. Беручи до уваги висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №826/9746/17, прийнятій у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, колегія суддів вважає, що установлення передбачених вищевказаними нормами обставин свідчить про відсутність підстав для видачі документа дозвільного характеру, про невідповідність діяльності вимогам законодавства, а отже і про неможливість застосування принципу мовчазної згоди.

85. У постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №826/9746/17 також наголошено, що принцип мовчазної згоди може бути застосовано за умови, якщо суб`єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб`єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб`єкта господарювання.

86. Колегія суддів звертає увагу й на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/2810/17 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

87. Екстраполюючи вищевикладені правові позиції Верховного Суду на справу, яка розглядається, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свій висновок про виникнення у Товариства права на отримання дозволу на виконання будівельних робіт за принципом мовчазної згоди, повинні були не лише формально констатувати бездіяльність дозвільного органу, факт подання заявником усіх визначених законом документів та наявність позитивних експертних висновків щодо проєктної документації на об`єкт будівництва, а й з`ясувати обставини справи про те, чи дотримано позивачем усі вимоги законодавства для отримання такого дозволу, зокрема, чи відповідали подані ним документи вимогам законодавства та чи були наведені у них відомості достовірними.

88. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, визнаючи за Товариством право на отримання дозвільного документу за принципом мовчазної згоди, не надали жодної правової оцінки вказаним у спірному рішенні підставам для його прийняття, які стосувались невідповідності поданих заявником документів містобудівній документації (містобудівним умовам та обмеженням забудови, зонуванню території населеного пункту), вимогам законодавства та державних будівельних норм, відсутності у інженера технічного нагляду відповідної кваліфікації, наявності у експертному звіті щодо проєктної документації на об`єкт недостовірних даних стосовно торговельної площі об`єкта будівництва (реконструкції).

89. Без з`ясування цих обставин справи та перевірки їх доказами неможливо беззаперечно стверджувати про те, що ТОВ «Акація - Істейт» були дотримані всі вимоги законодавства для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а у ДАБІ України була відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб`єкта господарювання, тобто відсутній інший варіант поведінки аніж видати відповідний дозвіл позивачу.

90. За наведеного, колегія суддів вважає викладені у оскаржуваних судових рішеннях висновки про наявність у Товариства права на отримання дозволу на виконання будівельних робіт за принципом мовчазної згоди - передчасними.

91. Це також вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що у ДІАМ як органу, який в порядку публічного правонаступництва набув повноваження щодо видання Товариству дозволу на виконання будівельних робіт, за отриманням якого останнє зверталось до ДАБІ України, виникли передбачені законом підстави такий дозвіл видати та вчинити дії, пов`язані з реєстрацією цього документа відповідно до вимог законодавства.

92. Суд же касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

93. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення не відповідають встановленим у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, й не перевірено їх належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

95. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

96. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

97. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

98. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа