ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5685/22 пров. № А/857/14552/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року (суддя Коморний О.І., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у березні 2022 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУДПС у Львівській області), у якому просила:визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Львівській області стосовно несписання безнадійного податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18050400); зобов`язати ГУДПС у Львівській області списати безнадійний податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 21829,80 грн та внести відповідні відомості до автоматизованої інформаційної системи.В обґрунтування позовних вимог зазначає, що була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.01.2011 року на території вільної економічної зони «Крим» за адресою: АДРЕСА_1 .Внаслідок збройної агресії російської федерації вимушена була змінити місце проживання, та стати на облік, як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .Внаслідок зміни місця проживання 21.08.2019 стала на податковий облік у ГУ ДПС у Львівській області. 28.01.2020 припинила державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на підставі особистого рішення. Позивач неодноразово звертався до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про списання суми заборгованості по єдиному податку, яка нарахована після 01.06.2014 року безпідставно. Листами від 17.09.2019 року №1439/10/13-01-51-08 та від 12.11.2019 року №10425/10/13-01-51-08 ГУ ДПС у Львівській області відмовляло позивачу у списанні податкового боргу за вказаний період, посилаючись на те, що Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636-VII відсутній пункт щодо списання податкового боргу фізичної особи-підприємця.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Львівській області щодо несписання податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 21829,80 грн., який виник у платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області списати податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 21829,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про правомірність формування податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб. Вказано, що норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не звільняють позивача від обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.Зазначає, що платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, подавати звітність та сплачувати єдиний внесок та мають інші обов`язки передбачені ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно паспорта серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 до 03.10.2017 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії З № 406282 від 01.01.2011, ОСОБА_1 здійснювала діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 1309000515 від 04.12.2014, ОСОБА_1 перемістилася з Автономної Республіки Крим до АДРЕСА_2 - 24.10.2014 року.

Відповідно до довідки Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації від 24.10.2014 № 01-2452, ОСОБА_1 1971 року народження зареєстрована в базі громадян, які переселилися з АР Крим, м. Севастополя та Південно-Східних областей України з 24.10.2014.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 21.08.2019 стала на облік до Головного управління ДПС у Львівській області як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_1 28.01.2020 припинила державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за власним бажанням, що не заперечується сторонами. Проте, в матеріалах справи відсутні докази про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно картки особового рахунку з єдиного податку з фізичних осіб, ОСОБА_1 має податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 21829,80 грн., який виник за період з 20.08.2014 по 20.09.2018.

Листом від 17.09.2019 № 1439/10/13-01-51-08 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило, що станом на 12.09.2019 згідно відомостей АІС «Податковий блок» у ОСОБА_1 наявна заборгованість з податків, зборів, платежів в сумі 23490,56 грн., з яких 837,48 грн. єдиний соціальний внесок та 22653,08 грн. єдиний податок з фізичних осіб.

В листі також зазначено, що Законом України від 24.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виключено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 24.12.2015 № 1669. З набранням чинності Закону № 911 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, подавати звітність та сплачувати єдиний внесок та мають інші обов`язки передбачені ст. 6 Закону № 2464-VI. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, не підлягає списанню, а сплачується одночасно з нарахованою сумою штрафних санкцій та пені.

Стосовно списання податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб зазначено, що відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється:

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; - податковий борг фізичної особи, яка: 1. визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; 2. померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; 3. понад 720 днів перебуває у розшуку.

У відповідь на лист Головного управління ДПС у Львівській області від 17.09.2019 № 1439/10/13-01-51-08 ОСОБА_1 звернулась з листом від 22.10.2019 в якому зазначає, що вона під Закон України від 24.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не підпадає, бо була зареєстрована на території АР Крим, а саме у м. Сімферополь, де і мешкала. Під час окупації АР Крим ФОП лишився зареєстрованим на півострові і лише у 2019 році зареєстрована у м. Львів, як ФОП, у зв`язку з чим ще раз звертається з вимогою списати безнадійну заборгованість.

Листом від 12.11.2019 № 10425/10/13-01-51-08 Головне управління ДПС у Львівській області надало відповідь на лист ОСОБА_1 від 22.10.2019, в якому зазначило, що станом на 11.11.2019 згідно відомостей АІС «Податковий блок» наявна заборгованість в сумі 22653,08 грн. по єдиному податку з фізичних осіб та надано інформацію про списання податкового боргу листом від 17.09.2019 № 1439/10/13-01-51-08.

Також зазначено, що згідно Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII відсутній пункт щодо списання податкового боргу фізичної особи-підприємця.

Заявами від 18.03.2021 та 25.05.2021 ОСОБА_1 зверталася до Головного управління ДПС у Львівській області з проханнями сторнувати (списати) борг, умовно нараховані штрафні санкції, суму пені щодо несвоєчасної сплати по єдиному податку у сумі 21829,80 грн. для проведення остаточної процедури зняття з податкового обліку, як платника податків фізичної особи-підприємця.

Проте на зазначені листи від 18.03.2021 та 25.05.2021 Головним управлінням ДПС у Львівській області не надано відповіді.

Позивач вважаючи бездіяльність протиправною, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що з моменту виникнення зазначеного податкового боргу минуло вже більше 3 (трьох) календарних років, а відтак 1095 денний строк, визначений у статті 102 Податкового кодексу України (далі ПК України) сплинув, що зумовлює визнання зазначеного боргу «безнадійним». Списання означених сум податкового боргу мало бути здійснено контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, що не було здійснено Головним управлінням ДПС у Львівській області навіть після неодноразових звернень позивача до податкового органу щодо списання безнадійного боргу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини у сфері справляння податків і зборів врегульовано ПК України.

Пунктом 15.1 статті 15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України встановлено, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами статті 22 ПК України правовою підставою для виникнення податкового обов`язку є існування у відносинах за участі конкретної особи об`єкта оподаткування, а документальною підставою є або самостійне декларування такою особою податкового обов`язку у порядку ст.ст. 46, 49, 50 ПК України шляхом подання податкової декларації (розрахунку), або винесення контролюючим органом відповідних податкових повідомлень-рішень у порядку ст.ст. 54, 58 і 113 ПК України.

У свою чергу, суспільні відносини з приводу справляння єдиного податку з фізичних осіб регламентовані розділом XIV ПК України.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 293.1 ст. 293 ПК України встановлено, що ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з пунктом 293.2 статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Згідно з абзацом 1 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік. Пунктом 294.2 ст. 294 кодексу встановлено, що податковий період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Пунктом 295.1 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої та другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 20.08.2014 по 20.09.2018 нараховувався єдиний податок на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 3894 від 10.01.2012, про що свідчать дані з картки особового рахунку «Єдиний податок з фізичних осіб».

Згідно зі статтею 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

У розумінні підпункту 14.1.175 статті14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, за правовою суттю податковий борг є арифметичним значенням грошового еквіваленту невиконаного особою податкового обов`язку.

Апелянт посилається на відсутність підстав для списання податкового боргу та на відсутність визначеного чинним законодавством порядку списання вказаного податкового боргу.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а у силу п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу; у силу п.п. 101.2.4 цієї статті безнадійним є податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Таким чином, у якості безнадійного податкового боргу може бути кваліфікований невиконаний платником податків податковий обов`язок, відносно якого збіг строк давності.

Окрім того, у якості безнадійного податкового боргу може бути кваліфікований невиконаний платником податків податковий обов`язок, відносно виникнення якого існує причина у вигляді нездоланної дії непереборних факторів, котрі не могли бути відвернуті завдяки внутрішній волі платника податків та його фізичним чи організаційно-правовим зусиллям.

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За правилом статті 102 ПК України строк давності у податкових правовідносинах складає за загальним правилом 1095 днів.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, у даному випадку строк давності відносно податкового боргу позивача з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 21829,80 грн. який виник в період з 20.08.2014 по 20.09.2018 та за правилом статті 102 ПК України (1095 днів) сплинув із закінченням календарної дати 20.08.2017 та 20.09.2021 року відповідно.

Слід зазначити те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207 (далі - Закон № 1207), територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України. Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014.

У розумінні частини третьої статті 78 КАС України слід вважати загальновідомими обставини того, що з 20.02.2014 резиденти України втратили право легального використання матеріально-технічних ресурсів, розміщених на території Автономної Республіки Крим як частини адміністративно-територіального устрою України.

Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та створює вільну економічну зону «Крим», є Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VІІ (далі -Закон № 1636-VІІ).

Пунктом 26 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено: «На період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 1636-VII на території вільної економічної зони «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим») діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Вільна економічна зона «Крим» запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (пункт 1.1 статті 1 Закону № 1636-VII).

Статтею 5 Закону № 1636-VII визначені особливості справляння податків на території вільної економічної зони «Крим», відповідно до п. 5.3 якої фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на іншій території України, прирівнюються з метою оподаткування до резидента.

За правилами підпункту 1 пункту 12.3. статті 12 Закону України № 1636-VІІ загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 ПК України, статті 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов`язку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 12.3. статті 12 Закону № 1636-VІІ до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів.

Згідно з підпунктом 12 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636-VII зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 ПК України.

Податкова інформація про суми податкового боргу платників податків з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Наведені норми Закону№ 1636-VII кореспондуються з підпунктом 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідно якого, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань; 2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються: - з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця; - з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Як вірно вказує суд першої інстанції, з аналізу викладеного в сукупності вбачається, що норми ПК України та Закону № 1636-VII зупиняють відносно фізичних осіб - платників податків з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» дію 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 ПК України.

Серед перелічених статей, дія яких зупинена, наявна в тому числі й стаття 101 ПК України, яка врегульовує питання списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих на такий податковий борг. Тобто, списання безнадійного податкового боргу на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) та під час тимчасової окупації території ВЕЗ «Крим» зупинена.

Крім наведеного, підпунктом 38.2 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Таким чином, перебіг строку в 1095 днів, за закінченням якого податковий борг визнається безнадійним, також зупинено законодавцем.

Різняться означені вище норми ПК України та Закону України № 1636-VII лише в обставинах, з настанням яких дія зупинених статей ПК України поновлюється. Так, окрім моменту закінчення окупації, антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил (ООС), обставиною, що відновлює застосування до позивача, як до особи з зареєстрованим місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» є згідно ПК України - дата реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця.

Норми ж Закону № 1636-VII визначають, що дія норм поширюється на осіб, з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим». Тобто, зміна місцезнаходження на не окуповану частини України має наслідком поновлення дії зупинених статей ПК України.

Реєстрація місця проживання внутрішньо переміщеної особи регламентована ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно якої довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Таким чином, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи може вважатись доказом зміни зареєстрованого місцезнаходження фізичної особи.

В даному конкретному випадку, згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 1309000515 від 04.12.2014, ОСОБА_1 перемістилася з Автономної Республіки Крим до АДРЕСА_2 - 24.10.2014 року. Відповідно до довідки Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації від 24.10.2014 № 01-2452, ОСОБА_1 1971 року народження зареєстрована в базі громадян, які переселилися з АР Крим, м. Севастополя та Південно-Східних областей України з 24.10.2014.

Таким чином, саме з 24.10.2014 дія статей 59, 60, 87-101, 102, 124, 126, 129 ПК України поновлена відносно позивача.

Отже, строк у 1095 днів, з якого податковий борг ОСОБА_1 може набути статусу безнадійного, розпочав перебіг з 24.10.2014 (станом на дату його виникнення 20.08.2014, перебіг строку вже було зупинено) та закінчився 24.10.2017, якщо враховувати дату взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка зазначена в довідці № 1309000515 від 04.12.2014 та вважається доказом зміни зареєстрованого місцезнаходження фізичної особи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що норми Закону № 1636-VІІ, не можуть бути застосовані до позивача, адже з матеріалів справи вбачається та підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 1309000515 від 04.12.2014, що ОСОБА_1 змінила місцезнаходження фізичної особи-підприємця з території АР Крим, на іншу територію України, оскільки переїхала на підконтрольну частину України.

Разом із тим, слід зазначити, що станом на дату подачі позовної заяви та розгляду справи Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» № 1636-VII втратив чинність 21.11.2021.

21.11.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо адміністрування податків і зборів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» від 01.07.2021 №1617-IX (далі - Закон № 1617-IX).

Пунктом 26.2 Закону №1617-IX передбачено:

«Контролюючий орган здійснює без подання платником податку заяви списання податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій, пені та несплачених процентів за користування розстроченням (відстроченням)) платника податків із податковою адресою на тимчасово окупованій території, який за даними інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, виник у період з дати початку тимчасової окупації, визначеної Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та залишився несплаченим/непогашеним станом на дату прийняття рішення про списання такого боргу.

Таке списання здійснюється без застосування положень статті 101 ПК України та виключно за даними, що містяться в інформаційно-телекомунікаційних системах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведена норма Закону№1617-IX також не може бути застосована до ОСОБА_1 , оскільки, позивач змінив своє місце проживання (місцезнаходження) з тимчасово окупованої території АР Крим на підконтрольну територію України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 24.10.2014 змінила адресу з території ВЕЗ «Крим», на неї не розповсюджувався Закон № 1636-VII та № 1617-IX, а тому і не зупинено застосування окремих положень ПК України з 24.10.2014, у тому числі положень статті 101 ПК України.

Статтею 101 ПК України регулюється питання списання безнадійного податкового боргу, відповідно до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється:

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута;

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:

- визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; - померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; - понад 720 днів перебуває у розшуку;

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Отже, перелік підстав віднесення податкового боргу платника до безнадійного є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Крім того, у пункті 101.2 цієї статті під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Пунктом 101.5 статті 101 ПК України визначено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК України.

При цьому, згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З аналізу зазначених норм закону видно, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Вказана позиція кореспондується з викладеною у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 826/8231/15.

Слід зазначити, що ГУ ДПС у Львівській області не надано докази стягнення податкового боргу за рішенням суду в межах 1095 календарних днів з дня виникнення у ОСОБА_1 податкового боргу та граничним терміном сплати з 20.08.2014 по 20.09.2018.

Також, податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 21829,80 грн. виник на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 3894 від 10.01.2012 та який мав бути сплачений з 20.08.2014 по 20.09.2018.

Таким чином, з моменту виникнення зазначеного податкового боргу минуло вже більше 3 (трьох) календарних років, а відтак 1095 денний строк, визначений у статті 102 ПК України сплинув, що зумовлює визнання зазначеного боргу «безнадійним».

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пунктом 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

За правилом пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (далі - Порядок №577) дія якого поширюється на фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Так, за правилами підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 577 під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II ПК України.

Згідно із підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку № 577 під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку № 577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до пункту 3.1, 3.2., п. 4.3-4.5 Порядку № 577 - списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку № 577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду від 23.12.2019 року у справі № 813/3277/18, від 09.07.2019 року у справі № 0240/2269/18-а, від 04.09.2018 року у справі № 813/4430/16.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що списання означених сум податкового боргу мало бути здійснено контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, що не було здійснено Головним управлінням ДПС у Львівській області навіть після неодноразових звернень позивача до податкового органу щодо списання безнадійного боргу.

Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині своєчасного списання податкового боргу відповідно до положень Порядку № 577. Оскільки, можливість прийняття відповідачем альтернативного рішення у законодавстві відсутня, тому зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг вже є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 рокув справі №380/5685/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш